Підтверджуємо «податкову» амортизацію: типові чи довільні форми?
Які підтвердні документи необхідно використовувати для відображення амортизації у складі «податкових» витрат? Чи слід для цього обов’язково використовувати типові форми № ОЗ-14, № ОЗ-15, № ОЗ-16 чи можна розробити самостійно відповідні форми первинних документів?
(м. Кременчук)
Згідно з п.п. 14.1.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) амортизація — це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Амортизація в ПКУ розглядається як витрати і залежно від напряму використання об’єкта амортизації включається до складу собівартості, загальновиробничих, адміністративних або збутових витрат (п. 138.8, п.п. «б» п.п. 138.8.5, п.п. «в» п.п. 138.10.2, п.п. «д» п.п. 138.10.3 ПКУ).
Як відомо, у п.п. 139.1.9 ПКУ установлено: не включаються до складу «податкових» ті витрати, здійснення яких не підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Оскільки норма ПКУ в цьому випадку сама відсилає нас до бухобліку, то нам залишається зробити висновок, що первинними документами, які підтверджують витрати у вигляді амортизації необоротних активів, є ті документи, якими передбачено відображати нарахування амортизації в бухобліку. На перший погляд, такими є:
— для промислових підприємств — типова форма № ОЗ-14;
— для будівельних організацій — типова форма № ОЗ-15;
— для розрахунку амортизації за автотранспортом — типова форма № ОЗ-16, затверджені наказом Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.95 р. № 352.
Утім, із цим висновком можна і поспорити зважаючи на те, що запропоновані форми обліку нарахування амортизації вже давно застаріли. Зокрема, у них збережено механізм формування так званого амортизаційного фонду, що діяв до початку 2000-х рр., у зв’язку з чим у формах передбачено відображати нарахування амортизації на «повне відновлення» та на «капітальний ремонт».
Ураховуючи те, що типові форми розрахунку амортизації не дозволяють коректно розрахувати та належно зафіксувати суму нарахованої амортизації, користувачі можуть «осучаснити» їх, розробивши власні форми та затвердивши їх наказом керівника підприємства. Таке право надано їм п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88. До речі, у цих цілях можна також користуватися самостійно розробленою формою зведеної відомості нарахування амортизації за всіма основними засобами підприємства.
При цьому саме собою зрозуміло, що всі такі форми повинні відповідати критеріям первинного документа, визначеним у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV. Цього також буде цілком достатньо для набуття права на «амортизаційні» витрати в податковому обліку.
Максим Нестеренко, економіст-аналітик
