Перевірки інспекцій із праці: новий порядок — колишні повноваження

Перевірки інспекцій із праці:новий порядок — колишні повноваження

Інспекція з праці в рейтингу найбільш популярних серед суб’єктів господарювання контролюючих органів (хоча й не за шкалою симпатій, а за частотою згадок) упевнено б посіла друге місце, поступившись пальмою першості тільки податківцям. Більше того, ураховуючи підвищену увагу з боку останніх до трудових відносин, є всі передумови для того, щоб інтерес з боку роботодавців до інспекцій із праці не згасав. Приводом звернутися до теми «трудових» перевірок на цей раз став новий порядок їх проведення. Про нього й поговоримо.

Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон № 877 — Закон України «Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.

Порядок № 390 — Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальними органами, затверджений наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. № 390.

Загальні підстави здійснення контролю за дотриманням трудового законодавства встановлено КЗпП, у якому вказується, що нагляд за дотриманням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на це органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника чи уповноваженого ним органу.

Функції спеціально уповноваженого органу з контролю за дотриманням законодавства про працю (крім питань охорони праці) на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, виконує Державна інспекція з питань праці (Держпраці), положення про яку затверджено Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 386/2011, та територіальні інспекції праці, перелік яких затверджено постановою Кабміну від 17.08.2011 р. № 879.

Тривалий час інспектори керувалися в своїй діяльності Порядком проведення перевірки стану дотримання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженим наказом Мінпраці від 21.03.2003 р. № 72. І от йому на зміну прийшов Порядок № 390, що набув чинності з 17.08.2012 р. Зупинимося на основних моментах, про які слід знати суб’єктам господарювання в разі візиту інспекторів із питань праці.

Перевірки дотримання законодавства про працю мають звичний для суб’єктів господарювання розподіл на планові та позапланові. Самим Порядком № 390 передбачено, що проводиться вони можуть як за місцем ведення діяльності суб’єктом господарювання (виїзні перевірки), так і за місцем розташування самого контролюючого органу (невиїзні перевірки).

Щодо виїзних перевірок, то їх проведення не обмежене тим приміщенням, що вказане як адреса держреєстрації суб’єкта господарювання. Мета інспектора з питань праці — у першу чергу перевірити робочі місця, а тому нанести свій візит інспекція може як в будь-яке виробниче, службове чи адміністративне приміщення роботодавця, так і на ті робочі місця, які розташовані поза вказаними приміщеннями (наприклад, якщо свої трудові функції працівник виконує за лотком на ринку чи здійснює виїзну торгівлю).

У частині невиїзних перевірок слід звернути увагу на той факт, що Закон № 877, положення якого є обов’язковими для інспекцій з питань праці, вимагає, щоб планові та позапланові перевірки здійснювалися у присутності керівника чи його заступника, іншої уповноваженої особи суб’єкта господарювання (ч. 11 ст. 4). Реалізувати цю вимогу інспектори з праці в межах чинного законодавства навряд чи зможуть: за ними не закріплено повноваження викликати керівника підприємства чи особу, що заміняє його, до приміщення наглядового органу з метою проведення невиїзної перевірки. Тому, кажучи про контрольні заходи, що проводяться ними, в першу чергу слід говорити про виїзні перевірки.

Звернемо увагу, що Законом України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 23.02.2012 р. № 4448-VI уведено заборону на проведення планових та позапланових перевірок, ревізій, оглядів та інших заходів держнагляду щодо таких груп суб’єктів господарювання:

1) фізичних осіб — підприємців, які не є платниками ПДВ. Важливо звернути увагу, що незважаючи на недостатню чіткість законодавчих приписів, вони все ж дозволяють зробити висновок, що передбачені зазначеним Законом обмеження на проведення перевірок поширюються як на фізосіб-єдиноподатників, так і на підприємців, які працюють на загальній системі оподаткування;

2) юридичних осіб, які сплачують єдиний податок за ставкою 5 % чи 10 % (оскільки йдеться про юросіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку).

Це обмеження поширюється в тому числі на перевірки дотримання законодавства про працю. При цьому необхідно врахувати таке: вказані вище суб’єкти господарювання звільняються від проведення щодо них контрольних заходів тільки за умови, що їх діяльність не віднесено до високого ступеня ризику.

Щодо тих суб’єктів господарювання, на яких вказане вище обмеження в частині проведення перевірок не поширюється:

планові перевірки здійснюються згідно з графіками проведення перевірок відповідно до річних чи квартальних планів, які мають затверджуватися до 1 грудня року, що передує плановому, чи до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому;

позапланові — за наявності будь-якої з передбачених Законом № 877 підстав для їх проведення.

Періодичність планових перевірок залежить від того, до якої категорії ступеня ризику віднесено суб’єкт господарювання. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності суб’єктами господарювання в частині дотримання вимог законодавства про працю і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджено постановою Кабміну від 17.11.2010 р. № 1059 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 95).

Зазначений документ, як це й передбачено Законом № 877, передбачає розподіл суб’єктів господарювання на три категорії з установленням такої періодичності планових перевірок дотримання законодавства про працю:

— з високим ступенем ризику — не частіше одного разу на рік;

— із середнім ступенем ризику — не частіше одного разу на два роки;

— з незначним ступенем ризику — не частіше одного разу на три роки*.

*На сьогодні на сайті Мінпраці — http://www.mlsp.gov.ua — розміщено проект змін до постанови Кабміну від 17.11.2010 р. № 1059, якими, зокрема, передбачено проведення планових перевірок суб’єктів із незначним ступенем ризику не частіше одного разу на п’ять років.

Контролюючий орган не зобов’язаний окремо офіційно повідомляти кожного суб’єкта господарювання, контроль за діяльністю якого він здійснює, про те, який ступінь ризику має діяльність такого суб’єкта; суб’єкти господарювання мають можливість орієнтуватися на затверджені критерії та самостійно робити висновки про те, до якої категорії їх може бути віднесено. Якщо під час судового розгляду виникає суперечка про те, до якої категорії за ступенем ризику має бути віднесено суб’єкт господарювання, контролюючий орган зобов’язаний надати докази, на підставі яких ним було зроблено висновок про той чи інший ступінь ризику суб’єкта господарювання; якщо він такі докази не надає, суд може визнати проведення перевірки неправомірним.

Інакше кажучи, суб’єктам господарювання необхідно самостійно стежити за тим, щоб не порушувалася періодичність перевірок, установлена залежно від того, до якого ступеня ризику їх віднесено. Так, наприклад, якщо суб’єкт господарювання віднесено до суб’єктів із середнім ступенем ризику і остання планова перевірка дотримання ним законодавства про працю проводилася менше двох років тому, то до закінчення вказаного періоду з черговою плановою перевіркою представники інспекції з праці прийти не можуть, інакше — їх можна не допустити до перевірки.

Звертаємо увагу, ці обмеження періодичності проведення перевірок стосуються тільки планових перевірок. Позапланові перевірки проводяться незалежно від затверджених критеріїв у разі виявлення встановлених законодавством підстав для їх здійснення.

Випереджаючи традиційне запитання про період, який перевіряється, вимушені констатувати, що для «трудових» перевірок, як, наприклад, і для податкових, такого обмеження немає. Проте діють об’єктивні обмежувачі:

по-перше, у частині строків зберігання документів (див., зокрема, «Як довго зберігати документи?» // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 43);

по-друге, у вигляді строків давності для застосування санкцій за виявлені порушення трудового законодавства, про що ми ще скажемо.

Підстави для проведення позапланових перевірок названо в /font>ч. 1 ст. 6 Закону № 877. Такою підставою, зокрема, може бути:

— подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

— виявлення та підтвердження невірогідності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання;

— перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів держінспекцією праці;

— звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства про працю. Позаплановий захід у цьому випадку здійснюється тільки за наявності згоди Держпраці на його проведення;

— неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються тільки ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковою зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення перевірки.

Вимоги до перевіряючих традиційні:

— у них при собі має бути службове посвідчення та направлення на перевірку, що відповідає за складом своїх реквізитів вимогам Закону № 877;

— про планову перевірку суб’єкта господарювання має бути попереджено заздалегідь — не менше ніж за 10 календарних днів до початку перевірки;

— перевіряючі на вимогу суб’єкта господарювання мають розписатися в Журналі перевірок, якщо такий ведеться на підприємстві;

— свій візит інспектори можуть здійснювати тільки в робочий час суб’єкта господарювання, установлений правилами внутрішнього розпорядку;

— планова перевірка має проводитися без порушення вимог до періодичності планових перевірок залежно від ступеня ризику здійснюваної суб’єктом господарювання діяльності.

Якщо хоча б одна з наведених вимог не дотримується, у суб’єкта господарювання з’являються підстави не допустити інспекторів з питань праці до перевірки.

Звертаємо увагу: якщо контролюючим органом допущено порушення процедури проведення перевірки (не дотримано вимог до періодичності проведення перевірок залежно від ступеня ризику здійснюваної діяльності, суб’єкта господарювання не повідомлено або повідомлено несвоєчасно про планову перевірку тощо), то суб’єкту господарювання надається право не допустити посадових осіб до проведення перевірки без застосування жодних санкцій та інших негативних наслідків до нього. Проте, якщо суб’єкт господарювання допускає перевіряючих, то послатися в подальшому на допущені ними порушення як на підставу звільнення його від відповідальності за виявлені порушення він не зможе. У судовій практиці, у тому числі на рівні вищих судових інстанцій, існує позиція, згідно з якою процедурні порушення з боку контролюючого органу не є підставою для звільнення від відповідальності суб’єкта господарювання за порушення, виявлені під час такої перевірки (див., наприклад, постанову ВАСУ від 02.03.2011 р. № К-21684/07, ухвалу ВАСУ від 12.07.2011 р. № К-23406/08). Узяли цю позицію на озброєння й суди нижчих інстанцій у спорах суб’єктів господарювання з інспекціями з питань праці (див. постанови Донецького окружного адмінсуду від 26.04.2010 р. у справі № 2а-7478/10/0570, Окружного адмінсуду АРК від 21.08.2012 р. у справі № 2а-3891/12/0170/16).

Утім, навіть ураховуючи це, посадовим особам суб’єкта господарювання не зайвим буде уважно поставитися до розділу Акта перевірки, який має назву «Перелік питань для контролю дій осіб, які проводять перевірку». Ця частина акта заповнюється уповноваженою особою суб’єкта господарювання. У ній робляться відмітки про дотримання перевіряючими вимог до процедури проведення перевірки.

Загальну інформацію про строки проведення перевірок з питань дотримання законодавства про працю наведемо в таблиці.

Звертаємо увагу: чинне законодавство не передбачає можливості ані перенесення строків проведення перевірок дотримання законодавства про працю, ані припинення її проведення з подальшим відновленням, ані продовження строків перевірки.

Будь-які види перевірок мають проводитися у присутності суб’єкта господарювання чи уповноваженої ним особи. Під уповноваженою особою підприємства слід розуміти його директора (іншого керівника виконавчого органу) або особу, уповноважену виконувати функції директора на час його відсутності (відповідні повноваження може бути надано статутом підприємства, рішенням загальних зборів засновників чи наказом директора).

Результати кожної перевірки оформляються актом перевірки, у якому зазначається стан дотримання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі виявлення порушень — їх докладний опис із зазначенням відповідних норм законодавства. Як бачимо, порядок оформлення результатів перевірки дотримання вимог законодавства про працю дещо відрізняється від більш знайомого суб’єктам господарювання оформлення результатів податкових перевірок: як відомо, при їх проведенні акт перевірки складається тільки в разі виявлення порушень, якщо ж порушення виявлено не було — складається довідка.

У разі виявлення під час перевірки порушень, складається припис (його форму наведено в додатку до наказу Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. № 390), у якому:

— робиться запис про характер та зміст порушення, невиконання законів та інших нормативних актів (зазначаються реквізити нормативного акта, його пункти, статті тощо);

— вказується вимога до роботодавця про усунення виявлених порушень та письмове інформування особи, яка винесла припис, про результати зроблених із цією метою заходів;

— установлюється строк, протягом якого виявлені порушення має бути усунено.

Про результати виконання припису суб’єкт господарювання має повідомити орган, що виніс його, письмово. Повідомлення складається в довільній формі. У ньому обов’язково необхідно вказати номер та дату винесення припису, а також номери порушень.

Результати перевірки можуть також спричинити направлення до органів прокуратури матеріалів, що свідчать про систематичне порушення вимог законодавства про працю, що, у свою чергу, може спричинити порушення кримінальної справи за умови встановлення ознак злочину в діях посадових осіб чи інших працівників підприємства.

Звертаємо увагу на те, що за порушення законодавства про працю на сьогодні не передбачено адміністративно-господарських санкцій, у зв’язку з чим інспекції праці наділено повноваженнями тільки щодо застосування заходів адміністративної відповідальності посадових осіб підприємства та фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю.

Після закінчення строку, визначеного приписом для усунення виявлених порушень, інспектор проводить повторну контрольну перевірку виконання припису. В акті за результатами контролю виконання припису фіксуються результати виконання кожної вимоги припису. Якщо всі вимоги виконані — на цьому спілкування з інспектором закінчується до наступної перевірки. Якщо ні — посадовим особам загрожує адмінштраф за ст. 188⁶ КУпАП у розмірі від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн.). Строк давності для його застосування складає два місяці, які обчислюються із дня закінчення строку, передбаченого приписом на усунення виявлених порушень.

У разі виявлення інших порушень законодавства про працю (передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 41, ст. 41¹ — 41³ КУпАП), до адміністративної відповідальності на підставі складеного інспектором адмінпротоколу може притягти тільки суд на підставі складеного інспектором з питань праці адмінпротоколу. Строк давності для винесення постанови в цьому випадку складе 3 місяці з дня, коли порушення було допущено, а якщо порушення триває (наприклад, ненадання відпустки працівнику або невиплата покладених йому сум при звільненні) — три місяці з дня складання акта перевірки. Найчастіше посадовим особам доводиться нести відповідальність за ст. 41
КУпАП, якою передбачено штраф за порушення встановлених строків виплати зарплати, виплату її не в повному розмірі, а також за інші порушення вимог законодавства про працю. Розмір штрафу складає від 510 до 1700 грн.

Штраф має бути сплачено не пізніше 15 днів із дня вручення постанови про його накладення, а якщо особа удавалася до процедури оскарження — протягом 15 днів із дня його повідомлення про незадоволення скарги.

Для підтвердження факту сплати адміністративного штрафу необхідно надати посадовій особі інспекції праці розрахункові документи з відміткою установи банку, підприємства зв’язку про списання коштів із розрахункового рахунка платника чи приймання платежів готівкою.