ПКУ-2013: аналізуємо перші зміни

ПКУ-2013: аналізуємо перші зміни

Настання нового року ознаменувалося появою відразу декількох законодавчих актів, присвячених унесенню змін до ПКУ. Один із цих документів — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 20.11.2012 р. № 5503-VI. Передбачені ним новації так чи інакше стосуватимуться дуже багатьох платників податків, а тому ми не могли залишити без уваги появу цього документа. Зараз за традицією проаналізуємо основні, найбільш принципові положення цього Закону.

Алла СВІРІДЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 481 — Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-BP.

Закон № 4235 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 22.12.2011 р. № 4235-VI.

Закон № 5083 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 р. № 5083-VI.

Закон № 5503 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 20.11.2012 р. № 5503-VI.

Інструкція № 154 — Інструкція про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.04.2005 р. № 154.

Порядок подання заяви № 1675 — Порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 р. № 1675.

Порядок видачі свідоцтва № 1675 — Порядок видачі свідоцтва платника єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 р. № 1675.

Аналіз змін, унесених Законом № 5503 до тексту ПКУ, почнемо чи не з найважливішого питання, а саме дати набуття чинності цим Законом. Як зазначено в його тексті, Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року, крім положення про підвищення ставок акцизного податку на спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої та пиво, що набере чинності з 1 числа третього місяця, наступного за місяцем, в якому буде опубліковано цей Закон. Водночас за загальними правилами закони України набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних виданнях.

Закон № 5503 було опубліковано в газеті «Голос України» від 04.01.2013 р. № 2, а отже, саме з цієї дати набирають чинності його положення.

Таким чином, з датою набуття чинності Законом № 5503 визначилися, а тепер за традицією розглянемо основні новації, передбачені цим документом.

Найбільш важливі зміни, унесені Законом № 5503 до гл. 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ, припадають на долю єдиноподатників груп 5 і 6. Інші, менш істотні, нововведення стосуються всіх платників податків, які застосовують спрощену систему оподаткування, і конкретно єдиноподатників групи 2. Зупинимося детальніше на тому, чого від прийняття Закону № 5503 очікувати суб’єктам підприємницької діяльності — єдиноподатникам.

Нове у правилах роботи єдиноподатників 5 і 6 груп

Для єдиноподатників 5 і 6 груп Законом № 5503 передбачено такі зміни в ПКУ:

— скасовано обмеження щодо чисельності працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку (пп. 5 і 6 п. 291.4 ПКУ);

— знижено ставки єдиного податку (п.п. 293.3.2 ПКУ).

Нові умови роботи, що діють для єдиноподатників груп 5 і 6, наведемо в таблиці.

Нові умови роботи для єдиноподатників груп 5 і 6

Як бачимо, тепер чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з фізособами — підприємцями — платниками єдиного податку групи 5 або юридичними особами — платниками єдиного податку групи 6, не обмежується. Тобто віднині, щоб по праву належати до платників єдиного податку 5 або 6 груп, суб’єктам підприємництва головне — не перевищувати граничний обсяг доходу за календарний рік, який для них становить 20 млн грн. та, звісно, здійснювати тільки ті види діяльності, які не заборонені для єдиноподатників. Нагадаємо: перелік видів діяльності, які заборонено провадити в період перебування на спрощеній системі оподаткування, наведено в п. 291.5 ПКУ.

Також зменшилися ставки справляння єдиного податку для платників 5 і 6 груп з 7 % до 5 % (у разі сплати ПДВ) та з 10 % до 7 % (при включенні ПДВ до складу єдиного податку). При цьому внаслідок більш пізнього набуття чинності Законом № 5503 (не з 01.01.2013 р., як указано в його тексті, а з 04.01.2013 р. — дати його офіційного опублікування) платникам податків, можливо, доведеться розділяти ставки при обчисленні податкових зобов’язань за період з 01.01.2013 р. до 04.01.2013 р. (7 % і 10 %) та із зазначеної дати (5 % і 7 %).

Кредиторська заборгованість зі строком давності, що минув, уключається до доходу єдиноподатників 5 групи (платників ПДВ)

Ще у статті, присвяченій аналізу нових умов роботи для єдиноподатників 5 і 6 груп*, ми звертали увагу читачів на одну недоробку законодавців щодо єдиноподатників 5 групи.

* Див. статтю «Нові групи 5 та 6 платників ЄП: втілення в життя» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 71.

Річ у тім, що при внесенні до ПКУ змін, зумовлених запровадженням нових груп 5 і 6, корективи щодо включення до доходу кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що минув, до пп. 292.3 і 292.6 ПКУ було внесено тільки в частині платників податків групи 6, а про групу 5 у цих пунктах не згадувалося. Із цього формально випливав висновок: кредиторську заборгованість зі строком позовної давності, що минув, до доходу повинні включати: підприємства— єдиноподатники груп 4 і 6, а також фізособи — підприємці групи 3 (платники ПДВ). І оскільки такий дохід у платників податків групи 5 не міг залишитися неоподатковуваним, виникали побоювання, що його доведеться оподаткувати як «цивільні» доходи відповідно до п.п. 164.2.7 ПКУ.

Законом № 5503 законодавці внесли зміни до пп. 292.3 і 292.6 ПКУ і поширили їх дію також на єдиноподатників групи 5 (платників ПДВ). Тому після набуття чинності Законом, що аналізується, єдиноподатники цієї групи (платники ПДВ) відображають дохід у сумі кредиторської заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності (п. 292.3 ПКУ), і роблять це на дату її списання (п. 292.6 ПКУ).

Звітний період для єдиноподатників групи 2

Законом № 5503 законодавці виклали в новій редакції п. 294.1 ПКУ. Тепер згідно із зазначеним пунктом податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку 1 і 2 груп є календарний рік, а для платників єдиного податку груп 3 — 6 — календарний квартал.

Таким чином, тепер звітним періодом для фізичних осіб — єдиноподатників групи 2 є календарний рік. Це означає, що віднині такі платники податків звільняються від щоквартального подання Податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця, а звітують один раз на рік у строки, передбачені п.п. 49.18.3 ПКУ для річного звітного періоду (протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року). Водночас зверніть увагу: якщо протягом року дохід єдиноподатника групи 2 перевищить установлену для нього граничну суму доходу в розмірі 1 млн грн. або він за самостійним рішенням перейде до 3 або 5 групи платників єдиного податку, то декларацію необхідно буде подавати у квартальні строки (оновлений п.п. 296.5.1 ПКУ).

Також варто звернути увагу на два важливі, на наш погляд, моменти.

По-перше, востаннє звітувати у квартальні строки єдиноподатникам групи 2, найімовірніше, доведеться за результатами роботи в IV кварталі 2012 року. Тобто Податкову декларацію платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця за IV квартал 2012 року слід подати до податкового органу не пізніше 11 лютого 2013 року.

По-друге, збільшення тривалості податкового (звітного) періоду для єдиноподатників групи 2 не спричинило зміни строків сплати єдиного податку платниками податків цієї групи. Для них, як і раніше, п. 295.1 ПКУ передбачено авансову сплату єдиного податку, а саме: податок сплачується щомісячно не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Порядок подання Заяви про перехід на єдиний податок

Віднині п.п. 298.1.1 ПКУ передбачає такі способи подання Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (далі — Заява про перехід на єдиний податок):

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису посадових осіб у порядку, установленому законодавством.

Слід зауважити, що перші два способи подання заяви було передбачено п. 4 Порядку подання заяви № 1675 і до внесення відповідних змін до ПКУ. А от подання Заяви в електронному вигляді — це нововведення Закону № 5503. До набуття чинності цим документом платники податків були позбавлені права подавати цю заяву в електронному вигляді. На це, до речі, свого часу вказували і податківці (див. «Вісник податкової служби України», 2012, № 31, с. 14, а також консультацію в розділі 230.01 Єдиної бази податкових знань на офіційному сайті ДПСУ (www.sts.gov.ua)).

Як бачимо, услід за податковою звітністю, електронна форма подання поширюється й на інші складові «податкового» документообігу, у тому числі Заяву про перехід на єдиний податок. Водночас у зв’язку з цим слід ураховувати і низку нюансів:

— подання Заяви в електронній формі — рішення добровільне і приймати його платник податків має право самостійно;

— прийняти рішення про подання Заяви в електронній формі можуть тільки ті платники податків, які отримали посилені сертифікати відкритих ключів підписів посадових осіб (керівника, бухгалтера) та печатки підприємства, уклали з податковим органом договір про визнання документів в електронному вигляді, а також мають програмне забезпечення, що використовується для формування та подання податкових документів в електронній формі.

Інші зміни з єдиного податку

Решта єдиноподаткових змін не настільки суттєві, а мають радше косметичний характер. Стисло розповімо і про ці зміни.

1. До п.п. 6 п. 298.3 ПКУ внесено уточнення, згідно з яким у Заяві про перехід на єдиний податок обов’язково вказується не лише вибрана суб’єктом господарювання ставка єдиного податку або зміна ставки, а також і група або зміна групи. Ця вимога Закону № 5503 приводить у відповідність положення ПКУ до вже усталеної практики заповнення заяви. Адже і до внесення вказаних змін до п.п. 6 п. 298.3 ПКУ суб’єкти підприємницької діяльності, які складали відповідну Заяву при переході на єдиний податок із загальної системи оподаткування, а також новостворені суб’єкти підприємництва, що вибрали спрощену систему оподаткування, повинні були заповнювати в ній поле 8 «Обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування», в якому передбачено місце для зазначення обраної групи платників єдиного податку. У свою чергу, суб’єкти підприємництва, які прийняли рішення про перехід з однієї групи єдиноподатників до іншої групи, в полі 5.2 «Зміна ставки єдиного податку» указували інформацію про зміну групи.

2. Відповідно до нової редакції п.п. 7 п. 299.11 ПКУ у свідоцтві платника єдиного податку вказуються група і ставка єдиного податку. Зверніть увагу: форма свідоцтва, чинна сьогодні, не містить графи для зазначення групи платників єдиного податку, до якої належатиме одержувач цього свідоцтва. Тому невдовзі, імовірно, слід очікувати внесення відповідних змін до Порядку видачі свідоцтва № 1675.

Як відомо, відповідно до абзацу дев’ятого п. 4 розд. ХIХ «Прикінцеві положення» ПКУ КМУ уповноважений щорічно до 1 червня вносити ВРУ проект закону про внесення змін до ПКУ щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції щодо низки податків і зборів.

На виконання цієї норми ПКУ Законом № 5503 встановлено нові, підвищені, ставки деяких податків і зборів:

— акцизного податку (детальніше див. на с. 39);

— збору за першу реєстрацію транспортного засобу (ст. 234 ПКУ);

— екологічного податку (ст. 243 — 248 ПКУ);

— плати за користування надрами (п. 264.4 ПКУ);

— плати за землю за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п. 275.1 ПКУ);

— збору за користування радіочастотним ресурсом України (ст. 320 ПКУ);

— збору за спеціальне використання води (пп. 325.1 — 325.7 ПКУ);

— збору за спеціальне використання лісових ресурсів (пп. 331.1 і 331.2 ПКУ).

Зверніть увагу: важливе значення для цілей застосування нових ставок справляння перелічених податків і зборів має дата опублікування Закону № 5503. Адже, як уже зазначалося, незважаючи на те, що в самому Законі № 5503 датою набуття ним чинності визначено 01.01.2013 р., фактично він набирає чинності з 04.01.2013 р. (тобто з дати його офіційного опублікування). А це, у свою чергу, означає, що проіндексовані ставки податків і зборів починають діяти тільки з указаної дати (з 04.01.2013 р.).

Як бачите, і цього року повторюється торішня ситуація, коли Законом № 4235 було проіндексовано ставки податків і зборів на 2012 рік. Нагадаємо: згаданий Закон набрав чинності з 13.01.2012 р., а отже, із цієї ж дати почали застосовуватися передбачені ним збільшені ставки оподаткування. Це, у свою чергу, спричинило досить неприємні наслідки для платників податків, які зіткнулися зі своєрідним «роздвоєнням» ставок: при обчисленні податкових зобов’язань за період з 01.01.2012 р. по 12.01.2012 р. включно слід було застосовувати ставки збору, що діяли у 2011 році, а починаючи з 13.01.2012 р. — нові, установлені Законом № 4235. На це неодноразово вказували податківці у своїх письмових роз’ясненнях (див., наприклад, листи ДПСУ від 28.02.2012 р. № 5847/7/15-2117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 22 та від 22.02.2012 р. № 5157/7/15-2117).

Як складеться ситуація в нинішньому році та з якої дати податківці порекомендують застосовувати нові ставки оподаткування, запроваджені Законом № 5503, покаже час. Можливо, вони підуть торішнім шляхом, а може, наполягатимуть на застосуванні нових ставок уже з 01.01.2013 р. У будь-якому разі стежте за нашими публікаціями, в яких ми триматимемо вас у курсі всіх найостанніших роз’яснень з цього питання.

Низку положень Закону № 5503 присвячено внесенню змін до розд. VI «Акцизний податок» ПКУ та Закону № 481. Окремі «навколоакцизні» новації спрямовано на зміну розміру мінімального акцизного податкового зобов’язання, специфічної та адвалорної ставки акцизного податку. Решта змін не стосуються ставок оподаткування, а спрямовані на вдосконалення правил справляння цього податку та регулювання обігу алкогольно-тютюнової продукції.

Розглянемо основні новації, передбачені Законом № 5503 в частині сплати акцизного податку та регулювання обігу алкогольно-тютюнової продукції.

Ставки акцизного податку. Законом № 5503 в новій редакції викладено пп. 215.3.2 і 215.3.3 ПКУ. При цьому зміни, унесені до цих підпунктів, зводяться до збільшення:

— специфічної ставки акцизного податку на тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну з одночасним зменшенням впливу адвалорної складової (п.п. 215.3.2 ПКУ);

— розміру мінімального акцизного податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку на тютюнові вироби (п.п. 215.3.3 ПКУ).

Крім того, застосування щодо спиртних дистилятів, а також спиртних напоїв, отриманих шляхом перегонки виноградного вина або вичавків винограду (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00), ставок акцизного податку, визначених п.п. 215.3.1 ПКУ, перенесено на 01.01.2018 р. (оновлений п. 1 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ). У 2013 році ця товарна група оподатковується за ставкою 29 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту.

Обов’язкова реєстрація ТТН на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв. Одна з головних новацій Закону № 5503 — запровадження обов’язкової реєстрації товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв (далі — ТТН) у Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних.

Як відомо, перевезення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв автомобільним транспортом у межах України здійснюється за наявності належно оформленої товарно-транспортної накладної встановленого зразка. Це прямо передбачено п. 1.4 Інструкції № 154. Більше того, обов’язкове використання ТТН для оформлення перевезення спирту етилового та алкогольних напоїв передбачено також положеннями ст. 230 ПКУ. Наприклад, норми цієї статті прямо забороняють здійснювати транспортування горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, на якому вони виготовлені, без ТТН з відміткою представника органу ДПС на акцизному складі (п. 230.18 ПКУ).

Із моменту набуття чинності Законом № 5503 такі ТТН підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв. Відповідні зміни внесено до пп. 230.13, 230.15, 230.17 і 230.18 ПКУ, тобто одночасно до всіх норм Кодексу, що містять згадку про ТТН на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв.

Порядок ведення Єдиного реєстру товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв буде встановлено окремим підзаконним актом, розробити який повинен КМУ. Наразі такий документ ще не прийнято. Тому платники податків опинилися у звичній для себе ситуації: законодавча норма вже діє, проте як її застосовувати ще ніхто не знає.

Найімовірніше, така реєстрація здійснюватиметься подібно до реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте з упевненістю говорити про щось можна буде тільки після прийняття КМУ нормативного акта, яким буде встановлено правила ведення Єдиного реєстру товарно-транспортних накладних.

Зміни порядку роботи акцизних складів. Унесено зміни до порядку роботи акцизних складів. Тепер п. 230.1 ПКУ прямо передбачено, що акцизні склади має бути обладнано витратомірами — лічильниками обсягу виробленого спирту етилового (далі — витратомір-лічильник), які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового. Відпуск спирту етилового без наявності витратоміру-лічильника забороняється.

Аналогічну вимогу щодо обов’язкового обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового, Законом № 5503 внесено і до ч. 5 ст. 2 Закону № 481.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового має бути встановлено КМУ. Наразі вказаний підзаконний акт ще не затверджено. Немає і жодних інших нормативних документів, що роз’яснюють порядок застосування нової норми ПКУ.

У разі появи будь-яких нормативних актів, які зможуть пролити світло на порядок використання в діяльності акцизних складів витратомірів-лічильників, ми обов’язково проінформуємо читачів на сторінках нашої газети.

Тут же звернемо увагу ще на одне нововведення, що стосується діяльності акцизних складів. Річ у тім, що Законом № 5503 підкориговано визначення акцизного складу, наведене в п.п. 14.1.6 ПКУ. Відповідно до нового абзацу другого цього підпункту не вважаються акцизним складом приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, що використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, отримання та видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійсненняя оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії.

Авансова сплата акцизного податку виробниками тютюнових виробів. Підпунктом 222.1.2 ПКУ тепер передбачено, що виробники тютюнових виробів перераховують суми податку до бюджету при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, що діють згідно з ПКУ з доплатою (у разі необхідності) на день подання податкової декларації.

Штрафні санкції згідно із Законом № 481. Ужорсточено відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію:

— фальсифікованих алкогольних напоїв або тютюнових виробів;

— алкогольних напоїв або тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка;

— з підробленими марками акцизного податку.

Після внесення відповідних змін до положень абзацу п’ятнадцятого ч. 2 ст. 17 Закону № 481 за вказані порушення до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 200 % вартості товару, але не менше 8500 грн.

Зміна критерію для надання ліцензії на виробництво коньяку. Виробникам коньяку слід звернути увагу на зміни, унесені Законом № 5503 до ч. 1 і 11 ст. 3 Закону № 481. Суть цих змін полягає в тому, що з 25 до 30 збільшився відсоток використання спирту коньячного власного виробництва або спирту коньячного, викуреного в Україні з виноматеріалів, вироблених із вітчизняної сировини, та витриманого не менше 3 років, у перерахунку на абсолютний алкоголь, виконання якого необхідне для отримання ліцензії на виробництво коньяку. Недотримання вказаного відсоткового обмеження є підставою для анулювання такої ліцензії. Суб’єкти підприємництва, які отримали ліцензію на виробництво коньяку до 01.01.2010 р., повинні застосовувати цей норматив з 01.01.2017 р. з урахуванням вимог ч. 18 ст. 18 Закону № 481.

Інші зміни. Законом № 5503 в новій редакції викладено п.п. 213.3.6 ПКУ. Нагадаємо: раніше цим підпунктом було звільнено від обкладення акцизним податком увезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції), за умови пред’явлення митному органу ліцензії на право виробництва (крім виробництва нафтопродуктів). Нова редакція підпункту, що аналізується, уточнює, що ввезення вказаних товарів (продукції), які використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції), звільняється від оподаткування за умови подальшого виготовлення з такої сировини на митній території України готової продукції, з якої сплачується акцизний податок, або реалізації такої продукції (підакцизних товарів) на експорт.

Крім того, відповідно до п.п. 213.3.6 ПКУ від оподаткування звільняється ввезення на митну територію України тютюнової сировини тютюново-ферментаційними заводами, які здійснюють реалізацію ферментованої тютюнової сировини виробникам тютюнових виробів або на експорт, і реалізація ферментованої тютюнової сировини тютюново-ферментаційними заводами виробникам тютюнових виробів.

Усі ви пам’ятаєте, що Законом № 5083 було внесено зміни до п. 201.1 ПКУ і податкову накладну було доповнено ще одним обов’язковим реквізитом: «номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України». Цей реквізит мав бути введений для імпортних товарів з 12.08.2012 р.

Проте у зв’язку з відсутністю в затвердженій формі податкової накладної окремої графи для зазначення нового реквізиту податківці в листі від 21.08.2012 р. № 1272/0/71-12/15-3117 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 69) повідомили, що новий реквізит податкової накладної заповнювати не потрібно доти, доки не буде затверджено нову форму податкової накладної з відповідними графами.

Як відомо, наразі таких змін усе ще немає. Розуміючи, що ця ситуація на сьогодні залишається неврегульованою, законодавці припинили дію п.п. «ї» п. 201.1 ПКУ, яким саме і передбачено відображення в податковій накладній дати та номера митної декларації, до 01.07.2013 р.

Більшість змін, унесених Законом № 5503 до ПКУ, набирають чинності одночасно з набуттям чинності самим Законом. Водночас дату набуття чинності окремими положеннями цього Закону, а отже, і передбачених ним новацій законодавцями перенесено на пізніші строки.

Ставки акцизного податку. Змінами, унесеними до п.п. 215.3.1 ПКУ, збільшено ставки справляння акцизного податку на спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої та пиво. При цьому Прикінцевими положеннями Закону № 5503 встановлено, що зазначені зміни наберуть чинності з 1 числа третього місяця, наступного за місяцем, в якому опубліковано цей Закон. Оскільки Закон № 5503 опубліковано в січні 2013 року, нова редакція п.п. 215.3.1 ПКУ повинна буде набрати чинності з 01.04.2013 р.

Також установлено ставки акцизного податку щодо спиртових дистилятів, а також спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки виноградного вина або вичавків винограду (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00), які застосовуватимуться з 01.01.2014 р.:

— 32 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту — з 01.01.2014 р. до 31.12.2014 р.;

— 35 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту — з 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р.;

— 38 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту — з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р.;

— 41 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту — з 01.01.2017 р. до 31.12.2017 р.

З 01.01.2018 р. спиртові дистиляти, а також спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавків винограду, планується обкладати акцизним податком за ставкою, визначеною п.п. 215.3.1 ПКУ (п. 1 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Крім того, новим п. 6 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено перспективні ставки акцизного податку (специфічна та адвалорна), а також мінімальне акцизне податкове зобов’язання на сигарети без фільтру та цигарки, а також сигарети з фільтром, які застосовуватимуться з 01.01.2014 р. та з 01.01.2015 р.

Зміни в порядку маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Унесено зміни до порядку маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Із цією метою абзац четвертий ч. 4 ст. 11 Закону № 481 викладено в новій редакції.

Тепер зазначеною нормою Закону передбачено: у разі зміни зразка марок акцизного податку раніше куплені платником акцизного податку марки попереднього зразка застосовуються ним для маркування вироблених, увезених на митну територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів протягом 12 місяців із дати введення марок нового зразка. Алкогольні напої, марковані марками попереднього зразка, можуть перебувати в обігу протягом 12 місяців із дати введення марок нового зразка. Після закінчення цього строку марки попереднього зразка на таких алкогольних напоях підлягають обміну на марки нового зразка.

Тютюнові вироби, марковані марками попереднього зразка, що перебувають в обігу після 12 місяців із дня введення марок нового зразка, вважаються немаркованими.

Заміна залишків раніше придбаних платниками податків марок акцизного податку попереднього зразка, а також марок попереднього зразка на алкогольних напоях, що не реалізовані протягом 12-місячного строку реалізації, марками нового зразка здійснюється безоплатно в порядку, який повинен встановити КМУ.

Водночас нагадаємо, що відповідно до вимог самої ст. 11 Закону № 481 зміни до неї набирають чинності не раніше, ніж через 18 місяців від дня опублікування закону, яким передбачено внесення таких змін. Тобто новий порядок маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів набуде чинності лише у 2014 році. До набрання чинності відповідними змінами до абзацу четвертого ч. 4 ст. 11 Закону № 481 діє його попередня редакція: марки попереднього зразка застосовуються до їх повного використання, а алкогольні напої та тютюнові вироби перебувають в обігу до їх повної реалізації.

Новий вид податкових перевірок. Закон № 5503 передбачає запровадження нового виду перевірок, які можуть здійснювати податкові органи, — так звана документальна невиїзна позапланова електронна перевірка (далі — електронна перевірка).

Відповідно до нового п. 16 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ електронні перевірки передбачається проводити щодо платників податків:

— які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, — з 01.01.2014 р.;

— суб’єктів господарювання мікро-, малого та середнього бізнесу — з 01.01.2015 р.;

— інших платників податків — з 01.01.2016 р.

Як бачите, упровадження електронних перевірок — справа відносно далекого майбутнього. Незважаючи на це, наведемо основні зміни, які вже сьогодні з’явилися в тексті ПКУ та пов’язані із запровадженням нового виду перевірок.

Відповідно до нового абзацу шостого п.п. 75.1.2 ПКУ документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику до органу ДПС, де він перебуває на податковому обліку. Така заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки.

Для проведення електронної перевірки платник податків повинен подати до органу ДПС в електронній формі (з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису посадових осіб) документи, які відповідно до ПКУ пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації).

Зверніть увагу: у п.п. 75.1.2 і п. 85.2 ПКУ зазначено, що форма заяви, порядок її подання та прийняття ДПС рішення про проведення електронної перевірки, а також формат подання документів в електронному вигляді буде встановлено центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок оформлення результатів електронної перевірки описано в новому п. 86.11 ПКУ. Так, за результатами електронної перевірки складатиметься довідка у двох примірниках. Така довідка має бути підписана посадовими особами органу ДПС, які проводили перевірку, та зареєстрована в органі ДПС протягом трьох робочих днів із дня закінчення встановленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії, та/або для консолідованих платників податків — протягом п’яти робочих днів).

Довідка про результати електронної перевірки після її реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам для ознайомлення та підписання протягом п’яти робочих днів із дня вручення.

Навіть якщо платник податків або його законні представники будуть незгодні з висновками перевірки або фактами та даними, викладеними в довідці, вони зобов’язані її підписати. Водночас такий платник податків (його законний представник) зможе подати свої заперечення разом із підписаним примірником довідки.

Заперечення платника податків розглядатимуться органом ДПС протягом п’яти робочих днів із дня їх отримання. При цьому платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень. За результатами розгляду заперечень платнику податків направляється відповідь у порядку, передбаченому ПКУ для направлення (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Передбачається, що результати електронної перевірки будуть підставою для внесення платником податків змін до раніше поданої податкової звітності в порядку, передбаченому п. 50.1 ПКУ. На це вказує оновлений п. 50.1 і п.п. 54.3.2 ПКУ. Більш того, якщо платник податків не подасть уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складання довідки про проведення електронної перевірки, орган ДПС має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (п. 50.3 ПКУ).

1. Статтю 4 ПКУ, яка визначає основні засади податкового законодавства України, доповнено новим п. 4.5. Відповідно до нього при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

2. Унесено зміни до визначення терміна «особа» для цілей податку на додану вартість, наведеного в п.п. 14.1.139 ПКУ. Переважно ці зміни спрямовано на уточнення переліку суб’єктів підприємництва — платників єдиного податку, які підпадають під це визначення. При цьому законодавці пішли від згадки конкретних ставок оподаткування для єдиноподатників і просто вказали, що серед єдиноподатників (фізичних та юридичних осіб) цьому терміну відповідає особа, яка:

— або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ;

— або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ.

3. Нагадаємо: з 01.01.2013 р. діє нова редакція ст. 156 ПКУ, що визначає правила оподаткування діяльності страховиків. Зокрема, у п.п. 156.2.2 цієї статті ПКУ було вказано, що при здійсненні страхової діяльності, передбаченої п. 156.3 ПКУ, податок справляється за ставкою 0 %. Проте слід зауважити, що згаданий п. 156.3 ПКУ визначає порядок обчислення податку страховиками, а от п. 156.4 ПКУ вже встановлює особливості визначення об’єкта оподаткування від здійснення страхової діяльності зі страхування життя. Виходить, що при формулюванні п.п. 156.2.2 ПКУ законодавці просто допустили помилку, пославшись не на ту норму Кодексу.

Законом № 5503 законодавці виправили цю помилку. Після змін, унесених цим Законом (з 04.01.2013 р.), п.п. 156.2.2 містить правильне посилання на п. 156.4 ПКУ. Тобто, як передбачалося, за ставкою 0 % оподатковується страхова діяльність зі страхування життя.