Коригуємо ціну контрольованої операції і суми податкових зобов’язань самостійно
Може статися, що підприємство при здійсненні контрольованої операції застосувало щодо товарів (робіт, послуг) ціну, що не відповідає рівню звичайної ціни. У результаті виявилися заниженими податкові зобов’язання з податку на прибуток і ПДВ. Турбуватися з цього приводу не варто: тепер у вас є право самостійно провести коригування податкових зобов’язань і сплачених сум податків. Більше того, право на відповідне коригування відтепер має й ваш контрагент. Як здійснюватиметься таке коригування, зараз дізнаєтесь.
Ніна КОСТЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Самостійне коригування платником податків ціни контрольованої операції та сум податкових зобов’язань
Порядок проведення самостійного коригування платником податків ціни контрольованої операції та сум податкових зобов’язань у ситуації, коли ціна такої операції не відповідає рівню звичайної ціни, викладено у п.п. 39.5.4 ПКУ.
Дамо визначення. Самостійне коригування — це коригування платником податків ціни контрольованої операції, за результатами якого розрахована ціна відповідає рівню звичайної ціни, навіть якщо така ціна відрізняється від фактичної ціни, установленої при здійсненні контрольованої операції.
Це коригування проводиться протягом календарного року* шляхом відображення в податковій декларації або шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків у порядку, установленому ст. 50 ПКУ.
* При буквальному розумінні, якщо протягом календарного року обсяг контрольованих операцій у платника податків хоча б з одним контрагентом досягнув установленого порога в 50 млн грн. (без ПДВ), то вже до кінця цього календарного року такий платник податків має самостійно відкоригувати свої податкові зобов’язання з цих операцій виходячи зі звичайної ціни. Зробити це потрібно шляхом подання уточнюючих розрахунків у порядку, передбаченому ст. 50 ПКУ. Хоча це стосується в основному лише ПДВ. Щодо податку на прибуток жодних уточнень до кінця поточного календарного року здійснювати не потрібно, оскільки звітним періодом із цього податку для більшості платників податків є рік.
Проте існує й інша точка зору щодо цього питання — «самокоригування» має проводитися за підсумками календарного року, у якому досягнуто 50-мільйонної межі. Дочекаємось роз’яснень від фахівців, які власне й контролюватимуть порядок визначення звичайних цін.
Як бачимо, самостійне «звичайноцінове» коригування за п.п. 39.5.4 ПКУ дуже схоже із «самовиправленням» за п. 50.1 ПКУ. Причому із системного аналізу норм п.п. 39.5.4 ПКУ ми робимо висновок, що «самоштраф» і пеня при такому «звичайноціновому» коригуванні не нараховуються і не сплачуються.
Суму заниження податкового зобов’язання (недоплати), визначену в результаті «самокоригування», має бути сплачено платником податків у строк не пізніше граничного строку сплати відповідного податку, установленого ст. 57 ПКУ, за податковий період, у якому це коригування здійснено. Так вимагає п.п. 39.5.4.4 ПКУ. Виходить, що він установлює специфічні строки сплати сум за уточнюючим розрахунком.
Тобто суму недоплати податку, що утворилася за результатами «самокоригування», платник податків має сплатити до бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації з цього податку.
Пропорційне коригування контрагентом своїх податкових зобов’язань виходячи зі звичайної ціни
Підстави для проведення пропорційного коригування. Принциповим нововведенням є те, що друга сторона контрольованої операції — пов’язана особа згідно з п.п. 39.5.5 ПКУ також має право на коригування своїх податкових зобов’язань виходячи з рівня звичайної ціни. Таке коригування має назву пропорційного коригування і проводиться, якщо:
— за результатами перевірки визначення платником (контрагентом) податків ціни в контрольованих операціях з пов’язаними особами територіальним органом Міндоходів установлено відхилення від рівня звичайних цін і здійснено донарахування податкових зобов’язань, а також відкориговано від’ємне значення об’єкта оподаткування або інші показники податкової звітності;
— або платник податків здійснив самостійне «звичайноцінове» коригування відповідно до п.п. 39.5.4 ПКУ.
Візьміть до відома: це коригування може бути проведене виключно після сплати першою стороною контрольованої операції податкових зобов’язань, донарахованих територіальним органом Міндоходів під час проведеної перевірки, або після їх самостійного відображення у себе цією стороною.
Унесення змін до первинних документів і регістрів бухобліку при проведенні пропорційного коригування не вимагається.
Підставою для здійснення цієї процедури є повідомлення, отримане від центрального органу Міндоходів (п.п. 39.5.5.4 ПКУ). Це повідомлення затвердженої форми контролери мають надіслати платнику (другій стороні контрольованої операції — пов’язаній особі) податків протягом 30 календарних днів із дня виникнення в нього права на проведення коригування одним із способів:
— в електронній формі засобами електронного зв’язку;
— рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
— вручити особисто йому або його уповноваженому представнику під підпис.
Подання заяви про надсилання повідомлення для проведення пропорційного коригування. Якщо у платника податків (другої сторони контрольованої операції — пов’язаної особи) з’явилася інформація, що перша сторона виконала рішення про донарахування податкових зобов’язань, а сам він при цьому не отримав від Міндоходів відповідного повідомлення про проведення пропорційного коригування, то в нього є право звернутися до цього контролюючого органу із заявою про надсилання йому цього повідомлення. До заяви слід додати копії документів, що підтверджують виконання першою стороною рішення про донарахування податкових зобов’язань. Про копії яких саме документів тут ідеться, у п.п. 39.5.5.4 ПКУ не уточнюється. Можливо, докладніші пояснення з цього приводу з’являться, коли Міндоходів розробить і затвердить форму зазначеної заяви та порядок її подання.
Для розгляду заяви в Міндоходів є 15 робочих днів. Після цього воно приймає одне з таких рішень:
— надіслати повідомлення про можливість проведення пропорційного коригування;
— відмовити у проведенні пропорційного коригування, якщо не було дотримано порядку подання заяви або не було додано необхідні документи;
— повідомити про відмову у проведенні пропорційного коригування у зв’язку з оскарженням рішення про донарахування податкових зобов’язань.
Якщо однією зі сторін контрольованої операції є нерезидент, то пропорційне коригування має здійснюватися в порядку та на умовах, передбачених міждержавними угодами про уникнення подвійного оподаткування, укладеними Україною з іншими державами (п.п. 39.5.5.11 ПКУ).
Зворотне коригування
Може виявитися, що пропорційне коригування здійснено на підставі рішення про донарахування податкових зобов’язань, яке в подальшому було скасовано. Тоді виникає необхідність проведення зворотного коригування. Ця процедура проводиться також на підставі повідомлення центрального органу Міндоходів. На це платнику податків дається 20 робочих днів з дати отримання повідомлення. До повідомлення (його форму також має бути затверджено Міндоходів) додаються розрахунок зворотного коригування і копія відповідного судового рішення про скасування рішення про нарахування податкових зобов’язань (п.п. 39.5.5.7 ПКУ).
Повернення надмірно сплачених сум податків за скасованим рішенням проводиться виключно після того, як здійснено зворотне коригування і сторони контрольованої операції сплатили відповідні податки (п.п. 39.5.5.8 ПКУ).
Зверніть увагу: штрафні санкції при проведенні зворотного коригування не нараховуються (п.п. 39.5.5.9 ПКУ).
На цьому стислий огляд «звичайноцінових» нововведень закінчуємо. Проте будьте впевнені: незабаром ми з вами почнемо вивчати ці питання докладніше.
