Аліменти на дітей: від утримання до виплати
Тема аліментів є актуальною не лише для осіб, які зобов'язані їх сплачувати, та осіб, які їх отримують, а й для підприємств, що утримують та виплачують аліменти. У цій статті наші читачі знайдуть відповіді на запитання, що стосуються виникнення та припинення права на аліменти, способу сплати аліментів та встановлення їх розміру, утримання аліментів, їх виплати та оподаткування, а також відображення в обліку та звітності.
Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
КЗпП — Кодекс законів про працю від 10.12.71 р.
Закон № 606 — Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.
Закон № 1282 — Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 р. № 1282-XII.
Постанова № 3 — постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. № 3.
Постанова № 146 — постанова КМУ «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26.02.93 р. № 146.
Інструкція № 74/5 — Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Мін’юсту України від 15.12.99 р. № 74/5.
Частиною 1 ст. 180 СКУ встановлено обов'язок батьків утримувати свою дитину від моменту народження і до досягнення нею повноліття. Такий обов'язок є особистим обов'язком кожного з батьків і не залежить від того, проживають вони разом з дитиною чи ні, одружені вони чи їх шлюб розірвано.
Проте в окремих випадках, наприклад, коли батьки дитини приймають рішення розлучитися, може виникнути питання подальшої участі в утриманні дитини того з батьків, який проживатиме окремо від дитини. Таке питання може бути врегульовано за домовленістю між батьками або в судовому порядку.
Способи сплати аліментів
Аліменти на дітей можуть сплачуватися:
1) на добровільних засадах:
а) з власної ініціативи того з батьків, хто проживає окремо від дитини. У цьому випадку батько (мати) дитини, який прийняв рішення виплачувати аліменти добровільно, вільний у способі проведення такої виплати їх отримувачу. Він може передавати аліменти особисто їх отримувачу чи поштовим переказом, перераховувати аліменти на окремий рахунок, відкритий для цих цілей у банку, тощо. Досить поширеним варіантом сплати аліментів на добровільних засадах є перерахування аліментів роботодавцем батька (матері) дитини на підставі заяви про відрахування аліментів на дитину із заробітної плати такої особи, поданої нею роботодавцю (ст. 187 СКУ). У заяві на сплату аліментів, як правило, зазначаються
— прізвище, ім'я та по батькові платника аліментів;
— прізвище, ім'я та по батькові отримувача аліментів;
— ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) отримувача аліментів;
— місце проживання отримувача аліментів;
— відомості про дитину, на яку сплачуються аліменти (ім'я, дата народження);
— розмір аліментів;
— строк, протягом якого повинні утримуватися аліменти.
Роботодавець на підставі заяви здійснює виплату аліментів не пізніше триденного строку із дня, установленого для виплати заробітної плати. Звертаємо увагу: працівник, який подав заяву про відрахування аліментів, має право відкликати її в односторонньому порядку без зазначення причини відкликання;
б) за договором про сплату аліментів на дитину (ст. 189 СКУ). Батьки дитини мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, де визначити розмір та строки сплати аліментів. Цей договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Як і в наведеному вище варіанті, способи здійснення виплати аліментів їх отримувачу можуть бути різними. Водночас, якщо платник аліментів прийме рішення здійснювати виплату аліментів за допомогою роботодавця, то підставою для утримання аліментів буде заява про відрахування аліментів на дитину, до якої може бути додано копію договору про сплату аліментів на дитину. Якщо ж той з батьків дитини, на кого за договором покладено обов'язок сплати аліментів, не виконуватиме своїх зобов'язань з їх сплати, то аліменти з нього може бути стягнуто в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби (ч. 2 ст. 189 СКУ, п. 16 постанови № 3);
2) у примусовому порядку за рішенням суду . Якщо між батьками дитини відсутня домовленість про сплату аліментів на дитину, або виплата аліментів припинилася, або зменшилася, той з батьків, хто проживає разом з дитиною, має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. У цьому випадку аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду із дня подання позову. За минулий час аліменти може бути присуджено, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів для отримання аліментів від відповідача в позасудовому порядку, але не міг їх отримати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У такому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше ніж за три роки.
Той з батьків дитини, на кого покладено обов'язок зі сплати аліментів, може виконати рішення суду про стягнення аліментів добровільно, наприклад, шляхом подання роботодавцю заяви про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати (ст. 187 СКУ). В іншому випадку отримувач аліментів має право звернутися до виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Після отримання заяви про примусове виконання рішення суду держвиконавець протягом 3 днів виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій указує на необхідність боржнику самостійно виконати рішення суду у строк до 7 днів з моменту винесення постанови та зазначає, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення (ст. 25 Закону № 606).
Якщо боржник у зазначені строки не вчинює дій, спрямованих на виконання рішення суду, державний виконавець наступного дня після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі звернення стягнення сум аліментів на зарплату боржника державним виконавцем видається розпорядження про стягнення аліментів за формою додатка 32 до Інструкції № 74/5, яке разом з постановою та іншими виконавчими документами направляється для виконання роботодавцю такого боржника (ч. 3 ст. 68 Закону № 606). Про отримання цих документів роботодавець зобов'язаний повідомити державного виконавця, повернувши йому заповнене повідомлення про отримання розпорядження (див. корінець розпорядження). Відрахування із заробітної плати сум аліментів роботодавець здійснює на підставі зазначених вище документів.
Виконавчі документи про стягнення аліментів роботодавець повинен зареєструвати у спеціально заведеному для цього журналі та зберігати в сейфі або вогнетривкій шафі. У цьому ж журналі роботодавцю доцільно реєструвати і заяви про відрахування аліментів на дитину на добровільних засадах. Окремих вимог до ведення зазначеного журналу немає, тому він ведеться в довільній формі.
Після закінчення строку для стягнення аліментів у разі відсутності заборгованості зі сплати аліментів роботодавець, який здійснював відрахування аліментів, зобов'язаний у триденний строк повернути постанову державного виконавця про стягнення аліментів органу державної виконавчої служби (ч. 8 ст. 74 Закону № 606). При цьому в постанові про стягнення аліментів у відповідних графах виконавчого документа робиться запис про утримання суми боргу та про час утримання періодичних платежів. Цей запис в обов'язковому порядку завіряється підписами відповідальних осіб підприємства та скріплюється печаткою. У супровідному листі до виконавчого листа про стягнення аліментів (копія якого надсилається стягувачу аліментів) підприємство має вказати всі відомості про проведені стягнення, наявність боргу з аліментів, не стягнутого на момент звільнення, середній заробіток боржника за останні три місяці.
Зазначена постанова підлягає поверненню до виконавчої служби протягом трьох днів також у разі звільнення працівника — платника аліментів (ч. 2 ст. 69 Закону № 606). Крім згаданого вище запису та супровідного листа, у випадку повернення постанови у зв’язку із звільненням платника аліментів, роботодавець зобов'язаний проінформувати державного виконавця про нове місце роботи такого працівника, якщо воно відоме. Копія супровідного листа направляється отримувачу аліментів.
Розмір аліментів
Якщо виплата аліментів здійснюється за рішенням суду, розмір аліментів визначається судом.
Аліменти на дитину можуть присуджуватися в частці від заробітку (доходу) його батька (матері) або у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СКУ).
Згідно з ч. 2 ст. 182 СКУ розмір аліментів на одну дитину не може бути нижче 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, коли аліменти присуджуються у твердій грошовій сумі.
Якщо сплата аліментів на дитину здійснюється в добровільному порядку, то розмір аліментів визначається самостійно:
— платником аліментів та вказується в заяві про відрахування аліментів (якщо відрахування аліментів здійснюється із заробітної плати);
— за домовленістю між батьками дитини в разі укладення ними договору про сплату аліментів та зазначається в такому договорі та заяві про відрахування аліментів (якщо останнє здійснюється роботодавцем із зарплати).
При самостійному визначенні розміру аліментів батьки повинні мати на увазі, що він не має бути нижче передбаченого ч. 2 ст. 182 СКУ (див. вище). Верхньої планки немає.
Проте звертаємо увагу: насправді роботодавець зобов'язаний утримувати аліменти в тій сумі, яку зазначено у виконавчому листі або в заяві про відрахування аліментів на дитину. Самостійно перераховувати (зменшувати чи збільшувати) розмір аліментів, наприклад, у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму, роботодавець не має права.
Обмеження щодо утримання аліментів із зарплати
У разі стягнення аліментів за виконавчими документами із заробітної плати платника аліментів роботодавцю слід ураховувати обмеження за розміром відрахувань із заробітної плати працівника, установлені ст. 128 КЗпП та ст. 70 Закону № 606.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону № 606 розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів платника аліментів обчислюється виходячи із суми, що залишилася після утримання податків.
За загальним правилом при утриманні із заробітної плати за декількома виконавчими документами за працівником у будь-якому випадку має бути збережено 50 % заробітку, що підлягає виплаті.
Виняток із цього правила встановлено для випадків стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У цьому випадку розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 % (абзац третій ст. 128 КЗпП, ч. 4 ст. 70 Закону № 606).
Якщо стягнути аліменти в розмірі, зазначеному в постанові державного виконавця, неможливо, роботодавець, який здійснює відрахування з фактичного заробітку платника аліментів, нараховує такому платнику заборгованість зі сплати аліментів (ч. 7 ст. 74 Закону № 606).
У будь-якому разі роботодавець не має права самостійно змінювати порядок стягнення сум аліментів та їх розмір, якщо такі зміни не підтверджено відповідним виконавчим листом (п.п. 7.2.6 Інструкції № 74/5).
Щодо відрахування аліментів із заробітної плати працівника на підставі поданої ним заяви зазначимо таке. Оскільки обмеження за розміром відрахувань із заробітної плати працівника, установлені ст. 128 КЗпП, стосуються відрахувань, що здійснюються роботодавцем за виконавчими листами, то на випадки добровільної сплати аліментів вони не поширюються. Тобто роботодавець має право утримати із заробітної плати працівника та перерахувати отримувачу аліментів ту суму грошових коштів, яку такий працівник вказав у заяві про відрахування аліментів.
Доходи, з яких роботодавцем здійснюється утримання аліментів
Під час утримання аліментів із заробітної плати працівника роботодавцю слід керуватися ст. 73 Закону № 606 та постановою № 146. Ці документи містять перелік доходів, на які не може бути звернено стягнення. Крім того, у п. 1 постанови № 146 перелічено виплати, з яких здійснюється утримання аліментів. Усі види доходів, зазначені у ст. 73 Закону № 606 та постанові № 146, у цій публікації не перелічуватимемо, а наведемо в таблиці лише ті виплати, які може бути нараховано роботодавцем працівнику — платнику аліментів.
| Доходи, нараховані працівнику — платнику аліментів, з яких провадиться утримання аліментів |
| 1) основна заробітна плата згідно з посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо |
| 2) усі види доплат та надбавок до заробітної плати |
| 3) премії у грошовій та натуральній формі |
| 4) плата за надурочну роботу, за роботу у святкові, неробочі та вихідні дні |
| 5) відпускні, компенсація за невикористану протягом декількох років відпустку, що одержується при звільненні |
| 6) заробітна плата, що зберігається під час виконання державних та громадських обов'язків, а також в інших випадках збереження середньої заробітної плати |
| 7) винагорода за загальні річні підсумки роботи підприємства |
| 8) винагорода, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню |
| 9) одноразові винагороди (відсоткові надбавки) за вислугу років |
| 10) допомога за державним соціальним страхуванням, а також допомога по тимчасовій непрацездатності, установлені в колективних сільськогосподарських підприємствах |
| 11) доплати до допомоги за державним соціальним страхуванням, що виплачуються за рахунок підприємств |
| 12) суми, що виплачуються для відшкодування збитку у зв'язку із втратою працездатності внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я (за винятком сум для відшкодування збитків на догляд, додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (уключаючи оплату проїзду) та протезування потерпілих) |
| 13) усі види заробітку, що одержується адвокатами за роботу в юридичних консультаціях |
| 14) інші види заробітку |
| Доходи, нараховані працівнику — платнику аліментів, з яких не здійснюється утримання аліментів |
| 1) вихідна допомога при звільненні |
| 2) неоподатковувана сума матеріальної допомоги |
| 3) компенсація за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні отримує компенсацію за відпустку, не використану протягом декількох років* |
| * Згідно з роз'ясненнями, наведеними Мін’юстом у листі від 28.12.2006 р. № 19-48-671, якщо працівник не використав відпустку за один рік, то аліменти із суми компенсації за невикористану відпустку не утримуються. Якщо ж вона нараховується за два і більше роки, то утримання аліментів здійснюється з усієї суми компенсації. |
| 4) допомога на лікування |
| 5) допомога по вагітності та пологах |
| 6) компенсація працівнику витрат у зв'язку з переведенням на роботу в іншу місцевість або службовим відрядженням |
| 7) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати та інші суми, що виплачуються замість добових |
| 8) компенсаційні суми, що виплачуються за амортизацію інструментів та зношеність одягу |
| 9) вартість безоплатно наданих квартир та комунальних послуг |
| 10) державна допомога на поховання |
| 11) допомога по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років |
| 12) дотації на обіди, вартість путівок до санаторіїв та будинків відпочинку, що надаються за рахунок коштів підприємств та організацій |
Утримання аліментів з працівників може здійснюватися як на підприємстві, яке є для нього основним місцем роботи, так і на підприємстві, де він працює за сумісництвом.
Якщо платник аліментів, працюючи на підприємствах, розташованих на території України, отримує заробітну плату і в гривні, і в іноземній валюті, то аліменти в розмірі, установленому рішенням суду, утримуються за місцем роботи такої особи, і із заробітної плати, що нараховується (виплачується) у гривні, і із заробітної плати, яка нараховується (виплачується) у валюті (п. 11 постанови № 146).
Аліменти утримуються із заробітку, нарахованого працівнику після утримання податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) (ч. 1 ст. 70 Закону № 606, п. 13 постанови № 146).
Оподаткування аліментів та відображення у звітності
Зважаючи на те що роботодавець здійснює не лише утримання аліментів із заробітної плати працівника — платника аліментів, а й їх виплату отримувачу аліментів, для яких вони є доходом, закономірно виникає запитання щодо їх оподаткування.
Згідно з п.п. 165.1.14 ПКУ аліменти, що виплачуються платнику податку відповідно до рішення суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених положеннями СКУ, за винятком виплати аліментів нерезидентом незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких дано Верховною Радою України, не включаються до місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника податку — отримувача аліментів.
Сума перерахованих отримувачу аліментів відображається в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «140». При цьому роботодавцю необхідно з'ясувати ідентифікаційний код (реєстраційний номер облікової картки платника податків) отримувача аліментів, оскільки саме він зазначається у графі 2 Податкового розрахунку.
Із аліментів, що виплачуються отримувачу, ЄСВ не справляється, оскільки вони не включаються до фонду оплати праці.
Виплата аліментів
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону № 606 аліменти мають відраховуватися роботодавцем із заробітної плати платника аліментів у строк, установлений для виплати заробітної плати. Тому навіть у разі, якщо роботодавцем заробітну плату працівнику — платнику аліментів було нараховано, але не виплачено, такий роботодавець зобов'язаний перерахувати суму утриманих аліментів у зазначений вище строк.
Роботодавець може здійснювати виплату утриманих із заробітної плати аліментів безпосередньо їх отримувачу одним із таких способів:
1) через касу підприємства;
2) через поштове відділення зв'язку;
3) шляхом перерахування на рахунок отримувача, відкритий у банку.
Проте на практиці в роботодавця, як правило, немає вибору способу сплати аліментів, оскільки спосіб сплати вказується або платником аліментів у заяві про відрахування аліментів на дитину, або держвиконавцем у виконавчих документах.
Право на отримання аліментів мають:
— особа, зазначена у виконавчому листі, якщо аліменти утримуються за виконавчим листом;
— особа, указана в заяві, якщо утримання аліментів здійснюється на добровільних засадах.
Із каси підприємства видача аліментів готівковими грошовими коштами здійснюється за видатковим касовим ордером отримувачу аліментів або особі, якій довірено отримання аліментів. Видача аліментів касиром може провадитися тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері . При цьому касир повинен вимагати в отримувача аліментів пред'явити паспорт або документ, що його замінює, та записати найменування документа, його номер, ким і коли виданий.
Якщо видача грошей здійснюється за довіреністю, оформленою в установленому порядку (наприклад, у зв'язку з тим, що особа, якій мають виплачуватися аліменти, хворіє та не може особисто отримати гроші), то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові отримувача готівки бухгалтер вказує прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено отримати аліменти. Довіреність залишається в касира та додається до видаткового касового ордера.
У разі виплати аліментів через поштове відділення зв'язку витрати на доставку грошових переказів утриманих аліментів здійснюються за рахунок платника аліментів, тобто підприємство має утримати цю суму із зарплати платника аліментів (п. 14 постанови № 146). Тарифи на поштові перекази затверджено наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» «Тарифи на інші послуги поштового зв'язку» від 28.11.2011 р. № 690 у відсотках від суми переказу та наведено на офіційному сайті Укрпошти www.ukrposhta.com.
За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особовий рахунок дитини у відділенні ощадбанку України (ст. 193 СКУ).
Згідно зі ст. 69 Закону № 606 роботодавці, які здійснюють відрахування сум аліментів із заробітної плати працівника — платника аліментів та їх виплату отримувачу аліментів, зобов'язані кожні шість місяців надсилати державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, установленою Міністерством юстиції України. Проте наразі таку форму звіту не встановлено. Тому державні виконавці поки що не вимагають подання таких звітів.
Звертаємо увагу: у разі повернення аліментів у зв'язку з їх неотриманням отримувачем аліментів роботодавцю необхідно звернутися до державного виконавця, який направив роботодавцю виконавчі документи, з проханням уточнити П. І. Б., адресу отримувача, реквізити рахунка, на який здійснюється перерахування аліментів, а також указати реквізити рахунка в банку, на який слід перераховувати аліменти до уточнення даних отримувача аліментів.
Відображення аліментів у бухгалтерському обліку
Порядок відображення сум утриманих аліментів у бухгалтерському обліку розглянемо на конкретному прикладі.
Приклад. Згідно із заявою про відрахування аліментів на дитину, поданою Марченком О. В. (ідентифікаційний номер 1834587246), бухгалтерією підприємства з його доходу щомісячно утримуються аліменти в розмірі 30 % та перераховуються на рахунок у банку отримувача аліментів — Марченко К. О. (ідентифікаційний номер 2832745618).
За січень 2012 року працівнику Марченку О. В. було нараховано:
— заробітну плату в розмірі 4000 грн.;
— премію — 1600 грн.;
— доплату за суміщення професій — 1600 грн.
Згідно з положеннями колективного договору, укладеного на підприємстві:
— заробітна плата на підприємстві виплачується двічі на місяць 7 і 22 числа. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні;
— розмір заробітної плати за першу половину місяця становить 60 % від окладу.
Ставка ЄСВ, установлена підприємству згідно з класом професійного ризику виробництва, становить 37,26 %.
Визначимо суму авансу за січень 2012 року та загальну суму доходу працівника за січень 2012 року, що належать працівнику Марченку О. В., який працює у відділі збуту.
Сума зарплати за першу половину січня 2012 року (аванс) становитиме:
4000 х 60 % = 2400 (грн.),
Дохід працівника за січень 2012 року дорівнюватиме:
4000 + 1600 + 1600 = 7200 (грн.)
| Зміст господарської операції | Кореспондуючі рахунки | Сума, грн. | |
| Дт | Кт | ||
| Перераховано ЄСВ у частині нарахувань на заробітну плату за 1 половину січня (2400 х 37,26 : 100) | 651 | 311 | 894,24 |
| Перераховано ПДФО із заробітної плати за першу половину січня (2400 х 15 : 100) | 641/ПДФО | 311 | 360,00 |
| Виплачено Марченку О. В. заробітну плату за 1 половину січня (2400 - 360) | 661 | 311 | 2040,00 |
| Нараховано дохід за січень Марченку О. В. | 93 | 661 | 7200,00 |
| Нараховано ЄСВ на суму доходу за січень (7200 х 37,26 : 100) | 93 | 651 | 2682,72 |
| Утримано ЄСВ із суми доходу за січень (7200 х 3,6 : 100) | 661 | 651 | 259,20 |
| Утримано ПДФО із суми доходу за січень ((7200 - 259,20) х 15 : 100) | 661 | 641/ПДФО | 1041,12 |
| Утримано аліменти з доходу за січень ((7200 - 259,20 - 1041,12) х 30 : 100) | 661 | 685 | 1769,90 |
| Перераховано ЄСВ у частині нарахувань на дохід Марченка О. В. за січень (2682,72 - 894,24) | 651 | 311 | 1788,48 |
| Перераховано ЄСВ у частині утримань з доходу Марченка О. В. за січень | 651 | 311 | 259,20 |
| Перераховано ПДФО з доходу за січень (1041,12 - 360) | 641/ПДФО | 311 | 681,12 |
| Виплачено дохід за січень Марченку О. В. (7200 - 259,20 - 1041,12 - 2040 - 1769,90) | 661 | 311 | 2089,76 |
| Перераховано аліменти отримувачу | 685 | 311 | 1769,90 |
Припустимо, що виплати, які здійснюються підприємством Марченку О. В., у січні — березні 2012 року залишалися незмінними. Тоді загальна сума доходу, нарахована Марченку О. В. у І кварталі 2012 року, склала 21600 грн. (7200 грн. хх 3 місяці). Сума ПДФО, утримана з доходу працівника за січень — березень 2012 року, дорівнює 3123,36 грн. (1041,12 грн. х 3 місяці). Сума аліментів, утримана та перерахована отримувачу аліментів Марченко К. О., дорівнює 5309,70 грн. (1769,90 х 3 місяці).
Наведемо фрагмент заповнення Податкового розрахунку за формою № 1ДФ за І квартал 2012 року щодо Марченка О. В. (платника аліментів) та Марченко К. О. (отримувача аліментів).
Відповідальність
Якщо роботодавці здійснюють відрахування сум аліментів із заробітної плати працівника — платника аліментів та їх виплату отримувачу аліментів на підставі виконавчих документів, то згідно зі ст. 90 Закону № 606 за порушення вимог Закону № 606, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними або посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи боржника, а також за нез'явлення без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку. При виявленні зазначених порушень державним виконавцем складається протокол про адміністративне правопорушення. Після оформлення та підписання протоколу формується справа про адміністративне правопорушення для направлення до суду, який може винести рішення про накладення на винних осіб адмінштрафу в розмірі від 20 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1190 грн.) (ст. 18813 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X).
Якщо в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення державного виконавця або в інший спосіб порушує вимоги Закону № 606, містяться ознаки злочину, то державний виконавець має право скласти акт про порушення та звернутися до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення такої особи до кримінальної відповідальності. Умисне невиконання посадовою особою рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню може спричинити штраф у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 12750 до 17000 грн.) або позбавлення волі на строк до трьох років (ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III).
Таким є на сьогодні порядок стягнення аліментів. На завершення бажаємо нашим читачам міцних, дружних сімейних стосунків і ніколи не стикатися з проблемами стягнення аліментів.
