Придбання та використання ПММ: порядок відображення в обліку

Придбання та використання ПММ: порядок відображення в обліку

Використання транспортних засобів у діяльності підприємства передбачає придбання для них пально-мастильних матеріалів. Про те, як правильно облікувати паливо, що надійшло в той чи інший спосіб, а також відобразити в податковому та бухгалтерському обліку пов’язані з цим витрати, поговоримо в цій статті.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Порядок відображення в обліку операцій з придбання пально-мастильних матеріалів (далі — ПММ) залежить від форми розрахунку за них, що застосовується, та правил їх відпуску на автозаправних станціях (далі — АЗС).

Правила відпуску палива на АЗС регулюються Інструкцією № 281. Так, відповідно до п. 7.1 цієї Інструкції відпуск нафтопродуктів споживачам здійснюється на підставі укладених договорів або за готівку.

При цьому на сьогодні найбільш поширеними є такі способи придбання ПММ за безготівковим розрахунком:

— за відомостями;

— за талонами;

— за паливними смарт-картками.

Подібні норми містяться і в п. 10 Правил № 1442, згідно з яким розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) у встановленому законодавством порядку. Причому розрахунки за паливо, продане із застосуванням згідно з договорами талонів або відомостей на відпуск нафтопродуктів, здійснюються виключно через установи банків.

Відпуск ПММ за відомостями. Відпуск палива за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених з підприємствами — споживачами ПММ.

Факт відпуску палива відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП, форму якої наведено в додатку 16 до Інструкції № 281. Кількість відпущених ПММ фіксується у відомості, що ведеться безпосередньо на АЗС, та підтверджується підписами оператора АЗС та водія (п.п. 10.3.2.1 Інструкції № 281). Крім того, відмітка про марку та кількість відпущеного палива проставляється і в подорожньому листі водія (див., зокрема, Інструкцію № 74).

На підставі відомостей на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП АЗС періодично, але не рідше ніж один раз на місяць, виписують зведені відомості-рахунки кожному підприємству — споживачу ПММ. У таких рахунках обов’язково вказуються кількість та загальна вартість відпущених ПММ за марками та цінами, установленими протягом місяця. Також у них в обов’язковому порядку наводиться інформація про суму ПДВ, уключеного до вартості відпущених ПММ.

Звіряння розрахунків зі споживачами за відпущені нафтопродукти здійснюється щомісячно не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця (п.п. 10.3.2.2 Інструкції № 281).

Відпуск ПММ за талонами. Згідно з розд. 3 Інструкції № 281 талон є спеціальним талоном, придбаним на умовах та за відпускною ціною встановленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості ПММ певного найменування та марки, що вказані на ньому.

Таким чином, талон — це документ, який підтверджує право покупця на отримання вже оплаченого палива, що зберігається на АЗС. При цьому талони не є засобом платежу за ПММ, оскільки їх оплата вже попередньо здійснена за безготівковим розрахунком. На те, що талони на відпуск палива не є засобами платежу, вказали і податківці в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2009, № 13, с. 11.

Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює їх емітент, тобто підприємство — постачальник ПММ. На талоні обов’язково має бути вказано його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1 Інструкції № 281).

Часто талони виготовляються з пластика та містять номінал, вид та марку палива. АЗС можуть випускати талони різного номіналу на придбання різних марок палива (наприклад, 5 л, 10 л, 15 л, 20 л і так далі на бензин А92, А95, дизельне паливо тощо). Талони діють тільки в межах однієї мережі АЗС, тому якщо постачальники ПММ не є партнерами, отримати паливо на заправці однієї фірми за талонами іншої не вдасться.

Механізм придбання ПММ за талонами полягає в такому. Між продавцем нафтопродуктів та покупцем талонів на ПММ укладається договір, в якому в обов’язковому порядку вказуються марка та вид ПММ, їх вартість, спосіб отримання (у ситуації, що розглядається, це талони), перелік АЗС, які відпускають паливо, момент переходу права власності, строк дії талонів. Крім того, у договорі передбачаються варіанти дій з «простроченими» та пошкодженими талонами (наприклад, продовження, обмін на грошові кошти чи інші талони) та загубленими талонами (зокрема, блокування, анулювання).

Після укладення договору покупець перераховує грошові кошти на поточний рахунок продавця палива у строки, зазначені в рахунку-фактурі. Як правило, саме в цей момент, тобто після перерахування оплати, право власності на ПММ переходить від продавця до покупця. Далі ПММ передаються на зберігання постачальнику.

Після закінчення описаних процедур підприємству-покупцю надаються талони на паливо.

У подальшому ці талони видаються підприємством водіям, а ті вже обмінюють талони на відповідну кількість палива на будь-якій з АЗС, перелічених в договорі з продавцем нафтопродуктів.

Придбання палива та отримання талонів підприємство-споживач відображає в своєму аналітичному обліку. Для цього особа, відповідальна за ведення обліку талонів на ПММ, оформляє відомість обліку талонів, де фіксуються факти надходження талонів та їх видача водіям.

Зазначена відомість складається в довільній формі. Водночас облік талонів на ПММ має бути організовано так, щоб дозволяв отримувати інформацію про:

1) талони, що надійшли на підприємство; видані водіям під звіт; залишилися на підприємстві;

2) марки палива, що відпускається за талонами. Причому на кожну марку ПММ рекомендується відкривати окрему відомість;

3) водіїв, які отримали талони. При цьому водії, які отримали талони, повинні обов’язково розписатися у відомості. Якщо отримані талони не було використано, водій повинен здати їх матеріально відповідальній особі (це також відображається у відомості обліку талонів).

Наведемо зразок відомості обліку талонів на ПММ (див. табл. 1).

Таблиця 1

Відомість обліку талонів на бензин марки А92 за жовтень 2012 року

Відпуск ПММ за паливними смарт-картками. Паливна смарт-картка є пластиковою карткою із вбудованим чіпом (мікропроцесором), що містить інформацію про кількість та асортимент оплачених покупцем нафтопродуктів, які може бути відпущено на АЗС, а також іншу інформацію, необхідну для організації розрахунків.

Зверніть увагу: ця картка є технічним засобом обліку відпуску нафтопродуктів на АЗС, а не засобом платежу чи різновидом кредитних карток. Це підтверджується і п. 1.3 Положення № 223, згідно з яким вимоги цього Положення не поширюються на суб’єктів господарської діяльності, які випускають паливні картки та інші засоби, що не є платіжними та призначені для фіксації в електронному вигляді заборгованості емітента перед держателем цих засобів за попередньо оплаченими товарами (послугами), та на операції, що здійснюються з їх використанням.

Про те, що використання паливних смарт-карток не суперечить чинному законодавству, зазначено й у листі Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.02.2008 р. № 563-04/09/14-08.

Паливні смарт-картки бувають двох видів:

— грошові — на такій картці міститься інформація про суму грошових коштів, зарахованих на умовний рахунок підприємства. Така картка дає можливість суб’єкту господарювання придбати будь-яку марку ПММ, супутні товари та послуги, що реалізуються на АЗС, виходячи з ліміту грошових коштів. Як правило, паливо та послуги з грошової паливної картки відпускаються за ринковими цінами, установленими на дату заправлення (надання послуги);

— літрові — на цій карті міститься інформація про кількість літрів ПММ певної марки, оплачених підприємством заздалегідь. За літровою смарт-карткою, на відміну від грошової, ПММ відпускаються за ціною, указаною в договорі. Такі паливні картки розрізняються за видами ПММ, які може бути за ними отримано (наприклад, бензин А92, А95, А95EURO, дизельне паливо тощо).

У договорі на відпуск ПММ за паливними картками, який укладається між постачальником ПММ та їх споживачем, передбачаються, зокрема, вимоги до використання та зберігання паливних карток, вид паливної картки (грошова чи літрова), умови заправки та порядок розрахунків за спожиті ПММ, ліміт витрати грошових коштів або палива на добу (місяць), перелік АЗС, що обслуговують цю паливну картку, та інші умови. Крім того, у договорі визначається момент переходу права власності на ПММ — як правило, це момент передачі вже оплаченого палива.

У строки, установлені договором, підприємство оплачує постачальнику паливні картки та ПММ та отримує від нього паливні картки.

Паливні карти зберігаються в бухгалтерії підприємства та видаються водіям у порядку, установленому на підприємстві (щодня, щотижня, щомісяця). За умови частого використання паливну картку може бути закріплено за конкретним водієм. При заправці за паливною карткою водій, як правило, отримує чек спеціалізованого РРО із зазначенням найменування, кількості та вартості фактично відпущених нафтопродуктів, а також чек автозаправного терміналу (витрати за карткою).

Придбання ПММ за паливними картками вимагає від підприємства розроблення та впровадження системи документального обліку таких карток із метою контролю за їх використанням. Зокрема, необхідно:

— затвердити правила користування паливними картками;

— затвердити список водіїв, яким видаватимуться паливні картки, а також порядок їх видачі;

— розробити форму звіту (довільну) держателів смарт-карток, тобто водіїв. Такі звіти мають подаватися водіями до бухгалтерії підприємства разом із чеками автозаправних терміналів та подорожніми листами та строки, установлені підприємством (наприклад, щодня, щонеділі, щомісяця в останній календарний день звітного місяця);

— призначити особу, відповідальну за зберігання, видачу та облік паливних карток;

— вести журнал обліку руху паливних карток. Такий журнал обліку складається в довільній формі.

Наведемо зразок журналу обліку руху паливних карток (див. табл. 2 на с. 8).

Таблиця 2

Журнал обліку руху паливних карток

Виходячи з даних журналу бухгалтерія або матеріально відповідальна особа повинна зробити вибірку витрачених коштів за кожним водієм та за кожною карткою. Дані журналу бухгалтерія підприємства використовує для відображення надходження ПММ до баків транспортних засобів.

Відпуск ПММ за готівковий розрахунок. ПММ за готівку придбаваються безпосередньо на АЗС. У цьому випадку відпуск ПММ та заправлення автомобіля здійснюються за рахунок коштів, виданих водію підприємства під звіт.

Первинним документом, що підтверджує факт витрат, понесених працівником на придбання ПММ, буде чек РРО, виданий на АЗС. Такий чек додається до Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, форму якого затверджено наказом № 996.

Докладніше про облік підзвітних сум див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 12, с. 29; 2012, № 62, с. 38; спецвипуск «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 9, с. 78.

Бухгалтерський облік. Відповідно до Інструкції № 291 облік ПММ ведеться на субрахунку 203 «Паливо». Тут ураховуються наявність та рух палива, що придбавається або виготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для виробництва енергії та опалення будівель.

Аналітичний облік на субрахунку 203 ведеться виходячи з потреб конкретного підприємства в розрізі видів та марок палива, а також за місцями його зберігання, у зв’язку з чим до цього субрахунку можуть відкриватися субрахунки другого, третього та ін. порядків, наприклад:

— 2031 «Дизельне паливо», 2032 «Бензин А92», 2033 «Бензин А95», 2034 «Скраплений вуглеводневий газ» тощо;

або

— 2031 «Паливо на складі», 2032 «Талони на паливо», 2033 «Паливо в автомобілі» тощо.

Крім того, аналітичний облік виданих ПММ ведеться за матеріально відповідальними особами — водіями автотранспорту.

Придбані ПММ відображаються у складі запасів підприємства за первісною вартістю, що формується з урахуванням п. 9 П(С)БО 9.

На субрахунку 203 також слід вести облік оплачених талонів на ПММ. При цьому для обліку руху талонів доцільно використовувати субрахунок другого порядку (наприклад, субрахунок 2032 «Талони на паливо»). Після того, як водій подасть до бухгалтерії звіт про використання талонів та чеків АЗС, вартість ПММ із субрахунку 2032 списуватиметься на субрахунок 2033 «Паливо в автомобілі». Згодом витрачене паливо на підставі подорожніх листів потрапить на рахунки витрат.

Порядок обліку паливних карт залежить від умов їх отримання, прописаних у договорі між постачальником ПММ та підприємством-покупцем.

Найчастіше підприємства купують смарт-картки, тому в бухгалтерському обліку відображають їх так:

— на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», якщо строк служби паливної картки не перевищує 1 рік. При цьому витрати, пов’язані з придбанням такої «короткострокової» смарт-картки, визнаються витратами того періоду, в якому її передано до експлуатації, залежно від напряму використання або списуються на собівартість продукції (робіт, послуг);

— на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», якщо строк служби паливної картки більше 1 року. Вартість такої карти амортизується.

В аналогічному порядку смарт-картка відображається й у податковому обліку з урахуванням норм пп. 138.4, 138.5 ПКУ.

Якщо паливна картка залишається у власності постачальника нафтопродуктів, то в бухгалтерському обліку покупця вона не відображається, оскільки не відповідає критеріям визнання активом. У цьому випадку паливна картка знайде своє відображення тільки в аналітичному обліку (у журналі обліку руху паливних карток).

Що стосується безпосередньо нафтопродуктів, які придбаває підприємство за допомогою паливних карток, то їх вартість відображається в бухгалтерському обліку підприємства в загальному порядку.

Податковий облік. Витрати на ПММ у повному обсязі враховуються підприємством у складі податкових витрат. Єдина умова — такі витрати мають бути пов’язані з господарською діяльністю платника податків. Проте при цьому слід пам’ятати, що в момент здійснення передоплати за ПММ податкові витрати в підприємства не виникають (див. п.п. 139.1.3 ПКУ ), не включається до витрат вартість палива й на етапі його оприбуткування, право на відображення таких витрат з’явиться в підприємства тільки після використання ПММ у господарській діяльності. Докладніше про це поговоримо далі.

Що стосується ПДВ, то за загальним правилом право на податковий кредит за ПММ, що використовуються для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності, у підприємства виникає на дату першої з подій (п. 198.2 ПКУ):

— або на дату оплати ПММ;

— або на дату оприбуткування ПММ, що підтверджено податковою накладною.

Отже, для отримання права на податковий кредит факт передоплати або оприбуткування нафтопродуктів має бути підтверджено належно оформленою податковою накладною.

Причому така податкова накладна повинна бути зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки здійснюється постачання підакцизного товару (п. 11 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).

Не підтверджені податковими накладними або іншими подібними документами, зазначеними в п. 201.11 ПКУ, суми «вхідного» ПДВ до податкового кредиту не потрапляють (див. п. 198.6 ПКУ). До таких інших документів, що є підставою для відображення податкового кредиту без отримання податкової накладної, належать, зокрема, касові чеки, що містять фіскальний номер та податковий номер постачальника, загальну суму коштів та суму ПДВ (тобто фіскальні чеки). При цьому до податкового кредиту в будь-якому разі може бути включено суму ПДВ лише в розмірі 40 грн. на день за всіма наявними чеками. Звертаємо увагу: на думку податківців, у разі отримання платником податків касового чека, в якому загальна сума отриманих товарів/послуг перевищує 200 грн., такий чек не дає права на віднесення до податкового кредиту ані всієї суми «вхідного» ПДВ, ані її частини (див. лист ДПАУ від 22.04.2011 р. № 7680/6/16-1515-20 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 45). Щоб не втратити податковий кредит при отриманні такого чека, водію слід вимагати від продавця видати разом із чеком податкову накладну.

Нагадуємо: при придбанні підзвітною особою ПММ за готівку датою виникнення в підприємства права на податковий кредит буде дата отримання податкової накладної, виписаної на адресу підприємства-покупця, або іншого документа, що її заміняє, але не раніше дати затвердження Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

І ще зауважимо: водіям слід вимагати від продавця ПММ виписування податкової накладної в день їх придбання.

Іноді підприємства, що заправляють паливом свої транспортні засоби, стикаються з ситуацією, коли постачальники палива не виписують податкову накладну ані в момент отримання коштів в оплату ПММ, ані при відпуску нафтопродуктів на АЗС, а складають її тільки в останній день місяця.

Такі дії постачальників помилкові.

За правилами п. 187.1 ПКУ на дату отримання коштів від покупця (у цьому випадку — на дату зарахування їх на паливну картку) у постачальника ПММ виникають податкові зобов’язання з ПДВ. На цю дату постачальник зобов’язаний виписати покупцю податкову накладну (п. 201.7 ПКУ). Ігнорування цієї вимоги є порушенням відповідних норм законодавства.

Складання податкової накладної не рідше ніж один раз на місяць і не пізніше останнього дня місяця (зведеної податкової накладної) передбачено лише в одному випадку — при безперервних або ритмічних постачаннях при постійних зв’язках з покупцями, що має бути обумовлено в договорі (див. п. 15 Порядку № 1379). Тут же, як ми розуміємо, про зведену податкову накладну не йдеться.

У зв’язку з цим у покупця є ризик втратити право на податковий кредит, адже в отриманій податковій накладній неправильно заповнено обов’язковий реквізит — дату виписки податкової накладної. Щоб уникнути цього неприємного моменту, покупцю можна порадити подати до податкового органу заяву про відмову постачальника видати податкову накладну (додаток 8 до декларації з ПДВ).

У цілях списання ПММ підприємства визначають фактичну та нормативну витрату палива.

Розрахунок фактичної витрати палива здійснюється на підставі даних подорожніх листів та виходячи з пройденого кілометражу. Так, для обліку роботи службового легкового автомобіля застосовують подорожні листи за типовою формою № 3 «Подорожній лист службового легкового автомобіля», затвердженою наказом № 74, а для обліку роботи вантажного автомобіля — подорожні листи типових форм, затверджених наказом № 488, а саме:

— за типовою формою № 2ТН «Подорожній лист вантажного автомобіля»;

— за типовою формою № 1 (міжнародна) «Подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні».

Той факт, що списання фактично витрачених ПММ для транспортних засобів ведеться на підставі подорожніх листів, підтверджують і податківці в листі від 28.02.2012 р. № 3535/6/15-1415 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 36 — 37), а також у консультаціях, розміщених у розділах 110.07.20 і 110.07.22 ЄБПЗ).

Зауважимо, що подорожні листи разом з іншими первинними документами підтверджують і господарську мету експлуатації автомобіля.

Визначити фактичну кількість палива, витраченого протягом зміни (рейса), можна з урахуванням даних вимірювальних приладів автомобіля на момент закінчення зміни (рейса) за допомогою такої формули:

П_ф = ЗП_н + ВП - ЗП_к ,

де П_ф — фактична кількість витраченого автомобілем палива (розраховується за одним подорожнім листом);

ЗП_н — залишок палива в бензобаку (у балоні, якщо це газ) автомобіля на початок зміни (рейса) (графа подорожнього листа «залишок пального при виїзді»);

ВП — кількість палива, залитого в бензобак (заправленого в балон, якщо це газ) протягом зміни (рейса) (графа подорожнього листа «видано пальне»);

ЗП_к — залишок палива в бензобаку (у балоні, якщо це газ) автомобіля на кінець зміни (рейса) (графа подорожнього листа «залишок пального при поверненні»).

Розрахована у такий спосіб кількість палива, витраченого автомобілем протягом зміни (рейса), указується у відповідній графі подорожнього листа «витрата пального (літрів) фактично».

Нормативна витрата ПММ з метою їх списання визначається також на підставі даних подорожніх листів про фактичний пробіг автомобіля за зміну, але вже з урахуванням норм витрати палива. При визначенні нормативної витрати палива використовуються Норми № 43. До речі, нагадаємо, що з 01.03.2012 р. до Норм № 43 внесено досить істотні зміни, зокрема, методику розрахунку норм витрати палива доповнено та доопрацьовано з урахуванням результатів останніх досліджень економічності автомобілів у різних умовах. Докладніше про ці зміни див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 19, с. 14, а власне Норми № 43 у кодифікованому вигляді можна знайти на сайті газети «Податки та бухгалтерський облік» (www.nibu.factor.ua) у розділі «Довідкова», підрозділ «Нормативна база».

Отже, після виконання відповідних розрахунків підприємству слід порівняти фактичну кількість витраченого автомобілем палива (П_ф) з нормативною (Q_н).

Якщо показник П_ф менше або дорівнює показнику Q_н, ПММ списуються в межах фактичної витрати.

Якщо витрата палива за фактом (П_ф) перевищила витрату за нормою (Q_н) (виникла перевитрата), потрібно з’ясувати причини цього. Адже такі наднормативні витрати могли виникнути як з вини водія, так і з об’єктивних причин (через низьку якість ПММ, невідповідність доріг та під’їзних шляхів нормам експлуатації, систематичні пробки на дорогах, технічний стан автотранспорту, непередбачений ремонт двигуна в рейсі тощо). Проте незалежно від причин перевитрати пального при його списанні потрібно орієнтуватися виключно на встановлені норми витрати палива з урахуванням поправочних коефіцієнтів, передбачених п. 3 Норм № 43.

Бухгалтерський облік. Вартість фактично витраченого палива в межах норм відображається залежно від мети використання автотранспорту. Тобто вартість витрачених ПММ списується з кредиту субрахунку 203 «Паливо» до дебету відповідних субрахунків рахунків 15, 20, 23, 28, а також рахунків 91, 92, 93 і 94.

У свою чергу, сума перевитрати ПММ відноситься в бухгалтерському обліку до інших операційних витрат та списується на субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

Податковий облік. Як уже зазначалося, ані в момент здійснення передоплати за ПММ, ані на етапі їх оприбуткування податкові витрати в підприємства не виникають. Право на відображення таких витрат з’являється в підприємства тільки після використання ПММ у господарській діяльності. При цьому такі витрати залежно від напряму використання транспортного засобу класифікуються як загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут або інші операційні витрати (п.п. «г» п.п. 138.8.5, п.п. «в» п.п. 138.10.2, пп. «е», «ж» п.п. 138.10.3, п.п. «в» п.п. 138.10.4 ПКУ). Про це говорять і податківці в листі від 28.02.2012 р. № 3535/6/15-1415 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 36 — 37).

Отже, якщо фактична витрата не перевищує норму, то до податкових витрат підприємства включається вся вартість фактично використаного палива, з урахуванням правил визнання витрат, установлених ПКУ:

— при використанні ПММ для заправки автомобілів, зайнятих у будівництві (створенні) об’єктів основних засобів, їх вартість увійде до первісної вартості таких основних засобів та потрапить до витрат за допомогою їх амортизації залежно від подальшого напряму використання об’єктів;

— вартість ПММ, уключених до собівартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), а також до первісної вартості придбаних товарів, потрапить до складу витрат підприємства тільки в періоді визнання доходів від реалізації такої продукції (товарів, робіт, послуг);

— витрати на придбання ПММ, вартість яких відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку включено до складу інших витрат підприємства (адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат), буде враховано при обчисленні об’єкта оподаткування в тому періоді, в якому вони були понесені (у періоді списання витрачених ПММ з балансу).

А от якщо фактична витрата палива перевищує нормативну, то до складу витрат для цілей визначення оподатковуваного прибутку безпечніше віднести його вартість у межах норм.

Щоправда, заради справедливості слід зауважити, що в ПКУ немає заборони на віднесення до складу податкових витрат усієї суми фактично витраченого палива, у тому числі й наднормативного. Проте не варто розраховувати, що вартість використаних ПММ набуде податкововитратного статусу без будь-яких обмежень. Фахівці податкової служби традиційно вважають, що наднормативна витрата ПММ не пов’язана з господарською діяльністю підприємства. Такий висновок можна зробити з консультацій, розміщених у розділах 110.07.14, 110.07.20, 110.07.22 ЄБПЗ. У зв’язку з цим такі витрати:

— не можуть ураховуватися при визначенні об’єкта оподаткування на підставі п.п. 139.1.1 ПКУ;

— спричиняють необхідність здійснення умовного постачання таких ПММ із відповідним нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ, при цьому база оподаткування не може бути нижче ціни їх придбання (див. п. 189.1 ПКУ).

Приклад 1. Придбання ПММ за паливною карткою.

Підприємство «Юпітер» уклало договір з компанією, що володіє мережею АЗС, на придбання 500 л бензину марки А95 за ціною 10,50 грн.
(у тому числі ПДВ 20 % — 1,75 грн.) за літр на суму 5250 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 875 грн.) з використанням смарт-картки для автомобіля, що експлуатується в адміністративних цілях. На отримання паливної картки було оформлено заявку. Вартість виготовлення смарт-картки — 48 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 8 грн.), строк її дії — 1 рік.

Право власності на ПММ переходить до покупця після заправки автомобіля.

Припустимо, протягом місяця водію підприємства за паливною карткою відпущено 200 л бензину загальною вартістю 2100 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 350 грн.).

За даними подорожніх листів фактична витрата бензину за місяць склала 190 л. Фактична витрата палива збігається з нормативною.

У податковому та бухгалтерському обліку ці операції відображаються такими записами:

Таблиця 3

Порядок обліку придбання та використання ПММ (за паливною карткою)

Приклад 2. Придбання ПММ за талонами.

Підприємство «Стандарт» уклало договір з компанією, що володіє мережею АЗС, на придбання 1000 л бензину марки А92 за ціною 9,96 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 1,66 грн.) за літр на суму 9960 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 1660 грн.). Після отримання 100 % передоплати постачальник надав підприємству талони на бензин та одночасно прийняв його на відповідальне зберігання. Протягом місяця водію автомобіля ГАЗ-33021 «Газель», який використовується для доставки товару покупцям, для заправки було видано талони на суму 697,20 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 116,20 грн.).

За даними подорожніх листів фактична витрата бензину за місяць склала 68 л, тоді як витрата палива за нормами повинна була скласти 65 л. Тобто виникла перевитрата ПММ у розмірі 3 л.

У податковому та бухгалтерському обліку ці операції відображаються такими записами:

Таблиця 4

Порядок обліку придбання та використання ПММ (за талонами)

Таким є порядок обліку придбання та використання ПММ. Бажаємо вам і вашим автомобілям чіткої, злагодженої роботи!