Думка фахівців офіційних органів. Робота сторожа не відноситься до багатозмінного режиму

Згідно зі ст. 58 Кодексу законів про працю України в разі змінних робіт працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, установленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Для працівників, які працюють у змінах, адміністрація підприємства за погодженням з профспілковим комітетом підприємства встановлює графіки змінності.

Рівномірність переходу працівників у змінах означає, що перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожен тиждень відповідно до графіка змінності.

Так, у разі коли на підприємстві використовується п’ятиденний 4-бригадний графік змінності, після п’яти днів роботи в одній зміні бригада (працівник) отримує безперервний відпочинок та переходить до іншої зміни.

На практиці, як правило, у разі використання графіків змінності застосовують прямий порядок переходу працівників за змінами (при двозмінному режимі роботи з першої зміни працівник переходить до другої, а потім — до першої; при тризмінному режимі — з першої зміни працівник переходить до другої, а потім — до третьої: I — II — III — I).

Такий режим роботи називається багатозмінним. Тобто багатозмінний режим роботи — це такий режим, коли на підприємстві, в установі, організації робота протягом доби виконується в дві та більше змін, тривалість кожної з яких не має бути меншою за встановлену законодавством тривалість робочого дня.

Крім того, ст. 59 КЗпП визначено, що має бути встановлено перерву між змінами тривалістю, не меншою від подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

У випадку, зазначеному в запитанні, роботу сторожа не можна віднести до багатозмінного режиму. Це робота працівників за відповідним графіком виходу на роботу. Тому й доплату за роботу у вечірню зміну, передбачену для працівників, які працюють при багатозмінному режимі, зазначеним вище працівникам не встановлюють.

Щодо оплати роботи у вихідні дні, то згідно зі ст. 67 КЗпП при п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень. Загальним вихідним днем згідно із зазначеною вище статтею є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо його не визначено законодавством, визначається графіком роботи підприємства і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем.

Водночас згідно зі ст. 69 КЗпП на підприємствах, призупинення роботи на яких неможливе за виробничо-технічними умовами, вихідні дні надаються в різні дні тижня по черзі кожній групі працівників згідно з графіком роботи (змінності), що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим комітетом підприємства. При цьому не обов’язково, щоб один із них припадав на загальний вихідний день (неділю).

Отже, слід ураховувати, що під «вихідним днем» розуміють не загальний вихідний день (неділю), а вихідний день працівника, установлений на підприємстві згідно з чинним законодавством.