Міністерство юстиції України
Перелік держав — учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів
Лист від 29.11.2012 р. № 11891-0-4-12/12.2
У відповідь на <…> звернення <…>, що надійшло від Секретаріату Кабінету Міністрів України, надаємо у додатку* перелік міжнародних договорів України про правову допомогу, які містять норму, що звільняє від додаткового посвідчення документів, виданих компетентними органами Договірних Сторін.
Роз’яснення щодо застосування міжнародних договорів України про правову допомогу в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами Договірних Сторін, міститься в листі Міністерства юстиції України від 11 травня 2010 року № 26-26/291.
Щодо застосування Договору між Україною та Сирійською Арабською Республікою про правові відносини та взаємну правову допомогу у цивільних та кримінальних справах і Угоди між Україною та Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамахірією про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах зазначаємо, що без будь-якого додаткового посвідчення приймають тільки ті офіційні документи, видані або посвідчені компетентними органами України, які надходять від установ юстиції (чи інших компетентних органів, визначених для цілей відповідного міжнародного договору), у провадженні яких перебувають цивільні або кримінальні справи, з метою виконання запитів (доручень) про міжнародну правову допомогу або розгляду клопотань про визнання та виконання судових рішень, що направляються безпосередньо в цілях виконання міжнародних договорів про правові відносини та правову допомогу у цивільних справах. Стосовно держав — учасниць Конвенції, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року зазначаємо, що згідно з інформацією, розміщеною на сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права www.hcch.net станом на 14 листопада 2012 року вказана Конвенція застосовується у відносинах України з Албанією, Аргентиною, Австралією, Білорусією, Бельгією, Боснією і Герцеговиною, Болгарією, Китаєм, Коста-Рікою, Хорватією, Кіпром, Чеською Республікою, Данією, Еквадором, Естонією, Фінляндією, Францією, Грузією, Німеччиною, Грецією, Угорщиною, Ісландією, Індією, Ірландією, Ізраїлем, Японією, Республікою Кореєю, Латвією, Литвою, Люксембургом, Мальтою, Маврикієм, Мексикою, Монако, Чорногорією, Нідерландами, Новою Зеландією, Норвегією, Панамою, Перу, Польщею, Португалією, Румунією, Російською Федерацією, Сербією, Словаччиною, Словенією, Південною Африкою, Іспанією, Сурінамом, Швецією, Швейцарією, колишньою Югославською Республікою Македонією, Туреччиною, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, США, Уругваєм, Венесуелою, Андоррою, Антігуа і Барбудою, Вірменією, Азербайджаном, Багамськими островами, Барбадосом, Белізом, Ботсваною, Брунеєм, Кабо-Верде, Колумбією, Островами Кука, Домінікою, Домініканською Республікою, Сальвадором, Фіджі, Гренадою, Гондурасом, Казахстаном, Киргизстаном, Лесото, Ліберією, Ліхтенштейном, Малаві, Маршалловими Островами, Монголією, Намібією, Нікарагуа, Ніуе, Оманом, Республікою Молдовою, Сент-Китс і Невісом, Сент-Люсією, Сент-Вінсент і Гренадинами, Самоа, Сан-Маріно, Сан-Томе і Прінсіпі, Сейшельськими Островами, Свазілендом, Тонга, Тринідадом і Тобаго, Узбекистаном, Вануату.
Заступник Міністра — керівник апарату А. Седов
* Не публікується. — Прим. ред.
