Облік робочого часу

Облік робочого часу

 

Ведення обліку робочого часу на підприємстві здійснює роботодавець. Облік робочого часу може вестися за двома напрямками: кадровий облік робочого часу та облік робочого часу для цілей визначення сум заробітної плати кожного з працівників. У цій статті розглянемо механізм ведення обліку робочого часу для визначення заробітної плати, який є елементом режиму робочого часу, його види, а також особливості застосування у зв’язку зі специфікою діяльності підприємства.

Положеннями

КЗпП установлено три види обліку робочого часу:

1)

поденний;

2)

щотижневий;

3)

підсумований.

В основу цього поділу покладено

часовий відрізок, протягом якого роботодавцем, по-перше, робиться підрахунок фактично відпрацьованих працівником годин з метою порівняння з установленою йому нормою робочого часу в годинах, а по-друге, установлюються правові наслідки такого підрахунку (наприклад, наявність годин, відпрацьованих понад норму робочого часу (ст. 52, 53 і 61 КЗпП), які підлягають оплаті в розмірі, визначеному ст. 106 КЗпП).

Вибір виду обліку робочого часу підприємство здійснює самостійно залежно від установлених на ньому умов праці.

 

Поденний облік робочого часу

Поденний облік робочого часу

запроваджується, як правило, для працівників з рівною тривалістю робочого дня в кожному із днів робочого тижня. Наприклад, поденний облік робочого часу може бути встановлено для працівника, тривалість щоденної роботи якого в кожний із днів робочого тижня залишається незмінною та становить 8 годин.

При встановленні цього виду робочого часу роботодавець

щодня:

— веде облік фактично відпрацьованого кожним працівником робочого часу;

— визначає правові наслідки такого обліку.

 

Щотижневий облік робочого часу

Щотижневий облік робочого часу

запроваджується для працівників, тривалість робочого часу яких впродовж робочого тижня може змінюватися, однак загалом за тиждень ними має бути дотримано тижневу норму тривалості робочого часу, установлену на підприємстві з урахуванням вимог ст. 50 і 51 КЗпП.

При запровадженні щотижневого обліку робочого часу роботодавець:

—

щодня веде облік фактично відпрацьованого кожним працівником робочого часу;

—

після закінчення тижня визначає правові наслідки такого обліку (дотримання встановленої тижневої норми робочого часу, наявність годин, відпрацьованих понад норму, тощо).

 

Підсумований облік робочого часу

Згідно зі

ст. 61 КЗпП підсумований облік робочого часу може вводитися:

1) на безперервно діючих підприємствах, в установах та організаціях;

2) в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях та на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи)

не може бути дотримана встановлена для цієї категорії працівників денна або тижнева тривалість робочого часу.

При підсумованому обліку робочого часу встановлена згідно з законодавством щоденна або щотижнева норма робочого часу працівника

може не дотримуватися, однак загальна тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин (ст. 50 і 51 КЗпП).

Цей вид обліку робочого часу може бути запроваджено роботодавцем лише за наявності зазначених у

ст. 61 КЗпП підстав і тільки за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, а в разі його відсутності — з представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

Установлення та застосування на підприємстві підсумованого обліку робочого часу визначається колективним договором та/або правилами внутрішнього трудового розпорядку, в яких, зокрема, указують:

1) перелік виробництв, цехів, ділянок, відділень, видів робіт, посад працівників, для яких установлено підсумований облік робочого часу;

2) обліковий період. Він може вимірюватися

декадою, місяцем, кварталом, півріччям, роком тощо (п. 6 Методичних рекомендацій № 138) та охоплює робочий час, години роботи у вихідні та святкові дні й години відпочинку;

3) порядок оплати праці (оклад, ставка, відрядні розцінки).

При підсумованому облік робочого часу роботодавець:

—

щодня веде наростаючим підсумком з початку встановленого облікового періоду облік фактично відпрацьованого кожним працівником робочого часу;

—

після закінчення облікового періоду визначає правові наслідки здійсненого обліку (реалізацію працівником установленої норми робочого часу в обліковому періоді, наявність годин відпрацьованих понад установлену норму, у нічний час, у святкові та неробочі дні тощо).

Що стосується норми робочого часу за обліковий період, то порядок її визначення при підсумованому обліку робочого часу

КЗпП не встановлено. Водночас положення, що регулюють цей момент, містяться в Методичних рекомендаціях № 138. Згідно з п. 12 Методичних рекомендацій № 138 норма робочого часу за обліковий період може визначатися:

— за календарем

з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (або відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів — до 5 годин і напередодні святкових та неробочих днів — на 1 годину;

або

—

за графіком п’ятиденного робочого тижня в порядку, установленому в колективному договорі. Ураховуючи те, що при п’ятиденному робочому тижні КЗпП не передбачає встановлення конкретної тривалості щоденної роботи (є тільки обмеження щотижневої роботи — 40 годин), норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів за календарем п’ятиденного робочого тижня, що припадають на цей період, з рівною тривалістю кожного робочого дня, з урахуванням її скорочення напередодні святкових та неробочих днів і вихідними днями в суботу та неділю.

Тривалість роботи протягом дня (зміни)

при підсумованому обліку робочого часу, з урахуванням характеру та умов праці, може становити до 12 годин (п. 4 Методичних рекомендацій № 138). Водночас не рекомендується встановлювати подовжену тривалість робочого дня на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці.

Робота понад норму робочого часу, передбачену графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду,

при збереженні норми робочого часу за обліковий період не є надурочною роботою. Адже перепрацювання, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися роботодавцем додатковими днями відпочинку в обліковому періоді або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду (абзац третій п. 4 Методичних рекомендацій № 138).

Надурочним при підсумованому обліку робочого часу вважається час, відпрацьований працівником

понад норму тривалості робочого часу за обліковий період. Надурочний час підлягає оплаті відповідно до ст. 106 КЗпП (див. с. 23).

Підрахунок та оплата

годин надурочної роботи здійснюється роботодавцем наприкінці облікового періоду.

Загальна кількість надурочних годин за обліковий період

визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом та нормою робочого часу за цей період. При підрахунку норми робочого часу за обліковий період для визначення надурочних годин з робочого часу виключаються дні, які за графіком або режимом роботи припадають на час, протягом якого працівника відповідно до законодавства було звільнено від виконання трудових обов’язків (наприклад, відпустка, хвороба, виконання державних обов’язків тощо). Відповідно хвороба працівника, відпустка тощо, що припадають на дні, які за графіком роботи є для нього вихідними, не зменшують норму робочого часу.

При підрахунку надурочних годин щодо працівника з підсумованим обліком робочого часу робота у святкові та неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період

не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі.

Приклад 1.

На підприємстві встановлено обліковий період — квартал. Норма тривалості робочого часу, розрахована за графіком п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями (субота та неділя) і тривалістю часу роботи протягом кожного робочого дня 8 годин при 40-годинному робочому тижні, ураховуючи скорочення робочого часу напередодні святкових і неробочих днів, в IV кварталі 2011 року становитиме 520 годин, із них:

— у жовтні — 168 годин;

— у листопаді — 176 годин;

— у грудні — 176 годин.

З 1 по 24 листопада 2011 року працівник не працював у зв’язку з щорічною відпусткою. На цей період за графіком змінності працівника припадають 15 робочих днів по 10 годин. Отже, працівник був відсутній на роботі 150 годин. Згідно з табелем обліку використання робочого часу працівник відпрацював за квартал 372 години.

Нормальна тривалість робочого часу, яку повинен відпрацювати працівник, становитиме за квартал 370 годин, із них:

— у жовтні — 168 годин;

— у листопаді — 26 годин (176 год. - 150 год.);

— у грудні — 176 годин.

Якщо працівник фактично відпрацював за квартал 372 години, то кількість надурочних годин за обліковий період дорівнюватиме 2 годинам (372 год. - 370 год.).

Приклад 2.

У цеху, де працює працівник, використовується підсумований облік робочого часу. Обліковий період — місяць. Норма тривалості робочого часу, розрахована для цього працівника згідно з графіком п’ятиденного робочого тижня на листопад 2011 року, склала 176 годин. Згідно з табелем обліку використання робочого часу працівник фактично відпрацював у листопаді 2011 року 140 годин. У період з 21 по 25 листопада 2011 року працівник хворів, про що свідчить наданий листок непрацездатності. На цей період за графіком змінності працівника припадає 4 робочі дні по 10 годин.

Визначимо кількість надурочних годин.

Працівник був відсутній на роботі 40 годин (4 дн. х 10 год./дн.).

Нормальна тривалість робочого часу, яку повинен відпрацювати працівник дорівнює:

176 - 40 = 136 (год.).

Розрахуємо кількість надурочних годин за обліковий період:

140 - 136 = 4 (год.).

Щодо вихідних днів зазначимо таке.

Вихідні дні для працівників, яким запроваджено підсумований облік робочого часу, установлюються графіком роботи (змінності) і вони можуть не збігатися із загальноприйнятими вихідними днями, установленими на підприємствах залежно від тривалості робочого тижня (ст. 67 КЗпП). Згідно з п. 9 Методичних рекомендацій № 138 кількість вихідних днів за графіком роботи (змінності) в обліковому періоді не має бути менше кількості повних тижнів в цьому обліковому періоді.

Приклад 3.

Для працівника підприємства запроваджено підсумований облік робочого часу. Обліковим періодом є календарний місяць. На підприємстві встановлено шестиденний робочий тиждень.

Визначимо норму робочого часу у грудні 2011 року.

У грудні 2011 року 4 повні тижні. Отже, у цьому місяці має бути не менше 4 вихідних днів. Припустимо, що згідно із графіком роботи вихідним днем у працівника є понеділок. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи напередодні вихідного дня становить 5 годин. Тривалість роботи в інші дні — 7 годин. Оскільки 1 січня 2012 року — святковий день (

ст. 73 КЗпП), то тривалість роботи 31 грудня 2011 року має бути скорочена на 1 годину і складе 6 годин.

Норма робочого часу у грудні 2011 року при шестиденному робочому тижні становитиме:

4 дн. х 5 год./дн. + 1 дн. х 6 год./дн. + (31 дн. - 4 дн. - 4 дн. - 1 дн.) х 7 год./дн. = 180 год.

Приклад 4.

Для працівника підприємства запроваджено підсумований облік робочого часу. Обліковим періодом є квартал. На підприємстві встановлено п’ятиденний робочий тиждень.

Визначимо норму робочого часу в IV кварталі 2011 року.

Норма робочого часу в IV кварталі 2011 року становитиме:

21 дн. х 8 год./дн. + 22 дн. х 8 год./дн. + 22 дн. х 8 год./дн. = 520 год.

У разі залучення працівника до роботи в день, який згідно з графіком роботи (змінності) для нього є вихідним, така робота підлягає компенсації, за згодою сторін, шляхом наданням іншого дня відпочинку чи у грошовій формі в подвійному розмірі (див. на с. 17).

Графіки роботи (змінності) при підсумованому обліку робочого часу повинні розроблятися так, щоб:

1) тривалість

перерви в роботі між змінами (уключаючи перерву на обід) була не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (ч. 1 ст. 59 КЗпП). Тобто якщо працівник відпрацював (з урахуванням перерви на обід) 12 годин підряд, він повинен вийти в наступну зміну не раніше ніж через 24 години;

2) тривалість

щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 42 годин (ст. 70 КЗпП).

Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (

ч. 2 ст. 59 КЗпП).

В окремих випадках відповідно до

п. 8 Методичних рекомендацій № 138 тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але вона не може бути менше 12 годин на добу. На умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть надаватися як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду. За рахунок збільшення тривалості робочого часу протягом доби (більше 8 годин на день) вільні від роботи дні чергуються з робочими днями через один, два, три чи іншу кількість днів.

При підсумованому обліку робочого часу нормування тривалості робочого часу слід проводити так, щоб сума годин робочого часу не перевищувала норму робочого часу в обліковому періоді. Нормування здійснюється шляхом складання

графіка змінності.

Приклад 5.

На підприємстві встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями — субота та неділя. Для ведення цілодобової охорони території підприємства прийнято на роботу 4 охоронників.

Один охоронник (Марченко І. І.) працює за графіком роботи підприємства (п’ять днів на тиждень, субота, неділя — вихідні дні). Тривалість його зміни — 8 годин (з 9.00 до 18.00, перерва на обід з 13.00 до 14.00).

Для інших трьох охоронників (Носенка С. К., Сопілки О. О., Ященка Н. Г.) установлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом, що дорівнює місяцю. Вони працюють за графіком змінності:

— у будні дні — з 18.00 до 9.00 (15 робочих годин);

— у вихідні, святкові та неробочі дні — з 9.00 до 9.00 (24 години).

Вихідні дні охоронникам з підсумованим обліком робочого часу встановлюються за можливістю у суботу та неділю.

Норма робочого часу на листопад 2011 року, розрахована за графіком п’ятиденного тижня, дорівнюватиме 176 годин.

Наведемо графік змінності охоронників підприємства.

 

Охоронник	Числа місяця
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	Итого
	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27	28	29	30
Марченко І. І.	8	8	8	8	В	В	8	8	8	8	8	В	В	8	8	176
	8	8	8	В	В	8	8	8	8	8	В	В	8	8	8
Носенко С. К.	15	О	О	15	В	В	15	О	О	15	В	В	24	О	О	168
	15	О	О	24	В	В	15	О	О	15	В	В	15	О	О
Сопілка О. О.	О	15	О	О	24	В	В	15	О	О	15	В	В	15	О	177
	О	15	В	В	24	О	О	15	О	О	24	В	В	15	О
Ященко Н. Г.	О	О	15	В	В	24	О	О	15	О	О	24	В	В	15	177
	О	О	15	В	В	15	О	О	15	В	В	24	О	О	15

 

Умовні позначення:

8, 15, 24 — тривалість зміни;

В — день щотижневого відпочинку (вихідний або святковий день);

О — день міжзмінного відпочинку.

Оскільки згідно з умовами прикладу охоронники, яким установлено підсумований облік робочого часу, не мають перерви в роботі, то весь їх час перебування на робочому місці включається до робочого часу.

Що стосується режиму роботи охоронників, які перебувають на робочому місці 24 години на добу, а потім відпочивають дві доби, то, на нашу думку, такий режим допустимий, оскільки прямої заборони на це

КЗпП не містить. Наведена ж у п. 4 Методичних рекомендацій № 138 норма (див. вище) має рекомендаційний характер.

Вимоги

ч. 1 і 2 ст. 59 КЗпП, ст. 70 КЗпП у цьому випадку буде дотримано.

Звертаємо увагу: кількість годин, передбачена графіком змінності,

є для працівника нормою. Тому якщо працівник, оплата праці якого здійснюється виходячи з окладу, установленого у штатному розписі, повністю відпрацював усі дні місяця, передбачені графіком змінності, він повинен отримати повний місячний оклад. Якщо ж працівник частину місяця не працював (наприклад, хворів), норму робочого часу буде зменшено на кількість днів, які за графіком припадають на час хвороби. Отже, заробітна плата розраховуватиметься пропорційно відпрацьованому часу.