Бюджетне відшкодування ПДВ: порядок визначення та отримання

Бюджетне відшкодування ПДВ: порядок визначення та отримання

Не таємниця, що отримання відшкодування ПДВ із бюджету, незважаючи на обіцяне спрощення цієї процедури, продовжує залишатися для платників податків одним із складних завдань. Спробуємо разом з’ясувати, як діяти, якщо в декларації з ПДВ у вас другий період поспіль фіксується від ’ємне значення.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Відшкодування ПДВ із бюджету здійснюється за процедурою, установленою ст. 200 ПКУ.

Відповідно до п. 200.1 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду*.

* Для окремих категорій платників податків, перерахованих у п. 211.1 ПКУ та п. 14 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, передбачено можливість отримання бюджетного відшкодування за підсумками одного звітного періоду. У решти платників право на бюджетне відшкодування виникає тільки в тому випадку, коли вони два періоди поспіль декларують від’ємне значення ПДВ.

Так, згідно з п. 200.3 ПКУ, якщо за підсумками поточного звітного періоду різниця між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту виявилася від’ємною (заповнено рядок 19 деклараціїї з ПДВ), то:

а) за наявності в підприємства податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні періоди, така від’ємна різниця враховується в зменшення його суми (записується до рядка 20.1 поточної декларації з ПДВ);

б) за відсутності податкового боргу (або якщо його сума менша від від’ємної різниці) таке від’ємне значення включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (записується до рядка 20.2 поточної декларації з ПДВ та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного періоду).

Тобто за підсумками того податкового періоду, у якому виникла від’ємна різниця, бюджетне відшкодування отримати неможливо.

А от якщо від’ємне значення ПДВ зберігається й у наступному звітному періоді (заповнено рядок 22 декларації, як ми зазначили вище), то за підсумками такого наступного (другого) періоду платник податків має право на його бюджетне відшкодування.

При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає не вся сума від’ємного значення попереднього періоду, а тільки його частина, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій платником податків у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету, а в разі отримання послуг від нерезидента на митній території України — сумі податкового зобов’язання, уключеного до податкової декларації за попередній період за такі отримані послуги (п.п. «а» п. 200.4 ПКУ).

Підтверджують розрахунок суми бюджетного відшкодування два додатки до декларації з ПДВ:

— додаток 2 «Довідка про залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)»;

— додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)».

Щоправда, до цих додатків поки що не внесено змін, що стосуються можливості обліку «поточних» оплат при розрахунку бюджетного відшкодування. Проте цей факт не має нікого бентежити. Такі «поточні» оплати нарівні з оплатами попередніх звітних (податкових) періодів ураховуються у відповідних рядках цих додатків, як того вимагає п. 200.4 ПКУ.

Залишок від’ємного значення ПДВ після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. «б» п. 200.4 ПКУ).

Розглянемо докладно порядок заповнення додатків 2 та 3 до декларації з ПДВ.

Згідно з п.п. 4.6.4 Порядку № 1492 додаток 2 заповнюють та подають усі платники податків, у яких у декларації з ПДВ заповнено рядок 22 (у тому числі й ті платники, які декларують «мінус» і не мають, проте, при цьому права на його бюджетне відшкодування (п. 200.5 ПКУ).

Для розрахунку бюджетного відшкодування додаток 2 має визначальне значення, оскільки в ньому фактично формується сума, у межах якої платник податків може заявляти бюджетне відшкодування (потім така сума потрапить до додатка 3, де вже буде остаточно виведено декларований розмір відшкодування).

Відзначимо, що в докодексний період порядок заповнення додатка 2 докладно роз’яснювався в листі ДПАУ від 06.08.2008 р. № 15844/7/16-1117 — далі лист № 15844 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 77, де наводилася методика розрахунку його показників. У цілому алгоритми цього листа продовжують працювати й сьогодні, зрозуміло, з поправкою на податково-кодексні норми, тому цими алгоритмами слід користуватися й зараз, на що вказують співробітники податкового відомства в консультації, розміщеній у розділі 130.25 ЄБПЗ.

Отже, за структурою додаток 2 є своєрідною розшифровкою декларованої платником податків за рядком 22 декларації від’ємної суми, розкриваючи інформацію про періоди виникнення складників такого від’ємного значення, що утворилося, та їх оплати.

У результаті відстежена оплачена частина декларованого від’ємного залишку й буде тією сумою, у розмірі якої платником податків може бути заявлено відшкодування (тобто фактично показник рядка 23 декларації).

У загальному випадку алгоритм заповнення додатка 2 можна подати так:

1) у колонку 3 (за рядком «сума») додатка 2 переноситься значення з рядка 22 декларації;

2) з’ясовується, як було сформовано таке значення, з розшифровкою (за періодами виникнення) сум, з яких воно складається (так званих сум залишків від’ємного значення — ЗВЗ), — при цьому відповідно заповнюються колонка 2 (період, податковий кредит якого привів до утворення ЗВЗ) та колонка 3 (відповідна такому періоду сума ЗВЗ). Зауважте, що в колонці 2 вказується період формування саме податкового кредиту, який став від’ємним значенням і відповідно претендентом на бюджетне відшкодування, тобто фактично це період, попередній звітному, а також періоди, що були раніше, якщо залишок від’ємного значення відображається в деклараціях уже декілька періодів. Наприклад, у декларації з ПДВ за червень 2012 року сума податкового кредиту перевищила суму податкових зобов’язань, унаслідок чого в рядку 19 цієї декларації було відображено від’ємне значення ПДВ, перенесене в рядок 20.2 цієї декларації, а потім у рядок 21.1 декларації за наступний звітний (податковий) період (липень 2012 року). У липні 2012 року в підприємства знов виникло від’ємне значення ПДВ. Відповідно заповнено рядок 22 липневої декларації. Так-от у цьому випадку в колонці 2 додатка 2 до декларації за липень 2012 року підприємство як період, податковий кредит якого привів до утворення ЗВЗ, повинно було вказати червень 2012 року, адже саме в цьому податковому періоді сформувалося від’ємне значення, що стало претендентом на бюджетне відшкодування;

3) аналізується стан розрахунків із постачальниками (тобто фактична оплата розшифрованих сум ЗВЗ) станом на кінець поточного звітного періоду, за який заповнюється декларація, і з’ясовується, яка частина здійснених оплат ще не взяла участі в розрахунках бюджетного відшкодування попередніх періодів, і, отже, має право взяти участь у розрахунку бюджетного відшкодування поточного періоду, — при цьому дані щодо таких оплат відображаються в колонці 4, підсумок якої, власне, і є сумою бюджетного відшкодування, розрахованою платником податків у додатку 2;

4) після цього заповнюється колонка 5, у якій розрахунковим шляхом (як різниця) виводиться показник рядка 24 поточної декларації;

5) дані з додатка 2 про суму бюджетного відшкодування (підсумкові значення колонки 4) переносяться до додатка 3, а з нього — до рядка 23 декларації.

Далі зупинимося на кожному з цих етапів розрахунку бюджетного відшкодування докладніше.

Колонки 2 і 3 — розподіл рядка 22 декларації за періодами виникнення залишків від’ємного значення. Для заповнення колонок 2 та 3 додатка 2 платнику податків потрібно з’ясувати, податковий кредит яких минулих періодів брав участь у формуванні значення показника рядка 22 поточної декларації — інакше кажучи, відстежити історію утворення такого від’ємного значення (дотепер так і не відшкодованого платнику податків).

При цьому врахуйте: якщо рядок 22 заповнюється вже декілька періодів поспіль (тобто його формували від’ємні значення декількох попередніх періодів), то фактично кожен попередній додаток 2 є підставою для заповнення наступного (наприклад, травневий є базою для червневого, червневий — для липневого, липневий — для серпневого тощо). Адже колонка 5 додатка 2 якраз і розкриває інформацію про залишки ЗВЗ, що залишилися неоплаченими (у розрізі періодів), які при здійсненні оплат можуть стати бюджетним відшкодуванням у платника податків у майбутньому. А значить, такі суми, як і раніше, мають право взяти участь у розрахунку відшкодування наступного періоду. У зв’язку з цим у такому разі при заповненні додатка 2 за поточний звітний період до його колонок 2 та 3 переносять відповідно значення з колонок 2 та 5 додатка 2 за попередній звітний період, коригуючи їх при цьому (з урахуванням можливого заповнення в поточній декларації) на показники рядків 18, 21.1, 21.3, тобто, зокрема:

— зменшуючи ЗВЗ (у хронологічній послідовності його виникнення) на показник рядка 18 (якщо такий, звісно, задекларовано в поточній декларації), тобто від’ємне значення, що виникло першим, має зменшуватися в першу чергу, наступне, що утворилося за ним, — у другу і так далі,

та/або

— збільшуючи ЗВЗ (шляхом приєднання (додавання) до нього «мінуса», що виник у попередньому звітному періоді), якщо в поточній декларації, наприклад, з’явилися заповнені рядки 21.1, 21.3.

Колонка 4 — визначення фактично оплаченої частини . Призначення колонки 4 — відстежити фактично оплачену частину ЗВЗ, що накопичився, на відшкодування якої, по суті, і має право розраховувати платник податків.

Нагадаємо: якщо до 01.07.2012 р. до розрахунку суми ПДВ, що відшкодовується з бюджету, могли враховуватися тільки оплати попередніх періодів, а оплати накопиченого від’ємного значення (податкового кредиту) поточного періоду не враховувалися, то з 01.07.2012 р. завдяки змінам, унесеним Законом № 4834 до п.п. «а» п. 200.4 ПКУ , платнику податків дозволено включати до розрахунку бюджетного відшкодування також і оплати, здійснені постачальникам або до бюджету (за імпортним ПДВ) у поточному періоді.

Так, наприклад, до колонки 4 додатка 2 за серпень 2012 року потраплять всі оплати ЗВЗ із попередніх періодів, а також оплати ЗВЗ, здійснені в серпні (тобто аж до 1 вересня 2012 року).

Отже, потрапити під відшкодування може тільки оплачена частина від’ємного ПДВ, що виник. Причому в цьому випадку не має значення, за якими саме товарами (послугами) оплачено таке від’ємне значення ПДВ у цьому звітному (податковому) періоді. Головне, що суми ПДВ, в принципі, оплачено постачальникам. І при цьому не важливо, у повному обсязі оплачується податковий кредит чи ні — досить, щоб сума оплати була в розмірі, не меншому суми від’ємного значення, тобто перекривала її. Крім того, для отримання бюджетного відшкодування при здійсненні передоплати постачальнику за товари (послуги) не обов’язково очікувати від нього отримання цих товарів (послуг) — досить, що податковий кредит оплачено (у розмірі, не меншому від суми від’ємного значення).

Відзначимо, що під «оплаченим» податківці традиційно розуміють ПДВ, сплачений постачальникам або до бюджету виключно грошовими коштами. Так було в докодексний період — наприклад, ДПАУ не визнавала як «оплату» бартерні розрахунки (лист від 12.09.2008 р. № 18527/7/16-1517-27 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 84) та розрахунки векселем (п. 5 розд. II листа від 13.09.2006 р. № 10-3018/4049 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 88). Так відбувається і зараз — наприклад, забороняється заявляти до бюджетного відшкодування «вхідний» ПДВ із майна, отриманого до статутного фонду (див. консультацію податківців, розміщену в розділі 130.20.01 ЄБПЗ. І хоча ця консультація на сьогодні втратила чинність, припускаємо, що контролери дотримуватимуться тієї ж думки).

Отже, щоб з’ясувати, яку частину «вхідного» ПДВ (що привів згодом до утворення ЗВЗ) було фактично оплачено, платнику слід перевірити стан розрахунків із постачальниками на останнє число поточного звітного періоду (тобто періоду, за який складається декларація). При цьому потрібно виходити з такого (див. табл. 1).

Таблиця 1

Порядок заповнення колонки 4 додатка 2 до декларації з ПДВ

Майте на увазі, що за наявності оплат незаповнення рядка 23 декларації та перенесення від’ємного значення з рядка 22 до рядка 24 розцінюється податківцями як відмова платника податків-«відшкодовувача» від отримання бюджетного відшкодування. Тому надалі ця сума вже не зможе бути включена до розрахунку бюджетного відшкодування, а повинна буде враховуватися тільки в зменшення податкових зобов’язань із ПДВ майбутніх податкових періодів. На це контролери вказували в консультації, розміщеній у розділі 130.20.01 ЄБПЗ. І хоча сьогодні ця консультація втратила силу, у цьому плані нічого змінитися не повинно.

Колонка 5 — рядок 24 декларації. У цій колонці відображається залишок від’ємного значення, що не брав участі у розрахунку бюджетного відшкодування в поточному звітному періоді, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (підсумок колонки 5) — це показник рядка 24 декларації. Підсумкове значення колонки 5 у додатку 2 визначається розрахунковим шляхом як різниця між підсумковими значеннями колонок 3 та 4, тобто

підсумкове значення колонки 5 = підсумкове значення колонки 3 - підсумкове значення колонки 4 .

Приклад . Підприємство за підсумками серпня 2012 року має від’ємне значення в сумі 5400 грн. (рядок 22 декларації), що сформувалося з податкового кредиту:

— червня 2012 року (1400 грн., усього було 7000 грн., повністю оплачені постачальникам: у липні 2012 року — 5000 грн. та в серпні 2012 року — 2000 грн., при цьому 600 грн. погасили поточні податкові зобов’язання);

— липня 2012 року (4000 грн. — з них оплачені постачальникам: у липні 2012 року — 3000 грн. та в серпні 2012 року — 500 грн.).

Для наочності вихідні дані прикладу наведемо в табл. 2

Таблиця 2

Вихідні дані для заповнення додатка 2 до декларації за серпень 2012 року

Наведемо деякі пояснення до цієї таблиці.

У серпні 2012 року податкові зобов’язання перевищують податковий кредит на 600 грн. (3600 грн. - 3000 грн.). У хронологічному порядку ці 600 грн. спочатку йдуть на погашення більш «старого» залишку від’ємного значення, тобто червня 2012 року (2000 грн. = 7000 грн. - 5000 грн.). Тому для бюджетного відшкодування (рядок 23 декларації за серпень) у розмірі 4900 грн. (1400 грн. + 3000 грн. + 500 грн.) з 2000 грн. червня залишається тільки 1400 грн. (2000 грн. - 600 грн.), а також 3500 грн. (3000 грн. + 500 грн.), оплачених із 4000 грн. липневих. При цьому неоплачені 500 грн. із липневих 4000 грн. переходять до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду — вересня 2012 року. Тобто підприємство не може на власний розсуд направити додатне значення серпня (рядок 18 декларації) у розмірі 600 грн. на погашення липневих 4000 грн., які ще не повністю оплачено, а повністю оплачені 7000 грн. червня направити на бюджетне відшкодування.

Використовуючи дані прикладу, наведемо зразок заповнення додатка 2 до декларації з ПДВ за серпень 2012 року (фрагмент).

Таблиця 3

Зразок заповнення додатка 2 до декларації з ПДВ за серпень 2012 року (фрагмент)

(грн.)

Порядок заповнення додатка 3 такий:

— до його рядка 1 переносять дані з рядка 24 декларації;

— до рядка 2 потрапляє підсумковий показник із колонки 4 додатка 2 до декларації;

— у рядку 3 виводиться сума бюджетного відшкодування. Тобто тут відображається значення рядка 1, але в межах значення рядка 2 цього додатка. Значення цього рядка переноситься до рядка 23 поточної декларації.

Наведемо зразок заповнення додатка 3 до декларації з ПДВ за серпень 2012 року, використовуючи дані наведеного вище прикладу.

Таблиця 4

Зразок заповнення додатка 3 до декларації з ПДВ
за серпень 2012 року (фрагмент) (до прикладу 1)

(грн.)

За вибором платника податків суму бюджетного відшкодування може бути:

1) зараховано в зменшення податкових зобов’язань із ПДВ наступних податкових періодів (п. 200.6 ПКУ);

2) отримано на поточний рахунок платника в банку (п. 200.7 ПКУ).

Платник податків має право самостійно вирішити, як йому отримувати суму, яка відшкодовується: чи повністю будь-яким одним способом (наприклад, направляючи всю суму у рахунок зменшення ПДВ-зобов’язань майбутніх звітних (податкових) періодів, або ж, навпаки, бажаючи отримати всю суму «живими» грошима на поточний банківський рахунок), чи розділивши суму, що заявляється до відшкодування, на дві частини (відповідно зарахувавши одну частину суми у рахунок майбутніх податкових зобов’язань із ПДВ, а частину, що залишилася, — отримуючи на поточний рахунок у банку). Таку можливість прямо передбачає п. 200.6 ПКУ.

Своє рішення платник відображає в декларації з ПДВ, що подається за результатами звітного (податкового) періоду, у якому виникло право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування. Тобто залежно від обраного напряму сума бюджетного відшкодування вказується ним у декларації з ПДВ:

— або в рядку 23.1 «на рахунок платника в банку»;

— або в рядку 23.2 «у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів»;

— або в бажаному обсязі розподіляється між рядками 23.1 та 23.2.

При цьому до декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування за формою, наведеною в додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)» та оригінали митних декларацій (п. 200.8 ПКУ).

Для отримання бюджетного відшкодування «живими» грошима на поточний рахунок платник податків разом з указаними документами має подати ще й заяву на повернення суми бюджетного відшкодування за формою, наведеною в додатку 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)» до декларації з ПДВ (п. 200.7 ПКУ).

Якщо ви прийняли рішення зарахувати суму бюджетного відшкодування (повністю або її частину) у рахунок зменшення податкових зобов’язань із ПДВ майбутніх звітних (податкових) періодів, то (1) указану заяву (додаток 4) з декларацією подавати не потрібно, (2) така сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (див. п. 200.6 ПКУ).

Майте на увазі: зарахувати суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у рахунок сплати податкових зобов’язань з інших податків та зборів (обов’язкових платежів) не можна (див. консультацію податківців, розміщену в розділі 130.20.01 ЄБПЗ).

Не дозволено і змінювати обраний напрям бюджетного відшкодування ПДВ, указаний у відповідних рядках декларації, шляхом подання до неї уточнюючого розрахунку, оскільки така зміна не може розглядатися як виправлення помилки (див. консультацію податківців, розміщену також у розділі 130.20.01 ЄБПЗ).

Бюджетне відшкодування здійснюється на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки. На це вказує п.п. 14.1.18 ПКУ.

Тому після надання декларації з ПДВ із заповненим рядком 23 платнику податків доведеться деякий час почекати, поки податківці проведуть перевірку заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ.

В обов’язковому порядку податковий орган проведе камеральну (документальну невиїзну) перевірку протягом 30 календарних днів , наступних за граничним строком отримання декларації на підставі заявлених у ній даних (п. 200.10 ПКУ).

При виявленні достатніх підстав, що свідчать про те, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було здійснено з порушенням норм податкового законодавства, протягом наступних 30 календарних днів, що настають за граничним строком проведення камеральної перевірки, податковий орган має право провести документальну позапланову перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого відшкодування (п. 200.11 ПКУ).

Перелік таких достатніх підстав для проведення позапланової документальної виїзної перевірки затверджено постановою № 1238 і включає:

1. Порушення справи про банкрутство відповідно до Закону № 2343 щодо платника ПДВ та/або його постачальників.

2. Наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців «компрометуючих» записів (щодо платника та/або його постачальників) щодо:

— відсутності підтвердження відомостей;

— відсутності за місцезнаходженням;

— ухвалення рішень про виділення, припинення юрособи, підприємницької діяльності фізособи — підприємця;

— визнання недійсними установчих документів;

— припинення державної реєстрації юрособи або підприємницької діяльності фізособи — підприємця.

3. Існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов’язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, не усунені за результатами проведення камеральної перевірки.

4. За даними податкової звітності протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів операції, оподатковувані за нульовою ставкою ПДВ, складають менше 50 % загального обсягу постачань.

5. Відповідність платника одному з таких критеріїв:

— у кожному з останніх чотирьох кварталів чисельність працівників не перевищує 20 чоловік та середня заробітна плата всіх працівників менш ніж у 2,5 раза нижча за мінімальну зарплату;

— має основні фонди для здійснення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку не перевищує суму ПДВ, заявленої до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

— «податкове навантаження» з податку на прибуток нижче середнього показника в галузі в кожному з останніх чотирьох кварталів. Для визначення «податкового навантаження» платнику податків слід використовувати дані своїх декларацій із податку на прибуток за останні чотири послідовні звітні податкові періоди (квартали), за якими минув граничний строк подання податкової звітності. А середньогалузевий рівень визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток до сплати до бюджету визначається щоквартально та оприлюднюється на офіційному сайті ДПСУ
(www.sts.gov.ua) на кожне перше число місяця, що настає за граничним строком надання податкової звітності (див. п. 3.6 Порядку № 1178).

6. Відсутність документальних планових перевірок протягом попередніх 2 років.

7. Наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до п. 78.1 ПКУ.

Цей Перелік, по суті, є антиподом п. 200.19 ПКУ (у якому перераховано критерії для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ), але з деякими відмінностями.

Виходить, якщо платник не має права на отримання автоматичного бюджетного відшкодування, то в податківців є достатньо підстав для проведення документальної позапланової перевірки для підтвердження достовірності такого відшкодування.

Нагадаємо, що крім вищеперелічених підстав для документальної позапланової перевірки, існує ще одна — подання декларації з ПДВ із від’ємним значенням ПДВ, що складає понад 100 тис. грн. (п.п. 78.1.8 ПКУ). Тільки в цьому випадку перевірка може здійснюватися виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування ПДВ та/або від’ємного значення ПДВ у сумі понад 100 тис. грн.

Якщо за результатами документальної невиїзної (камеральної) або позапланової (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми заявленого в декларації бюджетного відшкодування, то платнику податків надсилається податкове повідомлення.

У разі виявлення заниження суми податкового відшкодування (платнику податків надсилається податкове повідомлення за формою «В2» (додаток 6 до Порядку № 985)) вважається, що платник добровільно відмовився від отримання такої суми заниження бюджетного відшкодування (п.п. «а» п. 200.14 ПКУ). Тобто вказана сума втрачає статус бюджетного відшкодування й надалі не відображається ні в рядку 23.1, ні в рядку 23.2 декларації з ПДВ. Водночас на цю суму зменшується значення рядка 24 декларації, яке із знаком «-» відображається в рядку 21.3 декларації за той податковий період, у якому отримано податкове повідомлення. Така сума заниженого бюджетного відшкодування переноситься до картки особового рахунка платника й надалі продовжує зменшувати податкові зобов’язання наступних звітних періодів до повного їх погашення (див. консультацію податківців, розміщену в розділі 130.20.01 ЄБПЗ). Проте це є справедливим тільки в ситуації, коли платник податків неправильно здійснив розподіл суми від’ємного значення (з рядка 22 декларації) між рядками 24 та 23 декларації.

У випадку якщо податковий орган виявив завищення заявленої суми бюджетного відшкодування, платнику надсилається повідомлення за формою «В1» (додаток 5 до Порядку № 985), у якому вказується сума завищення та підстави для її обчислення (п.п. «б» п. 200.14 ПКУ).

Якщо за результатами податкової перевірки виявлено факт, на підставі якого платник не має права на бюджетне відшкодування, у повідомленні за формою «В3», що надсилається йому (додаток 7 до Порядку № 985), зазначаються причини відмови у відшкодуванні (п.п. «в» п. 200.14 ПКУ).

Якщо ж усе добре (перевірка підтверджує правомірність декларування платником податків бюджетного відшкодування), податковий орган у 5-денний строк після закінчення перевірки направляє органу Держказначейства Висновок про суми відшкодування податку на додану вартість за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. № 1396, із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.12 ПКУ).

У свою чергу, орган Держказначейства протягом 5 операційних днів має видати платнику суму бюджетного відшкодування, перерахувавши засоби на його поточний банківський рахунок в обслуговуючому банку (п. 200.13 ПКУ).

Нагадаємо, що порядок взаємодії податкових органів та органів Держказначейства щодо відшкодування ПДВ затверджено постановою КМУ від 17.01.2011 р. № 39.

Згідно з п. 200.18 ПКУ для окремих категорій платників податків, які мають право на бюджетне відшкодування, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним п. 200.19 ПКУ , передбачено право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.

Здійснюється автоматичне бюджетне відшкодування виключно на підставі камеральної перевірки декларації з ПДВ, що проводиться протягом 20 (а не 30, як при звичайному відшкодуванні) календарних днів, наступних за граничним строком отримання податкової декларації*.

* З 1 січня 2014 року для платників, які матимуть позитивну податкову історію (така оцінюється за результатами попередніх 36 послідовних місяців), камеральна перевірка здійснюватиметься протягом 5 календарних днів із дня подання декларації (див. п. 200.22 ПКУ). Критерії ж, у разі відповідності яким платник ПДВ вважається таким, що має позитивну податкову історію, затверджено постановою КМУ від 25.01.2012 р. № 73.

Крім того, автоматичне відшкодування передбачає коротші строки для розрахунків за сумою, що відшкодовується. Так, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню, податковий орган зобов’язаний надати органу Держказначейства протягом 3 (замість 5 при звичайному відшкодуванні) робочих днів після закінчення перевірки. У свою чергу, орган Держказначейства протягом 3 операційних днів після отримання висновку податкового органу зобов’язаний перерахувати кошти на поточний банківський рахунок платника (п.п. 200.18.2 ПКУ).

Отже, строк відшкодування ПДВ при автоматичному відшкодуванні складає менше 1 місяця.

Порядок визначення відповідності критеріям, які платник податків має одночасно дотримати, щоб мати право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.09.2011 р. № 1178. Згідно з цим наказом перевірка платника податків на відповідність таким критеріям здійснюється на підставі аналізу його звітних показників та наявної податкової інформації. Податковий орган перевіряє платника податків на відповідність умовам, що дають право на автоматичне бюджетне відшкодування, в автоматичному режимі протягом 15 календарних днів після граничного строку подання звітності (п. 200.20 ПКУ).

Перерахуємо критерії для отримання платником податків права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ у табл. 5.

Таблиця 5

Критерії для отримання платником податків права
на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ

За результатами автоматичного звіряння відповідності даних платника критеріям на автоматичне відшкодування податковий орган не пізніше 15 календарного дня після граничного строку подання звітності формує 2 переліки платників податків: які, відповідно, «мають» та «не мають» права на автоматичне бюджетне відшкодування (п. 5 Порядку № 1178).

Якщо платник не відповідає вказаним критеріям, податківці зобов’язані протягом 17 календарних днів після граничного строку подання звітності повідомити платника податку про прийняте рішення (неможливість автоматичного відшкодування) та надати докладні пояснення та розрахунки з критеріїв, значення яких не дотримано (форму такого повідомлення наведено в додатку до Порядку № 1178). Це рішення може бути оскаржене платником в установленому порядку (п. 200.21).

Якщо у встановлений строк указане повідомлення платнику не надіслано, вважається, що він відповідає критеріям для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ. Податківці підкреслюють це й у консультації, розміщеній у розділі 130.20.02 ЄБПЗ.

За несвоєчасність проведення розрахунків із платником податків щодо відшкодовуваних сум ПКУ передбачає можливість нарахування пені. Так, п. 200.23 ПКУ передбачено, що суми ПДВ, не відшкодовані платнику податків (у звичайному або автоматичному порядку) у строки, визначені ст. 200 ПКУ, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування суми ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня з розрахунку 120 % облікової ставки НБУ, установленої на момент виникнення пені, протягом усього строку існування такої заборгованості, включаючи день її погашення. При цьому податківці звертають увагу на те, що нарахування пені застосовується до відшкодування, заявленого не раніше 2011 року.