Суб’єкти малого підприємництва: особливості організації та обліку
В Україні суб’єкти малого підприємництва (СМП) становлять вельми істотний сектор економіки. І хоча держава на рівні законодавчих актів декларує підтримку таких осіб, далеко не всі закладені норми діють на практиці. Нечітко визначені навіть критерії віднесення суб’єктів господарської діяльності до категорії малих та мікросуб’єктів. У зв’язку з цим у запропонованій статті розглянемо ті привілеї, на які можуть реально розраховувати названі особи.
Влада КАРПОВА, канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)
Документи статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.
Закон № 877 — Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.
Закон № 4448 — Закон України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 23.02.2012 р. № 4448-VI.
Порядок № 419 — Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.
Інструкція № 286 — Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. № 286.
НП(С)БО 1 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73.
П(С)БО 25 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», у редакції наказу МФУ від 24.01.2011 р. № 25.
Які особи належать до малих та мікросуб’єктів
Критерії розмежування суб’єктів господарської діяльності залежно від кількості працюючих та обсягу доходів від будь-якої діяльності наведено в ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (табл. 1).
Таблиця 1
Суб’єкти малого та мікропідприємництва
| Критерій | СМП | Суб’єкти мікропідприємництва | ||
| юридичні особи | фізичні особи | юридичні особи | фізичні особи | |
| 1. Чисельність | середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб | середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб | ||
| 2 Дохід | річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ | річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ | ||
Як бачимо, критерії розмежування однакові як для юридичних, так і для фізичних осіб. Розглянемо їх детальніше.
1. Чисельність. У нормативних актах чітко не обумовлюється, який саме показник слід використовувати для розрахунку середньої кількості працівників за звітний період. Наразі єдиним документом, в якому наводиться розрахунок такої чисельності, є Інструкція № 286.
Відповідно до п. 3.1 цієї Інструкції середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:
— середньооблікової кількості штатних працівників;
— середньої кількості зовнішніх сумісників;
— середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.
Зауважимо: на цей показник приписують орієнтуватися і податківці в консультації з розділу 108.01 ЄБПЗ.
Порядок розрахунку цього показника досить детально описано в розд. 3 Інструкції № 286. Для визначення середньорічної кількості працівників необхідно розрахувати середньомісячну чисельність штатних працівників, зовнішніх сумісників та осіб, які працюють за цивільно-правовими договорами (див.
табл. 2).
Таблиця 2
Розрахунок середньої кількості працівників підприємства за місяць
| Числа місяця | Кількість | |||
| штатних працівників* | зовнішніх сумісників** | працюючих за цивільно-правовими договорами*** | Разом | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 | 36 | 2 | 3 |
|
| 2 | 36 | 2 | 3 | |
| 3 | 36 | 2 | 3 | |
| 4 | 36 | 3 | 3 | |
| 5 | 39 | 3 | 3 | |
| 6 | 39 | 3 | 4 | |
| 7 | 39 | 3 | 4 | |
| ... | ... | ... | ... |
|
| 8 — 30 | 39 | 3 | 4 | |
| Разом кількість осіб за місяць | 1158 (4 х 36 + 26 х 39) | 87 (2 х 3 + 3 х 27) | 115 (3 х 5 + 4 х 25) | |
| Середня кількість працівників за місяць, осіб | 39 (1158 осіб : 30 днів) | 3 (87 осіб : 30 днів) | 4 (115 осіб : 30 днів) | 46 (39 + 3 + 4) |
| * До облікової кількості штатних працівників уключаються всі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) та виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві (п. 2.1 Інструкції № 286). При цьому до розрахунку беруться особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто всі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору (п. 2.3 Інструкції № 286). Склад таких осіб вказано в пп. 2.4, 2.5 Інструкції № 286. Проте згідно з п.п. 3.2.2 цієї Інструкції не враховуються при розрахунку чисельності працівники, які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, уключаючи тих, які всиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (пп. 2.5.8 — 2.5.9 Інструкції № 286). ** У розрахунку беруть участь тільки зовнішні сумісники (тобто прийняті на роботу з інших підприємств). Якщо ж особа є внутрішнім сумісником (оформлена за сумісництвом на тому ж підприємстві, де й основне місце роботи), вона враховується в обліковій кількості штатних працівників як одна фізична особа (п.п. 2.6.1 Інструкції № 286). *** До кількості працюючих за цивільно-правовими договорами не включаються громадяни-підприємці, які виконували роботи згідно з цивільно-правовими договорами (п. 3.3 Інструкції № 286). Якщо з працівником, який перебуває в обліковому складі підприємства, укладено ще й цивільно-правовий договір, то така особа враховується в обліковій та середньообліковій кількості працівників один раз за місцем основної роботи та не враховується в кількості працюючих за цивільно-правовими договорами (п.п. 2.6.2 Інструкції № 286). | ||||
Далі на підставі показників середньої кількості працівників за місяць визначається середня кількість працівників за рік (СК):
СКр = (СК1 + СК2 + ... + СК12) : 12,
де СК1, СК2 ..., СК12 — середня кількість працівників за відповідний місяць (січень, лютий, ..., грудень).
На практиці існує думка, що осіб, які працюють за цивільно-правовими договорами, уключати до обліку середньої кількості працівників за місяць не потрібно. Певні підстави для цього є: адже такі особи працюють не за трудовим договором та формально працівниками вважатися не можуть. Проте через те, що такі особи вказані в Інструкції № 286, яка, повторимо, є єдиним документом, що регламентує порядок розрахунку середньооблікової чисельності, ігнорувати їх не варто. Отже, тим підприємствам, які залучають осіб для виконання робіт за цивільно-правовими договорами, при розрахунку критеріїв чисельності на цей момент слід звернути увагу.
У результаті визначення середньої кількості працівників може вийти дробове число. У додатку до Інструкції № 286 із цього приводу зазначається: округ-лення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Особливості проведення цієї процедури було викладено в листі Держкомстату України від 27.03.2006 р. № 09/3-9/116.
Водночас, на думку автора, при розрахунку чисельності для визначення критеріїв віднесення до малих та мікросуб’єктів доречніше орієнтуватися на загальні правила округлення. Різниця в результатах між зазначеними видами округлення є помітною тільки при округленні цифри «5». За методом парної цифри в ситуації, коли перед цією цифрою стоїть парне число (2, 4, 6, 8), ця цифра «відкидатиметься» (наприклад, 2,5 ≈ 2, а 3,5 ≈ 4). Отже, порівняно із загальною процедурою округлення в «парному» методі результати будуть менше. І оскільки критерії чисельності використовуються не лише для заповнення форм статспостережень, правильніше для цих цілей усе ж застосовувати загальну процедуру округлення.
2. Річний дохід від будь-якої діяльності. Як обчислювати цей критерій, офіційні органи не роз’яснили. На думку автора, для цих цілей слід використовувати «бухгалтерський» дохід. І тут виникає таке запитання: яку суму доходу використовувати — «грязну» (оборот за кредитом рахунків 7-го класу, без рахунка 79) або ж «чисту» (оборот за дебетом рахунків 7-го класу з кредитом субрахунку 79)? Другий варіант здається правильнішим, оскільки він відповідає визначенню терміна «дохід» з Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290.
Дотримуючись його, річний дохід можна визначити як суму оборотів за рік: Дт 70 —76, Кт 79.
Ще одне запитання виникає щодо визначення показника, з яким здійснюється порівняння доходу. Оскільки свіжих роз’яснень офіційних органів з цього приводу немає, залишається спиратися на «старовинний» лист НБУ від 22.03.2004 р. № 13-410/1390, у якому пропонувалося визначати цей показник так. Спочатку розраховується середньозважений курс гривні до іноземних валют за місяць:
де Ki — значення курсу в періоді;
ni — кількість днів у періоді;
i — індекс періоду, протягом якого курс не змінювався;
N — кількість календарних днів у місяці.
Середньорічний курс розраховується як частка від ділення суми середньозважених курсів, визначених за кожен місяць, на 12.
За даними, розміщеними на офіційному сайті НБУ, середній курс євро за 2012 рік становить 10,2705536 грн. за 1 євро. Відповідно обмежувальні дохідні критерії за 2012 рік визначаються:
— для СМП: 10,2705536 х 10000000 = 102705536 грн. за рік;
— для суб’єктів мікропідприємництва: 10,2705536 х 2000000 = 20541107 грн. за рік.
Специфіка оподаткування
Окремих податкових привілеїв саме для суб’єктів малого та мікропідприємництва не встановлено. Проте мікросуб’єкти, що відповідають установленим у п. 291.4 ПКУ критеріям, можуть обрати спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку (п. 291.4 ПКУ). Адже вони вписуються в «єдиноподаткові» критерії і за чисельністю, і за доходом, проте можуть претендувати на «місце під сонцем» не вище другої групи.
Водночас платниками єдиного податку п’ятої і шостої груп можуть бути й середні суб’єкти підприємництва, оскільки в цих групах немає обмеження щодо чисельності працівників (тобто вона може перевищувати і 50 осіб).
Ще одна особливість пов’язана з можливістю застосування суб’єктами мікропідприємництва нульової ставки податку на прибуток (п. 154.6 ПКУ), але знову-таки, при дотриманні встановлених цією статтею критеріїв (детальніше про «нульовиків» див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 90, с. 30).
Особливості бухгалтерського обліку
Стосовно бухгалтерського обліку всіх суб’єктів малого та мікропідприємництва можна умовно поділити на три групи:
1) особи, які застосовують П(С)БО 25;
2) особи, які здають фінзвітність у загальному «національному» форматі;
3) особи, які використовують Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ).
До першої групи потрапляють усі СМП, за винятком осіб, які входять до другої і третьої груп (п. 2 розд. І ПСБУ 25).
Склад фінзвітності, що подається, залежить від особливостей оподаткування особи та докладно розглядався у статті «Подання фінансової звітності» («Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 28, с. 13). Тому зараз ми звернемо увагу лише на таке.
Згідно з п. 2 розд. I П(С)БО 25 Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (форми № 1-мс, № 2-мс) повинні подавати платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 4 п. 291.4 ПКУ (платники 4 групи), а також СМП-«нульовики». Водночас є підстави вважати, що ці норми стосуються і платників єдиного податку, зазначених у п.п. 6 п. 291.4 ПКУ (платники 6 групи)*. Це випливає з норм п. 296.1.3 ПКУ, якими передбачається, що платники єдиного податку четвертої і шостої груп використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку доходів та витрат з урахуванням положень п. 44.2 цього Кодексу.
* Те, що в П(С)БО 25 не згадуються платники ЄП шостої групи, можна пояснити досить просто: на момент прийняття відповідних норм П(С)БО 25 такої групи в ПКУ ще не було, а після її появи зміни до зазначеного Положення більше не вносилися.
Нагадаємо: відповідно до п. 44.2 ПКУ платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 4 п. 291.4 ПКУ**, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат з метою розрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Мінфіном. Отже, платники єдиного податку — юридичні особи повинні визначати об’єкт обкладення єдиним податком за даними бухгалтерського обліку. Для цих цілей було розроблено «спрощений» фінзвіт у складі форм № 1-мс, № 2-мс.
** До цієї норми, вочевидь, через недогляд законодавців не було внесено зміни, що стосуються платників єдиного податку з п.п. 6 п. 291.4 ПКУ (6 група платників ЄП).
Для СМП-єдиноподатників, не зареєстрованих платниками ПДВ, передбачена можливість систематизації інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, у регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису (п. 9 розд. I П(С)БО 25). На виконання цих норм було прийнято Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Мінфіну від 15.06.2011 р. № 720, які через свою незручність не набули повсюдного поширення на практиці.
Необхідно також зауважити: сама ідея отримання інформації щодо єдиного податку з даних бухгалтерського обліку нежиттєздатна, оскільки порядок визначення бази обкладення єдиним податком принципово відрізняється від методології ведення бухгалтерського обліку. Так, у бухгалтерському обліку основоположним принципом є принцип нарахування та відповідності доходів і витрат, який реалізується і в обліку з податку на прибуток.
Утім, при розрахунку об’єкта обкладення єдиним податком використовується інший принцип — більшість доходів відображаються за касовим методом, а витрати не враховуються.
У результаті виходить, що платники єдиного податку повинні:
1) або проігнорувати принципи бухгалтерського обліку та вести бухоблік за податковими показниками, зокрема, відображати доходи за касовим методом — тоді формально буде дотримано вимоги ПКУ та П(С)БО 25;
2) або відображати доходи/витрати у звичайному порядку відповідно до принципу нарахування, але при цьому формально порушаться вимоги ПКУ та П(С)БО 25.
На думку автора, слід віддати перевагу другому підходу, оскільки перший «гібридний» варіант дуже складний та методологічно неправильний.
До другої групи осіб, які подають фінзвітність згідно з нацстандартами в загальному форматі, передбаченому НП(С)БО 1, із СМП переважно потрапляють суб’єкти підприємницької діяльності:
1) які здійснюють обмін іноземної валюти (за винятком банків);
2) які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів;
3) у статутному капіталі яких частка вкладів, що належить юридичним особам — засновникам та учасникам цих суб’єктів, які не є СМП, перевищує 25 %.
Водночас до числа таких осіб не входять суб’єкти, зобов’язані складати фінзвітність відповідно до МСФЗ в обов’язковому або в добровільному порядку (група 3).
До третьої групи осіб уключаються СМП, зобов’язані складати фінзвітність за МСФЗ, а також особи, які роблять це в добровільному порядку (ст. 121 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.06.99 р. № 996-XIV).
До осіб, зобов’язаних складати фінзвітність за МСФЗ, станом на 01.01.2013 р. належать (п. 2 Порядку № 419):
— публічні акціонерні товариства;
— банки;
— страховики;
— підприємства, які проводять господарську діяльність за такими видами: надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ 64 КВЕД ДК 009:2010), за винятком діяльності з управління активами (група 64.3 КВЕД ДК 009:2010), а також недержавне пенсійне забезпечення (група 65.3 КВЕД ДК 009:2010).
Ці особи складають фінзвітність за МСФЗ та подають її в повному форматі, передбаченому НП(С)БО 1 (див. лист Головного Управління статистики в Тернопільській області від 01.04.2013 р. № 05/2-10/55).
Податкові перевірки
Для СМП передбачено особливі (скорочені) строки проведення податкових перевірок (табл. 3).
Таблиця 3
Строки проведення податкових перевірок СМП
| Показник | Документальні планові перевірки (ст. 77 ПКУ)* | Документальні позапланові перевірки (ст. 78 ПКУ) |
| 1. Тривалість проведення перевірки | 10 робочих днів (абзац перший п. 82.1 ПКУ) | 5 робочих днів (абзац перший п. 82.1 ПКУ)** |
| 2. Строк, на який може бути продовжено перевірку | не більше ніж на 5 робочих днів (абзац другий п. 82.1 ПКУ) | не більше ніж на 2 робочі дні (абзац другий п. 82.1 ПКУ) |
| * Ці правила поширюються і на документальні невиїзні перевірки, що було підтверджено в листі ДПАУ від 31.01.2011 р. № 2518/7/23-4017/89. ** Існують особливості проведення перевірок фізичних осіб — підприємців, які не мають найманих працівників, у випадках припинення підприємницької діяльності, провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подання заяви про зняття з обліку. Перевірки зазначених осіб проводяться у строк не більше 3 робочих днів, якщо дотримуються такі умови: | ||
Можливість зупинення проведення перевірок СМП у ПКУ не передбачена.
Варто зауважити: платники податків, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності — з 01.01.2014 р.; суб’єкти господарювання мікро-, малого та середнього бізнесу — з 01.01.2015 р. матимуть можливість проведення електронних перевірок.
Згідно з п.п. 75.1.2 ПКУ документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків із незначним ступенем ризику*, визначеного відповідно до п. 77.2 ПКУ, до органу ДПС, у якому він перебуває на податковому обліку.
* Наразі критерії відбору платників за ступенем ризику для цілей проведення контрольних заходів наведено в Методичних рекомендаціях щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання, затверджених наказом ДПАУ від 23.08.2011 р. № 495.
Основна перевага електронних перевірок полягає в тому, що податківці самостійно не нараховуватимуть податкові зобов’язання за їх результатами (п.п. 54.3.2 ПКУ). Тобто в разі виявлення заниження податкових зобов’язань органом ДПС у результаті проведення такої перевірки платник податків повинен буде сплатити тільки передбачений п. 50.1 ПКУ «самоштраф» та пеню.
Інші перевірки
Деякі перевірочні привілеї передбачено Законом № 4448 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 29) для:
— фізичних осіб — підприємців, платників єдиного податку, не зареєстрованих платниками ПДВ, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику;
— юридичних осіб — платників єдиного податку за ставками 5 і 10 %**, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику.
** На сьогодні такої ставки ЄП уже не існує.
Утім, зважаючи на нечіткість законодавчих формулювань зазначеними привілеями можуть скористатися також фізичні особи — підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування та не є платниками ПДВ, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику.
Якщо СМП потрапляє під дію Закону № 4448, то щодо нього можуть проводитися лише обмежені види перевірок, визначені пп. 1 і 2 ст. 3 Закону № 4448.
1. Перевірки за дотриманням санітарного законодавства (п. 1 ст. 3 Закону № 4448). Стосовно єдиноподатників, які належать до середнього та незначного ступеня ризику***, органи державного нагляду мають право проводити лише позапланові перевірки за дотриманням санітарного законодавства. Планові перевірки щодо цієї категорії осіб проводитися не можуть.
*** Відповідні критерії див. у додатку до постанови КМУ від 30.11.2011 р. № 1405.
2. Перевірки органів захисту прав споживачів (п. 1 ст. 3 Закону № 4448). Щодо осіб, які належать до середнього та незначного ступеня ризику**** можуть здійснюватися тільки позапланові перевірки за скаргами споживачів. Право на проведення планових перевірок відсутнє.
**** Відповідні критерії затверджено постановою КМУ від 27.12.2008 р. № 1164.
3. Перевірки органів Пенсійного фонду України (п. 2 ст. 3 Закону № 4448). Стосовно осіб, діяльність яких віднесена до незначного ступеня ризику*****, планові та позапланові перевірки не проводяться******.
***** Див. Порядок проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових та позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 09.03.2011 р. № 233.
****** У листах ПФУ від 02.04.2009 р. № 5835/03-30, від 20.02.2009 р. № 2874/09-10 і від 19.08.2008 р. № 14639/09-10 було підтверджено, що діяльність цього органу регламентується, зокрема, Законом № 877.
Решта контролюючих органів (за винятком перелічених далі), не мають права проводити планові та позапланові перевірки єдиноподатників, діяльність яких віднесена до середнього та незначного ступеня ризику.
Наявність обмежень на проведення перевірок осіб, указаних в Законі № 4448, було підтверджено, зокрема, в листі Держслужби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 15.08.2012 р. № 6963/0/8.1-9.1-9/6/12.
Проте слід зауважити, що Закон № 4448 не є самостійним нормативним актом та містить посилання на термінологію із Закону № 877. І оскільки критерії ризику, на які посилається Закон № 4448, установлено для цілей застосування Закону № 877, то є підстави вважати, що на Закон № 4448 поширюються обмеження у сфері застосування останнього.
За такої інтерпретації мораторій не поширюється на такі перевірки:
— валютного контролю;
— митного контролю (див. лист ДМСУ від 10.02.2009 р. № 11/8-21/1096);
— державного експортного контролю;
— контролю за дотриманням бюджетного та податкового законодавства і касових операцій;
— контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків (під ці перевірки, зокрема, потрапляють фактичні перевірки розрахунків, що проводяться за допомогою реєстраторів розрахункових операцій; детальніше див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 48, с. 10);
— контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
— страхового нагляду та інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг;
— державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції (див. лист АМКУ від 05.10.2007 р. № 21-294/08-6479);
— державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті;
— державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду (див. лист Держархбудінспекції від 26.08.2010 р. № 26-17-5041);
— передбачені КпАП (на цій підставі в листі Держфінмоніторингу від 02.10.2007 р. № 6914/0800-4 було зроблено висновок, що на перевірки цього органу Закон № 877 не поширюється);
— під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства та правосуддя. У листі МВС України від 30.01.2012 р. № 1289/Чн було підтверджено, що на заходи щодо оперативно-розшукової діяльності, які проводяться міліцією, Закон № 877 не поширюється. Водночас з листа випливає, що цей Закон діє відносно контрольних функцій підрозділів Головного управління Державної автомобільної інспекції МВС, Державної служби охорони МВС, підрозділів міліції громадської безпеки, Управлінь боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС, підрозділів ветеринарної міліції;
— державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки;
— державного контролю та нагляду у сфері цивільної авіації.
Крім того, деякі контролюючі органи наполягають на тому, що дія Закону № 877 на них не поширюється. До таких органів, зокрема, належать:
— Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (див. листи виконавчої дирекції Фонду від 07.12.2010 р. № 01-16-2493, від 15.08.2008 р. № 01-14-1692, від 12.12.2007 р. № 01-14-2696, від 02.10.2007 р. № 01-14-2045, лист Мінпраці від 13.04.2012 р. № 103/18/99-12);
— Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (див. листи ДЦЗ від 16.08.2012 р. № ДЦ-09-4005/0/6-12 та від 15.08.2008 р. № ДЦ-04-5065/0/6-08, Мінпраці від 13.04.2012 р. № 103/18/99-12, правління Фонду від 24.07.2008 р. № ДЦ-04-4530/0/6-08);
— Державна фінансова інспекція України (див. листи ГоловКРУ від 12.08.2008 р. № 25-11/891, Мін’юсту від 21.08.2008 р. № 505-0-2-08-19);
— Державний комітет статистики України (див. лист Держкомстату від 04.10.2007 р. № 18-16/263);
— представники профспілок з питань охорони праці (див. лист Федерації профспілок України від 25.06.2008 р. № 06/01-26/1220);
— Держінспекція з питань праці (див. лист Держінспекції з питань праці від 03.08.2012 р. № 2781/21/07/01-12).
Тому відстоювати можливість недопущення таких осіб до проведення перевірок названих єдиноподатників буде дуже складно.
Помилки ідентифікації
Часто у практиків виникає запитання: які санкції можуть загрожувати за неправильне визначення критеріїв СМП? Тут усе залежить від конкретної ситуації.
Наприклад, якщо підприємство помилково зарахувало себе до суб’єктів мікропідприємництва, не будучи таким, то до його посадових осіб може бути застосовано адмінсанкції за несвоєчасне подання фінансової звітності до органів статистики. Адже таким суб’єктам дозволено подавати тільки річну фінзвітність (п. 2 Порядку № 419), тоді як реш-та СМП повинні подавати фінзвітність до органів статистики щоквартально.
За це порушення на посадових осіб може бути накладено адміністративний штраф за ст. 1863 КпАП від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 255 грн.).
Якщо ж унаслідок помилкової ідентифікації особа подавала не ту фінзвітність, наприклад, фінзвіт за ф. № 1-м і № 2-м, а мала подавати звітність у «великому» форматі або навпаки, то це свідчитиме про порушення порядку ведення бухгалтерського обліку.
За таке порушення передбачений адміністративний штраф за ст. 1642 КпАП у розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 136 до 255 грн.). Щоправда, цей штраф для більшості СМП є безпечним, оскільки накладають його згідно зі ст. 2341 КпАП органи Держфінінспекції (колишнє КРУ), які відвідують переважно «бюджетників». Крім того, за це порушення може бути застосовано і зазначений вище штраф статистиками.
Ну а якщо внаслідок помилкових критеріїв підприємство неправомірно було платником єдиного податку або ж податку за «нульовою» ставкою, то відповідальність буде істотно вища. Не виключено, що в цьому випадку Свідоцтво про сплату єдиного податку анулюють та донарахують платежі як на загальній системі оподаткування з усіма штрафними санкціями.
Отже, таких помилок (так само як і інших) краще не допускати.
На завершення нам залишається побажати СМП успішної роботи, а з обліковими питаннями, гадаємо, Ви тепер розберетеся.
