Щодо деяких питань спрощеної системи оподаткування
Лист Державної податкової служби України від 06.01.2012 р. № 432/6/15-2216є
Державна податкова служба України розглянула звернення Українського союзу промисловців та підприємців від 08.12.2011 р. № 02-1-1100 щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і з викладених питань в межах компетенції повідомляє.
1. Відповідно до підпункту «г» пункту 5 розділу II Закону України від 4 листопада 2011 року № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» (далі — Закон № 4014) суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а також юридичні і фізичні особи — підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону і відповідають вимогам статті 291 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року.
У разі подання заяви на застосування спрощеної системи оподаткування за затвердженою відповідно до Закону № 4014 формою за 15 календарних днів до початку наступного року не потрібно повторно подавати заяву .
коментар редакції
Нова «спрощенка» не передбачає щорічного
подання заяви про перехід на ЄП
Не зовсім зрозуміло, про що конкретно податківці хотіли сказати в цій частині листа. Річ у тім, що про подання до ДПСУ заяви за формою, затвердженою наказом МФУ від 20.12.2011 р. № 1675, до 2012 року не могло бути й мови, оскільки і Закон № 4014, і зазначений наказ МФУ набули чинності лише з 1 січня.
Найімовірніше, контролери просто мали намір підкреслити, що нова спрощена система не передбачає щорічного подання заяви про перехід на ЄП, хоча для цього достатньо лише згадати про те, що свідоцтва платників ЄП за новою формою видаються безстроково (п. 299.3 ПКУ).
Віталій Смердов
2. Платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для вищевказаних платників здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяв таких платників.
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
3. Згідно із підпунктом «г» підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 Кодексу ставка єдиного податку, визначена для третьої і четвертої груп у розмірі 3 відсотки, може бути обрана платником єдиного податку, що застосовує ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі постачання ним послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і якщо обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 розділу V цього Кодексу, та реєстрації такого платника єдиного податку платником ПДВ у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу, шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість. Тобто платники єдиного податку, що застосовують ставку 5 відсотків, при перевищенні сукупних обсягів постачання послуг (робіт) за останні 12 календарних місяців — 300 тис. грн. обов'язковій реєстрації платником ПДВ не підлягають.
Пунктом 183.4 статті 183 Кодексу визначено, що у разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту «г» підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.2 статті 183 Кодексу.
Платники єдиного податку третьої та четвертої груп, які застосовують ставку 5 відсотків та здійснюють виключно постачання послуг платникам податку на додану вартість, обсяги яких за останні 12 календарних місяців сукупно перевищують 300 тис. грн., можуть за власним бажанням зареєструватися платниками ПДВ та здійснити перехід на ставку єдиного податку у розмірі 3 відсотків з календарного кварталу, що настає за кварталом, в якому обсяги постачання послуг платникам ПДВ перевищили 300 тис. гривень.
Відповідно до пункту 183.1 статті 183 Кодексу будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що, для цілей оподаткування податком на додану вартість, за розділом V Кодексу під визначення «особа» підпадають, зокрема:
— суб'єкт господарювання — юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій (крім юридичних осіб, якими застосовується ставка єдиного податку у розмірі 5 відсотків, за винятком юридичних осіб — платників єдиного податку, які здійснюють постачання послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 Кодексу;
— фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб — підприємців, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, та фізичних осіб — підприємців, визначених у підпункті 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, якими застосовується ставка єдиного податку у розмірі 5 відсотків, за винятком фізичних осіб — підприємців, визначених у підпункті 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, які здійснюють постачання послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 Кодексу), та/або ввозить товари на митну територію України.
Отже, платники єдиного податку третьої або четвертої групи можуть бути платниками ПДВ за умови, що вони відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 або пунктом 182.1 статті 182 Кодексу, та застосовують ставку єдиного податку у розмірі 3 відсотків.
коментар редакції
Декілька висновків ДПСУ щодо ПДВ-реєстрації платників ЄП
У першому висновку, що міститься в цій частині листа, податківці нагадали, що платники ЄП III і IV груп за ставкою 5 % при перевищенні обсягу постачання послуг (робіт) за останні 12 календарних місяців 300 тис. грн. обов'язковій ПДВ-реєстрації не підлягають. Такий самий підхід було висловлено ними й у листі ДПСУ від 26.12.2011 р. № 8362/6/15-2316. Аналогічної позиції дотримувалися і ми (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, с. 50).
У свою чергу, подальші міркування ДПСУ доволі розпливчасті. Так, спочатку податківці почали помітно фіскалити та зазначили, що на ставку 3 % в добровільному порядку можуть перейти єдиноподатники, які застосовують ставку 5 % та здійснюють виключно постачання послуг (!) платникам ПДВ, обсяги яких за останні 12 місяців сукупно перевищують 300 тис. грн. Залишається загадкою, що мала на меті ДПСУ в цьому висновку, адже відомо, що ПКУ передбачає право переходу на ставку 3 % при здійсненні постачання не лише послуг, а й робіт. У той же час, у світлі подальших лояльних роз'яснень податківців, вірогідність того, що вони будуть дотримуватись такого підходу, украй мала.
Наступний висновок ДПСУ, навпаки, при буквальному прочитанні ліберальний. Зокрема, податківці зазначили, що єдиноподатники III і IV груп можуть бути платниками ПДВ за умови відповідності критеріям п. 181.1 (обсяг постачання перевищує 300 тис. грн. за попередні 12 календарних місяців) або п. 182.1 ПКУ (умови для добровільної ПДВ-реєстрації). Дослівний зміст цього роз'яснення дозволяє припустити, що для цілей переходу єдиноподатників III і IV груп на ЄП за ставкою 3 % податківці готові: (1) ураховувати постачання не лише робіт (послуг), а й товарів (причому незалежно від ПДВ-статусу їх отримувачів); (2) ураховувати відповідність критеріям для добровільної ПДВ-реєстрації. Незважаючи на весь позитив подібних умовиводів, є сумніви, що такі висновки застосовуватимуться податківцями на практиці. На жаль, вже в більш свіжому листі ДПСУ від 31.01.2012 р. № 2955/7/18-3117 (див. на с. 19) йдеться тільки про один випадок переходу на ставку 3 % зі ставки 5 % — на підставі абз. «г» п.п. 4 п. 293.8 ПКУ. Нелогічність такого підходу у контексті згаданого листа див. у коментарі до нього.
Віталій Смердов
4. Відповідно до підпункту 291.5.2 пункту 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи — підприємці, які здійснюють діяльність у сфері аудиту.
Згідно із статтею 3 Закону України від 22 квітня 1993 року № 3125-XII «Про аудиторську діяльність», із змінами та доповненнями, аудит — це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
При цьому статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями, визначено, що бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Враховуючи те, що діяльність у сфері бухгалтерського обліку та діяльність у сфері аудиту за своєю сутністю є різними видами діяльності, то фізичні особи — підприємці, які надають виключно бухгалтерські послуги, мають право перебувати на спрощеній системі оподаткування та бути платниками єдиного податку .
коментар редакції
Надання бухгалтерських послуг
для підприємців-єдиноподатників не заборонено
У цій частині листа ДПСУ підтвердила свої висновки з Єдиної бази податкових знань (див. розділ 230.03) щодо того, що бухгалтерські послуги не є забороненим видом діяльності для підприємців-єдиноподатників (також див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, с. 14). Водночас реально надавати ці послуги можуть лише підприємці-єдиноподатники груп II (за умови, що отримувачами таких послуг є єдиноподатники або фізичні особи) і III.
Віталій Смердов
5. Відповідно до пункту 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів» з 1 січня 2012 року набирає чинності національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація економічних видів діяльності» (далі — ДК 009:2010). З метою поступового переходу до ДК 009:2010 протягом 2012 року буде діяти ДК 009:2005.
Державною службою статистики України 29 листопада 2011 року була проведена спільна нарада, учасниками якої були Державна реєстраційна служба України, Державна податкова служба України та інші центральні органи виконавчої влади. Метою наради було вироблення плану спільних дій щодо забезпечення поступового протягом усього 2012 року введення в дію ДК 009:2010.
коментар редакції
КВЕД-2005 протягом 2012 року залишається чинним…
проте це не стосується новостворених
суб'єктів господарювання
У цій частині листа ДПСУ нагадала, що протягом усього 2012 року КВЕД-2005 залишається чинним. Аналогічні висновки було наведено й у листі ДПСУ від 30.12.2011 р. № 10974/7/18-3017 (див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 7, с. 20). У зв'язку з цим варто також згадати більш конкретний лист ДПСУ від 12.01.2012 р. № 871/7/17-1217, в якому йдеться про обов'язковість прийняття заяв про перехід на ЄП із зазначеними в них видами діяльності за КВЕД-2010 або КВЕД-2005.
Що стосується спільної наради ДПСУ, Державної реєстраційної служби та інших держорганів, то одним з її результатів стала поява спільного листа Державної реєстраційної служби, ДПСУ, Державної служби статистики, правління ПФУ від 24.01.2012 р. № 72-7-25-12, № 1006/5/17-1216, № 14/4-12/47, № 1670/05-10. У ньому чиновники звернули увагу на те, що з метою поступового переходу на КВЕД-2010 з 2012 року при реєстрації новостворених (!) суб'єктів господарювання слід використовувати лише КВЕД-2010. Важливо, що чиновники вказали на недопустимість протягом 2012 року вимагати від суб'єктів господарювання заяв (!), декларацій, звітів та інших документів з використанням КВЕД-2010. У листі також наведено приблизний порядок дій та форми документів для здійснення перекодування.
Віталій Смердов
6. Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з окремих податків і зборів, зокрема земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Згідно з пунктом 287.7 статті 287 Кодексу у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276 Кодексу, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 Кодексу).
коментар редакції
Звільнення єдиноподатників від земельного податку:
скоріш примарне, ніж реальне
Порівняно зі звільненням єдиноподатників від земельного податку, що діяло раніше (як згідно з Указом № 727 в інтерпретації постанови КМУ від 16.03.2000 р. № 507, так і відповідно до абз. «г» п.п. 1 п. 1 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ), коли під оподаткування, узагалі-то, мали потрапляти тільки земельні ділянки, що не використовувалися ними для ведення підприємницької діяльності, у 2012 році практично нічого не змінилося. На сьогодні п.п. 4 п. 297.1 цього Кодексу встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім податку за ділянки, що не використовуються ними для ведення господарської діяльності.
Судячи зі змісту другого абзацу частини листа ДПСУ, що коментується, залишилися незмінними і колишні вимоги податківців про сплату земподатку у разі передачі єдиноподатниками в оренду власної нерухомості, розташованої на земельних ділянках, які перебувають в їх власності або постійному користуванні. Цитуючи п. 287.7 ПКУ без урахування контексту ст. 287 у цілому, автори листа прозоро натякають, що орендодавцям нерухомості — «спрощенцям» не уникнути «податку за площі, що надаються в оренду», і сплачувати його потрібно «з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин)».
Утім, ми вже неодноразово писали (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 7, с. 15; № 88, с. 29), що п. 287.7 ПКУ самостійного застосування не має, а повинен застосовуватися в тандемі з п. 276.5 цього Кодексу, який згідно з п. 1 розд. XIX «Прикінцеві положення» ПКУ набуде чинності
з 1 січня 2015 року. Ось тоді орендодавці нерухомості, які й без того сплачують земподаток, повинні будуть розраховувати його виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки під такою нерухомістю, визначеної із застосуванням коефіцієнта функціонального використання площ залежно від виду економічної діяльності орендаря. Але до обов'язку сплати податку за землю єдиноподатниками ні п. 276.5, ні п. 287.7 ПКУ не мають (і не матимуть) жодного відношення!
Зовсім не випадково згадали податківці в цій частині листа і п. 287.8 ПКУ. Тим самим вони дають зрозуміти: якщо платник єдиного податку є власником нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку, то звільнення від земельного податку, надане йому п.п. 4 п. 297.1 цього Кодексу, нібито теж не працює, оскільки в цьому випадку взагалі жодна земельна ділянка в установленому порядку єдиноподатнику не виділялася (подібні аргументи свого часу звучали в одній із консультацій у ЄБПЗ за кодом 200.01, а також у листі ДПА у м. Києві від 05.10.2011 р. № 9876/10/31-606).
Схоже, податківці налаштовані все більше й більше обмежувати права платників єдиного податку щодо несплати ними податку за землю. При цьому останнім тепер не вдасться послатися на вироблену раніше позитивну судову практику в цьому питанні, оскільки формально відбулася зміна підстави для їх звільнення від земельного податку і ще невідомо, як поведуться суди в умовах нового «єдиноподаткового» законодавства.
Ігор Хмелевський
7. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» (далі — Закон) визначено, що суб'єктами малого підприємництва є фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.
Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися:
— спрощена система оподаткування, обліку та звітності;
— спрощена форма бухгалтерського обліку та звітності.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності встановлюється Кодексом.
Порядок ведення бухгалтерського обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва визначається Міністерством фінансів України.
Згідно з пунктом 292.1 статті 292 глави 1 розділу XIV Кодексу, в редакції Закону № 4014, зазначено, що доходом платника єдиного податку є:
для фізичної особи — підприємця — дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 296.1 статті 296 Кодексу платники єдиного податку, які обрали I, II та III групу, ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 — 296.1.3 статті 296 Кодексу шляхом щоденного відображення отриманих доходів за підсумками робочого дня у книзі обліку доходів. Форма книги обліку доходів та порядок ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 р. № 1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядок їх ведення» (далі — Порядок), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 27.12.2011 р. за № 1534/20272.
Платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат .
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 статті 44 Кодексу, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менше як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
коментар редакції
Підприємці-єдиноподатники повинні забезпечувати наявність
та зберігання необхідних первинних документів
ДПСУ нагадала, що підприємці-єдиноподатники повинні вести облік доходів (і витрат — для платників ЄП групи III за ставкою 3 %) у відповідних облікових книгах, затверджених наказом МФУ від 15.12.2011 р. № 1637. Крім того, податківці зазначили, що підприємці-єдиноподатники:
1) повинні вести облік доходів і за необхідності витрат, а також інших показників, пов'язаних з обчисленням об'єкта оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних та інших документів;
2) зобов'язані забезпечити зберігання таких документів протягом установлених законодавством строків.
Віталій Смердов
8. Позиція ДПС України щодо анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу викладена у листі ДПА України від 14.02.2011 р. № 4021/7/16-1417.
Так, при анулюванні реєстрації особи як платника ПДВ на підставі, визначеній підпунктом «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, слід враховувати, що така особа має бути зареєстрована суб'єктом господарювання не менше ніж 12 повних календарних місяців, що передують місяцю, в якому здійснюється анулювання реєстрації платника ПДВ.
Наприклад, якщо анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, зареєстрованої у січні 2011 року, відбувається у липні 2011 року, то обрахунок відповідних обсягів постачання товарів/послуг такого платника податку на додану вартість для цілей анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість повинен здійснюватись за попередні 12 календарних місяців, тобто з липня 2010 року по червень 2011 року.
Позиція ДПС України щодо порушеного питання є такою, що анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу повинне здійснюватися з урахуванням вимог, визначених у пункті 181.1 статті 181 розділу V Кодексу.
Тобто анулювання реєстрації особи як платника ПДВ (зареєстрованої за своїм добровільним рішенням) відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу відбувається у разі якщо обсяг постачання товарів/послуг такої особи за останні 12 календарних місяців не перевищує 300 тис. грн. та іншим платникам ПДВ за вказаний період сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання товарів/послуг.
Заступник Голови А. Ігнатов
коментар редакції
Для добровільних платників ПДВ,
які перевищили обсяг постачання у 300 тис. грн.,
частка покупців — платників ПДВ неважлива
У цій частині листа міститься важливий і дуже позитивний висновок, що стосується не лише спрощенців, а й усіх добровільних платників ПДВ, зареєстрованих такими за критерієм абз. 1 п. 182.1 ПКУ (обсяги постачання платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців становлять не менше 50 % від загального обсягу). Зокрема, ДПСУ роз'яснила, що ПДВ-розреєстрація платників ПДВ, зареєстрованих добровільно, за підставою п.п. «и» п. 184.1 ПКУ (постачання іншим платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців становлять менше 50 % від загального обсягу постачання) застосовується лише за умови, що обсяг постачання такої особи за останні 12 календарних місяців не перевищує 300 тис. грн.
Відрадно, що в цьому питанні податківці, відійшовши від зайвого формалізму, дійшли саме такого висновку. Оскільки формальне дотримання норм ПКУ допускає утворення досить абсурдної ситуації: так, добровільного платника ПДВ, який хоча й перевищив обсяг постачання у 300 тис. грн., але порушив співвідношення в 50 %, могли б примусово зняти з ПДВ-реєстрації, проте після чого йому б відразу довелося зареєструватися платником ПДВ унаслідок відповідності критеріям обов'язкової реєстрації.
На завершення відмітимо момент, про який податківці поки що умовчали. На наш погляд, ПДВ-розреєстрація згідно з п.п. «и» п. 184.1 ПКУ може застосовуватися лише до тих добровольців, яких було зареєстровано платниками ПДВ згідно з абз. 1 п. 182.1 ПКУ: за критерієм 50 % обсягу постачання платникам ПДВ (див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 76, с. 11). Незважаючи на очевидність наведеного твердження, воно ґрунтується лише на логіці та не випливає з ПКУ, тому сподіваємося, що в майбутньому податківці також роз'яснять це питання.
Віталій Смердов