ПДВ
Відразу зауважимо, що
ПДВ-зміни набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону № 3609, тобто з 6 серпня 2011 року* (за винятком доданого «пільгового» п. 197.9 ПКУ, який запрацював уже з 1 числа місяця набуття Законом № 3609 чинності — тобто з 1 серпня 2011 року; п. 2 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3609). Ознайомимося з ними.* Закон № 3609 опубліковано в газеті «Голос України» від 05.08.2011 р. № 144, а отже, зміни, що стосуються ПДВ, діють починаючи з 6 серпня 2011 року.
Добровільна ПДВ-реєстрація (нова підстава)
Після
Закону № 3609 «добровільний» п. 182.1 ПКУ поповнився (додано другий абзац) ще однією додатковою підставою добровільної ПДВ-реєстрації. Для наочності наведемо змінений «добровільний» п. 182.1 ПКУ .
Добровільна ПДВ-реєстрація
| Пункт 182.1 ПКУ | |
| було | стало |
| 182.1. Якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно | 182.1. Якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою. Особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300000 гривень та яка не є платником податку відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу, може добровільно зареєструватися незалежно від наявності здійснених нею оподатковуваних операцій та обсягу постачання товарів/послуг іншим платникам податку |
Таким чином, тепер зареєструватися платником ПДВ
за бажанням також зможе особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300 тис. грн., незалежно (!) від наявності здійснених нею оподатковуваних операцій та обсягів постачання товарів/послуг іншим платникам податку (а також незалежно від часу роботи до моменту ПДВ-реєстрації — більше чи менше 12 місяців). У зв'язку з цим слід зауважити, що:— на жаль,
абзац другий п. 182.1 ПКУ, що з'явився, при цьому не уточнює, як саме добровольцю, який реєструється за цією підставою, потрібно підтверджувати належний розмір свого статутного капіталу або балансової вартості активів: чи то даними «останнього» балансу (складеного на останню звітну дату перед ПДВ-реєстрацією), чи то даними окремого балансу, складеного безпосередньо на дату подання ПДВ-заяви, чи, можливо, для цього і зовсім буде достатньо довідки довільної форми про розмір статутного капиталу/переліку відповідних активів (ОЗ, НМА, запасів) суб'єкта господарювання. Мабуть, цей момент має прояснитися з внесенням відповідних уточнень щодо нової категорії добровольців до «реєстраційного» Положення № 978 або ж з роз'яснень контролюючих органів;— у цьому випадку для добровільної ПДВ-реєстрації важливо, щоб 300 тис. грн. перевищували статутний капітал або балансова вартість
таких активів, як ОЗ, НМА або запаси (тобто саме тих активів, перелік яких у другому абзаці п. 182.1 ПКУ є вичерпним, та не містить, наприклад, згадки про грошові кошти — грошові кошти в ньому відсутні);— нова підстава добровільної ПДВ-реєстрації дає
можливість зареєструватися платниками ПДВ (уже з перших днів своєї роботи, подавши реєстраційну заяву за правилами п. 183.3 ПКУ) новоствореним суб'єктам господарювання. Головне, щоб у них «на старті» дотримувався потрібний 300-тисячний критерій, тобто вище 300 тис. грн. був або статутний капітал, або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів);— окремо слід зупинитися на підставі анулювання ПДВ-реєстрації з
п.п. «и» п. 184.1 ПКУ, що стосується добровольців (яка допускає, нагадаємо, можливість ПДВ-анулювання, якщо обсяги постачання товарів/послуг у добровільних платників ПДВ іншим платникам податку за останні 12 місяців будуть менше 50 % загального обсягу постачання). За логікою стосуватися добровольців з другого абзацу п. 182.1 ПКУ вона не повинна. Інакше може виникати абсурдна ситуація, коли після ПДВ-анулювання особа, яка, як і раніше, відповідає критеріям добровільного платника ПДВ з другого абзацу п. 182.1 ПКУ (тобто зі статутним капіталом або балансовою вартістю активів понад 300 тис. грн.), тут же знову подає заяву на ПДВ-реєстрацію, щоб знову зареєструватися добровільним платником ПДВ та знову опинитися в числі платників цього податку за власним бажанням.Отже, як бачимо,
новим другим абзацом п. 182.1 ПКУ також установлено 300-тисячний критерій для добровільної ПДВ-реєстрації, але «свій особливий»: у цьому випадку більше 300 тис. грн. має бути або статутний капітал, або балансова вартість активів (ОЗ, НМА, запасів) суб'єкта господарювання. І тоді в разі його дотримання особа може опинитися в числі добровільних платників ПДВ. Щоправда, наразі залишається незрозумілим: чи зможуть за цією підставою зареєструватися добровольцями, наприклад, приватні підприємці.
Обов'язкова ПДВ-реєстрація: подання заяви та відповідальність
Низку уточнень унесено до
ст. 183 ПКУ щодо порядку реєстрації осіб платниками ПДВ, що стосуються, зокрема, подання реєстраційної заяви. Розглянемо їх докладніше.Продавці конфіскату.
Уточнення, внесені до п. 183.3 ПКУ, зачепили постачальників конфіскату (платники ПДВ згідно з п.п. 6 п. 180.1 ПКУ). Подавати заяву на ПДВ-реєстрацію їм потрібно буде (як і особам, які реєструються платниками ПДВ добровільно) не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку періоду, з якого вони вважатимуться платниками ПДВ та матимуть право на виписування податкових накладних та податковий кредит. Тим самим зміни покликані заповнити прогалину, адже до цього моменту, як відомо, продавці конфіскату залишалися без дати подання заяви на ПДВ-реєстрацію.«
Перехідні» спрощенці (з ЄП — на загальну, із загальної — на ЄП). Присвячений їм п. 183.4 ПКУ викладено в новій редакції і тепер передбачає, що:а) при переході зі спрощеної
системи на загальну:— з початку календарного року — реєстраційну заяву має бути подано
не пізніше 10 січня;— у середині календарного року — реєстраційну заяву слід подавати
одночасно із заявою про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування (яка, нагадаємо, подається до податкового органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку кварталу переходу на загальну систему оподаткування, ст. 4 Указу № 727). Щоправда, слід зауважити: заяву про відмову, як відомо, подають у разі залишення єдиного податку та переходу на загальну систему в добровільному порядку — за власним бажанням. Отже, може виникнути запитання: а коли подавати заяву на ПДВ-реєстрацію перехідним спрощенцям-«порушникам», які в середині року вимушено залишають єдиний податок унаслідок перевищення єдиноподаткових критеріїв виручки або чисельності, адже заяву про відмову вони при цьому не подають? У такому разі, судячи з усього, їм слід орієнтуватися на норми п. 6.2 розд. III Положення № 978, якими встановлено, зокрема, що в разі перевищення граничного річного обсягу виручки реєстраційну заяву «на ПДВ» має бути подано (направлено) податковому органу:а) фізичною особою — підприємцем — не пізніше 20 календарного дня з моменту перевищення виручки;
б) юридичною особою:
— не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу переходу на загальну систему — якщо перевищення виручки відбулося в 1-му або 2-му місяці останнього кварталу роботи на єдиному податку;
— не пізніше 20 календарного дня після закінчення останнього кварталу роботи на єдиному податку — якщо перевищення виручки відбулося в 3-му місяці останнього кварталу роботи на єдиному податку.
Однак при цьому, як і раніше, залишається запитання: коли подавати ПДВ-заяву тим єдиноподатникам, які переходять на загальну систему з інших причин (наприклад, через перевищення чисельності (50 осіб — для юросіб, 10 осіб — для фізосіб)) та оподатковувані обсяги в яких за останні 12 місяців перевищили 300 тис. грн.? Судячи з усього, орієнтуючись при цьому на загальне правило з
п. 183.2 ПКУ, реєстраційну заяву вони повинні подати не пізніше перших 10 календарних днів роботи на загальній системі оподаткування;б) при виборі спрощеної системи оподаткування або переході із загальної системи на спрощену (зі сплатою ПДВ)
— реєстраційна заява подається разом із заявою про обрання спрощеної системи оподаткування.При цьому при «переході» і в першому, і в другому випадку особу зареєструють платником ПДВ
тільки за умови відповідності критеріям «обов'язкового» або «добровільного» платника ПДВ з п. 181.1 або п.182.1 ПКУ, інакше у ПДВ-реєстрації може бути відмовлено (зауважимо, аналогічні вимоги містить і п. 6 розд. III Положення № 978). А отже, дотримуючись цих правил, виходить, що обрати, наприклад, єдиний податок «зі сплатою ПДВ» (тобто зареєструватися, припустимо, ЮРЄПом на ставці 6 % — платником ПДВ) новостворений суб'єкт господарювання зможе тільки за умови, що він при цьому відповідає критеріям добровільного платника ПДВ з абзацу другого п. 182.1 ПКУ (тобто його статутний капітал або балансова вартість активів «при відкритті» перевищує 300 тис. грн.). В іншому разі стати ПДВ-спрощенцем на ставці 6 % особа зможе тільки пропрацювавши деякий час на загальній системі або 10 % єдиному податку — тобто відповідно після досягнення при цьому критеріїв «обов'язкової» або «добровільної» ПДВ-реєстрації, зокрема, межі в 300 тис. грн.У таких умовах «перехідний»
п. 18 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ (що, нагадаємо, приписував спрощенцям, які переходять на загальну систему, відлічувати обсяги у цілях ПДВ-реєстрації дещо інакше — з моменту переходу «наперед») було вилучено. Тому жодних підрахунків обсягів «наперед» у подібних випадках більше не буде, а на відповідність критеріям обов'язкового або добровільного платника з пп. 181.1 або 182.1 ПКУ «перехідні» спрощенці перевірятимуться за загальними правилами у звичайному порядку (тобто з оглядкою при цьому на минулий період роботи).При цьому так само, як і раніше, у реєстраційній заяві в цьому випадку дозволяється вказувати
бажаний день ПДВ-реєстрації, який, щоправда, тепер уже може відповідати виключно даті початку податкового періоду — календарного місяця (у той час, як, нагадаємо, згідно з колишнім п. 183.5 ПКУ платник податків щодо цього мав право вибору та міг, наприклад, указати як бажаний день і іншу дату — дату початку проведення операцій. Водночас, слід зауважити, що податківці і раніше чомусь дивилися на ситуацію дуже вузько, визнаючи «бажаним днем» тільки дату початку календарного місяця, див. лист ДПАУ від 14.02.2011 р. № 4021/7/16-1417). При цьому в будь-якому разі сама реєстрація «перехідних» єдиноподатників можлива не раніше дати зміни системи оподаткування (п. 183.5 ПКУ).Крім того, новий
п. 21 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, що з'явився, тепер окремо обумовлює ситуацію, коли колишній спрощенець при переході на загальну систему реєструється платником ПДВ. У такому разі «перехідне» постачання товарів/послуг, оплачених (авансом/попередньою оплатою) у період єдиноподатковості (та обкладених єдиним податком), на загальній системі ПДВ не оподатковується.Юрособи
. Для юросіб процедура подання заяви на ПДВ-реєстрацію стала дещо простіше. Так, від підприємств заяву на ПДВ-реєстрацію тепер може подавати не лише «безпосередньо керівник», а також і «представник» юридичної особи (відповідне уточнення внесено до п. 183.7 ПКУ).Відповідальність за нереєстрацію
. Таку відповідальність віднині обумовлює нова редакція п. 183.10 ПКУ, згідно з якою будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ, проте не подала до податкового органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. При цьому разом з колишнім формулюванням п. 183.10 ПКУ також виключено й вимогу про те, що «обов'язкові» платники ПДВ вважаються платниками з 1 числа місяця, наступного за місяцем досягнення граничного обсягу оподатковуваних операцій у 300 тис. грн. (коли певні неприємності, нагадаємо, через відведені строки в реєстраційній процедурі спричиняла реєстрація платника ПДВ та отримання Свідоцтва не з першого числа місяця). Тепер же жодної прив'язки до 1 числа не буде, а з урахуванням загальних правил особа вважатиметься платником податків з моменту її ПДВ-реєстрації (дати реєстрації, зазначеної в Свідоцтві).Так, припустимо, у серпні 2011 року особою було перевищено обсяги в 300 тис. грн., у зв'язку з чим заяву на обов'язкову ПДВ-реєстрацію подано
5 вересня (тобто згідно з вимогами
База обкладення ПДВ — з урахуванням «мобільного» збору до ПФ
Доповнено
п. 188.1 ПКУ, який віднині прямо передбачає, що до бази обкладення ПДВ уключаються також і суми пенсійного збору з послуг стільникового рухомого зв'язку (згадка про збір тепер поміщена в завершальній частині першого абзацу). Отже, ПДВ нараховують на вартість послуг з урахуванням збору до Пенсійного фонду. Зауважимо: на це контролюючі органи звертали увагу і раніше (див., наприклад, лист ДПАУ від 12.04.2011 р. № 10374/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 33, в якому податківці, вказуючи на відмінність формулювань п. 188.1 ПКУ і п. 4.1 Закону про ПДВ, говорили про необхідність включення з 01.01.2011 р. пенсійного «мобільного» збору до бази обкладення податком на додану вартість). Докладніше про історію питання — у редакційному коментарі до листа*.* Хоча, варіант кодифікації тексту п. 188.1 ПКУ, розміщений на сайті Верховної Ради України, передбачає, що такий пенсійний збір не включається до бази оподаткування. Однак це з тексту Закону № 3609 не витікає. —
Прим. ред.
Операції з ОЗ: продаж, ліквідація, переведення до невиробничих та умовне постачання
Ґрунтовно підкориговано норми, що стосуються операцій з основними засобами (які раніше, зауважимо, були прописані недбало — узяти хоча б ситуацію з переведенням основних засобів до невиробничих, коли визначенню бази оподаткування присвячувалися відразу три різні пункти:
п. 188.1, п. 189.9 та п. 198.5 ПКУ, або ліквідацію основних засобів, яка згадувалася одночасно в п. 188.1 та «спеціальному» п. 189.9 ПКУ, що породжувало запитання та вносило неоднозначність).Тепер же (після оновлення редакцій
абзацу п'ятого п. 188.1, пп. 189.1, 189.9 та 198.5 ПКУ) ситуації розмежовано таким чином:
ПДВ в операціях з ОЗ
| Операція | Пункт ПКУ | Визначення бази оподаткування | |
| Продаж ОЗ | постачання виробничих і невиробничих ОЗ, у тому числі без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, дарування, у рахунок оплати праці працівникам, пов'язаним особам, а також неплатникам ПДВ | абзац п'ятий п. 188.1 | база оподаткування визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості ОЗ, але не нижче звичайних цін |
| Ліквідація ОЗ | ліквідація основних виробничих або невиробничих засобів за самостійним рішенням платника (при цьому можливість не нараховувати ПДВ при ліквідації в разі дотримання певних умов — документального підтвердження знищення, розбирання, перетворення або викрадення — як і раніше, надає абзац другий п. 189.9 ПКУ) | п. 189.9 | база оподаткування визначається виходячи зі звичайних цін, але не нижче балансової вартості |
| Переведення ОЗ до невиробничих | переведення ОЗ до невиробничих, використання виробничих та невиробничих засобів не в господарській діяльності | п. 189.1 | база оподаткування визначається виходячи з балансової вартості на момент переведення (використання, постачання) |
| Умовне постачання ОЗ | умовне постачання в цілях оподаткування визнається за ОЗ, які згодом стали використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування, або звільнених від оподаткування (пільгових) операціях (за умови, що раніше за такими ОЗ було відображено податковий кредит) | пп. 198.5, 189.1 | |
| Умовне постачання ОЗ при анулюванні ПДВ-реєстрації | умовне постачання визнається | п. 184.7 | база оподаткування визначається виходячи зі звичайної ціни ОЗ |
Отже, як бачимо, тепер в операціях з ОЗ навели лад.
До речі зауважимо, що тепер у зміненому
п. 198.5 ПКУ більше не згадується про нестачі (раніше, нагадаємо, положення цього пункту замість коригування податкового кредиту за товарами, яких не вистачає, вимагали визнавати умовне постачання з нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ виходячи зі звичайних цін, але не нижче ціни придбання таких цінностей). Проте ситуація кардинально не змінилася, а тепер просто потрапляє до сфери регулювання іншого пункту — п. 189.1 ПКУ, де також тепер ідеться про необхідність нарахування ПДВ-зобов'язань (не нижче ціни придбання), зокрема, у разі використання товарів не в господарській діяльності (а також тим самим стосується й нестач). Отже, податковий кредит за нестачами, як і раніше, не коригується, а замість цього нараховуються податкові зобов'язання з ПДВ.
Дата визнання умовного постачання при анулюванні ПДВ-реєстрації
Після внесення змін дещо підкоригований
п. 184.7 ПКУ врегулював ситуацію з датою визнання умовного постачання при анулюванні ПДВ-реєстрації. Тепер вона визнається «не пізніше дати анулювання» (замість «не пізніше дати подання заяви на анулювання», як у цьому пункті значилося раніше).Як відомо, умовне постачання супроводжує будь-яке анулювання ПДВ-реєстрації: як добровільне, так і примусове. Колишнє ж формулювання цього
пункту (що вимагало визнавати умовне постачання «не пізніше дати подання заяви») охоплювало тільки один із можливих випадків анулювання — добровільний вихід особи з платників ПДВ (з поданням заяви) за власним бажанням. А от коли визнавати умовне постачання в разі примусового анулювання ПДВ-реєстрації (за рішенням податкового органу), було не зрозумілим. Тепер же зміни виправили ситуацію та вирішили питання, вивівши при цьому загальне правило визнання умовного постачання для всіх випадків анулювання.
Податковий кредит за імпортними операціями
Більш коректно сформульовано
абзац четвертий п. 198.2 ПКУ. Так, розмежовуючи вже імпорт товарів та послуги нерезидентів, тепер він прямо вказує, що:— при
ввезенні товарів на територію України право на податковий кредит виникає за датою сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями відповідно до п. 187.8 ПКУ;— при постачанні на території України
послуг нерезидентом податковий кредит виникає на дату сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, відображеними одержувачем нерезидентських послуг у податковій декларації попереднього періоду (тобто податковий кредит формують у періоді, наступному за періодом відображення податкових зобов'язань). Слід зауважити, що підстави зробити такий висновок у минулому також надавав і п. 201.12 ПКУ.Таким чином, у цілому, ситуація не змінилася — такі самі правила існували і раніше, просто тепер у
ПКУ вони наведені чіткіше.
Податкові накладні
Новий обов'язковий реквізит у ПН для підакцизних та імпортних товарів.
Для підакцизних товарів та товарів, увезених на митну територію України (імпортних товарів), у податковій накладній з'явиться новий обов'язковий реквізит — «код товару згiдно з УКТЗЕД» (п. 201.1 ПКУ доповнено новим п.п. «і»). При цьому самі реквізити податкової накладної з п. 201.1 ПКУ віднині названо обов'язковими.Вочевидь, у зв'язку з таким нововведенням слід очікувати оновлення форми податкової накладної (доповнення її новим УКТЗЕД-реквізитом, з відображенням згідно з
п. 201.1 ПКУ окремим рядком). Поки що ж, мабуть, до цього складати податкові накладні на підакциз та імпорт доведеться, вписуючи код УКТЗЕД слідом за найменуванням товару до графи 3 «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця» податкової накладної. Причому в цьому випадку також залишається не зовсім зрозумілим: стосується ця вимога тільки 1-го імпортера (1-го постачальника підакцизних товарів) чи всього подальшого ланцюжка учасників «підакцизних» та «імпортних» продажів. Сподіваємося, що контролюючі органи роз'яснять ситуацію гуманно, поширивши цю вимогу лише на 1-ше постачання, адже не завжди може бути відомо про те, що реалізується товар «закордонного» походження. До речі, схожа проблема може виникати і при реєстрації таких податкових накладних (з 2012 року) в Єдиному реєстрі (про що йтиметься далі).Строк на реєстрацію в ЄРПН.
Нарешті новим абзацом сьомим п. 201.10 ПКУ встановлено гуманний строк на реєстрацію «відповідних» податкових накладних в ЄРПН — Єдиному реєстрі податкових накладних. Тепер зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування до податкової накладної в ЄРПН потрібно протягом 20 календарних днів, наступних за датою їх виписки. Раніше, нагадаємо, податківці з цього приводу висували досить жорстку умову, вимагаючи реєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН виключно в день їх виписування (що на практиці іноді було важко здійснити та викликало певні складнощі).До речі, зауважимо, що згідно з
п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ реєстрації в ЄРПН підлягають податкові накладні із сумою ПДВ:— з 1 січня 2011 року — понад 1 млн грн.;
— з 1 квітня 2011 року — понад 500 тис. грн.;
— з 1 липня 2011 року — понад 100 тис. грн.;
— з 1 січня 2012 року — понад 10 тис. грн.
При цьому під особливим контролем у майбутньому опиняться
податкові накладні, виписані на постачання підакцизних товарів та постачання товарів, увезених на митну територію України (імпортних товарів), — з 1 січня 2012 року такі податкові накладні реєструватимуться в ЄРПН, незалежно від зазначеної в них суми ПДВ (тобто навіть якщо вона буде менше 10 тис. грн.). У цьому випадку знову ж таки виникає запитання: підлягатимуть при цьому реєстрації в ЄРПН тільки податкові накладні, що виписуються при 1-му постачанні таких підакцизних/імпортних товарів чи й при всіх подальших етапах у ланцюжку їх продажів? Вочевидь, цей момент повинні розтлумачити контролюючі органи.
Турпослуги та ПДВ
«Туристична»
ст. 207 ПКУ викладено в новій редакції, яка, мабуть, покликана спростити досить складний і специфічний облік турпослуг, запроваджений з 01.01.2011 р. ПКУ (нагадаємо, свого часу докладно всі новації та нюанси ПДВ-обліку, привнесені ПКУ до туристичної сфери, розглядалися у статті «Туристична діяльність: особливості обкладення ПДВ» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 43).У результаті, охоплюючи вже всі можливі способи реалізації туристичних послуг (як за прямими договорами, так і за посередницькими) оновлена
ст. 207 ПКУ тепер називає об'єктом оподаткування і для туроператора, і для турагента суму винагороди (розрахунок величини якої також при цьому стане простіше), див. таблицю:
Туристичні послуги та ПДВ
| Суб'єкти турдіяльності | Норма ПКУ | Визначення бази оподаткування | |
| Туроператор | постачання турпродукту, призначеного для його споживання на території України (внутрішній/в'їзний туризм) | п. 207.2 | базою оподаткування є винагорода туроператора, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним турпродукту та витратами (без ПДВ, п. 207.6 ПКУ), понесеними туроператором унаслідок придбання (створення) такого турпродукту* |
| постачання турпродукту, призначеного для його споживання за межами України (виїзний туризм) | п. 207.3 | ||
| Туроператор, який здійснює посередницьку діяльність на території України з укладення договорів на туробслуговування з іноземними суб'єктами турдіяльності (посередництво при виїзному туризмі) | п. 207.4 | базою оподаткування є винагорода туроператора, що нараховується (виплачується) йому таким іноземним суб'єктом турдіяльності (у тому числі сума винагороди, самостійно утримана туроператором зі сплачених замовником турпослуг грошових коштів) | |
| Турагент (усі види туризму: внутрішній, в'їзний, виїзний) | п. 207.5 | базою оподаткування є комісійна винагорода турагента, що нараховується (виплачується) туроператором або іншими постачальниками послуг (у тому числі за рахунок коштів, отриманих турагентом від споживача турпродукту) | |
| * Варте уваги: якщо раніше при внутрішньому та в'їзному туризмі туроператор при розрахунку винагороди міг згідно з п. 207.5 ПКУ врахувати тільки витрати за товарами/послугами, що обкладаються ПДВ і до того ж придбані у платників ПДВ (докладніше про це див. у статті «Туристична діяльність: особливості обкладення ПДВ» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 43), то тепер оновлені пп. 207.2 — 207.3 ПКУ жодних подібних умов не встановлюють та дозволяють туроператору при розрахунку винагороди враховувати всі витрати, пов'язані з придбанням (створенням) такого турпродукта. Щоправда, витрати при цьому беруться «без ПДВ» (тобто суми ПДВ до витрат не включаються, п. 207.6 ПКУ). | |||
Таким чином, нова
ст. 207 ПКУ поширюватиметься на всі операції в туристичній сфері (а не тільки на операції за прямими договорами, як це було раніше, тоді як посередницьким операціям, нагадаємо, при цьому відводилися правила «посередницького» п. 189.4 ПКУ; тим більше, що, наприклад, турагенти, які займаються згідно зі ст. 5 Закону України «Про туризм» від 15.09.95 р. № 324/95-ВР посередницькою діяльністю, працювати за прямими договорами взагалі не могли).Крім того, радує, що нова редакція «туристичної»
ст. 207 ПКУ вже не вимагає від неплатників ПДВ сплачувати ПДВ з турпослуг нерезидентів (тобто аналога колишньому «підступному» п. 207.8 ПКУ в оновленій ст. 207 немає). Отже, у цьому випадку положення ст. 207 для туристичних послуг є спеціальними і сплату ПДВ з нерезидентських послуг ні туроператорами, ні турагентами (платниками або неплатниками) не передбачають. Більше того, навіть якщо звернутися до загальних правил оподаткування послуг з п. 186.4 ПКУ (згідно з якими місце постачання послуг визначається за місцем реєстрації постачальника),то в ситуації, коли турпослуги поставляє нерезидент (зареєстрований за кордоном), місце постачання послуг буде розташовано за межами України. А отже, туристичні послуги нерезидента не є об'єктом оподаткування і ПДВ з них «за нерезидента» в такому разі ні туроператору, ні турагенту (неважливо — платником ПДВ він при цьому є чи неплатником) сплачувати не потрібно.
Сільгосп-зміни
Дозволено перенесення від’ємного значення сільгосп-ПДВ на наступний період
. Зміни, внесені до п. 209.3 ПКУ, нарешті врегулювали ситуацію з від’ємним значенням сільгосп-ПДВ. Тепер від’ємне значення дозволено зараховувати до складу податкового кредиту наступного періоду (тобто переносити на наступний період). Вочевидь, у зв'язку з цим невдовзі спецрежимникам слід очікувати відповідної зміни форми скороченої декларації з ПДВ. Адже наразі форма декларації (скороченої) можливості перенесення від’ємного значення, як відомо, не передбачає (зауважимо: про неприємні наслідки для аграріїв, позбавлених у минулому можливості обліку від’ємного значення, також ішлося у статті «Скорочена декларація спричиняє віртуальні обсяги сільгосп-ПДВ, невиправдане їх акумулювання» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 23, де ми ніяк не могли погодитися з формою спецрежимної ПДВ-звітності, що ущемлює їх інтереси).Послуги при спецрежимі — у скороченій ПДВ-декларації
. Нові редакції п.п. 209.7 та п.п. «в» п.п. 209.15.2 ПКУ поширили спецрежим ПДВ також і на послуги, зокрема:— послуги, отримані в результаті провадження діяльності, на яку згідно з
п. 209.17 ПКУ поширюється спеціальний режим оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі послуги надаються безпосередньо платником податків — суб'єктом спеціального режиму оподаткування;— послуги, що поставляються не лише іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам), а й фізичним особам з використанням сільгосптехніки, крім надання її у фіноренду (лізинг).
Таким чином, тепер такі послуги, що підпадають під спеціальний режим оподаткування, в аграріїв потраплятимуть до скороченої декларації з ПДВ.
Постачання зерна і технічних культур.
Нова редакція п. 15 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ вивела з-під пільги:—
операції з постачання зернових культур товарних позицій 1001 — 1008 згідно з УКТЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТЗЕД підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств — виробників. Отже, відтепер постачання зернових та технічних культур обкладається ПДВ не тільки у виробника, а й у першого оптовика-посередника;— операції
з імпорту таких товарів (тобто імпорт зернових та технічних культур, раніше пільгований, тепер обкладається ввізним ПДВ у загальному порядку).
Інші зміни щодо ПДВ
Аналогічно «неоподатковуваним» передачі/поверненню майна при оренді «своє» схоже застереження зроблено й для
концесії. Так, віднині також передбачено, що не є об'єктом обкладення ПДВ операції з передачі майна в концесію/повернення майна, попередньо переданого в концесію, концесієдавцю (відповідне уточнення про концесію тепер унесено до п.п. 196.1.2 ПКУ).До
п.п. 5 п. 180.1 ПКУ, що стосується управителів майна, внесено застереження про те, що норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.«Банківський»
п.п. 196.1.5 ПКУ поповнився уточненням щодо того, що перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування (які не обкладаються ПДВ) визначається Національним банком України за погодженням з Державною податковою службою України. Зауважимо: на сьогодні поки що його роль виконує (щоправда, не погоджений з податківцями) аналогічний перелік, доведений у додатку до листа ДПАУ від 25.02.2005 р. № 12-112/310-1811 та розроблений під аналогічну норму п. 3.2 Закону про ПДВ.До
п.п. «г» пільгового п.п. 197.1.7 ПКУ (що стосується харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах та громадян у закладах охорони здоров'я) додано застереження про те, що порядок надання таких послуг затверджується КМУ. Зауважимо, що сьогодні такий порядок уже існує — це Порядок надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затверджений постановою КМУ від 02.02.2011 р. № 116.Металобрухтна пільга
в підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ з п. 15 перекочувала до самостійного п. 23 (де також передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2014 року, постачання, імпорт, а також експорт відходів та брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування — пільгуються).«Лізинговий»
п. 189.5 ПКУ та передбачений ним порядок визначення бази оподаткування з лізингоотримувачами-неплатниками (як додатна різниця між ціною продажу та ціною придбання товарів, що поставляються за лізинговими договорами) тепер також поширюється і на операції лізингу з вживаними товарами.Дещо підкориговано умови отримання
автоматичного бюджетного відшкодування. Тепер для цього, зокрема, досить, щоб платник податків:— здійснював
операції, що оподатковуються за нульовою ставкою (ставкою ПДВ — 0 %) у розмірі не меншому 40 % (а не 50 %, як раніше) від загального обсягу постачання за останні 12 місяців або за останні 4 квартали — для квартальних платників ПДВ (п.п. 200.19.3 ПКУ);— мав
розбіжність податкового кредиту з податковими зобов'язаннями своїх постачальників за товарами/послугами (у розмірі, що не перевищує 10 % від заявленої суми бюджетного відшкодування), що поставлялися, за даними податкових накладних протягом 3 попередніх звітних податкових періодів/кварталів (п.п. 200.19.4 ПКУ).Новий
п. 22, що з'явився у підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово (на період з 1 липня до 1 жовтня 2011 року) встановлює нульову ставку ПДВ (ставка — 0 %) для операцій з постачання природного газу за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТЗЕД (без урахування вартості послуг з його транспортування, розподілу та постачання), ввезеного на митну територію України Публічним акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» (крім операцій з постачання такого газу для населення, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, підприємств теплоенергетики для виробництва теплової енергії для населення та інших споживачів, які не є платниками цього податку). Ураховуючи, що нульова ставка при цьому запроваджена «заднім числом» з 1 липня, не виключено, що деяким покупцям можуть надійти розрахунки коригування щодо раніше нарахованого липневого ПДВ.Крім того, у
новій редакції викладено підрозд. 3 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, що стосується обкладення ПДВ операцій із ввезення устаткування, пристроїв та комплектуючих (які не виробляються в Україні) підприємствами суднобудування. Як відомо, таким підприємствам дозволяється за бажанням видавати митному органу на суму ввізного ПДВ податковий вексель із наступним його погашенням грошовими коштами (строк погашення якого згідно з новими правилами наставатиме на дату виникнення податкових зобов'язань з поставки побудованого судна, для будівництва якого було ввезено устаткування, пристрої та комплектуючі, у рахунок сплати ввізного ПДВ за якими було видано вексель).
