Податкова соціальна пільга: запитували? — відповідаємо!
Незважаючи на те що розділ IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, що регулює порядок оподаткування доходів фізичних осіб, набрав чинності з 1 січня 2011 року, питання, що стосуються порядку застосування податкових соціальних пільг, продовжують надходити до редакції газети «Податки та бухгалтерський облік». На ті з них, що зустрічаються найчастіше, відповімо в цій статті.
Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон про оплату праці
— Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.Порядок № 1227
— Порядок подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затверджений постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1227.Порядок № 1020
— Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020.Інструкція № 5
— Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5.
Загальні положення
Податкова соціальна пільга
(далі — ПСП) — це сума, на яку платник податків має право зменшити свій загальний місячний оподатковуваний дохід, отриманий від одного роботодавця у вигляді заробітної плати.Розміри ПСП
визначені п. 169.1 ПКУ та залежать від розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року.До 1 січня 2015 року розмір
звичайної ПСП становить 50 % розміру прожиткового мінімуму (далі — ПМ) для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, підвищеної — 150 % звичайної ПСП, а максимальної — 200 % звичайної ПСП.Перелік категорій платників податків, які мають право на ПСП, наведено в
пп. 169.1.1 — 169.1.4 ПКУ. Залежно від категорії, до якої належить платник податків, він може претендувати на пільгу у звичайному, підвищеному або максимальному розмірі.За загальним правилом, якщо платник податків має
право на застосування ПСП за двома і більше підставами, то до його заробітної плати застосовується одна ПСП за підставою, що передбачає її найбільший розмір.Виняток
із цього правила встановлено тільки для осіб, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів) (п.п. «б» п.п. 169.3.1 ПКУ). У цьому випадку ПСП підсумовуються.ПСП
застосовується до нарахованого платнику податків місячного доходу у вигляді заробітної плати.Не може бути застосована
ПСП до:—
доходів працівника, інших ніж заробітна плата;—
заробітної плати, яку платник податків отримує протягом звітного податкового місяця одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;—
доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.Право скористатися ПСП
виникає у платника податків при дотриманні такої умови: його заробітна плата не повинна перевищувати граничного розміру, який розраховується відповідно до п.п. 169.4.1 ПКУ. Згідно з цією нормою в загальному випадку платник податків матиме право на ПСП, якщо його заробітна плата, нарахована за звітний місяць, не перевищить суми, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.«Перехідні» виплати (відпускні та лікарняні) для цілей визначення граничного розміру доходу відносяться до місяців, за які вони нараховані.
Особливий порядок визначення граничного розміру заробітної плати, що дає право на ПСП
, установлено для платників податків, які мають право на ПСП на дітей, а саме для:1)
одного з батьків, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років (п.п. 169.1.2 ПКУ);2) платника податків, який
має дитину (дітей) віком до 18 років і є одинокою матір’ю (батьком), удовою (удівцем) або опікуном, піклувальником (п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ);3)
одного з батьків, які утримують дитину-інваліда (дітей-інвалідів) віком до 18 років (п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ).Для перелічених категорій платників податків
граничний розмір заробітної плати розраховуватиметься кратно кількості дітей. Зверніть увагу: для платників податків, названих у п. 1, такий порядок визначення граничного розміру діє з 01.01.2011 р., а для платників податків, зазначених у пп. 2 і 3, — з 06.08.2011 р.Для другого з батьків
із тих, які мають право на ПСП на дітей, граничний розмір зарплати, що дає право на застосування цієї пільги, визначається на загальних підставах.ПСП застосовується тільки за одним місцем нарахування (виплати) зарплати
. Вибір місця застосування ПСП платник податків здійснює самостійно, шляхом подання заяви про самостійне обрання місця застосування ПСП (далі — заява про застосування ПСП). Працівник, який має право на ПСП на дітей, а також на ПСП у підвищеному чи максимальному розмірі, крім заяви про застосування ПСП, зобов’язаний подати роботодавцю за місцем отримання ПСП підтвердні документи, перелік та порядок подання яких установлено Порядком № 1227.Пільга до заробітної плати
держслужбовців застосовується без подання заяви про застосування ПСП, але з наданням підтвердних документів для визначення розміру пільги (у разі необхідності).ПСП застосовується роботодавцем починаючи з
дня отримання від працівника заяви про застосування ПСП та підтвердних документів (у разі необхідності їх надання) (абзац другий п.п. 169.2.2 ПКУ).Пільга надається
з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помер або оголошується судом померлим чи визнається судом безвісно відсутнім, або втрачає статус резидента, або був звільнений з місця роботи (п.п. 169.3.4 ПКУ).До зарплати за місяць, в якому платник податків
подає заяву про відмову від застосування ПСП, або в якому його заробітна плата перевищить граничний розмір, що дає право на застосування ПСП, пільга не застосовується.Платникам податку, які мають право на застосування ПСП на дітей (
п.п. 169.1.2 ПКУ, пп. «а» і «б» п.п. 169.1.3 ПКУ), пільга надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а в разі смерті до досягнення зазначеного віку — до кінця року, на який припадає смерть.При цьому право на отримання ПСП на дітей втрачається з податкового місяця, на який припадає така подія:
— платника податку позбавляють батьківських прав;
— платник податків відмовляється від дитини або передає дитину на державне утримання, у тому числі в закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, береться плата за таке утримання чи ні;
— дитина стає курсантом на умовах її повного утримання.
Надання ПСП, передбаченої
пп. «в» — «е» п.п. 169.1.3 ПКУ, припиняється, починаючи з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому платник податків втрачає статус, визначений цими нормами ПКУ.Інформація про отримання платниками податку ПСП відображається роботодавцями — податковими агентами в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ, який подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Якщо у звітному періоді податковий агент здійснював нарахування ПСП працівнику, то він при заповненні Податкового розрахунку за формою № 1ДФ щодо такого працівника у графі 8 «Ознака податкової соціальної пільги» проставляє ознаку ПСП згідно з довідником ознак соціальних пільг, наведеним у
Порядку № 1020.Перелік ознак ПСП, розміри ПСП, що застосовуються у 2011 році, та граничні розміри заробітної плати, що дають право на застосування ПСП у 2011 році, залежно від виду ПСП, на яку має право платник податків, наведемо в таблиці.
| Вид ПСП (норма ПКУ) | Розмір ПСП у 2011 році, грн. | Граничний розмір зарплати, | Ознака ПСП |
| Звичайна ПСП (п.п. 169.1.1 ПКУ) | 470,50 | 1320,00 грн. | 01 |
| Звичайна ПСП на дітей (п.п. 169.1.2 ПКУ) | 470,50 х кількість дітей віком до 18 років | Для одного з батьків — 1320 грн. х кількість дітей віком до 18 років; | 04 |
| Підвищена ПСП на дітей (пп. «а» і «б» п.п. 169.1.3 ПКУ) | 705,75 х кількість дітей віком до 18 років | З 01.01.2011 р. по 04.08.2011 р. — 1320 грн. З 06.08.2011 р. для одного з батьків — 1320 грн. х кількість дітей віком до 18 років; | 02 |
| Підвищена ПСП (пп. «в» — «е» п.п. 169.1.3 ПКУ) | 705,75 | 1320,00 грн. | 02 |
| Максимальна ПСП (пп. «а» — «г» п.п. 169.1.4 ПКУ) | 941,00 | 1320,00 грн. | 03 |
Далі перейдемо до розгляду запитань наших читачів щодо порядку застосування ПСП, які надійшли до редакції.
За якою формою платник податків повинен подати роботодавцю заяву про застосування ПСП?
Пунктом 2 Порядку № 1227
визначено, що платник податку подає роботодавцю заяву про застосування ПСП за встановленою Державною податковою службою (далі — ДПС) формою. Наразі таку форму ДПС не встановлено. Згідно з роз’ясненнями податківців (див. консультацію в газеті «Праця і зарплата», 2011, № 2, с. 22, роз’яснення в Єдиній базі податкових знань за кодом 160.09.04, розміщене на офіційному сайті ДПАУ www.sta.gov.ua) до встановлення форми заяви про застосування ПСП платники податків складають та подають роботодавцю її в довільній формі. При цьому як зразок можна використовувати форму, яка була затверджена наказом ДПАУ від 30.09.2003 р. № 461, що втратив чинність з 31.01.2011 р., та використовувалася в період дії Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV, але із зазначенням реквізитів, які відповідають нормам ст. 169 ПКУ.Наведемо приклад такої заяви про застосування ПСП, поданої працівником, який претендує на звичайну ПСП (у 2011 році — 470,50 грн.).
Працівник подав заяву про застосування ПСП 29 серпня 2011 року. Як застосовується ПСП у серпні 2011 року: до нарахованої заробітної плати за серпень 2011 року або до зарплати за період з моменту подання заяви, тобто з 29 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року?
Абзацом другим п.п. 169.2.2 ПКУ
встановлено, що ПСП починає застосовуватися роботодавцем до нарахованої працівнику заробітної плати з дня отримання від нього заяви про застосування ПСП та підтвердних документів (за необхідності). Отже, право на ПСП виникає у працівника з дня подання зазначених заяви та документів (у нашому випадку — з 29 серпня 2011 року).Застосовується ж пільга роботодавцем у встановленому
п. 169.1 ПКУ розмірі до нарахованого працівнику місячного доходу у вигляді заробітної плати, якщо його розмір не перевищує граничного розміру заробітної плати, що дає право на ПСП (п.п. 169.2.1 ПКУ).Таким чином, роботодавець повинен застосовувати пільгу не до нарахованої заробітної плати за період з моменту подання заяви, а до
нарахованої заробітної плати за місяць, в якому було подано заяву про застосування ПСП, незалежно від дати її подання в цьому місяці.У нашому випадку, незважаючи на те що заяву про застосування ПСП подано працівником 29 серпня 2011 року, роботодавець має застосувати ПСП до нарахованої працівнику заробітної плати за серпень 2011 року (з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.).
Факт застосування ПСП роботодавцю слід відобразити в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ.
Чи може роботодавець застосовувати ПСП до заробітної плати за першу половину місяця, якщо заздалегідь знає, що в деяких його працівників база оподаткування місячної заробітної плати буде менше або дорівнюватиме сумі ПСП, що до неї застосовується, тобто в кінці місяця сума ПДФО дорівнюватиме нулю?
Відповідно до
п. 169.1 ПКУ працівник має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати, на суму ПСП, якщо його розмір не перевищує граничного розміру заробітної плати, що дає право на ПСП.Застосовується ПСП роботодавцем до нарахованого
місячного доходу у вигляді заробітної плати (п.п. 169.2.1 ПКУ).Отже, роботодавець
має право застосовувати ПСП тільки до загальної суми заробітної плати за місяць, а не до її частини.При виплаті заробітної плати за першу половину місяця (авансу) роботодавець повинен перерахувати до бюджету податок на доходи без урахування ПСП. Наприкінці місяця він нараховує заробітну плату кожному працівнику, порівнює заробітну плату працівників, які мають право на ПСП, з граничним розміром зарплати, що дає право на ПСП, та розраховує ПДФО щодо кожного свого працівника з урахуванням ПСП (за наявності права на неї). При виплаті заробітної плати за другу половину місяця до бюджету буде перераховано різницю між загальною сумою ПДФО, утриманого з місячної заробітної плати працівників, та сумою податку на доходи, перерахованого при виплаті зарплати за першу половину місяця (в аванс).
Водночас на практиці трапляються ситуації, коли всі працівники підприємства користуються правом на ПСП і при цьому база оподаткування доходу у вигляді заробітної плати щодо всіх працівників дорівнює або менше ПСП. Особливо ця проблема актуальна для маленьких підприємств та фізичних осіб — підприємців, які використовують працю найманих працівників та встановлюють працівникам зарплату на рівні мінімальної зарплати та неповний робочий час. Як бути в такій ситуації, адже за підсумками місяця загальна сума податку з доходів, що підлягає сплаті до бюджету, дорівнюватиме нулю?
Як уже зазначалося, законних підстав для застосування ПСП при виплаті заробітної плати за першу половину місяця немає. На нашу думку, у такій ситуації роботодавець може одноразово при виплаті авансу перерахувати суму податку на доходи із зарплати за першу половину місяця. За підсумками місяця на суму перерахованого в аванс податку на доходи утворюється переплата з податку з доходів, якою підприємство може користуватися при наступних виплатах авансу.
У разі виникнення проблем з банком при отриманні (перерахуванні) коштів на виплату зарплати за першу половину місяця в наступних місяцях доведеться сплачувати 1 грн. На виконання вимог
п. 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, банки можуть вимагати платіжку на сплату податку, але правильність нарахування не перевірятимуть.
Працівника прийнято на підприємство за сумісництвом. Чи має він право на ПСП?
Так, має. Пояснимо, чому.
Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.93 р. № 43,
визначено, що сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи, на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.Якщо робота виконується на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи, таке сумісництво називається
внутрішнім.Отже, працюючи за сумісництвом, працівник перебуває у трудових відносинах та відповідно отримує
заробітну плату.Нормами
ПКУ встановлено право працівника, який одержує заробітну плату від декількох роботодавців, самостійно вибрати місце застосування пільги. Такий вибір здійснюється ним шляхом подання одному роботодавцю заяви про застосування ПСП та підтвердних документів (за необхідності). При цьому робота на умовах сумісництва не впливає на порядок застосування ПСП. У загальному випадку такий працівник-сумісник матиме право на застосування ПСП за умови, що його місячна заробітна плата, нарахована за місцем застосування ПСП (за місцем подання заяви про застосування ПСП) не перевищує граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП. Отже, якщо загальний дохід фізичної особи за декількома місцями роботи перевищує граничний розмір доходу, що дає право на ПСП (у 2011 році — 1320 грн.), але на роботі за сумісництвом його заробітна плата за місяць менше зазначеного розміру, то такий працівник може скористатися ПСП за місцем роботи за сумісництвом.Звертаємо увагу: отримуючи заробітну плату від двох роботодавців, працівник зобов’язаний контролювати загальну суму оподатковуваного доходу. І якщо в будь-якому місяці 2011 року її розмір перевищить 9410 грн., він повинен буде
подати річну декларацію про майновий стан і доходи (далі — декларація про доходи). Подати декларацію про доходи доведеться й у разі, якщо протягом року платник податків паралельно з доходами у вигляді заробітної плати отримував інші доходи, що оподатковуються за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ (15 і 17 %) і в одному з місяців загальна сума доходу перевищила 9410 грн.Ця декларація подається фізичними особами
до 1 травня року, наступного за звітним.Якщо ж працівник є
внутрішнім сумісником, то роботодавцю з граничним розміром заробітної плати слід порівнювати загальну суму заробітної плати за місяць, нараховану цьому працівнику за основним місцем роботи та за сумісництвом, оскільки ПСП застосовується до загальної суми заробітної плати працівника, нарахованої одним роботодавцем.Приклад.
Платник податків працює за основним місцем роботи на підприємстві А та за сумісництвом (на 0,5 окладу) на підприємстві В. Оклад працівника на підприємстві А становить 2500 грн., на підприємстві В — 2000 грн. 12 вересня 2011 року працівник подав заяву про застосування ПСП у звичайному розмірі (п.п. 169.1.1 ПКУ) на підприємство В. Чи матиме він право на ПСП на підприємстві В?Оскільки в нашому прикладі працівник є зовнішнім сумісником, який отримує заробітну плату від двох роботодавців, то він має право вибрати, на якому з двох підприємств скористатися правом на застосування ПСП.
За умовами прикладу, за вересень 2011 року на підприємстві В працівнику буде нараховано заробітну плата у розмірі 1000 грн. (2000 грн. х х 0,5 окладу). Оскільки сума заробітної плати за вересень 2011 року, нарахованої на підприємстві В (1000 грн.), не перевищує граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП (1320 грн.), то до його зарплати за вересень 2011 року буде застосована звичайна ПСП у розмірі 470,50 грн.
На підприємстві за трудовим договором працює студент. Чи має він право на ПСП?
Згідно з
п.п. «г» п.п. 169.1.3 ПКУ платник податків, який є студентом, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у підвищеному розмірі (150 % звичайної ПСП).Таке право у нього виникає в разі, якщо його заробітна плата за місяць не перевищує граничного розміру заробітної плати, що дає право на ПСП (у 2011 році — 1320 грн.).
При цьому
п.п. 169.2.3 ПКУ встановлене, що ПСП не може бути застосована зокрема до заробітної плати, яку платник податків протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, що виплачуються з бюджету.Таким чином, якщо студент працює за трудовим договором і одночасно навчається та
отримує стипендію з бюджету, то він не має права на ПСП.Якщо ж студент
стипендію не отримує або отримує спонсорську стипендію (не з бюджету), то, працюючи та отримуючи заробітну плату, він матиме у 2011 році право на ПСП у розмірі 705,75 грн., за умови, що його місячна зарплата не перевищує у 2011 році 1320 грн.Для підтвердження права на застосування ПСП у підвищеному розмірі на підставі
п.п. «г» п.п. 169.1.3 ПКУ працівник-студент зобов’язаний подати роботодавцю:1)
заяву про застосування ПСП;2)
довідку з навчального закладу про те, що він дійсно проходить навчання в цьому навчальному закладі та не отримує стипендію з бюджету.
На підприємстві працює працівниця, яка утримує трьох дітей віком до 18 років. Чи має вона право на ПСП на дітей, якщо її зарплата становить 3700 грн. на місяць? Батько дітей правом на застосування ПСП не користується.
Згідно з
п.п. 169.1.2 ПКУ особи, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років, мають право на зменшення загальної суми заробітної плати, нарахованої одним роботодавцем, на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 100 % звичайної ПСП у розрахунку на кожну таку дитину (у 2011 році — 470,50 грн. х на кількість дітей віком до 18 років).Граничний розмір заробітної плати
, що дає право скористатися ПСП у випадку та розмірі, установлених п.п. 169.1.2 ПКУ, визначається:—
для одного з батьків на загальних підставах;—
для другого — кратно кількості дітей віком до 18 років.Вибір, хто з двох батьків користуватиметься правом на збільшення граничного доходу кратно кількості дітей, батьки роблять
самостійно.Про своє право на застосування ПСП на підставі
п.п. 169.1.2 ПКУ батьки повідомляють роботодавця шляхом подання:1)
заяви про застосування ПСП. При цьому той із батьків, хто претендує на збільшення граничного доходу, повинен у заяві роботодавцю про застосування ПСП указати, що його чоловік (дружина) при отриманні ПСП за місцем своєї роботи не користується таким правом;2)
копії свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документа, що підтверджує встановлення батьківства, або документів, що підтверджують вік дитини (дітей) та затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податків постійно проживала до прибуття в Україну;3)
копії рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки або піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник).Згідно з умовами нашого запитання, працівниця виховує трьох дітей віком до 18 років. Отже, вона має право на ПСП у розмірі 1411,50 грн. (470,50 грн. х 3 дітей віком до 18 років).
Таким правом вона зможе скористатися, якщо її місячна заробітна плата не перевищить граничного розміру доходу, що дає право на ПСП. Оскільки батько дітей не користується ПСП, то працівниця має право на визначення граничного розміру доходу кратно кількості дітей до 18 років.
Розрахуємо для цієї працівниці граничний розмір доходу, що дає їй право на застосування ПСП:
1320,00 х 3 = 3960,00 (грн.).
Оскільки заробітна плата працівниці (3700 грн.) не перевищує граничного розміру доходу (3960 грн.), то така працівниця має право на ПСП на дітей згідно з
п.п. 169.1.2 ПКУ.Для реалізації цього права вона повинна подати роботодавцю заяву про застосування ПСП, в якій їй слід указати, що її чоловік не користується правом на збільшення граничного доходу кратно кількості дітей, та підтвердні документи, перелічені вище.
Роботодавець починає застосовувати ПСП до нарахованої заробітної плати з податкового періоду (місяця), в якому отримана заява на її застосування та підтвердні документи.
Звертаємо увагу: якби правом на збільшення граничного розміру доходу кратно кількості дітей користувався чоловік працівниці, то вона не мала б права на ПСП, оскільки в цьому випадку граничний розмір доходу для неї визначався на загальних підставах і становив 1320 грн.
Працівник звільняється з причини відмови від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП). Відповідно до наказу при звільненні йому повинні виплатити заробітну плату за фактично відпрацьований час, компенсацію за невикористані дні відпустки та вихідну допомогу. Чи застосовується ПСП до сум компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги?
Як уже зазначалося, ПСП застосовується до
нарахованого платнику податків місячного доходу у вигляді заробітної плати. Для цілей ПКУ під заробітною платою слід розуміти основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму (п.п. 14.1.48 ПКУ). Зауважимо, що такі самі складові заробітної плати зазначено й у Законі про оплату праці. Докладний перелік виплат, що належать до основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, містить Інструкція № 5, яка є єдиним документом, розробленим відповідно до Закону про оплату праці. Крім того, для цілей обкладення ПДФО до заробітної плати прирівняно лікарняні (абзац третій п.п. 169.4.1 ПКУ) та дивіденди на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих чи інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів або суми, яка є більшою, ніж сума виплат, розрахована на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану платником податку (п.п. 153.3.7 ПКУ).Згідно з
п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 компенсація за невикористану відпустку включається до складу фонду додаткової заробітної плати. Отже, ця виплата обкладається ПДФО у складі зарплати за правилами, передбаченими для заробітної плати, а саме:—
ураховується при визначенні граничного розміру доходу, що дає право на ПСП;— при визначенні бази оподаткування зменшується на суму єдиного соціального внеску в частині утримань та на суму ПСП (за наявності права на неї).
Нагадаємо: з 01.01.2011 р. у місяці звільнення до зарплати працівника, який має право на застосування ПСП, застосовується пільга незалежно від кількості відпрацьованих ним у такому місяці днів (
п.п. 169.3.4 ПКУ).Що стосується
вихідної допомоги, яка виплачується в разі звільнення працівника на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП, пп. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП, а також у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору (частина третя ст. 38 і 39 КЗпП), то ця виплата не входить до фонду оплати праці відповідно до п.п. 3.8 Інструкції № 5. Висновок про те, що для цілей обкладення ПДФО вихідна допомога не є заробітною платою, випливає і з роз’яснень податківців, наведених у листі ДПАУ від 09.03.2011 р. № 4628/6/17-0715 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 25), в якому вони включають вихідну допомогу, що виплачується при звільненні, до складу загального оподатковуваного доходу на підставі п.п. 164.2.18 ПКУ, тоді як доходи у вигляді зарплати включаються туди на підставі п.п. 164.2.1 ПКУ. Отже, вихідна допомога, що нараховується (виплачується) працівнику при звільненні, для цілей оподаткування не є заробітною платою. ПСП до вихідної допомоги не застосовується і ця виплата не враховується при визначенні права на ПСП.Докладно про особливості розрахунку та оподаткування виплат, що належать працівнику при звільненні, читайте у статті «Остаточний розрахунок при звільненні» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 48, с. 39.
Працівницю прийнято на роботу з неповним робочим днем з 1 вересня 2011 року. Її нарахована заробітна плата за місяць дорівнює 1300 грн. Ця працівниця є вдовою, яка утримує двох дітей віком до 18 років. На яку ПСП вона має право?
Робота платника податків на умовах неповного робочого часу не впливає на порядок застосування та розмір ПСП.
Оплата праці працівників на умовах неповного робочого дня провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. При цьому з граничним розміром доходу роботодавцю слід порівнювати нараховану за місяць заробітну плату.Перелік ПСП, якими можуть скористатися платники податків, установлений
п. 169.1 ПКУ.Наведемо в таблиці види ПСП, на які має право вдова, що утримує двох дітей віком до 18 років, а також розмір таких ПСП у 2011 році та граничний розмір доходу, що дає право для їх застосування у 2011 році.
| Вид пільги, на яку має право працівниця | Розмір ПСП у 2011 році, грн. | Граничний розмір доходу, що дає право на її застосування у 2011 році, грн. |
| Звичайна ПСП (п.п. 169.1.1 ПКУ) — як будь-який платник податку | 470,50 грн. | 1320,00 грн. |
| Звичайна ПСП на дітей (п.п. 169.1.2 ПКУ) — як особа, що утримує двох дітей віком до 18 років | 941,00 грн. (470,50 грн. х 2 дітей до 18 років) | 2640,00 грн. (1320,00 грн. х 2 дітей до 18 років) |
| Підвищена ПСП на дітей (п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ) — як удова, що має дітей віком до 18 років | 1411,50 грн. (705,75 грн. х 2 дітей до 18 років) | 2640,00 грн. (1320,00 грн. х 2 дітей до 18 років)* |
| * Звертаємо увагу: для вдів, які мають дітей, граничний розмір доходу, що дає право на ПСП, розраховується кратно кількості дітей з 06.08.2011 р. До зазначеної дати для цих осіб граничний розмір дорівнював 1320 грн. | ||
При виборі ПСП працівниці слід ураховувати обмеження, установлене
п.п. 169.3.1 ПКУ, згідно з яким, якщо платник податків має право на ПСП за декількома підставами, то застосовується одна ПСП за підставою, що передбачає її найбільший розмір.Таким чином, наша працівниця матиме право на застосування
однієї ПСП у підвищеному розмірі (у 2011 році — 1411,50 грн.) за умови, що її дохід у подальшому не перевищить граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП.Скористатися ж правом на зменшення суми місячної заробітної плати на суму ПСП працівниця зможе після того, як подасть роботодавцю:
1) заяву про застосування ПСП;
2) копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини у Книзі реєстрації актів цивільного стану, або документи, що підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживала до прибуття в Україну;
3) копії свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть;
4) копію паспорта.
У цій статті ми намагалися висвітлити найцікавіші ситуації, з якими доводиться стикатися платникам податків, які бажають скористатися ПСП, та їх роботодавцям. Однак розглянути всі запитання, пов’язані з порядком застосування ПСП, у межах однієї статті неможливо. У подальшому ми ще неодноразово повернемося до теми застосування ПСП, оскільки вона завжди викликає чимало запитань.
