Розрахунок лікарняних: теорія та практика

Розрахунок лікарняних: теорія та практика

На підставі отриманого протоколу комісії (уповноваженого) із соціального страхування та документів, що стали підставою для призначення лікарняних, бухгалтерія здійснює розрахунок лікарняних. У цій статті розглянемо порядок проведення такого розрахунку в разі тимчасової непрацездатності працівника, пов’язаної з його хворобою чи необхідністю догляду за хворим членом сім’ї такого працівника.

Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Розрахунок та нарахування сум лікарняних здійснюються роботодавцем у тому місяці, в якому надійшли до бухгалтерії підприємства оформлений протокол і документи, що стали підставою для призначення лікарняних.

У разі якщо працівник, який перебував на лікарняному, є сумісником, для розрахунку сум оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та допомоги по тимчасовій непрацездатності слід затребувати від нього довідку про середню заробітну плату з основного місця роботи і довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом, якщо застрахована особа працює на декількох роботах за сумісництвом.

Розрахунок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється відповідно до Порядку № 1266.

Згідно з п. 20 цього Порядку сума виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу працівника (якщо його наявність передбачена законодавством), на кількість днів (годин), що підлягають оплаті за графіком роботи підприємства.

Наведемо цей розрахунок у вигляді формули:

Л = ДВ х К,

де Л — сума лікарняних;

ДВ — денна виплата;

К — кількість робочих днів (годин) хвороби, що підлягають оплаті.

У свою чергу, денна виплата визначатиметься як:

ДВ = ЗП_сер х С : 100,

де ЗП_сер — розмір середньоденної (середньогодинної) заробітної плати;

С — відсоток від розміру середньоденної (середньогодинної) заробітної плати.

Розглянемо докладно порядок визначення кожного з показників, що беруть участь у розрахунку лікарняних.

При розгляді цього розділу спочатку визначимося, в яких випадках при розрахунку сум лікарняних слід використовувати середньоденну, а в яких — середньогодинну заробітну плату.

Середньогодинна заробітна плата при розрахунку сум лікарняних застосовується, коли (п. 15 Порядку № 1266):

1) ведеться підсумований облік робочого часу;

2) облік робочого часу ведеться в годинах;

3) у місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня зарплата, або в періоді, за який виплачуються лікарняні, установлюється неповний робочий день.

В інших випадках застосовується середньоденна заробітна плата (п. 13 Порядку № 1266).

Розрахунок середньоденної (середньогодинної) заробітної плати можна навести у вигляді формули (пп. 14, 16 Порядку № 1266):

ЗП_сер = ЗП : РП,

де ЗП — нарахована за розрахунковий період сума заробітної плати;

РП — кількість відпрацьованих у розрахунковому періоді днів (годин — у разі визначення середньогодинної заробітної плати).

Отже, для правильного розрахунку суми допомоги необхідно визначити:

— кількість робочих днів (годин) у розрахунковому періоді;

— виплати, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати.

Період, за який здійснюється розрахунок середньої зарплати. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку виплат по тимчасовій непрацездатності, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала і сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески (п. 3 Порядку № 1266).

У загальному випадку розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (п. 4 Порядку № 1266).

Для осіб, які працюють на підприємствах, в організаціях, робота яких пов’язана із сезонним характером виробництва згідно зі Списком сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженим постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278, розрахунковий період дорівнює 12 календарним місяцям (місяці беруться підряд), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Якщо застрахована особа працювала менше 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактичну кількість відпрацьованих календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю настання страхового випадку. Причому якщо працівник відпрацював повний місяць, але був прийнятий на роботу не в перший календарний день місяця (наприклад, перший календарний день місяця є вихідним або святковим днем), то такий місяць при визначенні розрахункового періоду не враховується (див. лист Мінпраці від 19.10.2007 р. № 595/020/99-07).

При визначенні кількості робочих днів у розрахунковому періоді місяці розрахункового періоду, повністю не відпрацьовані працівником з поважних причин (з 1-го до 1-го числа), виключаються з розрахункового періоду. Вичерпний перелік таких поважних причин наведено в п. 4 Порядку № 1266, а саме:

1) тимчасова непрацездатність;

2) відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

3) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або шестирічного віку за медичним висновком.

Якщо працівник не відпрацював повний календарний місяць, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Якщо страховий випадок настав у перший день роботи або в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку працівник не мав заробітку з поважних причин, перелічених вище, середня зарплата за один робочий день (годину) розраховується виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), установленого працівнику на момент настання страхового випадку (абзац перший п. 10 Порядку № 1266).

Виплати, що включаються до розрахунку середньоденної (середньогодинної) заробітної плати. До розрахунку середньоденної (середньогодинної) заробітної плати для визначення суми лікарняних включаються виплати, які:

по-перше — нараховані за відпрацьований час (виплати за час, протягом якого працівник не працював і за ним зберігався середній заробіток, обчислений відповідно до Порядку № 100 (наприклад, відпускні), у розрахунку участі не беруть);

по-друге — уключаються до фонду оплати праці згідно з Інструкцією № 5 (інформацію про те, які виплати включаються до фонду оплати праці та беруть участь у розрахунку середньої заробітної плати, наші читачі можуть знайти в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 34);

по-третє — уключаються до бази для нарахування та утримання єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ).

У розрахунку лікарняних виплати беруть участь у межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ*. При цьому, якщо працівник частину місяця працював, а частину місяця перебував у відпустці (або не працював з інших причин і за цей період йому зберігався середній заробіток) і загальна сума доходу, нарахованого йому за такий місяць, перевищила максимальний розмір бази нарахування ЄСВ, то при розрахунку середньої заробітної плати для визначення суми лікарняних сума заробітної плати, з якою сплачено страхові внески, ураховується пропорційно видам нарахувань.

* У 2012 році розмір максимальної величини бази нарахування ЄСВ становить: у січні — березні — 18241 грн., у квітні — червні — 18598 грн., у липні — вересні — 18734 грн., у жовтні — листопаді — 19006 грн., у грудні — 19278 грн.

Окремо зупинимося на особливостях уключення до розрахунку середньоденної (середньогодинної) заробітної плати разових виплат. Справа в тому, що згідно з абзацом другим п. 9 Порядку № 1266, якщо працівник частину місяця в розрахунковому періоді не працював з поважних причин (перелік причин див. вище), то для обчислення середньої заробітної плати заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, і виплати, що не передбачені актами законодавства або здійснюються понад установлені вказаними актами норми, у такому місяці враховуються пропорційно відпрацьованому часу.

Отже, якщо в розрахунковому періоді є місяць, не відпрацьований повністю з однієї з поважних причин і саме в цьому місяці були нараховані заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, то такі виплати враховуються пропорційно відпрацьованому часу. Якщо ж місяць розрахункового періоду, в якому було нараховано заохочувальну або компенсаційну виплату, відпрацьовано працівником повністю, у розрахунку середньої заробітної плати братиме участь уся сума такої виплати.

Що стосується заохочувальних та компенсаційних виплат, то їх перелік наведено в п. 2.3 Інструкції № 5. До них, зокрема, належать: матеріальна допомога до відпустки, винагорода за підсумками роботи за рік, щорічна винагорода за вислугу років, премії за виконання важливих та особливо важливих завдань, одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних дат).

Звертаємо увагу: при розрахунку середньої заробітної плати слід ураховувати обмеження, установлене абзацом п’ятим п. 14 Порядку № 1266, згідно з яким середньоденна (середньогодинна) заробітна плата не може перевищувати максимальної величини бази нарахування ЄСВ у розрахунку на один день (годину), що розраховується шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на норму робочого часу цього місяця.

Відповідно до ст. 37 Закону № 2240 і п. 5 Порядку № 439* лікарняні виплачуються застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

— 60 % середньої заробітної плати — для осіб зі страховим стажем до 5 років;

— 80 % середньої заробітної плати — для осіб зі страховим стажем від 5 до 8 років;

— 100 % середньої заробітної плати — для осіб зі страховим стажем понад 8 років.

* Незважаючи на те що Порядок № 439 було розроблено відповідно до ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III, що втратив чинність з 01.01.2011 р. у зв’язку з уведенням у дію Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, на сьогодні він є чинним нормативним документом. Тому, на нашу думку, роботодавці мають застосовувати положення Порядку № 439 у частині, що не суперечить чинному законодавству.

Незалежно від страхового стажу в розмірі 100 % середньої заробітної плати виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності таким особам:

— особам, віднесеним до категорій 1 — 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно зі ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XIІ;

— одному з батьків чи особі, яка їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи;

— ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII;

— особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань згідно із Законом України «Про жертв нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р. № 1584-III;

— донорам, які мають право на пільгу на підставі ст. 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.95 р. № 239/95-ВР (право на таку пільгу мають донори, які протягом року безоплатно здали кров та (чи) її компоненти в сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам. Пільга надається протягом року після здавання крові та (чи) її компонентів у вказаній кількості).

Таким чином, якщо працівник надав листок непрацездатності, що свідчить про настання його тимчасової непрацездатності (перелік страхових випадків наведено в ч. 1 ст. 35 Закону № 2240) і не надав документи, що підтверджують право на пільгу, для визначення розміру оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності роботодавцю необхідно розрахувати страховий стаж працівника.

Тривалість страхового стажу визначається на день настання непрацездатності.

Порядок обчислення страхового стажу встановлено ст. 7 Закону № 2240. Згідно з цією нормою страховий стаж обчислюється:

— до 01.01.2011 р. — у порядку та на умовах, передбачених чинним раніше законодавством (Правилами № 1658 і ст. 7 Закону № 2240 у редакції, що діяла до 01.01.2011 р.);

— з 01.01. 2011 р. — за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Держреєстр).

При цьому необхідність в обчисленні страхового стажу за даними з Держреєстру виникає стосовно застрахованих осіб, які:

1) на початок 2011 року мають страховий стаж менше 8 років;

2) не мають пільг згідно з чинним законодавством (див. роз’яснення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд), наведені в листі від 04.02.2011 р. № 04-29-196 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 31, с. 11).

Індивідуальні дані з Держреєстру (за формою № ОК-7-з) надаються органом Пенсійного фонду безпосередньо працівнику в разі пред’явлення ним паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або свідоцтва про загальнообов’язкове соціальне страхування чи пенсійного посвідчення (п. 3.3 Положення про Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-1).

Тому якщо новоприйнятий працівник згідно із записами у трудовій книжці має страховий стаж менше 8 років, не має права на пільгу і в період з 01.01.2011 р. до дати прийняття на роботу працював на умовах трудового договору в іншого страхувальника, то для обчислення страхового стажу для оплати лікарняних він має надати новому роботодавцю дані із системи персоніфікованого обліку за вказаний період.

Страховий стаж для оплати лікарняного, наданого працівником, який станом на 01.01.2011 р. перебував у трудових відносинах з роботодавцем-страхувальником, обчислюється таким роботодавцем на підставі цих звітів з ЄСВ, поданих ним до відповідного органу Пенсійного фонду, а також документів, що підтверджують страховий стаж працівника.

Страховий стаж за період до 01.01.2011 р. обчислюється на підставі записів у трудовій книжці працівника.

Дані про страховий стаж працівника вказуються на зворотному боці листка непрацездатності відділом кадрів чи уповноваженою власником особою.

А тепер нагадаємо основні правила обчислення страхового стажу за періоди до 01.01.2011 р. і після цієї дати.

Зупинимося окремо на порядку визначення страхового стажу працівника за період з 01.01.2011 р. для оплати лікарняного.

Страховий стаж за період з 01.01.2011 р. обчислюється в місяцях. Причому до страхового стажу місяць може бути зараховано як повний тільки в разі, якщо:

1) застрахована особа весь місяць підлягала соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за неї сплачувався ЄСВ;

2) розмір ЄСВ, сплаченого за цей місяць, більше або дорівнює розміру мінімального страхового внеску. При цьому відповідно до п. 12 ст. 2 Закону № 2240 під мінімальним страховим внеском розуміється сума коштів, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати* і розміру ЄСВ (сума розміру ЄСВ у частині нарахувань та розміру ЄСВ у частині утримань), установлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

* Мінімальна заробітна плата на 2012 рік, установлена ст. 13 Закону про держбюджет-2012, становить: у січні — березні — 1073 грн., у квітні — червні — 1094 грн., у липні — вересні — 1102 грн., у жовтні — листопаді — 1118 грн., у грудні — 1134 грн.

У разі якщо сума сплаченого за відповідний місяць ЄСВ менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою (ч. 3 ст. 7 Закону № 2240):

ТП = С_в : В,

де ТП — тривалість періоду, який зараховується до страхового стажу і визначається в місяцях;

С_в — сума ЄСВ, сплаченого за відповідний місяць;

В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Таким чином, місяці роботи, в яких сума сплаченого ЄСВ склала менше суми мінімального страхового внеску, буде зараховано до страхового стажу для оплати лікарняного пропорційно сумі сплаченого ЄСВ.

При розрахунку страхового стажу працівнику за період з 01.01.2011 р. слід ураховувати, що згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 періоди отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), уключаються до страхового стажу працівника як періоди, за які сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску. На цій підставі до страхового стажу включається:

— період відпустки по вагітності та пологах;

— період тимчасової непрацездатності,

за які застрахованій особі виплачується допомога за рахунок коштів Фонду. А от період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку при визначенні страхового стажу за період з 01.01.2011 р. до розрахунку не включається, оскільки в цей період працівник не підлягає обов’язковому соціальному страхуванню.

Розглянувши особливості визначення страхового стажу працівника, перейдемо до визначення кількості днів (годин) хвороби, що підлягають оплаті.

Відразу зауважимо, що відповідно до оновленого п. 2.1 Інструкції № 455 у разі захворювання або травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обчислюється в календарних днях. Проте це не означає, що період тимчасової непрацездатності тепер оплачуватиметься в календарних днях. Як і раніше, у разі хвороби працівника, що підтверджено листком непрацездатності, оплаті підлягають усі пропущені ним згідно з графіком роботи підприємства (структурного підрозділу підприємства чи за індивідуальним графіком роботи) робочі дні (години), уключаючи період випробування та день звільнення. Неробочі, святкові та вихідні дні, що припадають на період хвороби, оплаті не підлягають.

У разі якщо працівник захворів у щорічній (основній або додатковій) відпустці або додатковій відпустці на дітей, яка надається на підставі ст. 19 Закону про відпустки, що підтверджується належним чином оформленим листком непрацездатності, період тимчасової непрацездатності такого працівника підлягає оплаті в загальному порядку, а щорічну відпустку має бути продовжено або перенесено (абзац п’ятий ч. 2 ст. 35 Закону № 2240, п. 1 ч. 2 ст. 11 і ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки, лист Мінпраці від 19.02.2009 р. № 34/13/116-09). Докладно про те, які гарантії встановлено чинним законодавством для осіб, котрі захворіли у відпустці, читайте у статті «Хвороба під час відпустки» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 61, с. 8).

В яких випадках дні тимчасової непрацездатності не оплачуються, див. на с. 7.

Розібравшись із теоретичною частиною, перейдемо до розгляду практичних питань щодо визначення сум лікарняних.

Згідно з п.п. 1.6.2 Інструкції № 5, якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема, у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Як зазначалося вище, до розрахунку середньої заробітної плати включаються виплати, з яких у розрахунковому періоді було сплачено ЄСВ. Оскільки справляння ЄСВ у місяці проведення коригування здійснювалося з нарахованої суми заробітної плати з урахуванням коригування, то відповідно і при розрахунку середньої заробітної плати для оплати лікарняного за розрахунковий період заробітна плата за такий місяць уключається з урахуванням коригування (як у бік збільшення, так і в бік зменшення).

Приклад 1. Працівник хворів з 6 по 13 лютого 2012 року включно, про що свідчить наданий листок непрацездатності. Розрахунковий період: серпень 2011 року — січень 2012 року. У серпні 2011 року цьому працівнику було нараховано: лікарняні за період з 29 липня по 5 серпня 2011 року в сумі 540 грн. і заробітну плату за фактично відпрацьовані у серпні дні — 2318,18 грн. Крім того, саме в цьому місяці було відсторновано помилково нараховану в липні 2011 року заробітну плату за день, коли працівник згідно з листком непрацездатності перебував на лікарняному (29 липня 2011 року), у розмірі 142,86 грн. Інформацію про нараховані в розрахунковому періоді виплати і кількість відпрацьованих робочих днів наведемо в таблиці.

Страховий стаж працівника на момент настання страхового випадку — 3 роки 9 місяців.

Відповідно до пп. 3.2 і 3.3 Інструкції № 5 допомога по тимчасовій непрацездатності та оплата перших п’яти днів за рахунок коштів роботодавця відповідно не включаються до фонду оплати праці. Отже, ці виплати не беруть участі в розрахунку середньоденної заробітної плати для оплати лікарняного.

Визначимо середньоденну заробітну плату:

17175,32 : 124 = 138,51 (грн.).

Оскільки страховий стаж працівника становить 3 роки 9 місяців, то лікарняний розраховується виходячи із 60 % середньоденної заробітної плати. Тож денна виплата дорівнюватиме:

138,51 х 60 : 100 = 83,11 (грн.).

Сума оплати перших п’яти днів за рахунок коштів роботодавця складе:

83,11 х 5 = 415,55 (грн.).

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності становитиме 83,11 грн.

Загальна сума лікарняних дорівнюватиме:

415,55 + 83,11 = 498,66 (грн.).

У разі встановлення працівнику в місяцях розрахункового періоду, за який розраховується середня заробітна плата, або в періоді, за який виплачуються лікарняні, неповного робочого часу розрахунок суми лікарняних здійснюється виходячи із:

— середньоденної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час або за один календарний день — при неповному робочому тижні (п. 13 Порядку № 1266);

— середньогодинної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час або за один календарний день — при неповному робочому дні (п. 15 Порядку № 1266).

Приклад 2. Працівника прийнято на роботу з 1 лютого 2011 року з п’ятиденним робочим тижнем. З 01.11.2011 р. згідно з наказом по підприємству працівнику було встановлено неповний робочий час у вигляді неповного робочого тижня з графіком роботи 3 дні на тиждень (понеділок, середа, п’ятниця) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (система оплати праці — погодинна). У лютому 2012 року працівник надав до бухгалтерії підприємства належним чином оформлений листок непрацездатності, що свідчить про його хворобу з 30 січня по 3 лютого 2012 року. Розрахунковий період: липень — грудень 2011 року. Інформацію про нараховані в розрахунковому періоді виплати і кількість відпрацьованих робочих днів наведемо в таблиці.

Страховий стаж працівника становить 30 років.

Розрахуємо середньоденну заробітну плату:

12954,54 : 112 = 115,67 (грн.).

Листок непрацездатності оплачується виходячи із 100 % середньої зарплати, оскільки страховий стаж працівника перевищує 8 років.

Сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності становитиме:

115,67 х 3 = 347,01 (грн.),

де 3 — кількість робочих днів, пропущених за графіком роботи працівника через хворобу.

Приклад 3. Працівника з 01.11.2011 р. за угодою сторін переведено на роботу з неповним робочим днем (4 години на день при 8-годинному робочому дні та п’ятиденному робочому тижні). У лютому 2012 року працівник надав до бухгалтерії підприємства належним чином оформлений листок непрацездатності, що свідчить про його хворобу з 1 по 6 лютого 2012 року. Розрахунковий період: серпень 2011 року — січень 2012 року.

Дані про відпрацьовані години і суму зарплати наведемо в таблиці.

Страховий стаж працівника становить 10 років.

Розрахуємо середньогодинну зарплату:

11250 : 775 = 14,52 (грн.).

Листок непрацездатності оплачується виходячи із 100 % середньої зарплати, оскільки страховий стаж працівника перевищує 8 років.

Сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності становитиме:

14,52 x 12 = 174,24 (грн.),

де 12 — кількість робочих годин, пропущених за графіком роботи працівника протягом п’яти перших днів тимчасової непрацездатності.

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок коштів Фонду, складе:

14,52 x 4 = 58,08 (грн.),

де 4 — кількість робочих годин, пропущених за графіком роботи працівника, що оплачуються за рахунок коштів Фонду.

Загальна сума лікарняних дорівнюватиме:

174,24 + 58,08 = 232,32 (грн.).

Згідно з ч. 3 ст. 36 КЗпП при реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) дія трудового договору триває. Звільнення працівників у цьому випадку може мати місце тільки в році, якщо реорганізація супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальностями, кваліфікацією, професіями (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»). При цьому трудовий договір розривається на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Якщо підприємство було реорганізоване зі збереженням чисельності чи штату працівників, при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку лікарняних розрахунковий період визначається з урахуванням періоду праці до реорганізації, тобто період роботи до переведення працівників на нове підприємство (установу) включається до розрахункового періоду (див. лист Мінпраці від 30.04.2010 р. № 129/18/99-10 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 61).

Приклад 4. ПП «Ванг» було реорганізоване 1 листопада 2011 року шляхом приєднання до ТОВ «Нова» зі створенням на базі реорганізованого підприємства відокремленого структурного підрозділу. У лютому 2012 року працівниця швейного цеху ТОВ «Нова», яка раніше працювала у ПП «Ванг», надала до бухгалтерії ТОВ «Нова» листок непрацездатності, що свідчить про її хворобу з 6 по 10 лютого 2012 року.

У цьому прикладі розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для оплати листка непрацездатності будуть 6 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку, у тому числі і місяці роботи у ПП «Ванг», а саме: серпень 2011 року — січень 2012 року.

Порядок оплати листків непрацездатності, що надаються один за одним, залежить від їх статусу.

Якщо другий листок непрацездатності є продовженням першого, тобто на лицьовому боці попереднього листка непрацездатності внизу підкреслено «продовжує хворіти» і вказано номер нового лікарняного, а на лицьовому боці наступного лікарняного у верхній частині підкреслено слово «продовження листка №» із зазначенням номера та серії попереднього лікарняного, то листки непрацездатності належать до одного страхового випадку. У цьому випадку оплата другого листка непрацездатності здійснюється виходячи із середньої заробітної плати, розрахованої для оплати першого листка непрацездатності. Перші п’ять днів хвороби працівника оплачуються за рахунок коштів роботодавця, решту днів непрацездатності оплачує Фонд незалежно від кількості листків непрацездатності, що є продовженням попередніх листків.

Приклад 5. Працівник надав до бухгалтерії підприємства два листки непрацездатності:

— перший АВМ № 050698 — з 26 по 31 січня 2012 року з позначкою про те, що працівник продовжує хворіти і що йому видано новий листок непрацездатності АВС № 070392;

— другий АВС № 070392 — з 1 по 10 лютого 2012 року з позначкою «продовження листка АВМ № 050698».

У цьому випадку обидва лікарняні належать до одного страхового випадку, тому вони оплачуються виходячи з однієї середньої зарплати, розрахованої для першого лікарняного.

Розрахунковий період: липень — грудень 2011 року. Загальна сума заробітної плати, нарахованої в розрахунковому періоді, — 18000 грн. Кількість відпрацьованих у розрахунковому періоді робочих днів — 130. Страховий стаж працівника — 7 років.

Визначимо середньоденну заробітну плату:

18000 : 130 = 138,46 (грн.).

Оскільки страховий стаж працівника становить 7 років, оплата листків непрацездатності здійснюватиметься виходячи із 80 % середньоденної заробітної плати. Денна виплата дорівнюватиме:

138,46 х 80 : 100 = 110,77 (грн.).

Сума оплати перших п’яти днів за рахунок коштів роботодавця складе:

110,77 х 3 = 332,31 (грн.).

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності дорівнюватиме:

— за першим листком непрацездатності — 110,77 грн.;

— за другим листком непрацездатності — 886,16 грн. (110,77 грн. х 8 р. дн.).

Якщо обидва листки непрацездатності, надані підряд, мають позначку «первинний», то другий листок непрацездатності вважатиметься новим страховим випадком. У цьому випадку розрахунок середньої заробітної плати потрібно здійснювати окремо для кожного страхового випадку.

Приклад 6. Працівник надав до бухгалтерії два листки непрацездатності з позначками «первинний». Перший листок непрацездатності засвідчує непрацездатність працівника з 26 по 31 січня 2012 року, другий — з 1 по 10 лютого 2012 року. Оклад працівника становить 3000 грн. Страховий стаж — 10 років.

У цьому випадку ми маємо два листки непрацездатності та два страхові випадки, навіть незважаючи на те, що ці два лікарняні надано підряд і між ними немає жодного відпрацьованого дня.

Для першого листка непрацездатності:

— розрахунковий період: липень — грудень 2011 року;

— сума заробітної плати, нарахованої працівнику в розрахунковому періоді, — 18000 грн.;

— кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді — 130.

Розрахуємо середньоденну заробітну плату для оплати періоду непрацездатності за першим лікарняним:

18000 : 130 = 138,46 (грн.).

Сума оплати перших п’яти днів за рахунок коштів роботодавця складе:

138,46 х 3 = 415,38 (грн.).

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності дорівнюватиме 138,46 грн.

Загальна сума виплат за першим лікарняним становитиме:

138,46 + 415,38 = 553,84 (грн.).

Для другого листка непрацездатності:

— розрахунковий період: серпень 2011 року — січень 2012 року;

— сума заробітної плати, нарахованої працівнику в розрахунковому періоді, — 17400 грн.;

— кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді — 125.

Розрахуємо середньоденну заробітну плату для оплати періоду непрацездатності за другим лікарняним:

17400 : 125 = 139,20 (грн.).

Сума оплати перших п’яти днів за рахунок коштів роботодавця складе:

139,20 х 3 = 417,60 (грн.).

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності дорівнюватиме:

139,20 х 5 = 696,00 (грн.).

Загальна сума виплат за другим лікарняним становитиме:

417,60 + 696,00 = 1113,60 (грн.).

Також зупинимося ще на двох ситуаціях, які іноді трапляються на практиці: коли листки непрацездатності надано один за одним і другий листок непрацездатності є продовженням першого, але:

— між ними, крім вихідних, є хоча б один робочий день. У цій ситуації другий листок непрацездатності не може бути продовженням першого, оскільки його неправильно оформлено. Такий другий листок непрацездатності слід вважати первинним. Перші п’ять днів за другим листком оплачуються за рахунок коштів роботодавця, а починаючи із шостого дня — за рахунок коштів Фонду;

— перший лікарняний закривається, а другий відкривається тим самим днем. У цьому випадку такий день хвороби, що фігурує в обох листках непрацездатності, слід оплачувати один раз. За усними роз’ясненнями фахівців Фонду, у разі належного оформлення обох листків непрацездатності (див. вище) вони стосуватимуться одного страхового випадку.

У цьому випадку в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку (хворобою) працівниця не мала заробітку з поважних причин (перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років). Тому розрахунок середньої заробітної плати для оплати лікарняного має виконуватися виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), установленої працівниці на момент настання страхового випадку.

Оскільки в розрахунковому періоді працівницею не відпрацьовано жодного дня, то середньоденна зарплата визначатиметься шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу) або її частини на середньомісячну кількість робочих днів за балансом робочого часу підприємства (підрозділу) за останні 6 календарних місяців перед настанням страхового випадку (див. абзац восьмий п. 14 Порядку № 1266, лист Мінпраці від 08.01.2008 р. № 9783/0/14-07/020).

Приклад 7. Працівниця перебувала у відпустці для догляду за дитиною по 1 лютого 2012 року. З 2 по 10 лютого 2012 року вона хворіла, про що свідчить наданий нею листок непрацездатності. Оклад працівниці в лютому 2012 року склав 1500 грн. Розрахунковий період: серпень 2011 року — січень 2012 року. Кількість робочих днів за балансом робочого часу підприємства в розрахунковому періоді — 129. Страховий стаж працівниці на момент настання страхового випадку — 6 років 2 місяці.

Розрахуємо середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді:

129 : 6 = 21,5 (р. дн.).

Визначимо середньоденну заробітну плату:

1500 : 21,5 = 69,77 (грн.).

Оскільки страховий стаж працівниці становить 6 років 2 місяці, оплата лікарняного здійснюється виходячи з 80 % середньоденної заробітної плати. Визначимо денну виплату:

69,77 х 80 : 100 = 55,82 (грн.).

Сума оплати перших п’яти днів за рахунок коштів роботодавця складе:

55,82 х 3 = 167,46 (грн.).

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності дорівнюватиме:

55,82 х 4 = 223,28 (грн.).

Загальна сума лікарняних становитиме :

167,46 + 223,28 = 390,74 (грн.).

Частиною 1 ст. 50 Закону № 2240 установлено право працівників на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Розрахунок допомоги сумісникові здійснюють на підставі:

1) копії листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи (п. 21 Порядку № 1266),

2) довідки про середню заробітну плату з основного місця роботи, довідок про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом (якщо застрахована особа працює на декількох роботах за сумісництвом) (п. 21 Порядку № 1266);

3) копій відповідних посвідчень чи інших документів, що підтверджують право працівника на пільгу за розміром допомоги по тимчасовій непрацездатності, установлених ст. 37 Закону № 2240 (за наявності).

Порядок розрахунку середньоденної (середньогодинної) заробітної плати за місцем роботи за сумісництвом залежить від кількості відпрацьованих працівником робочих днів (годин) у розрахунковому періоді за сумісництвом та за основним місцем роботи. Наведемо його в таблиці.

Якщо сумісництво є внутрішнім, тобто працівник на одному підприємстві, крім своєї основної роботи, передбаченої трудовим договором, виконує іншу регулярно оплачувану роботу на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час, то розрахунок середньоденної заробітної плати здійснюється виходячи із загальної нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді та кількості відпрацьованих у ньому робочих днів за основним місцем роботи (окремі розрахунки для оплати листка непрацездатності за різними місцями роботи здійснювати не потрібно) (див. лист Мінпраці від 11.09.2006 р. № 912/020/153-06 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 79).

Звертаємо увагу: при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування лікарняних за місцем роботи за сумісництвом слід ураховувати, що загальна сума заробітної плати в місяцях розрахункового періоду за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини бази нарахування ЄСВ (абзац п’ятий п. 21 Порядку № 1266). Таким чином, якщо в місяці (місяцях) розрахункового періоду загальна сума нарахованої заробітної плати за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ, до розрахунку середньої заробітної плати за місцем роботи за сумісництвом включається різниця між цією величиною
та зарплатою за основним місцем роботи.

Приклад 8. Працівник, який працює на підприємстві за сумісництвом (зовнішній сумісник), хворів з 13 по 22 лютого 2012 року. Розрахунковий період: серпень 2011 року — січень 2012 року. Страховий стаж працівника — 9 років 10 місяців. Працівник надав з основного місця роботи копію листка непрацездатності, засвідчену підписом керівника та печаткою, і довідку про середню заробітну плату, нараховану за основним місцем роботи в розрахунковому періоді. На обох підприємствах установлено 5-денний робочий графік роботи.

Інформацію про виплати, нараховані працівнику в розрахунковому періоді за основним місцем роботи і за сумісництвом, наведемо в таблиці.

Як бачимо, кількість відпрацьованих працівником робочих днів у розрахунковому періоді за основним місцем роботи і за сумісництвом збігається. Отже, середньоденна заробітна плата для оплати лікарняного на роботі за сумісництвом дорівнюватиме сумі нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, що ділиться на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) у розрахунковому періоді за основним місцем роботи.

Сума загальної нарахованої заробітної плати за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом за місяцями розрахункового періоду не перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ. Тому в розрахунку середньої заробітної плати за сумісництвом бере участь уся сума заробітної плати, нарахована в розрахунковому періоді.

Розрахуємо середньоденну зарплату за місцем роботи за сумісництвом:

7200 : 129 = 55,81 (грн.).

Визначимо суму оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності:

55,81 х 5 = 279,05 (грн.).

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності дорівнюватиме:

55,81 х 3 = 167,43 (грн.)

Загальна сума виплат за другим лікарняним становитиме:

279,05 + 167,43 = 446,48 (грн.).

От і всі особливості розрахунку сум оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця і допомоги по тимчасовій непрацездатності. У наступній статті розглянемо, як здійснюється виплата лікарняних застрахованим особам, а також податковий та бухгалтерський облік лікарняних.