Міністерства та відомства України
Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою
Постанова від 06.06.2013 р. № 210
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 липня 2013 р. за № 1109/23641
(витяг)
На виконання вимог статті 1087 Цивільного кодексу України та відповідно до статей 33 та 40 Закону України «Про Національний банк України» Правління Національного банку України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Установити граничну суму розрахунків готівкою:
підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень;
фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150000 (ста п’ятдесяти тисяч) гривень;
фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000 (ста п’ятдесяти тисяч) гривень.
2. Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).
3. Затвердити Зміни до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (зі змінами), що додаються*.
* Зміни не публікуються, оскільки витяг з названого Положення наводимо далі в кодифікованому вигляді з урахуванням частини унесених змін. Зміни в тексті виділено напівжирним курсивом. — Прим. ред.
4. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 09 лютого 2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2005 року за № 410/10690.
<…>
8. Постанова набирає чинності з 01 вересня 2013 року.
Голова І. В. Соркін
Затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні
(із змінами і доповненнями, останні з яких унесено постановою Правління Національного банку України від 6 червня 2013 року № 210)
(витяг)
Це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України», визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
1. Загальні положення
<…>
1.2. У цьому Положенні нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні:
<…>
готівка (готівкові кошти) — грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам’ятні монети, які є дійсними платіжними засобами;
<…>
2. Вимоги до організації готівкових розрахунків
<…>
2.3. Підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Обмеження, установлене в абзаці першому цього пункту, стосується також розрахунків під час оплати за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівкових коштів, одержаних за допомогою електронного платіжного засобу.
Обмеження не поширюються на:
1) розрахунки підприємств (підприємців) з бюджетами та державними цільовими фондами;
2) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;
3) використання коштів, виданих на відрядження.
<…>
2.8. Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов’язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств — юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв’язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.
Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.
<…>
2.13. Підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов’язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі розмінні, обігові, пам’ятні монети, зношені, значно зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є дійсними платіжними засобами і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності. У разі отримання від споживачів у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) зношених та/або значно зношених банкнот підприємства (підприємці) зобов’язані не видавати таких банкнот на здачу та надалі здати їх разом з готівковою виручкою (готівкою) до обслуговуючих банків. Крім того, підприємства (підприємці) мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі [за винятком тих номіналів монет (банкнот), випуск в обіг яких припинено Національним банком України].
<…>
3. Порядок оформлення касових операцій
<…>
3.7. Приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.
Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.
<…>
6. Особливості організації банками роботи з готівкою
<…>
6.3. Порядок проведення працівниками банків касових операцій з клієнтами визначено нормативно-правовим актом Національного банку України про ведення касових операцій банками в Україні.
<…>
7. Контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою
<…>
7.25. Під час здійснення цих перевірок у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг також звертається увага на обов’язковість забезпечення постійної наявності в касах підприємств, що перевіряються, монет для видачі здачі [за винятком тих номіналів монет (банкнот), випуск в обіг яких припинено Національним банком України].
<…>
7.32. Під час перевірки береться до уваги, що у разі наявності у підприємства податкового боргу виплати готівкою здійснюються з урахуванням вимог Податкового кодексу України.
<…>
7.46. Для контролю за дотриманням підприємствами (підприємцями) установлених обмежень під час здійснення ними готівкових розрахунків між підприємствами (підприємцями) та фізичними особами перевіряються розрахункові операції конкретного підприємства (підприємця).
Під час такої перевірки має враховуватися те, що такі готівкові розрахунки можуть здійснюватися підприємствами (підприємцями) протягом дня з іншими підприємствами (підприємцями) та фізичними особами за одним чи кількома платіжними документами, а також те, що зазначені обмеження не стосуються випадків, визначених цим Положенням.
<…>
Директор Департаменту готівково-
грошового обігу Н. Дорофєєва
коментар редакції
Готівкові обмеження з 1 вересня
Відразу ж акцентуємо увагу, що згідно з п. 8 постанови Правління НБУ від 06.06.2013 р. № 210 (далі — постанова № 210) усі зміни, що коментуються, наберуть чинності з 1 вересня 2013 року. Тож, до кінця літа все залишається як і раніше.
Отже, НБУ цією постановою, крім установлення граничних сум у готівкових розрахунках (пп. 1 — 2 постанови № 210), також уносить зміни до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі — Положення № 637).
Проте ці зміни здебільшого саме і пов’язані із запровадженням згаданих готівкових обмежень, про них докладно і поговоримо.
Обмеження щодо розрахунків готівкою
1. Гранична сума для готівкових розрахунків одного підприємства* (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня залишилася незмінною — 10000 грн. (саме таку граничну суму було передбачено постановою Правління НБУ від 09.02.2005 р. № 32, яка з 01.09.2013 р. втратить чинність**). Зміни тут стосуватимуться в основному відповідальності за скоєне (про що — далі).
Крім того, зауважимо, що нова редакція п. 2.3 Положення № 637 тепер допускає внесення суми готівки, що перевищує встановлені НБУ граничні розміри, до каси банку. Нагадаємо: чинна (до 1 вересня) редакція п. 2.3 для таких ситуацій передбачає тільки безготівкові розрахунки, а розрахунки через касу банку зараз прирівнюються до готівкових.
2. Запроваджено обмеження щодо готівкових розрахунків звичайної фізичної особи з підприємством/підприємцем — граничну суму розрахунку готівкою протягом одного дня за товари (роботи, послуги) установлено в розмірі 150000 грн.
Зауважимо: це обмеження прописано так, ніби йдеться тільки про випадки, коли фізособа сплачує готівку підприємству/підприємцю (за товари, роботи, послуги***). На користь такого прочитання певною мірою свідчить і зміст п. 2 постанови № 210****. Водночас тут цілком можливий і фіскальний підхід — що на практиці це обмеження буде поширено і на ситуації, коли підприємство/підприємець сплачуватиме готівку фізособі «за товари (роботи, послуги)». На користь же фіскального підходу непрямо свідчить оновлений текст пп. 2.3 і 7.46 Положення № 637. Подивимось, що з цього приводу роз’яснять контролери (НБУ та/або Міндоходів), хоча здогадатися неважко.
3. Крім того, запроваджено ще одне обмеження готівкових розрахунків: між звичайними фізособами — за договорами купівлі-продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню. І теж — у сумі 150000 грн.
* І хоча в п. 2.3 Положення № 637 уже прямо не вказано, що 10000-не обмеження стосується тільки розрахунків з одним підприємством (підприємцем), а не з усіма протягом дня, але те, що тут нічого не змінюється, на нашу думку, підтверджується тим, що в новій редакції цього п. 2.3 залишилася подібна до старої фраза: «Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується», та, крім цього, — новою редакцією п. 7.46 Положення № 637.
** Згідно з п. 4 постанови № 210.
*** Можливо, тут хтось пригадає, що оренда в розумінні ЦКУ послугою не є, щоб спробувати формально оминути це обмеження при великоготівкових розрахунках за послуги з оренди всілякого майна. Проте навряд чи з цим погодяться контролюючі органи.
**** У п. 2 постанови № 210 окремо вказано, що фізособи мають право здійснювати розрахунки на суму, що перевищує 150000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунка на поточний рахунок, унесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).
Якщо ж договір купівлі-продажу (а це готівкове обмеження стосується тільки таких видів договорів) обов’язковому нотаріальному посвідченню не підлягає, але сторони все ж вирішили його нотаріально посвідчити і при цьому сума договору перевищує 150000 грн., то розрахунки за цим договором теж підпадуть під згадане обмеження.
Нагадаємо: обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають (із тих, що укладаються між фізособами) тільки договори купівлі-продажу нерухомості. Тому якщо предмет договору — «рухомий» і сума договору перевищує граничні 150000 грн., то можна до нотаріуса і не піти.
Крім того, зауважимо: постановою Правління НБУ № 212 (теж — від 06.06.2013 р.) вносяться зміни (і теж — з 01.09.2013 р.) до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, якими передбачається (у новому п. 4.6) відкриття окремих поточних рахунків нотаріусів, призначених, зокрема, для проведення розрахунків між фізособами — клієнтами нотаріуса на суму, що перевищує встановлену НБУ граничну суму для розрахунку готівкою.
Відповідальність
Обговоримо питання відповідальності порушників щодо кожного із трьох зазначених вище видів обмежень.
Перший (між підприємствами/підприємцями).
Нагадаємо: з 03.01.2013 р. КУпАП став «багатшим» на статтю 16315 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 8, с. 40). Цією статтею за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі за перевищення граничних сум розрахунків готівкою, передбачено адмінсанкцію у вигляді чималого штрафу — у розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів (1700 — 3400 грн.), а в разі подальших таких порушеннь, допущених особою протягом року, розмір штрафу становитиме вже 500 — 1000 неоподатковуваних мінімумів (8500 — 17000 грн.).
Згаданий адмінштраф застосовується до винних у таких порушеннях посадових осіб юросіб та до приватних підприємців (див. щодо цього також консультацію податківців в ЄБПЗ у підкатегорії 109.21).
Таким чином, звичайні фізособи під цю санкцію однозначно не підпадають.
Нагадаємо також, що розгляд справ про ці адміністративні правопорушення згідно зі ст. 2342 КУпАП покладено на органи Держподатслужби України.
На цьому фоні позитивним моментом виглядає внесення постановою № 210 змін до п. 2.3 Положення № 637, з якого вилучається (але тільки — з 1 вересня цього року!) останній абзац, що вимагає суму перевищення в готівкових розрахунках між підприємствами/підприємцями граничних 10000 грн. додавати платнику такої готівки до залишку каси на кінець дня (для наступного порівняння залишку з лімітом каси та можливими штрафними наслідками).
Тому з 1 вересня санкція за порушення ліміту готівкових розрахунків залишиться (сподіваємося) тільки адміністративна — за згаданою ст. 16315 КУпАП (а підприємства взагалі ніяк не каратимуться).
Утім, у вилученні згаданого абзацу з п. 2.3 Положення № 637 є й негативний момент. Цей абзац чітко вказував на те, що винною є сторона, яка сплачує готівку понад суму обмеження.
Крім того, у результаті змін, що вносяться постановою № 210 до п. 7.46 Положення № 637, із цього пункту вилучаються слова «платника готівкових коштів», які теж чітко вказували на винну сторону в подібних порушеннях.
Норма ж ст. 16315 КУпАП прописана таким чином, що винною в ситуаціях з перевищенням граничних сум готівкових розрахунків можна одночасно визнати будь-яку зі сторін: як ту, що сплачує готівку, так і ту, що її приймає. Тобто при формальному підході за таке порушення можуть постраждати посадові особи (підприємці) кожної зі сторін у розрахунках. На наш погляд, такий підхід є занадто фіскальним, і тут слід, спираючись на логіку попередньої (але поки що чинної) редакції Положення, визнавати винною тільки сторону, що сплачує, і адміністративно карати тільки її посадову фізособу (або підприємця).
Водночас практика застосування цієї адмінсанкції наразі не дуже велика, і висловитися впевненіше з цього приводу ми поки що не можемо, тому залишається сподіватися тільки на появу нефіскальних роз’яснень податківців із цього приводу.
Другий (між підприємствами/підприємцями та звичайними фізособами).
Будь-які санкції для звичайної фізособи (що не є СПД), яка перевищила граничні 150000 грн., поки не передбачені. Тобто тут може постраждати тільки друга сторона в розрахунках, точніше — її посадова особа (або підприємець), — отримавши адмінштраф за згаданою ст. 16315 КУпАП.
Утім, якщо для цілей застосування цієї санкції винною визнаватиметься тільки сторона, що сплачує, то в ситуації, коли готівку сплачує фізособа (за товари/роботи/послуги) підприємству/підприємцю, винною має визнаватися фізособа, яка за такий проступок (поки що) ніяк не карається (відносно наших сумнівів, що це обмеження може працювати й «у зворотний бік», тобто поширюватися на ситуації, коли готівку сплачує підприємство (підприємець) фізособі, — див. вище).
Третій (між звичайними фізособами).
Тут при перевищенні граничних 150 тисяч допоки взагалі не вбачаються жодні санкції, оскільки обидві сторони в розрахунках — звичайні фізособи, на яких, як уже зазначалося, штраф за ст. 16315 КУпАП не поширюється.
До речі, абсолютно незрозуміло не тільки, як таке перевищення штрафуватиметься, а й як такі розрахунки контролюватимуться (напевно, цю функцію покладуть на нотаріусів*).
* І перші кроки тут уже є — див. вище про запровадження нових поточних рахунків для нотаріусів.
Загалом, після прочитання цих готівково-обмежувальних новацій запитань поки більше, ніж відповідей.
Ну і на завершення (трохи підсолодимо пілюлю): згідно зі ст. 38 КУпАП строк застосування адмінсанкцій для триваючих правопорушень
(а ті, що розглядаються, належать саме до таких) обмежено 2 місяцями з моменту їх вчинення.
Зауважимо також, що постановою № 210 вносяться й інші (менш значні, на наш погляд) зміни до Положення № 637, з якими ви можете ознайомитися в тексті цього документа.
Олексій Павленко
