Банківський вклад (депозит): податковий та бухгалтерський облік у підприємства-вкладника

Банківський вклад (депозит): податковий та бухгалтерський облік у підприємства-вкладника

Якщо підприємство має у своєму розпорядженні тимчасово вільні грошові кошти, воно цілком може розмістити їх на визначений строк на іменному рахунку в банку. Завдяки цьому в нього з'являється можливість не лише вберегти гроші від інфляції, а й дещо примножити свій капітал, адже на суму залученого вкладу банк нараховує обумовлені проценти. Про порядок відображення в обліку підприємства депозитних операцій і йтиметься в цій статті.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон № 2121 — Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III.

Положення № 516 — Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. № 516.

Положення № 254 — Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254.

П(С)БО 4 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290.

П(С)БО 21 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193.

Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

Почнемо з того, що взаємовідносини між вкладником та банком регулюються § 3 глави 71 ЦКУ (ст. 1058 — 1065) і Законом № 2121, а правила здійснення банками вкладних операцій з юридичними та фізичними особами встановлено НБУ в Положенні № 516.

Згідно з п. 1.1 Положення № 516 вклад (депозит) — це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства України та умов договору.

Отже, для депозитних операцій характерне вкладення грошових коштів на обумовлений строк та під процент (тобто з можливістю отримання доходу від розміщення вкладу).

За умовами повернення вклади (депозити) поділяються на (п. 1.2 Положення № 516):

— вклади (депозити) на вимогу. У цьому випадку договором передбачається їх повернення вкладнику на першу вимогу або можливість здійснення платежів за розпорядженням власника рахунка;

— вклади (депозити) строкові. За цією умовою грошові кошти або банківські метали розміщуються на строк, установлений договором;

— вклади (депозити), умови повернення яких установлюються договором, тобто в договорі застерігаються інші умови повернення, проте вони не повинні суперечити законодавству України.

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних та фізичних осіб підтверджується:

— договором банківського рахунка;

— договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

— договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

— договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошових коштів або банківських металів.

Процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями встановлюються банками самостійно (п. 1.5 Положення № 516). Розмір процентів застерігається в договорі банківського вкладу (депозиту). Якщо ж договором його не встановлено, то банк зобов'язаний виплатити їх у розмірі облікової ставки НБУ (ч. 1 ст. 1061 ЦКУ, пп. 2.5, 3.4 Положення № 516).

Суму вкладу (депозиту) та нараховані за ним проценти банк виплачує вкладнику:

— у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті;

— у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбаченому договором, відповідно до заяви вкладника — в іншій інвалюті або в національній валюті;

— у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкрито в банківських металах, або на умовах та в порядку, передбаченому договором, відповідно до заяви вкладника — в іншій інвалюті або в національній валюті.

Проценти на вклад (депозит), якщо інше не передбачено договором, нараховуються з дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських металів, до дня, що передує поверненню основної суми вкладу або списанню грошових коштів або банківських металів із вкладного (депозитного) рахунка вкладника за іншими підставами.

Проценти виплачуються у строки, установлені договором. Нараховані проценти згідно з умовами договору банківського вкладу (депозиту) банки можуть перераховувати на поточний рахунок підприємства або зарахувати на поповнення вкладу (депозиту) (п. 3.1 Положення № 516).

У бухгалтерському обліку депозитні операції відображаються залежно від строку (депозити бувають короткостроковими або довгостроковими) та виду депозиту (на підставі договору або за допомогою ощадного (депозитного) сертифіката).

З урахуванням цього, за депозитними операціями обліку підлягають:

— безпосередньо сума вкладу (депозиту) (далі — основна сума вкладу (депозиту));

— проценти, що нараховуються банком за залучення вкладу (депозиту);

— курсові різниці (що виникають за вкладами (депозитами) в іноземній валюті).

Основна сума вкладу (депозиту). Операція з унесення коштів на депозит та повернення основної суми вкладу (депозиту) на поточний рахунок підприємства у складі його витрат/доходів не відображається, оскільки не відповідає визначенню бухгалтерських витрат/доходів, а зачіпає тільки рахунки обліку розрахунків.

На думку Мінфіну (див. листи від 29.03.2006 р. № 31-34000-20-10/6452 і від 29.12.2008 р. № 31-34000-20-16/45983 в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 57), кошти, розміщені на депозитних рахунках на строк менше 12 місяців із дати балансу, повинні класифікуватися як еквіваленти грошових коштів та відображатися на субрахунку 351 «Еквіваленти грошових коштів».

Проте, на наш погляд, грошові кошти, розміщені підприємством на депозитному рахунку за договором банківського рахунка (вкладу) на умовах повернення вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу), цілком можуть обліковуватися на субрахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» або 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» залежно від виду валюти. Річ у тім, що кошти, розміщені на депозитному рахунку за договором банківського вкладу (депозиту) на вимогу, повністю відповідають визначенню «грошові кошти», наведеному в П(С)БО 4. Нагадаємо, що під грошовими коштами п. 4 цього П(С)БО розуміє готівку, грошові кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. А рахунок 31 «Рахунки в банках» саме і призначено для обліку готівки та руху грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках підприємства (щоправда, із застереженням: «які можуть бути використані для поточних операцій») (див. Інструкцію № 291). У формі № 3 «Звіт про рух грошових коштів» зазначені суми не відображаються.

Що стосується довгострокових вкладів (депозитів), тобто коштів, розміщених на депозитних рахунках на строк більше 12 місяців із дати балансу, то вони відображаються в бухгалтерському обліку на субрахунку 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи». У формі № 3 «Звіт про рух грошових коштів» розміщення коштів на депозитному рахунку відображається в рядку 145 «Інші витрати», а повернення на поточний рахунок — у рядку 080 «Інші надходження».

Тепер щодо депозитів, розміщених підприємством за договором банківського вкладу (депозиту) за допомогою оформлення ощадних (депозитних) сертифікатів. Їх слід обліковувати:

— на субрахунку 352 «Інші поточні фінансові інвестиції» — якщо ощадний (депозитний) сертифікат видано на строк не більше 12 місяців із дати балансу;

— на субрахунку 143 «Інвестиції непов'язаним сторонам» — якщо ощадний (депозитний) сертифікат видано на строк більше 12 місяців із дати балансу.

І в тому, і в іншому випадку у формі № 3 «Звіт про рух грошових коштів» розміщення коштів на депозитному рахунку за допомогою оформлення ощадних (депозитних) сертифікатів відображається в рядку 240 «Придбання фінансових інвестицій», а повернення на поточний рахунок — у рядку 180 «Реалізація фінансових інвестицій».

Проценти за вкладом (депозитом). Згідно з п. 20 П(С)БО 15 проценти (як плата за користування активами підприємства іншою стороною) є доходом підприємства та визнаються таким у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами.

Проценти, нараховані за умовами договору банківського рахунка (вкладу) з відкриттям депозитного рахунка, відображаються в бухгалтерському обліку у складі інших операційних доходів за кредитом субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» у кореспонденції з дебетом субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами». Ці суми записуються підприємством до рядка 060 «Інші операційні доходи» форми № 2 «Звіт про фінансові результати».

Проценти ж, нараховані за вкладом, оформленим ощадним (депозитним) сертифікатом, відображаються у складі фінансових доходів за кредитом субрахунку 732 «Відсотки одержані» у кореспонденції з дебетом субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами». Вони включаються до рядка 120 «Інші фінансові доходи» форми № 2 «Звіт про фінансові результати».

Курсові різниці за інвалютним депозитом та процентами. У разі розміщення вкладу (депозиту) в іноземній валюті підприємству-вкладнику слід пам'ятати, що облік грошових коштів в іноземній валюті підпорядковано правилам П(С)БО 21. Так, відповідно до п. 4 цього П(С)БО статті балансу про грошові кошти та про заборгованість в іноземній валюті є монетарними . Відповідно під «монетарність» підпадають і депозити. Це означає, що на кожну дату балансу та на дату здійснення господарської операції за такими статтями в іноземній валюті розраховуються курсові різниці (див. п. 8 П(С)БО 21). Під датою господарської операції щодо руху валютних коштів на поточних рахунках та в касі підприємства слід розуміти дату зарахування (надходження) або списання (видачі) грошових коштів в іноземній валюті, а за монетарною інвалютною заборгованістю — дату її погашення.

Курсові різниці на вказані дати розраховуються як за основною сумою депозиту, так і за сумою нарахованих, але ще не виплачених, а отже, що також потрапляють до розряду монетарних статей, процентів.

Нагадаємо, що під курсовою різницею розуміється різниця між оцінкою однакової кількості інвалюти при різних валютних курсах.

Таким чином, за інвалютним вкладами (депозитами), розміщеними на депозитних рахунках, та оформленими ощадними (депозитними) сертифікатами, курсові різниці розраховуються:

— на кожну дату балансу в проміжку між розміщенням та поверненням депозиту (якщо депозит не повернено до дати звітного балансу);

— на дату повернення депозиту.

За процентами (нарахованими, але ще не виплаченими) курсові різниці розраховуються:

— на кожну дату балансу в проміжку між нарахуванням та виплатою процентів (якщо проценти не виплачено до дати звітного балансу);

— на дату виплати процентів.

Курсові різниці, що виникають за інвалютними депозитами, що обліковуються на «грошових» рахунках, є операційними та відображаються так:

— додатні (збільшився офіційний курс гривні до іноземної валюти) — у складі інших операційних доходів (Кт 714 «Дохід від операційної курсової різниці»), рядок 060 «Інші операційні доходи» форми № 2 «Звіт про фінансові результати»;

— від’ємні (зменшився офіційний курс гривні до іноземної валюти) — у складі інших операційних витрат (Дт 945 «Втрати від операційної курсової різниці»), рядок 090 «Інші операційні витрати» форми № 2 «Звіт про фінансові результати».

Водночас, якщо облік депозитів ведеться на рахунках інвестицій або на рахунку 18, то курсові різниці є неопераційними і відображаються так:

— додатні — у складі інших доходів (Кт 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»), рядок 130 «Інші доходи» форми № 2 «Звіт про фінансові результати»;

— від’ємні — у складі інших витрат (Дт 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»), рядок 160 «Інші витрати» форми № 2 «Звіт про фінансові результати».

З точки зору п.п. 14.1.44 ПКУ, депозит (вклад) — це кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення після закінчення встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів.

Основна сума вкладу (депозиту). Відповідно до пп. 153.4.1 і 153.4.2 ПКУ операції з розміщення коштів на депозитному рахунку та повернення основної суми вкладу (депозиту) на поточний рахунок платника-вкладника, у тому числі шляхом придбання/погашення ощадних (депозитних) сертифікатів, не включаються ані до складу витрат, ані до складу доходів. При цьому під основною сумою п.п. 153.4.2 ПКУ розуміє суму наданого кредиту, позики або депозиту (строкових, довірчих рахунків) без урахування процентів, фіксованих виплат, премій, виграшів.

Тобто основна сума вкладу (депозиту) не відображається в податковому обліку вкладника.

Це твердження стосується не лише підприємств-загальносистемників, а й суб'єктів господарської діяльності — платників єдиного податку. Пояснимо чому.

Як відомо, згідно зі ст. 292 ПКУ до доходу платника єдиного податку належить дохід, одержаний у грошовій, а також матеріальній чи нематеріальній (визначеній п. 292.3 ПКУ) формі. При цьому склад своїх грошових доходів спрощенці повинні визначати відповідно до загальних положень п.п. 14.1.84 ПКУ, орієнтуючись насамперед на правила бухобліку, водночас пам'ятаючи, що в цілях оподаткування до їх доходів може бути віднесено дохід, який при цьому є саме грошовим. Тобто формувати свої доходи єдиноподатник повинен виходячи з норм бухобліку, але з поправкою на грошовий характер надходження.

Хоча в ситуації, що розглядається, при поверненні основної суми вкладу (депозиту) і відбувається надходження (зворотне повернення) грошових коштів, але за цією операцією не виникає дохід у бухобліку (критерії доходу не виконуються, дохід не визнається). А отже, сума депозиту, що повертається банком на поточний рахунок єдиноподатника, не включається до його доходу та відповідно не обкладається єдиним податком.

Інша річ — проценти за депозитом (див. далі).

Проценти за вкладом (депозитом). Платіж за використання коштів, залучених у депозит, відповідає поняттю «проценти», наведеному в п.п. 14.1.206 ПКУ.

Сума процентів, що виплачуються (нараховуються) банком (як плата за залучення коштів платника податків за договором банківського рахунка (вкладу)), уключається до «податкових» доходів підприємства-вкладника як інші доходи (п.п. 135.5.1 ПКУ).

Датою отримання доходів платником податків від проведення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних із створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена відповідно до правил бухобліку (див. п. 137.8 ПКУ).

Обґрунтуванням для відображення доходів у сумі нарахованих процентів будуть такі документи:

— депозитний договір;

— виписки банку, що містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення № 254. На виписці також, на думку податківців, мають бути відбиток штампу банку та підпис співробітника банку (операціоніста).

Як уже зазначалося, згідно з п. 20 П(С)БО 15
проценти визнаються доходом в тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами.

Отже, оподаткування депозитних процентів здійснюється за їх нарахуванням. У зв'язку з цим, якщо, наприклад, депозитний договір передбачає щомісячне нарахування процентів, то незалежно від того, коли їх фактично буде отримано підприємством-вкладником, до його «податкових» доходів має бути включено суму процентів, нарахованих у відповідному звітному періоді.

Сума процентів записується до рядка 03.2 Додатка ІД до декларації з податку на прибуток та у складі підсумкового показника доходів за цим Додатком переноситься до рядка 03 самої декларації. На це звертають увагу податківці в консультації, розміщеній у розділі 110.30.03 ЄБПЗ.

Майте на увазі: доходи у вигляді процентів за депозитами із пов'язаними особами визначаються згідно зі ставками процентів, зазначеними в договорі, але не нижче звичайної процентної ставки за депозит на дату укладення відповідних договорів (п.п. 153.2.5 ПКУ). При цьому під звичайною процентною ставкою за депозит (вклад) п.п. 14.1.69 ПКУ розуміє процентну ставку, що встановлюється за кожним видом депозиту (вкладу) для всіх вкладників на умовах, визначених внутрішніми правилами фінансової установи, та офіційно оприлюднену на дату підписання депозитного договору.

У підприємств-єдиноподатників отримані від банківської установи проценти за вкладом (депозитом) уключаються до бази обкладення єдиним податком. На це вказали і податківці (див. консультацію, розміщену в розділі 240.04 ЄБПЗ). При цьому, ураховуючи, що єдиноподатники використовують касовий метод (тобто орієнтуються на дату надходження грошових коштів), дохід виникає в них на дату виплати банком процентів (зарахування процентів на поточний рахунок).

Незважаючи на те що ми розглядаємо порядок обліку депозитних операцій у підприємств, не можна залишити осторонь і фізосіб-підприємців. Так, для фізосіб-єдиноподатників проценти, отримані від банку за користування коштами на депозитному рахунку, є пасивними доходами і до «єдиноподаткового» доходу не включаються (див. п. 292.1 ПКУ). Це підтверджують і працівники податкового відомства в консультації, розміщеній у розділі 230.04 ЄБПЗ. Такі пасивні доходи підлягають обкладенню подаком на доходи фізичних осіб згідно з «цивільними» правилами, установленими п. 170.4 ПКУ, проте відповідно до п. 1 розд. ХIХ ПКУ до 1 січня 2015 року цим податком вони поки що не обкладаються.

А от з фізособами-загальносистемниками справа інакша. Якщо фізособа оформила депозит, виступаючи в договорі з банком як підприємець (тобто в договорі фігурували реквізити Свідоцтва про держреєстрацію або виписки з ЄДР), то проценти за депозитом має бути включено до доходу та обкладено податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. Адже це додаткові грошові кошти, які були отримані підприємцем у власність у результаті здійснення підприємницької діяльності. Якщо ж депозит відкрито фізособою як громадянином, тобто без згадки його підприємницького статусу (на підставі тільки паспорта та ідентифікаційного номера/реєстраційного номера облікової картки платника податків), то проценти, отримані за ним, не є підприємницьким доходом, а отже, підприємець не зобов'язаний указувати їх у Книзі обліку доходів і витрат у складі доходів. Тому депозит підприємцю вигідно розміщувати від імені простої фізособи.

Що стосується ПДВ, то сума процентів не є об'єктом обкладення цим податком, на що вказує п.п. 196.1.5 ПКУ.

Курсові різниці за інвалютним депозитом та процентами. У податковому обліку визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (п.п. 153.1.3 ПКУ).

А в бухобліку, як уже зазначалося, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті провадиться згідно з п. 8 П(С)БО 21:

— на дату здійснення господарської операції;

— на кожну дату балансу (у цілях податкового обліку — це останній календарний день звітного (податкового) періоду, тобто 31 березня, 30 червня, 30 вересня і 31 грудня).

Отже, у звітному (податковому) періоді, в якому грошові кошти розміщені на депозитному рахунку, курсові різниці за сумою такого депозиту розраховуються як різниця між курсом НБУ, що діяв на дату звітного балансу (якщо до цієї дати основну суму вкладу (депозиту) не повернено на поточний валютний рахунок вкладника), та валютним курсом НБУ на дату такого розміщення.

У наступному звітному періоді, якщо основна сума вкладу (депозиту) не буде повернена на поточний валютний рахунок підприємства, курсові різниці визначатимуться як різниця між курсом НБУ на дату звітного балансу та курсом НБУ, що діяв на дату попереднього балансу.

У тому звітному періоді, в якому основну суму вкладу (депозиту) буде повернено на поточний валютний рахунок підприємства, курсові різниці слід розраховувати як різницю між курсом НБУ на дату такого повернення та курсом НБУ на дату попереднього балансу.

Якщо розміщення коштів на депозитному рахунку та повернення основної суми вкладу (депозиту) відбулися в одному звітному (податковому) періоді, то курсові різниці розраховуються як різниця між курсом НБУ на дату такого повернення та курсом НБУ на дату такого розміщення.

В аналогічному порядку розраховуються й курсові різниці за сумою нарахованих, але ще не виплачених процентів за вкладом (депозитом), тобто:

— на дату звітного балансу у проміжку між нарахуванням та виплатою процентів (якщо проценти не виплачені до дати звітного балансу);

— на дату виплати процентів.

Курсові різниці, що виникли за депозитними операціями (основною сумою депозиту та нарахованими, але ще не виплаченими процентами), підприємство-вкладник уключає (див. абзац другий п.п. 153.1.3 ПКУ):

— додатне значення — до складу доходу (рядок 03.19 Додатка ІД до декларації з подальшим перенесенням до рядка 03 самої декларації);

— від’ємне значення — до складу витрат (рядок 06.4.12 Додатка ІВ до декларації з податку на прибуток із подальшим перенесенням до рядка 06.4 самої декларації).

А от стосовно єдиноподатників, вважаємо, що додатні курсові різниці за депозитними операціями до їх доходу включатися не повинні, оскільки грошові кошти при цьому єдиноподатнику не надходять (тобто в цьому випадку курсові різниці не відповідають критеріям «грошового» доходу). Водночас у податківців із цього приводу інша думка: вони «за» включення до «єдиноподаткового» доходу отриманих при перерахунку додатних курсових різниць (див. консультацію, розміщену в розділі 240.04 ЄБПЗ; детальніше у статті « Доходи єдиноподатника» // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 31, с. 11).

Основні правила обліку депозитних операцій наведемо в табл. 1.

Таблиця 1

Основні правила обліку депозитних операцій

Приклад 1. Депозит у національній валюті.

Підприємство «Люкс» 10 травня 2012 року уклало договір банківського вкладу (депозиту) до запитання на суму 50000 грн.

За цим договором проценти нараховуються та виплачуються банком після закінчення строку дії депозитного договору одночасно з поверненням основної суми депозиту.

Основна сума депозиту на вимогу підприємства 30 травня 2012 року повернена на його поточний рахунок. Сума процентів за період дії депозитного договору склала 500 грн.

У податковому та бухгалтерському обліку ці операції відображаються такими записами:

Таблиця 2

Порядок відображення в обліку депозитної операції в національній валюті

Приклад 2. Депозит в іноземній валюті.

Підприємство «Вега» уклало договір банківського вкладу (депозиту) на три місяці на суму €10000.

Курси НБУ візьмемо умовні.

Валюта значилася на поточному валютному рахунку підприємства станом на 31.03.2012 р. (курс НБУ — 10,59 грн./€).

Кошти розміщено на депозит 09.04.2012 р. (курс НБУ — 10,43 грн./ €). Строк повернення депозиту — 09.07.2012 р.

Проценти за цим договором нараховуються банком щомісячно (виходячи з кількості календарних днів у місяці), а виплачуються після закінчення строку дії депозитного договору одночасно з поверненням основної суми депозиту (тобто 09.07.2012 р.).

Сума процентів за період дії депозитного договору складе всього €300 (умовно):

— на 30.04.2012 р. — €75 (курс НБУ — 10,54 грн./€);

— на 31.05.2012 р. — €105 (курс НБУ — 10,55 грн./€);

— на 30.06.2012 р. — €100 (курс НБУ — 10,6 грн./€);

— на 09.07.2012 р. — €20 (курс НБУ — 10,58 грн./€).

У податковому та бухгалтерському обліку ці операції відображаються такими записами:

Таблиця 3

Порядок відображення в обліку депозитної операції в іноземній валюті

Тепер ви знаєте, в якому порядку ведеться облік депозитних операцій. Бажаємо вам грамотно та ефективно управляти своїми грошима та щоб запропоновані банками умови сприяли вашій фінансовій стабільності!