Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Можливість роботи без РРО: хто щасливчик?

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Липень, 2013/№ 57
В обраному У обране
Друк
Стаття

Можливість роботи без РРО: хто щасливчик?

 

Як правило, суб’єкти господарювання, які торгують за готівку, зобов’язані проводити такі операції через РРО. Проте з цього правила є винятки — у низці випадків торговцям надана можливість обходитися без РРО. Розглянемо детальніше ці випадки.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Випадки, що не потребують застосування РРО

Без РРО і РК. За загальним правилом, установленим п. 1 ст. 3 Закону про РРО, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити такі операції на повну суму придбання (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі — РК).

При цьому під розрахунковою операцією згідно зі ст. 2 Закону про РРО розуміється приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Якщо ж операція не відповідає критеріям розрахункової (безпосередньо не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг), то при її здійсненні РРО не застосовується. Це підтверджують і фахівці Міндоходів у консультації, розміщеній у розділі 109.03 ЄБПЗ. Згідно з їх роз’ясненнями, без застосування РРО, але з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою в установленому порядку, здійснюється надходження за операціями, безпосередньо не пов’язаними з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (уключаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництв), у тому числі:

— погашення дебіторської заборгованості;

— погашення заборгованості за позиками;

— безоплатне одержання коштів;

— відшкодування матеріальних збитків;

— внески до статутного капіталу;

— платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті;

— дохід (проценти) від володіння корпоративними правами;

— повернення невикористаних підзвітних сум;

— інші надходження.

І хоча в цій консультації йдеться найімовірніше про підприємства (саме вони зобов’язані виписувати прибуткові касові ордери), це не означає, що фізичній особі — підприємцю при здійсненні таких операцій потрібно використовувати РРО. Вона такою ж мірою вільна від зобов’язань із застосування РРО, хоча і не оформляє прибуткові касові ордери (про це читайте далі).

Крім того, ст. 9 Закону про РРО встановлює низку випадків, коли суб’єкти господарювання при продажу товарів (наданні послуг) мають право не використовувати РРО та РК. При цьому, щоправда, вони зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3 Закону про РРО).

Нагадаємо: згідно зі ст. 2 Закону про РРО розрахунковий документ — це документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений уручну.

Для наочності перелік таких випадків наведемо в табл. 1.

 

Таблиця 1

Випадки, коли не потрібне застосування РРО та РК

№ з/п

Випадки, коли не потрібне застосування РРО і РК

Пункт ст. 9 Закону про РРО

1

2

3

1

Торгівля продукцією власного виробництва та надання послуг підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ та організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку

п. 1

2

Виконання всіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти)

п. 2

3

Виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти в разі, якщо ці операції виконуються в касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів НБУ

п. 3

4

Продаж проїзних та перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю

п. 4

5

Продаж білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється в режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, який реалізовує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів

п. 4

6

Продаж квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів

п. 4

7

Продаж товарів (надання послуг) фізичними особами — підприємцями, які сплачують єдиний податок

п. 6

8

Продаж товарів (крім підакцизних) (надання послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до ПКУ

п. 8

9

Здійснення фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках

п. 9

10

Продаж у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 % загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів

п. 10

11

Продаж жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену

п. 10

12

Продаж води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок і бідонів

п. 11

13

Продаж страв та безалкогольних напоїв в їдальнях та буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу

п. 11

14

Продаж товарів (надання послуг), якщо в місці отримання таких товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо)

п. 12

15

Продаж товарів у системах електронної торгівлі (комерції)

п. 13

 

Без РРО, але з РК. Можливість здійснення готівкових розрахунків з покупцями без РРО, але із застосуванням РК установлена ст. 10 Закону про РРО. Такою можливістю мають право користуватися ті підприємства та підприємці, види діяльності яких наведені в Переліку № 1336.

При цьому для видів діяльності, зазначених у пп. 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 Переліку № 1336, установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) на рівні 200 тис. грн.

Розраховувати такий граничний 200-тисячний обсяг слід за 12 попередніх місяців (365 або 366 календарних днів), а не за календарний рік (з 1 січня по 31 грудня). У разі перевищення такої межі суб’єкт господарювання використовувати РК та КОРО вже не зможе, а повинен буде застосовувати РРО. Причому перейти на розрахунки із застосуванням РРО потрібно протягом місяця після перевищення межі (див. листи ДПАУ № 14083 та від 23.12.2004 р. № 11643/6/23-2119).

Зупинимося детальніше на окремих випадках, що не потребують застосування РРО та РК.

 

Продаж продукції власного виробництва з розрахунками за неї в касі підприємства та оформленням касових ордерів

Отже, п. 1 ст. 9 Закону про РРО дозволяє не використовувати РРО та РК підприємствам, які торгують продукцією власного виробництва.

Нагадаємо: підприємство належить до сфери торгівлі, якщо в його статистичній довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі — ЄДРПОУ) указано код виду діяльності, що належить до оптової або роздрібної торгівлі (розділи 50 — 52 секції G КВЕД*). Хоча фахівці Міндоходів у цілях визначення торгівлі як основного виду діяльності пропонують керуватися статутом підприємства (див. консультацію, розміщену в розділі 109.03 ЄБПЗ).

* Тут і далі йдеться про ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності», дію якого продовжено до 31.12.2013 р. (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 16, с. 3).

На такі підприємства, як випливає з наведеної вище норми Закону про РРО, звільнення від застосування РРО не поширюється.

Усі ж інші суб’єкти господарської діяльності — виробники можуть не застосовувати РРО в разі одночасного дотримання двох умов:

— торгівля здійснюється продукцією власного виробництва;

— розрахунки провадяться в касі підприємства з оформленням касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою в установленому порядку.

Згідно з п. 1.2 Положення № 637 каса — це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівки, інших цінностей, касових документів. При цьому, на думку працівників податкового відомства, місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігається отримана за реалізовані товари (надані послуги) готівка. А касою підприємства може бути робоче місце касира (наприклад, стіл), де здійснюються касові операції та ведеться їх облік (див. консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2010, № 37, с. 34).

Додамо: з точки зору Держкомпідприємництва (див. лист від 13.11.2009 р. № 14014), якщо суб’єкт господарювання здійснює реалізацію продукції власного виробництва не через касу, а через власні магазини, інші об’єкти реалізації за готівку, то відповідно до Закону про РРО такий суб’єкт повинен застосовувати РРО. Хоча фахівці Міндоходів нічого не мають проти реалізації продукції власного виробництва через касу підприємства без РРО навіть в тому випадку, якщо при реалізації цієї ж продукції на інших господарських одиницях застосовуються РРО (див. консультацію, розміщену в розділі 109.02 ЄБПЗ).

І ще майте на увазі: спосіб розрахунків готівкою через касу з оформленням прибуткового касового ордера при реалізації продукції власного виробництва та наданні послуг без застосування РРО можуть використовувати виключно підприємства. Для фізичних осіб — підприємців, які працюють на загальній системі*, цей варіант застосовувати не можна. Річ у тім, що норми п. 1 ст. 9 Закону про РРО стосуються тільки підприємств, установ та організацій усіх форм власності, за винятком підприємств торгівлі та громадського харчування. Підприємець же, по-перше, не є підприємством, установою або організацією, а по-друге, у нього згідно з п. 4.2 Положення № 637 немає каси, він не веде касову книгу та відповідно не оформляє прибуткові та видаткові касові ордери (вимогу про обов’язкове оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими ордерами (гл. 3 Положення № 637) установлено тільки для юридичних осіб). Підтверджують це і податківці в консультації, опублікованій у тижневику «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», 2012, № 15, с. 15. Тому який би документ про приймання готівки підприємець не виписав, він не зможе скористатися привілеями з п. 1 ст. 9 Закону про РРО, оскільки цей документ не вважатиметься прибутковим касовим ордером.

* Фізособи-єдиноподатники, нагадаємо, звільнені від застосування РРО на підставі п. 6 ст. 9 Закону про РРО та п. 296.10 ПКУ.

Отже, при реалізації продукції власного виробництва та наданні послуг підприємці-загальносистемники зобов’язані застосовувати РРО.

 

Продукція власного виробництва: що під цим мається на увазі

Розшифровки терміна «продукція власного виробництва» Закон про РРО не містить, але відповідь на це запитання постарався дати головний податковий орган. Так, у листі від 14.02.2007 р. № 1440/6/23-8019 ДПАУ, ґрунтуючись на визначенні терміна «виробництво» із Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III, дійшла висновку, що продукцією власного виробництва можна вважати продукцію, яка виготовляється та реалізується самим підприємством у єдиному технологічному процесі з використанням власної та найманої робочої сили. Аналогічне визначення міститься в п.п. 2.4.8 листа № 14083, а також у консультаціях фахівців Міндоходів, розміщених у розділі 109.03 ЄБПЗ.

Проте і чіткого формулювання терміна «єдиний технологічний процес» у чинному законодавстві, на жаль, немає.

ВАСУ в ухвалах від 12.01.2011 р. № К-24913/10 та від 12.06.2013 р. № К-45607/09, а також Держкомпідприємництва в листі від 13.11.2009 р. № 14014 пропонують із цією метою орієнтуватися на визначення терміна «повний технологічний цикл виробництва», наведене у ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР. Тут під повним технологічним циклом виробництва розуміється сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій, акредитованих органами виконавчої влади, уповноваженими відповідно до законодавства.

Утім, єдиний технологічний процес для кожного виробництва може бути своїм власним. А якщо для конкретного виду виробництва немає затверджених технологічних процесів, розроблених, наприклад, профільними міністерствами та відомствами, підприємству варто розробити та затвердити свій технологічний процес, спираючись на вже наявні ДСТУ, розроблені для подібних виробництв.

Крім того, у постанові від 15.07.2010 р. № К-20185/07 ВАСУ в цілях класифікації продукції як продукції власного виробництва визнав за можливе для суб’єктів господарської діяльності з іноземними інвестиціями використовувати розшифровку цього терміна, наведену в Порядку № 1061. Нагадаємо: згідно з п. 2 цього Порядку продукцією власного виробництва вважається продукція, яка була вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням власного або орендованого майна. При цьому переробка чи обробка продукції підприємством визнається достатньою, якщо виготовлена продукція класифікується в іншій тарифній позиції (на рівні перших чотирьох знаків цифрового коду ТН ЗЕД; зараз слід орієнтуватися на УКТ ЗЕД), ніж вироби і матеріали, придбані підприємством та використані ним для виробництва цієї продукції, або якщо частка доданої вартості продукції при її переробці чи обробці становить не менше 50 % (п. 4 Порядку № 1061). Отже, поліпшення якісних характеристик чужої продукції не вважається її виробництвом.

При цьому в п. 5 Порядку № 1061 описані технологічні операції, які не може бути визнано достатньою переробкою. До них належать:

— забезпечення схоронності продукції під час її зберігання чи транспортування;

— подріблення партії продукції;

— сортування і переупаковка, розлив;

— прості складальні операції;

— змішування компонентів без надання отриманій продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

— поєднання наведених операцій.

Схожі критерії достатньої переробки товару наведено також у ст. 40 МКУ та в Правилах визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 30.11.2000 р., що набрало чинності для України 21.12.2001 р.

З урахуванням викладеного доходимо висновку, що продукція, яка продається підприємством, може вважатися продукцією власного виробництва, якщо вона, зокрема:

— виготовляється та реалізується самим підприємством у єдиному технологічному процесі з використанням власної та найманої робочої сили;

— класифікується в іншій тарифній позиції (на рівні перших чотирьох знаків цифрового коду УКТ ЗЕД), ніж вироби та матеріали, придбані підприємством та використані для виробництва цієї продукції.

Свою позитивну роль тут може зіграти і наявність у статуті підприємства положення про те, що виробництво є для нього основним видом діяльності, а в довідці з ЄДРПОУ — «виробничого» коду за КВЕД. Це підтверджують постанова ВГСУ від 24.03.2005 р. у справі № 2-15/12682-2004, ухвала ВАСУ від 20.06.2012 р. № К-274/09, а також консультація фахівців Міндоходів, розміщена в розділі 109.03 ЄБПЗ.

 

Продаж продукції, виготовленої із сировини, переробленої на давальницьких умовах

На наш погляд, продукція, отримана замовником у результаті переробки виконавцем сировини, що належить замовнику та не потребує додаткових витрат щодо її доопрацювання (тобто готова продукція), вважається для такого замовника готовою продукцією власного виробництва. Це випливає з п. 443 Методрекомендацій № 373, згідно з яким виготовлена з давальницької сировини продукція стає готовою продукцією для замовника. При цьому прямими витратами на її виробництво є вартість переданої в переробку сировини та вартість послуг із переробки.

Проте враховуючи роз’яснення ДПАУ, викладені в листі від 14.02.2007 р. № 1440/6/23-8019 щодо терміна «продукція власного виробництва», у цій ситуації підприємству-замовнику складно буде довести свою причетність до виготовлення цієї продукції. Тим більше, що Міністерство фінансів України в листах від 16.08.96 р. № 18-19123, від 20.05.97 р. № 22-03/7-1 та від 22.06.2007 р. № 31-34000-10-16/12889, присвячених відображенню в бухгалтерському обліку давальницьких операцій, фактично дало зрозуміти, що замовник не є виробником продукції, виготовленої виконавцем із сировини, що належить такому замовнику.

Тобто виходить, що замовник, який не бере участі у виробництві продукції, не може вважати її продукцією власного виробництва (детальніше з цього приводу див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 13, с. 28). А отже, реалізація покупцям цієї продукції за готівку потребуватиме від продавця застосування РРО. У всякому разі такий висновок можна зробити з консультації податківців, опублікованої в тижневику «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», 2009, № 15, с. 11.

Хоча ті ж податківці з цього приводу висловлювали і ліберальніші думки. Наприклад, у консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 42, вони вказали, що в разі реалізації цукру в мішках як продукції власного виробництва, отриманої на давальницьких умовах від цукрозаводу (якщо вартість тари (мішка) включена до вартості цукру власного виробництва), РРО і РК не застосовуються, а розрахунки здійснюються через касу підприємства. Якщо ж мішки обліковуються окремо як зворотна або заставна тара, їх реалізація може здійснюватися із застосуванням РРО. Тобто цукор тут розглядається як продукт власного виробництва.

Ураховуючи неоднозначне ставлення до ситуації, що розглядається, підприємствам, що реалізують готову продукцію, виготовлену із сировини, переробленої на давальницьких умовах, питання, пов’язані із застосуванням РРО, усе-таки краще вирішувати на підставі індивідуальних письмових роз’яснень свого податкового органу.

 

Надання послуг з розрахунками за них у касі підприємства та оформленням касових ордерів

Як уже зазначалося, згідно зі ст. 3 Закону про РРО суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють продаж за готівку товарів та послуг, зобов’язані застосовувати РРО.

Проте якщо надання послуг є для підприємства основним та єдиним видом діяльності, то запитань не виникає — воно сміливо може користуватися привілеями, наданими п. 1 ст. 9 Закону про РРО, та не застосовувати РРО при розрахунках зі своїми замовниками, якщо, звісно, такі розрахунки проводяться ним через касу з оформленням прибуткових касових ордерів.

Що ж мається на увазі під послугами? На наш погляд, відповідь на це запитання слід шукати в цивільному законодавстві, а саме у гл. 63 ЦКУ. Так, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення ним певної діяльності за завданням замовника (ч. 1 ст. 901 ЦКУ).

Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна невидимість (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів надання її власні кількісні характеристики не змінюються).

Корисний ефект від діяльності з надання послуги не виступає у вигляді певного матеріального результату, а полягає в самому процесі надання послуги (детальніше див. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [У 4 т.] / А. Г. Ярема,
В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. — Т. 3. — К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. — 928 с. (Нормат. док. та комент.)).

Наприклад, у розумінні ЦКУ оренда — це не послуга. До речі, на те, що договір оренди не може бути віднесено до договору про надання послуг, указало і Міністерство юстиції України в п. 1 листа від 23.02.2004 р. № 8-11-19. Погоджуються з цим і суди (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 15.04.2009 р. № К-28396/06 (К-27922/06) // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 53, с. 33).

Таким чином, передача майна в оренду, не будучи послугою, не підпадає під дію Закону про РРО, тому проводити готівкові розрахунки за такою операцією через РРО не потрібно (докладніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 42, с. 45).

Допоможе у визначенні належності того чи іншого виду операцій до категорії послуг і Державний класифікатор продукції і послуг ДК 016:2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. № 457. «Послуговий» код виду діяльності за КВЕД фігуруватиме в довідці з ЄДРПОУ.

А як бути, якщо підприємство веде діяльність за кількома напрямами й одночасно з наданням послуг здійснює ще і, наприклад, торговельну діяльність? Чи можна в такому разі розрахунки за надані послуги також проводити через касу з виписуванням прибуткових касових ордерів, а не через РРО?

Фахівці Міндоходів у цьому питанні виявляють вищий ступінь лояльності. Так, із їх консультації, розміщеної в розділі 109.03 ЄБПЗ, випливає: якщо відповідно до статуту підприємства торгівля не є основним видом його діяльності, то при наданні послуг як основного виду діяльності це підприємство може не застосовувати РРО і РК. А от розрахункові операції за іншими (неосновними) видами діяльності, указаними у статуті, повинні проводитися через РРО.

 

Критерії, згідно з якими підприємство вважається підприємством торгівлі або громадського харчування в розумінні п. 1 ст. 9 Закону про РРО

Як роз’яснюють фахівці Міндоходів в консультації, розміщеній у розділі 109.03 ЄБПЗ, підприємство може вважатися підприємством торгівлі або громадського харчування в розумінні п. 1 ст. 9 Закону про РРО, якщо його статутом як основний вид діяльності визначено торгівлю або громадське харчування і проведення такої діяльності відповідає вимогам Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.

Відповідність цим критеріям вимагає від підприємства при здійсненні розрахункових операцій із покупцями в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосування РРО.

 

Відповідальність за невикористання РРО при здійсненні розрахункових операцій у випадках, передбачених Законом про РРО

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону про РРО контроль за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) та інших вимог цього Закону здійснюють податкові органи під час проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до ПКУ.

За порушення вимог РРО-законодавства до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, застосовуються фінансові санкції, установлені ст. 17 Закону про РРО.

Для наочності наведемо перелік штрафів, що діють на сьогодні, за невикористання РРО при здійсненні розрахункових операцій у випадках, коли необхідність такого використання передбачена Законом про РРО, у табл. 2.

 

Таблиця 2

Санкції за невикористання РРО при здійсненні розрахункових операцій

№ з/п

Вид порушення

Розмір штрафної санкції, що застосовується до суб’єктів господарювання

Пункт ст. 17 Закону про РРО

1

2

3

4

1

Непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи

Якщо порушення вчинено вперше — штраф у розмірі 1 грн.

п. 1

Якщо порушення вчинено вдруге — штраф у розмірі 100 % вартості проданих з порушеннями товарів (наданих послуг)

За кожне наступне порушення — штраф у п’ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями товарів (наданих послуг)

2

Нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції або проведення її без використання РК на окремому господарському об’єкті суб’єкта господарювання

Якщо порушення вчинене вперше — штраф у розмірі 1 грн.

п. 1

Якщо порушення вчинене вдруге — штраф у розмірі 100 % вартості проданих з порушеннями товарів (наданих послуг)

За кожне наступне порушення — штраф у п’ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями товарів (наданих послуг)

3

Невикористання РК при здійсненні розрахункових операцій у випадках, передбачених Законом про РРО

Штраф у розмірі 20 нмдг (340 грн.)

п. 3

4

Порушення встановленого в п. 1 ст. 9 Закону про РРО порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ та організацій, у яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою в установленому порядку

Штраф у розмірі 10 нмдг (170 грн.)

п. 7

 

Як бачимо, розмір штрафу, установленого п. 1 ст. 17 Закону про РРО, багато в чому залежить від того, учинене порушення вперше, повторно чи втретє і більше. Уточнимо: це питання не стосується тих порушень, щодо яких рішення про застосування санкцій винесено до 01.01.2011 р., навіть якщо законність таких рішень досі оскаржується в суді (аналогічних висновків дійшли самі суди // див., наприклад, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 р. у справі № 2а-0870/1356/11).

Яке ж порушення слід вважати повторним у цілях застосування РРО-штрафів? На жаль, податкові органи допоки не висловили своєї позиції з цього приводу. Утім, відповідь на це запитання можна отримати із самого п. 1 ст. 17 Закону про РРО, який починається зі слів: «…у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту…». Із цього випливає, що під вчиненням порушення вперше законодавець має на увазі «вперше протягом календарного року», а не вперше за весь період діяльності підприємства. Відповідно повторним має вважатися порушення, учинене вдруге протягом календарного року. Із такого ж розуміння виходитимуть і суди (див. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 р. у справі № 2а-5807/11/1370).

Сподіваємося, із цим згодні і контролери.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно