Робота у вихідні, святкові та неробочі дні
Спершу слід розібратися з поняттями, тобто що у
КЗпП мається на увазі під вихідними, святковими та неробочими днями.
Вихідні дні
Відповідно до
ст. 67 КЗпП при п’ятиденному робочому тижні працівникам надають два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.Тривалість робочого тижня встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу та в окремих випадках за погодженням з місцевою Радою народних депутатів (
ст. 52 КЗпП). Шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем установлюється на тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи встановлення п’ятиденного робочого тижня є недоцільним.Загальним
вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо це не визначено законодавством, установлюється графіком роботи підприємства, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, і, як правило, має надаватися разом із загальним вихідним днем (це може бути як субота, так і понеділок).Виняток із загального правила передбачено
КЗпП:— при підсумованому обліку робочого часу (
ст. 61 КЗпП);— для підприємств, де в загальний вихідний день робота не може бути перервана у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (у магазинах, підприємствах побутового обслуговування, театрах, музеях тощо), вихідні дні на яких установлюються місцевими радами народних депутатів (
ст. 68 КЗпП). Норми ст. 68 КЗпП застосовуються з урахуванням норм ст. 30 Закону про місцеве самоврядування , згідно з якими до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад входить установлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, відповідних територіальних громад, що перебувають у комунальній власності. Щодо підприємств сфери обслуговування інших форм власності, то місцеві ради мають право встановлювати їх режим роботи (у тому числі й вихідні дні) тільки за погодженням із власниками таких підприємств (п.п. 4 п. «б» ст. 30 Закону № 280/97). Аналогічні роз’яснення надано у листах Держкомпідприємництва від 10.11.2006 р. № 8104, від 26.03.2010 р. № 3753, від 29.09.2010 р. № 12296;— для безперервно діючих підприємств, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, де
вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, який затверджується керівником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства (ст. 69 КЗпП).Може трапитися й така ситуація, коли для окремих працівників підприємства вихідні дні, установлені на підприємстві, не будуть вихідними. Так буде, якщо для деяких працівників застосовується підсумований облік робочого часу. На відміну від загального випадку, коли вихідні встановлюються в розрахунку на календарний тиждень, при підсумованому обліку робочого часу вихідні дні можуть чергуватися з робочими днями через різну кількість днів залежно від графіка роботи підприємства або окремих працівників.
Звертаємо увагу:
тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 42 годин (ст. 70 КЗпП).Положення про встановлення вихідних днів закріплюється в розділі колективного договору підприємства «Режим робочого часу і відпочинку» та у Правилах внутрішнього трудового розпорядку.
Святкові та неробочі дні
Такі дні потрібно відрізняти від вихідних. Вихідні дні — це дні, в які працівник підприємства не працює відповідно до графіка роботи підприємства (або графіка змінності). А святкові та неробочі дні — це дні, протягом яких працівники не працюють на підставі
ст. 73 КЗпП.Перелік святкових та неробочих днів визначено у
ст. 73 КЗпП.До святкових та неробочих днів належать:
1 січня — Новий рік;
7 січня — Різдво Христове;
8 березня — Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня — День Перемоги;
28 червня — День Конституції України;
24 серпня — День незалежності України;
один день (неділя) — Пасха (Великдень) (у 2012 році — 15 квітня);
один день (неділя) — Трійця (у 2012 році — 3 червня).
Крім того, за поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідають відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят, але
з відпрацюванням за ці дні.Відповідно до
ч. 4 ст. 67 КЗпП з метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (ст. 73), а також раціонального використання робочого часу КМУ не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні і робочі дні в порядку та на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким установлено п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. Рекомендації не поширюються на органи Пенсійного фонду України, УДППЗ «Укрпошта», Державне казначейство та банківські установи. Так, згідно з розпорядженням КМУ від 15.11.2010 р. № 2130-р у 2011 році з метою створення сприятливих умов для святкування 8 березня (Міжнародний жіночий день) і 28 червня (День Конституції України) було рекомендовано перенести робочі дні з понеділка 7 березня на суботу 12 березня та з понеділка 27 червня — на суботу 25 червня.Ураховуючи рекомендаційний характер таких перенесень, керівники підприємств, установ, організацій мають право, але не зобов’язані переносити робочі дні згідно з розпорядженням КМУ. Якщо власник або уповноважений ним орган застосовуватиме рекомендації КМУ, не пізніше ніж за два місяці він повинен видати наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем,
вихідний день переноситься на наступний день після святкового або неробочого (ч. 3 ст. 67 КЗпП). Згідно з роз’ясненнями Мінсоцполітики (див. лист від 23.08.2011 р. № 8515/о/14-11/13 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 74) у 2012 році за графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними днями в суботу та неділю вихідний день у неділю 1 січня має бути перенесено на понеділок 2 січня, вихідний день у суботу 7 січня — на понеділок 9 січня, вихідний день у неділю 15 квітня — на понеділок 16 квітня, вихідний день у неділю 3 червня — на понеділок 4 червня.
Особливості залучення до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні
За загальним правилом
робота у вихідні дні, установлені для працівників, заборонена. Це обмеження прямо передбачено ч. 1 ст. 71 КЗпП. Але, як завжди, із правил є винятки, які встановлює та сама стаття КЗпП. Так, у виняткових випадках, визначених ч. 2 ст. 71 КЗпП, окремих працівників може бути залучено до роботи в ці дні. До виняткових випадків належать:1) відвернення або ліквідація наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій та негайне усунення їх наслідків;
2) запобігання нещасним випадкам, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псуванню майна;
3) виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні здійснюється тільки
з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) та за наявності письмового наказу (розпорядження) керівника підприємства. При цьому в запиті роботодавця на отримання дозволу на залучення працівників до роботи у вихідний день має бути зазначено їх чисельність, прізвища та посади (професії).Навіть при настанні перелічених випадків та виконанні зазначених умов не можна
залучати до роботи у вихідний день:— вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 3 років (
ст. 176 КЗпП);— працівників молодше 18 років (
ст. 192 КЗпП);— батьків, які виховують дітей віком до 3 років без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), опікунів та піклувальників, прийомних батьків (ст. 1861 КЗпП).
Роботодавець також повинен ураховувати норми
ч. 3 ст. 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 р. № 3721-XII, згідно з якими залучення до роботи у вихідні дні громадян похилого віку можливе тільки за їх згодою та за умови, що це не протипоказано їм за станом здоров’я.Якщо роботодавець виконав усі приписи
КЗпП щодо залучення працівників до роботи у вихідний день, працівник повинен виконати відповідний наказ власника. Відмову від його виконання може бути розцінено як порушення трудової дисципліни за винятком випадків, коли робота, яка має виконуватися працівником у вихідний день, не передбачена трудовим договором.У
святкові та неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе у зв’язку з виробничо-технічними умовами (на безперервно діючих підприємствах), а також роботи, викликані необхідністю обслуговування населення (ст. 73 КЗпП). Крім того, залучення працівників до виконання робіт в такі дні можливе й у перелічених вище випадках, передбачених ст. 71 КЗпП.Зауважимо, що окремий порядок залучення до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні встановлено для держслужбовців
ст. 20 Закону про держслужбу . Для виконання невідкладної та непередбаченої роботи державні службовці зобов’язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, бути на службі у вихідні, святкові та неробочі дні, робота в які компенсується згідно з чинним трудовим законодавством. При цьому погодження з профспілкою не передбачено.При виході працівника на роботу у вихідний або святковий день у табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена
наказом № 489) проставляється позначка «РВ» або «06» та зазначається кількість фактично відпрацьованих у цей день годин.
Компенсація за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні
Відмінності є не лише в самих поняттях «вихідні дні» і «святкові та неробочі дні», а й у компенсації за роботу в такі дні.
Робота у вихідні дні компенсується одним зі способів
, передбачених ч. 1 ст. 72 КЗпП:— наданням
іншого дня відпочинку;або
—
у грошовій формі в подвійному розмірі.У який спосіб компенсуватиметься робота у вихідний день, визначається
угодою працівника і роботодавця. Застосування одного зі способів компенсації за роботу у вихідний день виключає необхідність застосування другого, тобто в разі надання працівнику додаткового дня відпочинку за роботу у вихідний день оплата роботи в такий день здійснюється як за звичайний робочий день. І навпаки, якщо робота у вихідний день оплачується в подвійному розмірі, передбаченому ст. 107 КЗпП, то додатковий день відпочинку працівнику не надається.Спосіб компенсації роботи у вихідний день слід вказати в
наказі про залучення працівників до роботи у вихідний день. У разі, коли робота у вихідний день компенсується шляхом надання іншого дня відпочинку, конкретна дата має бути обумовлена в наказі. Якщо ж у відповідному наказі інший день відпочинку конкретно не визначено, працівник не має права встановлювати його самостійно. Законодавчо не врегульовано питання строків надання іншого вихідного дня. Згідно з роз’ясненням Мінпраці (див. лист від 29.12.2009 р. № 853/13/84-09) строк надання іншого вихідного дня встановлюється за угодою сторін. Ідеальний варіант — надати його в найкоротший проміжок часу після роботи у вихідний день, оскільки відбувся відступ від загальних правил про мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку, який має тривати 42 години. Водночас за угодою сторін трудового договору може бути прийняте рішення про приєднання іншого вихідного дня до відпустки.Якщо робота у вихідний день компенсується у грошовій формі, то оплата здійснюється за правилами, установленими
ст. 107 КЗпП, а саме:— відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
— працівникам, праця яких оплачується за годинними чи денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
— працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний день проводилася в межах місячної норми робочого часу, та в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася понад місячну норму.
Робота у святкові та неробочі дні також оплачується згідно зі
ст. 107 КЗпП, тобто в подвійному розмірі. Оплата в цій сумі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий та неробочий день.За бажанням працівника
, який працював в святковий та неробочий день, йому може надаватися інший день відпочинку, який не оплачується та є вихідним днем. Причому такий день надається як додаткова компенсація, тобто оплата за роботу у святковий чи неробочий день у будь-якому разі здійснюється в подвійному розмірі. Це підтверджує Мінпраці в листі від 29.12.2009 р. № 853/13/84-09.Роботодавцю необхідно враховувати особливості оплати святкових та неробочих днів при підсумованому обліку робочого часу, на які звертало увагу Мінпраці у своєму
листі від 15.06.2007 р. № 148/13/133-07. Так, при підсумованому обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні за графіком уключається до норми робочого часу за обліковий період, установленої на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними та оплачуються в подвійному розмірі. Отже, при підрахунку надурочних годин фактично відпрацьовані години у святкові та неробочі дні понад установлену на підприємстві норму робочого часу за обліковий період не враховуються, оскільки їх уже оплачено в подвійному розмірі.Слід зауважити: якщо працівник виходить на роботу у вихідний або святковий та неробочий день за власним бажанням, то роботу в такий день не компенсують.
Приклад 1.
Для запобігання виробничій аварії до роботи у вихідний день (5 листопада — субота) було залучено електромонтера. Годинна ставка працівника — 25 грн./год. За графіком роботи електромонтер працює 8 годин на день. У вихідний день працівник відпрацював 8 годин.Розглянемо дві ситуації, коли робота у вихідний день компенсується:
1) шляхом надання іншого дня відпочинку (11 листопада);
2) у грошовій формі.
У першому випадку робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі: 25 грн./год. х 8 год. = 200 грн.
Усього працівник відпрацював в листопаді 2011 року 176 годин (з урахуванням роботи у вихідний день та надання йому іншого дня відпочинку 11 листопада). Сума заробітної плати за місяць становитиме:
25 грн./год. х 176 год. = 4400 грн.
У другому випадку робота у вихідний день оплачується в подвійному розмірі годинної тарифної ставки:
25 грн./год. х 8 год. х 2 = 400 грн.
Виходить, що при компенсації роботи у вихідний день у грошовій формі зарплата працівника за листопад 2011 року становитиме:
25 грн./год. х 176 год. + 400 грн. = 4800 грн.
Приклад 2.
Для усунення аварії на насосній станції слюсаря було залучено до роботи у святковий день — 24 серпня 2011 року (День незалежності України). У святковий день працівник відпрацював 8 годин понад місячну норму робочого часу. Оклад працівника становить 3500 грн. Неоплачуваний інший день відпочинку працівнику не надавався.Оскільки працівник отримує місячний оклад та працював у святковий день понад установлену місячну норму, робота у святковий день компенсується у розмірі подвійної годинної ставки понад оклад.
За графіком роботи підприємства місячна норма робочого часу в серпні 2011 року — 175 годин. Отже, годинна ставка становить: 3500 грн. : 175 год. = 20 грн./год.
Визначимо суму оплати за роботу у святковий день:
20 грн./год. х 8 год. х 2 = 320 грн.
Загальна сума заробітної плати працівника за серпень 2011 року становить:
3500 грн. + 320 грн. = 3820 грн.
Приклад 3.
У зв’язку з необхідністю виконання невідкладних робіт водія залучили до роботи у святковий день — 24 серпня 2011 року (День незалежності України). На підприємстві ведеться підсумований облік робочого часу водіїв (обліковий період — квартал). 24 серпня 2011 року водій відпрацював 6 годин. Усього у серпні 2011 року працівник відпрацював 181 годин (з урахуванням відпрацьованих годин у святковий день). Годинна ставка працівника становить 20 грн./год.Визначимо суму оплати за роботу у вихідний день: 20 грн./год. х 6 год. х 2 = 240 грн.
Загальна сума зарплати за серпень 2011 року: 20 грн./год. х 175 год. + 240 грн. = 3740 грн.
Припустимо, що при підрахунку відпрацьованих працівником годин за обліковий період з’ясувалося, що норму робочого часу перевищено на 13 годин, у тому числі на 6 годин, відпрацьованих у святковий день. Звертаємо увагу: у такому разі години роботи в святковий день (6 годин) при підрахунку надурочних годин за обліковий період не враховуються, оскільки їх уже оплачено в подвійному розмірі. Отже, як надурочні працівнику оплачуватимуться тільки 7 годин (13 - 6). Про особливості оплати надурочних годин читайте у статті «Надурочна робота».
