Веб-сайт (інтернет-магазин): облік витрат на створення, розміщення та обслуговування

Веб-сайт (інтернет-магазин): облік витрат на створення, розміщення та обслуговування

Основними етапами розробки веб-сайта прийнято вважати його проектування, створення дизайну, наповнення контентом та підтримання. При цьому ніхто, як правило, не називає серед них етап обліку, тоді як він є одним із найбільш комплексних та супроводжує цей процес на всій його протяжності. Надана в статті інформація допоможе бухгалтеру розібратися з необхідними поняттями та обліковими тонкощами щодо його реалізації.

Віталій СМЕРДОВ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

1.1. Що таке веб-сайт?

Вважаємо, немає необхідності пояснювати на пальцях, що таке веб-сайт, тому на цьому питанні ми зупинимося тільки побіжно. З побутової точки зору він є складною системою, що складається з файлів різних форматів (текстових, графічних та інших — залежно від наповнення), які взаємодіють з іншими системами та один з одним за правилами, встановленими розробником, з метою задоволення інформаційних та інших потреб його користувачів, а також потреб власника такого веб-сайта.

Водночас, щоб коректно кваліфікувати витрати на створення, розміщення та обслуговування цього об’єкта в обліку, нам потрібно буде звернутися до його законодавчого визначення. На сьогодні визначення веб-сайта містяться в декількох нормативно-правових актах, проте всі вони по суті повторюють те, що було сформульовано ще в п. 1.3 Порядку № 327/225. Відповідно до нього веб-сайтом є сукупність програмних та апаратних засобів із унікальною адресою в мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що знаходяться в розпорядженні певного суб’єкта та забезпечують доступ юридичних і фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. При цьому навіть неозброєним оком можна побачити той факт, що крім, власне, програмних засобів та інформаційного наповнення, серед його складових елементів названо апаратні засоби (комп’ютер/сервер, на якому розміщено відповідні файли) та унікальну адресу (доменне ім’я). Усі зазначені елементи мають істотне значення для обліку витрат на розробку веб-сайта, його розміщення в Інтернеті та обслуговування, а тому надалі ми приділимо належну увагу кожному з них.

1.2. Загальне про створення веб-сайта

Обзавестися веб-сайтом можна в декілька способів, серед яких найпоширенішими є:

1) придбання послуги з розробки веб-сайта — здійснюється на підставі договору на створення за замовленням та використання об’єкта права інтелектуальної власності;

2) розробка веб-сайта власними силами (за наявності в штаті відповідних фахівців) — у цьому випадку слід говорити про так званий службовий твір, що створюється на підставі трудового договору;

3) придбання готового веб-сайта — здійснюється на підставі договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності;

4) оренда веб-сайта — здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Незважаючи на відмінності в реалізації зазначених варіантів, у них є і спільні елементи. Зокрема, спільним для зазначених способів, крім організаційних дій, є те, що разом із витратами на створення/оренду сайта підприємство несе додаткові витрати, направлені на його розміщення в Інтернеті: зокрема, на послуги хостингу та реєстрацію доменного імені — обліку цих витрат присвячено окремі розділи статті.

У контексті цього питання нас цікавить два моменти. По-перше, веб-сайти не названо в ЦКУ та Законі № 3792 серед об’єктів авторського права. Незважаючи на це, чиновники визнають їх самостійним об’єктом авторського права (складеним твором) та вважають, що веб-сайти підлягають правовій охороні нарівні зі своїм інформаційним наповненням: текстом, програмним кодом, графічними зображеннями тощо (див. лист Держдепартаменту інтелектуальної власності від 05.08.2009 р. № 16-13/4470, від 22.01.2007 р. № 16-14/231). Цей висновок вони ґрунтують на п. 15 ч. 1 ст. 8 Закону № 3792, який серед об’єктів авторського права називає в тому числі збірники творів, збірники звичайних даних, інші складені твори — звичайно, за умови, що вони є результатом творчої роботи з відбору, координації чи впорядковування змісту без порушення авторських прав на твори, що є їх складовими.

По-друге, нагадуємо, що право інтелектуальної власності складається з особистих немайнових (право на визнання людини творцем твору тощо), а також майнових прав інтелектуальної власності. При цьому особисті немайнові права, як правило, належать тільки творцю та не залежать від руху майнових прав на об’єкт. Належність останніх, у свою чергу, залежить від способу створення сайта. Зокрема:

1) у разі придбання послуг із розробки веб-сайта — майнові права інтелектуальної власності належать його творцю та замовнику спільно, якщо іншого не передбачено договором (ч. 2 ст. 430 ЦКУ). Водночас перед його укладенням замовнику варто дізнатися в розробника, як урегульовано питання щодо розподілу майнових прав між ним та працівником, оскільки в цій ситуації має місце створення так званого службового твору. Докладніше про це див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 61, с. 35;

2) розробка веб-сайта власними силами — у цьому випадку необхідно керуватися нормою ч. 2 ст. 429 ЦКУ, відповідно до якої майнові права на службовий твір належать працівнику та роботодавцю спільно, якщо іншого не передбачено трудовим або цивільно-правовим договором (п. 24 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами норм законодавства в справах про захист авторського права та суміжних прав» від 04.06.2010 р. № 5);

3) придбання готового веб-сайта — у цій ситуації спочатку майнові права інтелектуальної власності належать розробнику — повністю або спільно з його працівниками (ч. 2 ст. 429 ЦКУ). Надалі вони (повністю або частково) передаються покупцю на підставі договору на передачу виняткових майнових прав;

4) оренда веб-сайта — у цьому випадку підприємство отримує в користування обмежений ліцензією та/чи ліцензійним договором набір майнових прав. У зв’язку з цим у разі реалізації такого способу, на відміну від попередніх, про придбання виключних майнових прав на сайт не може бути й мови.

Як підсумок щодо цього розділу важливо зазначити, що, замовляючи розробку веб-сайта, розробляючи його самостійно або придбаваючи, підприємство найчастіше бажає отримати виключні майнові права на нього — як уже було зазначено, це питання необхідно обов’язково передбачити у відповідному договорі. При цьому факт належності таких прав має ключове значення для бухгалтерського та податкового обліку. У свою чергу, підхід до обліку розробки, у тому числі самостійної, та придбання веб-сайта, за великим рахунком, ідентичний, а тому далі зазначені способи створення веб-сайта розглянуто єдиним масивом, тоді як операцію з оренди сайта через свої облікові особливості виділено в окремий розділ.

(у підприємства є виняткові майнові права на веб-сайт)

3.1. Бухгалтерський облік

Кваліфікація веб-сайта. Вище ми визначили, що веб-сайт відноситься до об’єктів авторського права або суміжних прав. У свою чергу, авторське право та суміжні з ним права названо в одній із груп нематеріальних активів (п. 5 П(С) БО 8). Виходячи з цього, можемо припустити, що веб-сайт може вважатися нематеріальним активом. Водночас для підтвердження цієї гіпотези необхідно переконатися в тому, що він відповідає декільком умовам:

1) щодо придбаного веб-сайта, причому в цій же частині слід розглядати і веб-сайт, розроблений за замовленням (п. 6 П(С) БО 8):

а) існує вірогідність отримання майбутніх економічних вигод, пов’язаних із його використанням;

б) його вартість може бути достовірно визначено;

2) щодо самостійно розробленого веб-сайта (п. 7 П(С) БО 8) — підприємство повинне мати:

а) намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

б) можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

в) інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних із розробкою нематеріального активу.

Серед зазначених вище умов особливо виділяється можливість отримання майбутніх економічних вигод від використання веб-сайта. З огляду на те, що в нашому випадку йдеться про інтернет-магазин, то сумнівів у тому, що його використання здатне приносити такі вигоди, не виникає. Отже, можемо зробити висновок, що в бухгалтерському обліку інтернет-магазин включається до складу нематеріальних активів із відображенням на дебеті субрахунку 125 «Авторське право та суміжні з ним права» (водночас до введення сайта в господарський оборот його вартість слід відображати на дебеті субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»).

Проте маємо попередити, щодо інших сайтів цей висновок застосовується далеко не завжди. Наприклад, якщо говорити про сайт, що виконує виключно рекламну функцію, то витрати на його створення/придбання слід відображати в періоді їх здійснення, на що прямо вказується у п. 9 П(С) БО 8. Крім того, аналогічний підхід до обліку рекламних сайтів запропоновано в п. 8 Тлумачень ПКТ 32 Нематеріальні активи: витрати на сторінку в Інтернеті (див. на сайті: www.rada.gov.ua).

Первісна вартість. На баланс веб-сайт зараховується за первісною вартістю, склад якої для придбаних (у тому числі розроблених на замовлення) об’єктів наведено в п. 11 П(С) БО 8, а для розроблених самостійно — у п. 17 П(С) БО 8. При цьому в зазначеній частині основний інтерес викликає питання щодо включення до первісної вартості сайта витрат на послуги хостингу та реєстрацію домена: у загальному випадку до неї може потрапити тільки вартість реєстрації домена, тоді як витрати на його подовження, а також витрати на послуги хостингу списуються на витрати. Докладніше про це див. далі.

Уведення в господарський оборот. Уведення веб-сайта в господарський оборот оформляється Актом введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів за типовою формою № НА-1, затвердженою наказом Мінфіну від 22.11.2004 р. № 732 (п. 1.5 Методрекомендацій № 1327). Крім того, разом з Актом варто видати наказ по підприємству, у якому вказати строк корисного використання об’єкта, — цю вимогу додано в п. 25 П(С) БО 8 після набуття чинності 16.07.2012 р. Змінами до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України щодо бухгалтерському обліку, затверджених наказом Мінфіну від 31.05.2012 р. № 658 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 57, с. 5).

Строк корисного використання. Строк корисного використання фіксується в Акті за типовою формою № НА-1 і, як уже наголошувалося, у наказі по підприємству. Відповідно до п. 26 П(С) БО 8 в процесі його визначення необхідно враховувати:

1) строки корисного використання подібних активів;

2) очікуваний моральний знос;

3) правові та інші обмеження;

4) очікуваний спосіб використання об’єкта;

5) залежність строку корисного використання об’єкта від строків корисного використання інших активів підприємства.

При цьому серед зазначених факторів найбільші обмеження на строк корисного використання веб-сайта, як правило, накладає його очікуваний моральний знос. Через величезну швидкість технічного прогресу в частині інтернет-технологій такий строк можна встановити хоч на рівні 2 років. Водночас слід враховувати, що у податковому обліку строк корисного використання веб-сайта, у загальному випадку, повинен складати не менш ніж 10 років, про що див. далі.

Амортизація. У частині амортизації веб-сайта жодних особливостей немає — вона нараховується протягом строку корисного використання* з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив було введено в господарський оборот. Метод амортизації обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Водночас, якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується за прямолінійним методом (п. 27 П(С) БО 8). При цьому, оскільки в нашому випадку йдеться про інтернет-магазин, суму амортизації необхідно відносити до складу витрат на збут: зокрема, до дебету рахунка 93 «Витрати на збут» у кореспонденції з кредитом субрахунку 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів».

* Якщо строк корисного використання не визначено, то нарахувати амортизацію в бухгалтерському обліку не вийде (п. 25 П(С) БО 8), чого проте не можна сказати про податковий облік (див. про це далі).

Поліпшення веб-сайта. Очевидно, що з часом веб-сайт застаріває та вимагає певних поліпшень: наприклад, розширення функціональності, удосконалення елементів дизайну, інших заходів, направлених на підвищення його можливостей та строку використання, що при цьому сприятимуть збільшенню первісно очікуваних економічних вигод. Витрати на подібні заходи необхідно відносити на збільшення первісної вартості веб-сайта (п. 18 П(С) БО 8). Проте маємо попередити, що зазначений висновок не стосується витрат на просування веб-сайта в пошукових системах і його підтримання — про їх облік див. у відповідному розділі.

3.2. Податковий облік

Податок на прибуток. У податковому обліку інтернет-магазин (за умови, що підприємство має виняткові майнові права на нього) необхідно розглядати як нематеріальний актив групи 5 (авторське право та суміжні з ним права) — з таким підходом погоджуються й податківці** (див. Єдину базу податкових знань, розділ 110.09.01). Відносно мінімального строку корисного використання варто відзначити наступне: оскільки строк дії права користування у правовстановлюючих документах на веб-сайт, як правило, не обмежується, він повинен складати не менш 10 років (п.п. 145.1.1 НКУ). Нарахування амортизації здійснюється щомісячно протягом строку корисного використання, починаючи з місяця введення в господарський оборот. При цьому підприємство має право вибрати для амортизації вартості веб-сайта будь-який із методів, перерахованих в п.п. 145.1.5 ПКУ. Оскільки йдеться про інтернет-магазин, суму такої амортизації необхідно відносити до складу витрат на збут — у періоді її нарахування в бухгалтерському обліку. У декларації з податку на прибуток вона відображається в рядку 06.2 та графі 3 таблиці 1 додатка АМ.

** Хоча в іншій консультації вони натякають на відображення вартості веб-сайта в складі групи 6 (див. Єдину базу податкових знань, розділ 110.09.03), — на нашу думку, такий підхід безпідставний.

На особливу увагу в цій частині заслуговує питання щодо поліпшення веб-сайта, особливо враховуючи те, що окремого порядку обліку таких витрат у ПКУ не передбачено. Добре, що податківці не залишили це питання без уваги: на їх думку, вартість поліпшень нематеріального активу слід відносити на збільшення його первісної вартості (див. Єдину базу податкових знань, розділ 110.09.03).

Наостанок щодо податку на прибуток відзначимо, що аналогічним принципом слід керуватися і в обліку рекламних сайтів (див. Єдину базу податкових знань, розділ 110.30.01) — навіть незважаючи на те, що в бухгалтерському обліку вони, як вже наголошувалося, нематеріальними активами не вважаються.

ПДВ. У загальному випадку послуги з розробки веб-сайта або придбання майнових прав на нього є об’єктом оподаткування, а тому в разі їх придбання підприємство має право включити «вхідний» ПДВ до складу податкового кредиту — але тільки за умови, що інтернет-магазин використовуватиметься для постачання оподатковуваних ПДВ товарів/послуг, а також за наявності належним чином заповненої та за необхідності зареєстрованої податкової накладної. Особливостей щодо заповнення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ у цьому випадку немає.

Підсумовуючи, щодо обліку ПДВ необхідно зазначити, що якщо послугу з розробки сайта або придбання майнових прав на нього надає нерезидент (а в цьому випадку вона згідно з п.п. «а» п. 186.3 ПКУ також потрапляє до об’єкта оподаткування), то підприємству-замовнику (покупцю) доведеться виступити в ролі податкового агента відповідно до ст. 208 ПКУ.

(майнові права підприємства на веб-сайт обмежено)

У цій ситуації підприємство, по суті, отримує право користування авторським та суміжним правом, у зв’язку з чим платіж, здійснюваний ним на користь власника веб-сайта, необхідно кваліфікувати як роялті — як у бухгалтерському (п. 4 П(С) БО 15), так і в податковому обліку (п.п. 14.1.225 ПКУ).

При цьому, оскільки в нашому випадку йдеться про інтернет-магазин, то в бухгалтерському обліку такі витрати слід відносити до складу збутових у періоді нарахування відповідного платежу згідно з ліцензійним договором: за дебетом рахунка 93, тоді як по кредиту суму роялті треба відобразити на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

У свою чергу, в податковому обліку сума роялті, сплачена за користування інтернет-магазином, також уключається до складу збутових витрат у періоді відображення відповідних витрат у бухгалтерському обліку. У декларації з податку на прибуток сума роялті заноситься в рядок 06.2. Водночас у певних випадках на відображення роялті в податковому обліку накладаються певні обмеження (п.п. 140.1.2 ПКУ). Так, наприклад, обмеження на збільшення витрат встановлюються при виплаті роялті:

1) нерезидентам, у тому числі неофшорним;

2) юрособам, звільненим від сплати податку на прибуток відповідно до ст. 154 ПКУ або таким, що сплачують його за іншою ставкою, ніж встановлено п. 151.1 ПКУ;

3) особам, що сплачують податок у складі інших податків (наприклад, юрособи-єдиноподатники), крім фізосіб, які підлягають оподаткуванню відповідно до розділу IV ПКУ.

Щодо обліку ПДВ, то в цій частині необхідно пам’ятати, що виплати роялті в грошовій формі не є об’єктом оподаткування (п.п. 196.1.6 ПКУ). У зв’язку з цим питання щодо податкового кредиту не виникає.

5.1. Хостинг

Законодавчо цей термін не встановлено, тому розтлумачимо його виходячи з практики, що склалася. Перш за все необхідно розуміти, що веб-сторінка як сукупність файлів має зберігатися на певному комп’ютері — найчастіше, сервері. При цьому з метою забезпечення доступу користувачів до веб-сторінки в будь-який момент часу він має весь час знаходитися в робочому стані, а також мати постійне підключення до Інтернету. Це завдання якраз і охоплюється послугою хостингу (від англ. host — господар) — тобто послугою з фізичного розміщення веб-сайта на сервері, що має постійне підключення до Інтернету. При цьому вона може полягати як в наданні місця на сервері, що використовується для зберігання багатьох веб-сайтів (так званий віртуальний хостинг), так і в наданні окремого сервера (послуга виділеного сервера). Нескладно помітити, що зміст цієї послуги дуже схожий на оренду місця на сервері або окремого сервера — причому незалежно від обраного варіанта її облік не змінюється.

Переходячи до обліку хостингу, перше, на що варто звернути увагу, — надання цієї послуги не можна вважати доведенням веб-сайта до придатного для його використання стану, у зв’язку з чим витрати на її придбання до первісної вартості веб-сайта не включаються. Коректніше говорити, що придбання послуги хостингу направлено на підтримання сайта в робочому стані, а тому в бухгалтерському обліку її вартість необхідно списувати до складу витрат звітного періоду (п. 18 П(С) БО 8). При цьому у випадку з інтернет-магазином — до складу витрат на збут.

У податковому обліку витрати на хостинг інтернет-магазину формуються аналогічно, тобто вони відносяться до складу витрат на збут у періоді відображення витрат у бухгалтерському обліку. У декларації з податку на прибуток вартість таких послуг вказується в рядку 06.2. Водночас маємо відзначити, що в податківців щодо цього є інша думка. Вони вважають, що витрати на послугу хостингу мають включатися до первісної вартості веб-сайта (див. Єдину базу податкових знань, розділ 110.09.03). Зрозуміло, ми з таким підходом не згодні, про що див. вище.

У частині ПДВ підприємство має право сформувати податковий кредит у разі дотримання загальних умов: зокрема, якщо через інтернет-магазин планується здійснювати постачання, що обкладаються ПДВ, за наявності коректно заповненої та за необхідності зареєстрованої податкової накладної.

5.2. Колокація

Колокація (від англ. collocation) служить тій же меті, що й хостинг. Різниця тільки в тому, що в цьому випадку для зберігання веб-сайта підприємство використовує власний сервер, який при цьому розміщується в приміщенні постачальника послуги колокації. Крім того, постачальник такої послуги забезпечує постійне підключення сервера до Інтернету, а також, як правило, його роботоздатність, техобслуговування та фізичну охорону.

Облік цієї послуги підпорядковується тим же принципам, що й облік хостингу (див. вище). Водночас сервер підприємства амортизується в загальному порядку — у податковому обліку як основний засіб групи 4 з дворічним мінімальним строком корисної експлуатації.

Що таке домен? Для відповіді на це запитання пригадаємо, що таке Інтернет. Так, ст. 1 Закону № 1280 визначає його як усесвітню інформаційну систему загального доступу, логічно пов’язану глобальним адресним простором, — тобто сукупністю адрес мережі Інтернет. При цьому для будь-якого сервера (іншого мережевого пристрою), через який користувачі зможуть зайти на веб-сайт, у постачальника інтернет-послуг необхідно отримати свою унікальну адресу — такою є зовнішня IP-адреса. Вона є набором цифр (наприклад, 109.86.178.4), за допомогою яких ідентифікувати той чи інший веб-сайт за меншою мірою незручно. Для вирішення цього завдання (але не виключно) служить домен — тобто частина адресного простору мережі Інтернет, що має унікальну та ідентифікуючу її назву (ст. 1 Закону № 1280). Отже, звичною мовою домен — це унікальне найменування, що призначається IP-адресі комп’ютера (іншого мережевого пристрою), на якому зберігається відповідний веб-сайт: наприклад, www.nibu.factor.ua.

При цьому доменні імена мають власну багаторівневу ієрархію. Зокрема, серед них можна виділити:

1) однорівневі, що складаються власне з домена верхнього рівня — наприклад, www.ru, www.com тощо;

2) дворівневі, що включають домен першого та другого рівня, — наприклад, www.factor.ua;

3) трирівневі, що складаються з доменів першого, другого та третього рівнів — наприклад, www.buhgalter.com.ua.

Процедура отримання домена називається його реєстрацією. Така реєстрація здійснюється відповідними реєстраторами. З їх переліком можна ознайомитися на сайті адміністратора: www.hostmaster.ua. При цьому варто окремо виділити той факт, що реєструючи домен, підприємство не придбаває його — йому такий домен делегується, причому на обмежений строк (як правило, від одного року до декількох років). Надалі, після закінчення строку делегування домен необхідно подовжити, сплативши відповідну суму. Інакше він видаляється.

Бухгалтерський облік. Надана вище інформація зумовлює певні особливості в обліку витрат на реєстрацію доменів. Почнемо з того, що як правило, витрати на таку реєстрацію включаються розробником до вартості послуги зі створення веб-сайта (причому вона може навіть і не виділятися окремим рядком), а тому в подібних випадках її найлогічніше направити до первісної вартості сайта. Така ж думка висувається і в п.п. «б» п. 2 Тлумачень ПКТ 32 Нематеріальні активи: витрати на сторінку в Інтернеті (див. на сайті: www.rada.gov.ua). Проте зауважте: такий підхід застосовується тільки в разі первинної реєстрації домена, тоді як вартість його подовження необхідно поетапно списувати на витрати — у випадку з інтернет-магазином — на збутові витрати через рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів» (пов’язано це з тим, що домен, як правило, делегується на строк від одного року до декількох років — тобто має місце факт передоплати послуги, що споживається протягом декількох звітних періодів).

Одночасно з цим можливий і інший варіант обліку. Так, якщо реєстрацію домена не включено до вартості розробки сайта чи включено, але виділено в ній, то, на нашу думку, помилкою не буде списати її суму на витрати (через рахунок 39).

Якщо веб-сайт не визнано нематеріальним активом, то витрати на реєстрацію домена та його подовження списуються на витрати у зазначеному вище порядку: зокрема, на збутові витрати через рахунок 39.

Податковий облік. Податковий облік витрат на реєстрацію та подовження домена підпорядковано тим же правилам: зокрема, витрати на реєстрацію домена включаються до первісної вартості веб-сайта чи можуть бути поетапно віднесені на витрати. Водночас ДПСУ наполягає на обліку таких витрат виключно в складі первісної вартості сайта (див. Єдину базу податкових знань, розділ 110.09.03), із чим можна посперечатися. У свою чергу вартість подовження домена в періоді оплати в податковому обліку не відображається й надалі поетапно списується на збутові витрати в періоді їх здійснення згідно з правилами бухгалтерського обліку. У декларації з податку на прибуток такі витрати заносяться до ряд. 06.2.

Щодо ПДВ, то податковий кредит з послуги реєстрації домена може бути відображено в разі дотримання загальних умов для його формування: інтернет-магазин має використовуватися для постачання оподатковуваних ПДВ товарів/послуг за наявності коректно оформленої та за необхідності зареєстрованої податкової накладної.

Очевидно, що в разі здійснення витрат на просування сайта в пошукових системах підприємство прагне збільшити власні економічні вигоди. При цьому витрати на «популяризацію» сайта в пошукових системах можна співвіднести з витратами на маркетинг (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 101, с. 46). У зв’язку з цим подібні витрати як в бухгалтерському, так і в податковому обліку слід відносити до складу збутових.

Щодо послуг із підтримання сайта, то їх зміст у кожному конкретному випадку може відрізнятися (оновлення інформації, публікація новин тощо), проте їх спільною рисою є те, що всіх їх направлено на підтримання сайта в актуальному стані. Отже, витрати на підтримання сайта в бухгалтерському та податковому обліку найлогічніше списувати на витрати звітного періоду (у нашому випадку — до складу витрат на збут).

У частині обліку ПДВ у разі придбання послуг із просування сайта в пошукових системах та його підтримання жодних особливостей немає: податковий кредит формується в загальному порядку.

Наостанок відзначимо, що не варто плутати витрати на просування сайта з витратами на його поліпшення. Останнє мало б місце тоді, якби, наприклад, було надано послуги, пов’язані з унесенням змін до програмного коду сайта, — у такому разі податкові наслідки були б іншими.

Бухгалтерський та податковий облік придбання послуг
із розробки веб-сайта (інтернет-магазину)