Щодо обкладення ЄП поворотної фінансової допомоги

Щодо обкладення ЄП поворотної фінансової допомоги

Лист Державної податкової служби України від 11.02.2013 р. № 1990/6/17-1216

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поворотна фінансова допомога — це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Правові основи застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно зі ст. 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності — це особливий механізм справляння податків і зборів, який встановлює заміну сплати окремих податків і зборів.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (ст. 44 Кодексу).

Відповідно до вимог п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку першої та другої груп і платники єдиного податку третьої та п’ятої груп, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форму книги обліку доходів затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення» від 15.12.2011 р. № 1637 (далі — Порядок).

Доходом платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній чи нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати та відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, що належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п. 292.1 ст. 292 Кодексу).

Згідно з п. 292.11 ст. 292 Кодексу наведено перелік коштів, що не включаються до складу доходу платників єдиного податку.

Зокрема, п.п. 3 п. 292.11 ст. 292 Кодексу встановлено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, яку отримано та повернено протягом 12 календарних місяців із дня її отримання, та суми кредитів.

Ураховуючи, що поворотна фінансова допомога — це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів чи надання інших видів компенсації у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення. Отримання поворотної фінансової допомоги не спричинює збільшення доходу платника податку відповідно до п.п. 3 п. 292.11 ст. 292 Кодексу.

Податкові наслідки такої операції мають певні особливості, зумовлені податковим статусом позикодавця та строком повернення фінансової допомоги останньому.

В обліку особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, податкові зобов’язання не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Отже, сума поверненої поворотної фінансової допомоги не включається до доходу платника єдиного податку.

Разом із цим звертаємо Вашу увагу, що поворотна фінансова допомога в Цивільному кодексі України (далі — ЦКУ) відповідає договору позики, особливості укладення якого мають відповідати умовам ст. 1046 — 1053 ЦКУ.

Плануючи здійснювати запозичення, слід брати до уваги таке: за цивільно-правовою природою поворотна фінансова допомога є позикою і згідно з п.п. 6.1 п. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664 (далі — Закон) є фінансовою послугою. Відповідно до частини першої ст. 5 Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону фінансовим кредитом є кошти, що надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під проценти.

Таким чином, надати кошти в позику під проценти мають право тільки фінансові установи.

Крім того, відповідно до п.п. 291.5.1.6 п. 291.5.1 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), які провадять діяльність у сфері фінансового посередництва, крім сфери страхування, що здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Кодексу.

Заступник Голови А. Ігнатов

Лист, що коментується, можна без перебільшення назвати знаковим, бо він — яскраве свідчення того, як податківці все ж дослухалися до здорового глузду та відступили від своєї послідовної позиції: оголошувати доходом платника єдиного податку всі грошові надходження, що не виключені з «єдиноподаткового» доходу згідно з пп. 292.1 і 292.11 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Адже ще зовсім недавно позиція податківців щодо повернення фізособі-єдиноподатнику раніше наданої нею фіндопомоги була зовсім іншою: сума коштів, що повертаються позичальником, уключається до доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку, яка раніше надавала такі кошти як поворотну фінансову допомогу, оскільки такі кошти не враховані в п. 292.11 ПКУ (ЄБПЗ, розд. 230.04) (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 87, с. 8). На момент здавання номера у друк указана консультація значилася в ЄБПЗ як чинна, хоча з листа, який коментується, можна побачити, що позиція податківців діаметрально змінилася.

Слід зазначити, що аргументація податківцями очевидного факту — щодо того, що зворотне повернення раніше наданої фіндопомоги не збільшує дохід платника єдиного податку — не зовсім коректна. Адже норма, згідно з якою в обліку особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, податкові зобов’язання не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні стосується платників податку на прибуток (п.п. 135.5.5 ПКУ). Тому зроблений податківцями далі висновок про невключення фіндопомоги, що повертається єдиноподатнику, до його доходу прямо з процитованої норми ПКУ не випливає.

На нашу ж думку, тут досить зазначити, що склад своїх доходів єдиноподатнику слід визначати, орієнтуючись, насамперед, на правила бухобліку. Виходячи з цього доходами єдиноподатнику слід вважати «бухоблікові» доходи, за умови що вони є грошовими надходженнями (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 31, с. 11, а також спецвипуск «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 11, с. 40).

Утім, не виключено, що податківці свідомо застосовують вибіркову аргументацію, щоб залишити «простір для маневру» при роз’ясненні питань про включення до «єдиноподаткового» доходу інших грошових надходжень. Адже послідовне застосування викладеного нами принципу привело б до визнання того очевидного факту, що не лише зворотне повернення наданої фіндопомоги, а й унесення власних коштів готівкою на поточний рахунок або надходження на нього грошей із депозитного рахунка фізособи-єдиноподатника також не є її доходом (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 10, с. 11; 2012, № 73, с. 11). Проте не будемо занадто песимістичними, адже в цілому лист, що коментується, можна вважати прогресивним роз’ясненням. Можливо, перед нами — свідчення того, що у позиції податківців з приводу визначення «єдиноподаткового» доходу «крига скреснула», і в найближчому майбутньому ми станемо свідками таких же прогресивних роз’яснень податківців і щодо інших питань.

На завершення зазначимо дещо з приводу позиції податківців, згідно з якою надавати кошти в позику під проценти мають право тільки фінансові установи. Користуючись випадком, нагадаємо, що суди не поділяють викладену в листі, що коментується, думку податківців і вважають, що процентні позики можуть надавати не лише фінустанови (див. постанову Верховного Суду України від 18.07.2012 р. у справі № 6-79цс12 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 7, с. 20).

Максим Нестеренко