Договори фіндопомоги та їх нотаріальне посвідчення
Чи підлягають нотаріальному посвідченню договори про надання фінансової допомоги (поворотної або безповоротної)?
(м. Харків)
Згідно зі ст. 1 Закону «Про нотаріат» від 02.09.93 р. № 3425-XII (далі — Закон про нотаріат) нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної достовірності.
Відповідно до п.п. 14.1.257 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) до безповоротної фінансової допомоги, зокрема, належить сума коштів, передана платнику згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів. Отже, договір про надання безповоротної фінансової допомоги є одним із різновидів договору дарування, тобто безоплатної передачі майна від дарувальника до обдаровуваного (ст. 717 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV, далі — ЦКУ). Відповідно до ч. 5 ст. 719 ЦКУ договір дарування валютних цінностей на суму, що перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (850 грн.), укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню*.
Згідно з п.п. 14.1.257 ПКУ поворотна фінансова допомога — сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. Виходячи з цього визначення, можна зробити висновок, що договір поворотної фінансової допомоги є одним із різновидів договору позики, у разі якого позичальник отримує від позикодавця кошти, зобов’язуючись при цьому повернути таку ж суму коштів (ст. 1046 ЦКУ). Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦКУ договір позики укладається в письмовій формі*, якщо його сума не менше ніж у десять разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (170 грн.), а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. Щодо договору позики, на відміну від договору дарування, не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення, проте таке посвідчення може бути здійснене за бажанням сторін, що передбачено ч. 4 ст. 209 ЦКУ та ст. 54 Закону про нотаріат.
* Пам’ятайте, що недодержання письмової форми договору не обов’язково спричинює його недійсність (ч. 1 ст. 218 ЦКУ), тоді як відсутність нотаріального посвідчення договорів, щодо яких законом передбачено таку вимогу, робить договір нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦКУ).
Аргументом на користь такого рішення при укладенні договору позики є те, що в разі нотаріального посвідчення правочину при подальшому неповерненні коштів позичальником можливо вчинення виконавчого напису, що є несудовою формою захисту інтересів кредиторів за безспірними зобов'язаннями, підтвердженими документами, що не викликають жодних сумнівів з точки зору їх достовірності. Можливо це тому, що згідно з п.п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону про виконавче провадження від 21.04.99 р. № 606-XIV виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами, на підставі яких у примусовому порядку задовольняються вимоги кредиторів.
Олена Уварова, юрист
