Пошта редакції. Обмін брухту золота на ювелірні вироби

Обмін брухту золота на ювелірні вироби

Правове регулювання операцій обміну (міни) здійснюється відповідно до норм ЦКУ. За договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар (у нашому випадку брухт золота) в обмін на інший товар (на готовий золотий виріб). При цьому кожна зі сторін договору міни є одночасно і продавцем такого товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін (ч. 1, 2 ст. 715 ЦКУ). Договором міни може бути передбачено також обмін товару на роботи (послуги).

У разі необхідності проведення обміну товарів різної вартості договором міни може бути встановлено доплату за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (ч. 3 ст. 715 ЦКУ).

Право власності на обмінювані товари переходить сторонам одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 715 ЦКУ). Також слід зауважити, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання (ч. 1 ст. 716 ЦКУ).

Для цілей ПКУ обмін (бартер) — це господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в межах одного договору (п.п. 14.1.10 ПКУ).

Ураховуючи наведені норми ЦКУ і ПКУ, перейдемо безпосередньо до розгляду суті поставленого запитання. Почнемо з документального оформлення операцій обміну.

Пунктом 3.3 Інструкції № 84 визначено, що збирання та здавання відходів і брухту із вмістом дорогоцінних металів здійснюється відповідно до порядку, установленого Міністерством фінансів України. Проте, незважаючи на те що з моменту набуття чинності цією Інструкцією минуло вже досить багато часу, такий порядок Мінфін поки що не встановив. У цій ситуації ми б рекомендували нашим читачам розробити та затвердити свій внутрішній документ, який би регулював питання збирання (скупки) брухту золота в населення. А як орієнтир при його розробленні можна взяти Інструкцію № 134, Правила № 212 та Інструкцію № 206 . Перші два документи ( Інструкція № 134 і Правила № 212) прийнято ще за часів СРСР, але можуть застосовуватися і зараз у частині, що не суперечить законодавству України (див. постанову Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. № 1545-XII, лист Мінпраці від 02.12.2005 р. № 9942/0/14-05/018-17), а Інструкція № 206 поширюється виключно на територіальні управління НБУ, але її положення може бути використано госпрозрахунковими суб’єктами господарювання. Зазвичай же порядок дій сторін, які здійснюють обмін брухту золота на готові ювелірні вироби, такий:

1. Фізична особа, яка має намір обміняти брухт золота на ювелірний виріб, передає експерту підприємства брухт золота.

2. Експерт у присутності фізичної особи оглядає брухт золота, визначає пробу металу, зважує та оцінює його.

3. Якщо фізична особа погоджується з оцінкою золота, оформляється квитанція на куплені в населення цінності (див. квитанцію за формою № 1 з Інструкції № 134 або з додатка 4 до Інструкції № 206) у двох примірниках. У загальному випадку в квитанції має бути відображено таку інформацію:

— найменування підприємства;

— номер і дата виписування квитанції;

— дані документа, що посвідчує фізичну особу, яка обмінює брухт на вироби;

— реєстраційний номер облікової картки платника податку* (ідентифікаційний номер) фізичної особи, яка обмінює брухт на ювелірні вироби;

— найменування та опис цінностей, їх кількість, вага, ціна, сумарна вартість;

— підпис та П. І. Б. експерта, який проводив оцінку брухту золота та прийняв цінності, зазначені у квитанції;

— підпис фізичної особи, яка засвідчує її згоду з оцінкою цінностей у сумі, указаній у квитанції.

* Цей реквізит має бути вказано в обов’язковому порядку, оскільки квитанція є документом, в якому зазначена сума доходу фізичної особи у вигляді вартості обмінюваного брухту. Його відсутність може бути розцінена перевіряючими органами як порушення п. 119.3 ПКУ, що загрожує накладенням штрафу в розмірі 170 грн.

У квитанції рекомендуємо зробити запис про те, що розрахунки за отриманий брухт здійснюються в межах договору міни. Укладати при цьому письмовий договір міни, на наш погляд, не потрібно: достатньо буде й квитанції. Один примірник квитанції передається фізичній особі, другий — залишається в експерта.

4. Якщо вартість брухту перевищує вартість готового виробу, підприємство здійснює видачу фізичній особі готівкових грошових коштів (на суму перевищення). Незважаючи на те що ця операція не підпадає під дію Закону про РРО, проводити готівкові розрахунки безпечніше все-таки з використанням опломбованого, зареєстрованого в установленому порядку й переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій** (далі — РРО). При видачі готівки роздруковується фіскальний касовий чек видачі грошових коштів (форма № ФКЧ-2 наведена в додатку 2 до Положення № 614), який видається фізичній особі. Якщо РРО не накопичує від’ємних сум у фіскальній пам’яті, то видача готівки оформляється за допомогою операції «службова видача».

** Зауважимо, що п. 1 ст. 9 Закону про РРО дозволено проводити розрахунки в касах підприємств з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів і без застосування РРО та розрахункових книжок тільки підприємствам при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва, крім торговельних підприємств.

5. Якщо вартість готового виробу перевищує вартість брухту золота, фізична особа здійснює доплату різниці. Розрахунки проводяться через РРО з видачею фіскального касового чека (форма № ФКЧ-1 наведена в додатку 1 до Положення № 614). У цьому випадку в підприємства може виникнути запитання щодо програмування РРО. На нашу думку, таку операцію можна провести двома способами:

а) вводячи дробову кількість виробу. Тобто при отриманні доплати від фізособи на клавіатурі РРО вводиться код, що відповідає артикулу проданого виробу та дробова кількість виробу, яка дорівнює відношенню суми доплати до загальної вартості одиниці виробу (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 66, с. 35);

б) вибиваючи чек на виріб зі знижкою, що дорівнює вартості прийнятого брухту золота (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 66, с. 29).

6. При передачі ювелірного виробу фізичній особі також має бути видано товарний чек, в якому має бути зазначено:

— назву торговельного підприємства та/або суб’єкта підприємницької діяльності;

— найменування товару;

— артикул;

— пробу виробу;

— вагу виробу;

— роздрібну ціну;

— дату продажу;

— прізвище продавця;

— штамп торговельного підприємства.

Розібравшись з документами, розглянемо, які податки і збори доведеться сплатити сторонам договору міни: підприємству, що здійснює обмін брухту дорогоцінних металів на готові ювелірний виріб, та фізичній особі.

1. Підприємство.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності . Платниками цього збору є, зокрема, суб’єкти господарювання, що надають платні побутові послуги, до яких Переліком № 1258 віднесено й послуги з обміну брухту дорогоцінних металів на раніше виготовлені ювелірні вироби (код виду послуг відповідно до галузевого класифікатора ГК 201-01-2001 «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування», затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.02.2002 р. № 51, — 01.100.12) (див. п.п. «б» п.п. 267.1.1 ПКУ). Отже, якщо підприємства виготовляють ювелірні вироби, які згодом обмінюють на брухт дорогоцінних металів, що знаходиться у власності в населення, то вони зобов’язані подати до органу ДПС заявку на придбання торгового патенту за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 28.02.2011 р. № 109, та придбати такий патент.

Ставка цього збору встановлюється сільськими, селищними та міськими радами в розрахунку на календарний місяць. Сплата збору підприємствами, що обмінюють брухт на ювелірні вироби, здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному місяцю (п.п. «б» п.п. 267.5.2 ПКУ).

Якщо підприємство обмінює брухт золота на ювелірні вироби, які були куплені у сторонньої організації (тобто не було виготовлення), йому слід придбати торговий патент на проведення торговельної діяльності.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування . Згідно з п. 6 ст. 1 Закону № 400 платниками цього збору є суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння. А оскільки за договором міни кожна з його сторін є одночасно і продавцем такого товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона отримує взамін, то підприємства, що здійснюють обмін брухту золота на готові ювелірні вироби, зобов’язані сплачувати пенсійний збір з продажу ювелірних виробів. Докладно про особливості сплати цього збору див. статтю нашого фахівця на с. 21.

Податок на прибуток . Згідно з п. 153.10 ПКУ доходи та витрати від проведення бартерних операцій визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижче (вище) звичайних цін. Зауважимо, що методи визначення звичайної ціни встановлено у ст. 39 ПКУ, яка застосовуватиметься з 01.01.2013 р. До зазначеної дати слід застосовувати п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

У момент переходу права власності на обмінювані товари в підприємства виникають:

— доходи від операційної діяльності (від реалізації ювелірних виробів) на підставі п.п. 135.4.1 ПКУ (рядок 02 податкової декларації);

— витрати операційної діяльності (собівартість реалізованих виробів) на підставі п.п. 138.1.1 ПКУ (рядок 05.1 податкової декларації).

Що стосується отриманого в процесі обміну брухту, то підприємство має право його:

а) використати для виготовлення ювелірних виробів (якщо, звісно, воно займається їх виготовленням), з урахуванням вимог, установлених Інструкцією № 84;

б) продати відповідно до Правил № 802. Так, якщо брухт дорогоцінних металів продається на умовах форвардного контракту, він пропонується в першу чергу Мінфіну для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, НБУ для поповнення золотого запасу. Не куплені на вказаних умовах Мінфіном та НБУ дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння скупники повинні продавати визначеному колу споживачів: Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Державній казні НБУ, переробникам, афінажним підприємствам, промисловим споживачам та фізичним особам на підставі укладених договорів купівлі-продажу.

При продажу ювелірних виробів, виготовлених з отриманого у процесі обміну брухту, або продажу брухту переліченим вище в п. «б» особам у підприємства виникнуть доходи на підставі п.п. 135.4.1 ПКУ (рядок 02 податкової декларації), а собівартість такого брухту підприємство включить до складу витрат на підставі п.п. 138.1.1 ПКУ (рядок 05.1 податкової декларації).

ПДВ. Оскільки обмін товару відповідає визначенню «постачання товару» на підставі п.п. 14.1.191 ПКУ, то операція обміну підприємством ювелірних виробів на брухт золота є об’єктом обкладення ПДВ відповідно до п. 185.1 ПКУ.

Базою обкладення ПДВ при передачі ювелірних виробів фізособі буде повна вартість ювелірного виробу з урахуванням пенсійного збору з реалізації ювелірних виробів (див. п. 188.1 ПКУ). Податкового кредиту в підприємства не виникає, оскільки брухт було отримано від фізичних осіб.

Якщо підприємство не використовуватиме брухт дорогоцінних металів для виробництва ювелірних виробів, а вирішить його продати, то при продажу таке підприємство зобов’язане буде нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ на вартість брухту дорогоцінних металів (п. 185.1 ПКУ).

2. Фізична особа. Ще раз підкреслимо, що при проведенні операції обміну фізична особа, яка обмінює належний їй на правах власності брухт золота на ювелірні вироби, є фактично продавцем брухту золота та покупцем ювелірних виробів (ч. 2 ст. 715 ЦКУ).

Для цілей розд. IV ПКУ, що регулює порядок обкладення податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), дохід, отриманий фізичною особою в результаті обміну (продажу) брухту дорогоцінних металів, на нашу думку, слід розглядати як дохід від обміну (продажу) об’єктів рухомого майна. Це випливає з визначення рухомого майна, яке міститься в п. 2 ст. 181 ЦКУ. Побічно те, що брухт золота — рухоме майно, підтверджують положення п.п. 174.1 ПКУ. У зв’язку з цим такий дохід уключається до оподатковуваного доходу фізичної особи на підставі п.п. 164.2.4 ПКУ, а його розмір визначається виходячи із ціни, указаної в договорі (у нашому випадку у квитанції на придбані в населення цінності), але не нижче оціночної вартості такого виробу (ч. 2 п. 173.1 ПКУ).

Дохід від продажу об’єктів рухомого майна обкладається ПДФО за ставкою, установленою п. 167.2 ПКУ, — 5 %.

Водночас податківці не відносять брухт золота, який перебуває у фізичної особи на правах власності, до рухомого майна. На їх думку, при виплаті фізособі доходу за проданий брухт дорогоцінних металів підприємство повинне утримувати ПДФО за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ, а саме 15 і 17 % (див. лист № 5451), що суперечить положенням ст. 173 ПКУ і п. 2 ст. 181 ЦКУ.

Оскільки виплата доходу за проданий фізособою брухт золота здійснюється підприємством повністю або частково (якщо вартість обмінюваного брухту перевищує вартість готового ювелірного виробу) у негрошовій формі (ювелірними виробами), то база обкладення ПДФО визначатиметься з урахуванням «натурального» коефіцієнта, що дорівнює для доходів, що обкладаються ПДФО за ставкою 5 %, 1,052632.

Звертаємо увагу, що податковим агентом фізичної особи буде підприємство, яке обміняло брухт такої фізичної особи на ювелірні вироби (п. 173.3 ПКУ). У зв’язку з цим таке підприємство зобов’язане буде нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок на доходи, отримані фізособою від обміну брухту дорогоцінних металів, а також відобразити цей дохід у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «105». Щодо строків сплати ПДФО, то вони вказані нижче в публікації «Комісійна торгівля ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння».

На завершення зауважимо: чимало підприємств з метою зменшення податкового навантаження операції обміну брухту дорогоцінних металів на готові ювелірні вироби оформляють як виготовлення ювелірного виробу із сировини замовника (хоча такий варіант не завжди відповідає суті відносин). У цьому випадку отримання та використання брухту дорогоцінних металів, прийнятого від замовника-фізособи з метою виготовлення ювелірного виробу, у податковому обліку підрядника-підприємства не відображається (абзац четвертий п.п. 153.4.1 ПКУ). Базою обкладення ПДВ буде вартість робіт з виготовлення ювелірного виробу. У фізичної особи — власника брухту дорогоцінних металів оподатковуваний дохід не виникає.

Лілія Ушакова, економіст-аналітик