Щодо бухгалтерського обліку нарахування податку за орендовану земельну ділянку
Лист Міністерства фінансів України від 23.08.2012 р. № 31-08410-07-/23-8152/5195
Міністерство фінансів України щодо відображення у бухгалтерському обліку податку за орендовану земельну ділянку повідомляє.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291 (далі — Інструкція), облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість інші податки), ведеться на субрахунку 641 «Розрахунки за податками».
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг) відносяться до адміністративних витрат.
Отже, у бухгалтерському обліку нарахування податку за орендовану земельну ділянку згідно з Інструкцією відображається по дебету рахунка 92 «Адміністративні витрати» і кредиту субрахунка 641 «Розрахунки за податками».
Перший заступник Міністра А. Мярковський
коментар редакції
Орендна плата за землю держкомвласності
в бухгалтерському обліку відображається в порядку,
установленому для податків
Висновок листа, що коментується, полягає в тому, що в бухгалтерському обліку нарахування орендної плати за землю держкомвласності слід відображати в порядку, передбаченому для податків, тобто за кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками» в кореспонденції з дебетом рахунка 92 «Адміністративні витрати». У цілому, запропонований підхід не викликає нарікань: адже, незважаючи на економічний зміст цього платежу як винагороди за користування орендованим майном, з точки зору пп. 14.1.147 і 9.1.10 ПКУ він визнається загальнодержавним податком (при цьому його сплата регулюється спільно сторонами договору, Законом про оренду землі та ПКУ). Докладно про цей платіж див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88, с. 43.
У свою чергу, уключення цього платежу тільки до складу адміністративних витрат не безперечно. Відповідно до п. 18 П(С)БО 16 податки, збори та інші обов’язкові платежі належать до адміністративних витрат — але за винятком тих, які включаються до виробничої собівартості продукції. У зв’язку з цим, якщо орендну плату може бути віднесено на якийсь об’єкт витрат, то її слід включити до собівартості та врахувати у витратах у періоді визнання доходів від продажу відповідних товарів, робіт, послуг. Крім того, якщо земельна ділянка використовується з метою збуту, то орендну плату за неї найлогічніше віднести на збутові витрати. Отже, доходимо висновку, що плату за оренду землі держкомвласності необхідно враховувати у витратах за напрямом: у собівартості, адміністративних чи збутових. При цьому аналогічний підхід має застосовуватися й у податковому обліку.
Як підсумок необхідно зазначити, що незалежно від того, подається декларація щомісячно чи раз на рік, платежі за оренду земель держкомвласності як у бухгалтерському, так і в податковому обліку, слід відносити на витрати щомісячно/щоквартально (за винятком випадків, коли такі платежі включаються до собівартості товарів, робіт, послуг), що підтверджує і ДПСУ (див. «Вісник податкової служби України», 2012, № 19, с. 4). Докладніше це питання розкрито в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 19, с. 44.
Віталій Смердов
