Навчання співробітників на курсах іноземної мови — відображаємо в податковому обліку
Наше підприємство планує навчати на курсах англійської мови фахівців, які згодом будуть відряджені за кордон для монтажу і налагодження нашої продукції. Чи маємо ми право такі витрати відобразити в податковому обліку з прибутку та ПДВ?
(м. Миколаїв)
У діяльності вітчизняних підприємств, особливо тих, що працюють із зарубіжними партнерами, володіння іноземними мовами певних категорій співробітників (керівники, менеджери зі збуту, інженерно-технічний персонал, секретарі) є нагальною необхідністю та інструментом виживання в конкурентному середовищі. Буває також, що наявний у співробітників рівень володіння іноземною мовою з часом стає недостатнім для виконання поставлених завдань, і тоді керівництво направляє таких співробітників на курси або тренінги з метою підвищення їх професійного рівня, що згодом має зумовити і збільшення ефективності їх праці.
Докладно про бухгалтерський та податковий облік витрат підприємства на навчання своїх співробітників на різних курсах, семінарах і тренінгах ми вже писали (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 74).
Мовні курси є своєрідною формою навчання, після закінчення якого громадянинові, як правило, не видаються документи про освіту державного зразка (форми яких, нагадаємо, затверджено Постановою № 1260).
Визначальним моментом у питаннях податкового обліку витрат підприємства на навчання своїх співробітників на мовних курсах є зв’язок з господарською діяльністю підприємства необхідності такого навчання.
Податок на прибуток. Для цілей підтвердження зв’язку понесених витрат на мовні курси з господарською діяльністю підприємства служитимуть такі документи:
— договір з організаторами курсів, у якому вказується назва курсів, їх зміст і мета проведення. У договорі ці послуги зазвичай вказуються як інформаційні або консультаційні;
— акт наданих послуг з докладним переліком цих послуг, що підписується підприємством та організаторами курсів після їх закінчення.
Основним критерієм зв’язку таких витрат з господарською діяльністю є те, що навички, отримані працівником на курсах, мають у подальшому застосовуватися в роботі на цьому підприємстві, доказами чого можуть бути посадові інструкції співробітників, у яких, спираючись на Довідник № 336, має бути зазначено вимоги щодо виконання певних посадових обов’язків з урахуванням необхідного знання іноземної мови.
Для впевненого відображення витрат на курси в податкових витратах доцільно видати наказ (розпорядження) керівника, у якому закріпити необхідність направлення працівників для навчання. Так само підтвердженням зв’язку навчання на курсах з господарською діяльністю можуть бути накази (розпорядження) про виконання конкретних дій щодо відносин з іноземними партнерами, а також документи про відрядження за кордон.
Наявність вищезазначених документів дає підприємству право віднести вартість таких послуг до складу своїх «податкових» витрат на підставі абзацу «г» п.п. 138.10.2 ПКУ, згідно з яким до складу операційних адміністративних витрат включаються винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податків для забезпечення господарської діяльності.
Податок на додану вартість. Отримані від резидентів послуги з організації курсів (п.п. 186.2.3 ПКУ), так само як і з постачання інформаційно-консультаційних послуг (п.п. «в» 186.3 ПКУ) обкладаються ПДВ за загальною ставкою 20 %.
Формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо залежить від господарського напрямку здійснених витрат. Якщо вони не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, то правом на податковий кредит скористатися не можна (п. 198.3 ПКУ).
Підприємству, працівники якого навчалися на курсах, слід отримати в організатора цього заходу — платника ПДВ податкову накладну, щоб «вхідний» ПДВ з таких операцій потрапив до податкового кредиту.
Податок на доходи фізичних осіб. Згідно з п.п. 165.1.21 ПКУ до оподатковуваного доходу фізичної особи не включається сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих і професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вища за розмір, визначений у абзаці першому п.п. 169.4.1 ПКУ за кожен повний або неповний місяць підготовки або перепідготовки такої фізичної особи, за умови, що така особа уклало з роботодавцем письмовий договір про взяте зобов’язання про відпрацювання в такого роботодавця після закінчення навчального закладу не менше трьох років.
Проте в цій ситуації, як правило, п.п. 165.1.21 ПКУ не застосовується через інший предмет договору з організатором курсів.
У консультації ЄБПЗ, розміщеній на сайті Міндоходів у розділі 103.04, з цього приводу висловлено досить суперечливу точку зору. Податківці стверджують, що вартість навчання працівників не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу, лише якщо ці витрати підлягають включенню до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до розд. III ПКУ.
Із таким твердженням ми погодитися не можемо, оскільки в такому разі вартість інформаційно-консультаційних послуг є витратами, що здійснюються підприємством у виробничих цілях і мають господарську спрямованість, а не доходом працівників.
Олександр Олішевко, економіст-аналітик
