Щодо оподаткування ПДВ реалізації проїзних квитків неперевізником
Лист Державної податкової служби України від 27.10.2011 р. № 4430/7/15-3417-26
Державна податкова служба України у відповідь на лист <…> щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту при реалізації залізничних та авіаційних квитків повідомляє наступне.
Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) об’єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Приймаючи до уваги те, що послуга із залізничного або повітряного перевезення надається пасажиру самим перевізником, слід враховувати, що проїзний документ є договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об’єктом договору між іншими учасниками процесу оформлення замовлення на продаж проїзних документів. При цьому транспортний квиток, що містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами, одночасно є документом, який дає право на отримання податкового кредиту (за умови дотримання інших правил щодо формування податкового кредиту) без отримання податкової накладної (п.п. «а» пункту 201.11 ст. 201 Кодексу) тільки його власнику (виходячи із суті договору), а тому
не може бути підставою ні для визначення податкових зобов’язань, ні для формування податкового кредиту у особи, яка прийняла замовлення на його оформлення, якщо ця особа не є перевізником або його структурним підрозділом.Оформлення електронних перевізних документів, що застосовуються для авіаційного перевезення, здійснюється відповідно до статті 60 Повітряного кодексу України, Конвенції щодо уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавської конвенції 1929 р.), наказу Державіаадміністрації від 20.01.2009 р. № 37 «Про впровадження електронних перевізних документів», наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 23.04.2010 р. № 216 «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.08.2010 р. за № 669/17964.
З урахуванням викладеного
суб’єкт підприємницької діяльності, який не є перевізником та здійснює прийом замовлень на продаж залізничних та авіаційних квитків, прийом коштів за квитки та повернення коштів за невикористані квитки, повинен визначати свої податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податковий кредит без урахування вартості проїзного документа, отриманої ним від особи, яка здійснила замовлення проїзного документа.При цьому в податковій накладній, що має бути виписана таким суб’єктом підприємницької діяльності, який здійснює прийом замовлень на продаж залізничних чи авіаційних квитків,
не повинні враховуватися кошти, отримані в оплату вартості проїзного документа. Така податкова накладна виписується лише на вартість послуг, наданих у зв’язку з таким замовленням та поверненням (посередницьких послуг), оскільки ці послуги є об’єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу.
Перший заступник голови комісії з проведення реорганізації ДПАУ,
заступник Голови ДПС України О. Клименко
