Заповнюємо розділ I Реєстру виданих та отриманих податкових накладних

Заповнюємо розділ I Реєстру виданих та отриманих податкових накладних

У цій статті ми поговоримо про порядок заповнення розділу I Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, зокрема про те, які саме операції в ньому фіксуються, а також наведемо зразок його заповнення.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Згідно з п. 1 розд. III Порядку № 1340 у розділі I Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі — Реєстр) відображаються:

— видані податкові накладні (далі — ПН);

— розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної) (далі — РК);

— митні декларації (далі — МД);

— документи бухгалтерського обліку.

Тобто до розділу I Реєстру включаються не лише ПН, а й інші документи, які підтверджують нарахування податкових зобов’язань з ПДВ при постачанні або свідчать про безПДВшний продаж або коригувальні операції. Річ у тім, що відповідно до п. 5 розд. I Порядку № 1340 у розділі I Реєстру окремо має бути враховано операції з постачання товарів/послуг:

— що обкладаються ПДВ за основною* або нульовою ставкою;

— звільнені від оподаткування;

— що не є об’єктом оподаткування;

— послуги за межами митної території України та послуги, місце постачання яких визначено за межами митної території України.

* Ставка ПДВ по 31.12.2013 р. становить 20 %, а з 01.01.2014 р. — 17 % (п. 10 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).

Як бачимо, обліку в розділі I Реєстру підлягають саме операції, тому в ньому повинні фіксуватися в тому числі й постачання товарів/послуг, які не є об’єктом обкладення ПДВ згідно зі ст. 196 ПКУ, незважаючи на те що ПН на них не виписуються. Такі операції заносяться до розділу I Реєстру на підставі документів бухгалтерського обліку (п.п. 1.4 розд. III Порядку № 1340).

При цьому майте на увазі: у Реєстрі потрібно відображати тільки ті «необ’єктні» операції, які, з точки зору пп. 14.1.191 і 14.1.185 ПКУ, є постачанням товарів та постачанням послуг. Що ж до операцій, які не підпадають під ці поняття (наприклад, передача майна в оперативну оренду або на відповідальне зберігання; виплата у грошовій формі заробітної плати, пенсій; розміщення/емісія та погашення цінних паперів; помилкове надходження на поточний рахунок коштів з вини банку або неналежного платника; отримання сум, що є санкціями (заходами відповідальності) за порушення зобов’язань за договором (штраф, неустойка, пеня, інфляційні, 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦКУ) тощо), то вони до Реєстру включатися не повинні.

Не відображається в Реєстрі і вартість зворотної (заставної) тари. Такої думки дотримувалися податківці в консультації, розміщеній у розділі 101.21 ЄБПЗ. І хоча на сьогодні ця консультація втратила чинність, у цьому плані нічого змінитися не повинно.

Графи розділу I Реєстру при здійсненні стандартних операцій заповнюються так (п. 2 розд. III Порядку № 1340):

— у графі 1 зазначається порядковий номер запису в Реєстрі (йому відповідає порядковий номер ПН, а також РК) за принципом повної числової послідовності натуральних чисел: 1, 2, 3, 4 і так далі (див. лист ДПАУ від 18.07.2011 р. № 12901/6/16-1115). Нумерація записів здійснюється зручним для платника способом: або з першого номера кожного звітного податкового періоду (щомісячно, щокварталу), або наростаючим підсумком з початку року (при цьому така нумерація не повинна змінюватися до кінця року, на що вказують податківці в консультації, розміщеній у розділі 101.21 ЄБПЗ);

— у графі 2 відображається дата виписки ПН, РК;

— у графі 3 наводиться порядковий номер ПН, а також номер РК, які повинні відповідати номеру з графи 1. У разі невідповідності номерів у цих графах Реєстр не може бути визнано недійсним/неподаним, але платнику в цьому випадку може загрожувати адміністративний штраф (про це податківці попереджали в консультації в розділі 101.21 ЄБПЗ, яка, щоправда, на сьогодні втратила чинність). Якщо платник здійснює операції з вивезення товарів за межі митної території України, у цій графі проставляється номер МД (п.п. 2.3 розд. III Порядку № 1340). Про це також зазначено у самій назві графи 3. Проте Порядок № 1340 не містить жодних вказівок щодо того, скільки знаків номера МД тут потрібно наводити. Раніше, нагадаємо, ДПАУ в листі від 26.01.2011 р. № 2049/7/16-1117, виданому під старий Порядок № 1002, повідомляла, що в цій графі слід проставляти останні шість знаків порядкового номера МД. Зауважимо: для ПН/РК філій (структурних підрозділів) та/або складених за видами діяльності, що передбачає спеціальний режим оподаткування, порядковий номер (графа 3 Реєстру) повинен відповідати порядковому номеру такої ПН. Тобто після номера з графи 1 через дріб зазначається код спеціального режиму та/або числовий код філії (див. консультацію податківців, розміщену в розділі 101.21 ЄБПЗ);

— у графі 4 фіксується вид документа відповідно до певних позначень (див. таблицю на с. 14);

— у графі 5 наводиться найменування (прізвище, ім’я, по батькові — для фізособи-підприємця) покупця, за винятком ситуацій, коли виписується одна ПН за підсумками дня або здійснюється постачання неплатнику ПДВ (про це див. далі);

— у графі 6 вказується індивідуальний податковий номер покупця — платника ПДВ. При цьому, якщо платник виписує ПН, де в рядках «Індивідуальний податковий номер покупця» і «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)» проставляється нуль, то й у графі 6 теж проставляється нуль;

— у графу 7 записується загальна сума постачання з урахуванням ПДВ;

— у графах 8 і 9 наводиться база оподаткування товарів/послуг, оподатковуваних за основною ставкою, та сума ПДВ, нарахована на таку базу;

— у графі 10 відображається база оподаткування товарів/послуг та послуг, наданих нерезидентом на митній території України, які оподатковуються за ставкою 0 %;

— у графі 11 указується вартість товарів/послуг, що звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування (сума постачання);

— у графу 12 вписується база оподаткування товарів, вивезених за межі митної території України;

— у графі 13 наводиться обсяг постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначене за межами митної території України.

Якщо виникає необхідність внесення записів до Реєстру на підставі РК, то такі записи вносяться з відповідним знаком (+ або -).

Умовні позначення виду документа в розділі I Реєстру (графа 4)

Як уже зазначалося, у розділі I Реєстру повинні обліковуватися всі операції, що здійснюються платником податків, незалежно від того, є його контрагент при цьому платником ПДВ чи ні (п. 5 розд. I, п.п. 1.4 розд. IV Порядку № 1340).

За постачаннями неплатникам ПДВ продавець, як відомо, в обов’язковому порядку виписує ПН у двох примірниках та обидва їх залишає в себе (п. 8 Порядку № 1379). При цьому в шапці такої ПН (залежно від ситуації) вказується тип причини, що її ідентифікує:

02 — постачання неплатнику ПДВ;

03 — натуральна виплата в рахунок оплати праці фізичним особам;

07 — експортні постачання;

11 — ПН, виписана за щоденними підсумками операцій.

При відображенні ПН із типами причини 02 і 03 в розділі I Реєстру:

— у графі 4 наводиться відповідне скорочене позначення («ПНП02»/«ПНЕ02» або «ПНП03»/«ПНЕ03»; п.п. 2.4 розд. III Порядку № 1340);

— у графі 5 робиться запис «Поставка неплатнику податку» або «Натуральна виплата в рахунок оплати праці фізичним особам» тощо (див. консультацію податківців, розміщену в розділі 101.21 ЄБПЗ);

— у графі 6 проставляється позначення нуль («0»).

Для постачань же, за якими виписуються ПН з типом причини 07 і 11, установлено свої правила відображення в Реєстрі (див. про це далі).

При постачанні товарів на експорт платник-експортер виписує ПН, у шапці якої наводиться тип причини 07 — «експортні постачання».

Проте незважаючи на виписку ПН, у графі 3 розділу I Реєстру за таких обставин має вказуватися не її номер, а номер вивізної МД (тобто замість виписаної ПН із відповідним порядковим номером експортні постачання в Реєстрі відображатимуться на підставі оформленої МД зі своїм номером). Як наслідок, до графи 4 потрапить скорочене позначення «МДП» або «МДЕ», а до графи 3 — номер такої МД (останні шість знаків порядкового номера МД, як зазначала ДПАУ в листі від 26.01.2011 р. № 2049/7/16-1117).

Як відомо, застосування нульової ставки при експорті товарів стає можливим тільки після підтвердження факту їх вивезення митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства (п. 187.1, п.п. 195.1.1 ПКУ). Тобто тільки після завершення оформлення вивізної МД із проставлянням митним органом відповідної відмітки «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» або «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в обсязі (зазначається кількість і номери товарів у декларації)» та дати фактичного вивезення експортер має право відобразити податкові зобов’язання з ПДВ за нульовою ставкою, виписавши на цю дату «експортну» ПН.

Разом із тим унаслідок цілком об’єктивних причин сама МД може бути повернена митним органом експортеру після проставляння відмітки про фактичне вивезення дещо пізніше такої дати. Тому можливий варіант, коли у графі 2 «дата складання» розділу I Реєстру «експортна» МД буде дещо порушувати хронологію дат, оскільки платник податку, встигнувши вже виписати ПН, скажімо, за 06.06.2013 р., після того запише до Реєстру «експортну» МД, отриману після цієї дати, але оформлену, припустимо, 03.06.2013 р. Це аж ніяк не повинно лякати платників, оскільки є особливістю, властивою експортним операціям.

За роз’ясненнями податківців (див. консультацію, розміщену в розділі 101.21 ЄБПЗ), розділ I Реєстру при експорті товарів заповнюється так:

— до графи 1 записується порядковий номер ПН, що відповідає порядковому номеру запису в Реєстрі;

— у графі 2 вказується дата складання ПН, що відповідає даті вивезення, фактично підтвердженій оригіналом МД;

— у графі 3 проставляється номер МД;

— у графі 4 наводиться позначення «МДП» або «МДЕ»;

— до графи 5 вписуються країна та найменування покупця;

— у графі 6 проставляється нуль («0»);

— у графах 7, 12 відображається митна вартість експортованих товарів у гривнях, обчислена за курсом НБУ на дату складання МД;

— у графах 8 — 11 і графі 13 проставляється позначення «0».

Згідно з п.п. «а» п.п. 195.1.3 ПКУ перевезення вважається міжнародним, якщо воно здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом (наприклад, міжнародна автомобільна накладна (CMR), залізнична накладна СМГС (накладна УМВС) та накладна ЦІМ (CIM), авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading), вантажна відомість (Cargo Manifest) та інші документи). У п.п. «е» п. 185.1 ПКУ послуги з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом виділено як окремий об’єкт оподаткування без прив’язки до місця постачання. Тобто міжнародне перевезення на всій довжині шляху (як на відрізку на митній території України, так і на відрізку за межами митної території України) обкладається ПДВ за ставкою 0 % (див. запитання 6 розділу II УПК № 610, а також лист ДПСУ від 05.05.2012 р. № 12804/7/15-3417-05).

До складання ПН на міжнародні перевезення застосовуються загальні правила, з тією лише різницею, що вартість міжнародного перевезення, що обкладається ПДВ за ставкою ПДВ 0 %, відображається в «нульовій» графі 9 ПН (графи 8, 10, 11 у ПН не заповнюються). Тобто у графах 9 і 12 (розділу III) ПН проставляється «0» — нуль, а у графах 9 і 12 (розділу IV) ПН — загальна сума «до сплати».

До розділу I Реєстру дані «міжнародної» ПН заносяться у звичайному порядку. При цьому заповнюються графи 1 — 7 та графа 10, а у графах 8, 9, 11, 12, 13 розділу I Реєстру проставляється нуль («0»).

Випадки, коли може виписуватися одна ПН за підсумками дня, наведені в п.п. 8.4 Порядку № 1379. Така ПН складається у двох примірниках, обидва з яких платник залишає в себе (п. 8 цього Порядку). При цьому в шапці цієї ПН указується тип, що її ідентифікує, — «11».

Вочевидь, що відображення зазначеного різновиду ПН у Реєстрі є окремим випадком постачання неплатникам ПДВ. Та все ж порядок її внесення до Реєстру має певні особливості. Так, згідно з рекомендаціями податківців (див. консультацію, розміщену в розділі 101.21 ЄБПЗ), відображати такі ПН у розділі I Реєстру потрібно так:

— у графі 4 проставляється вид документа «ПНП11» або «ПНЕ11»;

— до графи 5 вписуються слова «Щоденний підсумок операцій»;

— у графі 6 проставляється позначення «0»;

— графи 7 — 12 заповнюються в загальному порядку;

— у графі 13 проставляється позначення «0».

У день виникнення податкових зобов’язань при наданні послуг нерезиденту виконавець-резидент виписує ПН у двох примірниках, обидва з яких залишає в себе. Ця ПН того ж дня записується до розділу I Реєстру в такому порядку:

— у графі 4 наводиться вид документа — «ПНП02» або «ПНЕ02» (тобто ПН, виписана у зв’язку з постачанням неплатнику податку, — тип причини «02» згідно з п. 8 Порядку № 1379);

— у графі 5 указується найменування отримувача послуг;

— у графі 6 проставляється позначення «0»;

— у графах 7 — 9 указується інформація про постачання послуг (загальна сума, уключаючи ПДВ; база оподаткування; сума ПДВ);

— у графах 10 — 13 проставляється позначення «0».

Відповідно до п. 1 Порядку № 1379 при наданні нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, ПН виписується покупцем (отримувачем), зареєстрованим на території України платником ПДВ.

Така ПН з типом причини «14» («Виписана покупцем (отримувачем) послуг від нерезидента», п. 8 Порядку № 1379) складається в день виникнення податкових зобов’язань (див. ст. 201 ПКУ, п. 6 Порядку № 1379) за першою з подій (отриманням послуг або оплатою) в одному примірнику, який залишається в отримувача послуг (п. 208.2 ПКУ).

За роз’ясненнями податківців (див. консультацію, розміщену в розділі 101.21 ЄБПЗ), ПН, виписана платником ПДВ — покупцем при отриманні послуг від нерезидента, відображається на дату виникнення податкових зобов’язань у розділі I Реєстру, а на дату виникнення права на податковий кредит (у наступному звітному періоді) — у розділі II Реєстру із заповненням відповідних граф (див. із цього приводу с. 26 цього номера).

Так, згідно з Порядком № 1340 до граф 2, 3, 4, 5, 6 розділів I, II Реєстру, зокрема переносяться відповідні реквізити ПН. При цьому в розділі I Реєстру:

— у графі 4 наводиться позначення «ПНП14» або «ПНЕ14» (тобто ПН, виписана покупцем (отримувачем) послуг від нерезидента, — тип причини «14» згідно з п. 8 Порядку № 1379);

— у графі 5 «найменування (П. І. Б. для фізичної особи — підприємця)» та у графі 6 «індивідуальний податковий номер» проставляються реквізити отримувача послуг (тобто підприємство вказує тут свої дані).

Вище ми зазначали, що інформація про операції, які не є об’єктом обкладення ПДВ згідно зі ст. 196 ПКУ, також має бути відображена в Реєстрі (п. 5 розд. I Порядку № 1340), якщо, звісно, такі операції відповідають поняттям «постачання товарів» та «постачання послуг» з пп. 14.1.191, 14.1.185 ПКУ.

А оскільки ПН на необ’єктні постачання не виписуються, до Реєстру вони потрапляють на підставі документів бухгалтерського обліку (п.п. 1.4 розд. III Порядку № 1340). При цьому у графі 4 розділу I Реєстру проставляється скорочене позначення «БО» (п.п. 2.4 розд. I Порядку № 1340). Крім того, заповнення розділу I Реєстру в разі здійснення «необ’єктних» операцій має такі особливості (див. консультацію податківців, розміщену в розділі 101.21 ЄБПЗ):

— у графі 1 проставляється порядковий номер запису в Реєстрі;

— у графах 2, 3 вказуються відповідні реквізити документа бухгалтерського обліку;

— до графи 5 вписується найменування (прізвище, ім’я, по батькові — для фізособи-підприємця) покупця;

— у графі 6 податківці рекомендують проставляти нуль («0»);

— у графах 7, 11 відображається загальна сума постачання товарів/послуг, які не є об’єктом оподаткування;

— у графах 8, 9, 10, 12, 13 проставляється нуль («0»).

Зауважимо, що кілька необ’єктних постачань податківці в цьому плані виділяють окремо (див. консультації, розміщені в розділі 101.21 ЄБПЗ):

1) постачання нерезиденту послуг, місце постачання яких визначено згідно з пп. 186.2 і 186.3 ПКУ за межами митної території України. Такі операції хоча й не є об’єктом обкладення ПДВ, але підлягають відображенню в рядку 4 декларації з ПДВ, тому мають бути занесені до розділу I Реєстру з урахуванням таких особливостей:

— у графах 2 — 4 наводяться реквізити документа бухгалтерського обліку, що підтверджує факт постачання послуг за межами митної території України;

— у графі 5 указуються країна та найменування отримувача послуг;

— у графі 7 фіксується загальна вартість наданих послуг. Ця ж сума, на наш погляд, має повторюватися й у графі 13;

— у графах 8 — 12 проставляється позначення «0».

Решта граф заповнюється в загальному для необ’єктних постачань порядку;

2) послуги, що отримуються від нерезидента з місцем постачання за межами митної території України відповідно до пп. 186.2 і 186.3 ПКУ. Такі послуги не є об’єктом обкладення ПДВ та, на думку податківців, не повинні відображатися ані в декларації з ПДВ, ані в Реєстрі. Однак, на наш погляд, вартість цих послуг слід відображати у відповідних графах розділу II Реєстру, при цьому у графі 5 цього розділу фіксується вид документа — «БО» (документ бухгалтерського обліку);

3) придбання товарів за межами митної території України та їх постачання нерезиденту без їх фактичного ввезення на митну територію України. Податківці вважають: оскільки операції з придбання та постачання товарів здійснюються за межами митної території України, а саме товари фактично не ввозяться на митну територію України та не вивозяться, то за такими операціями не виникає об’єкт обкладення ПДВ. Отже, ці операції не підлягають відображенню ані в декларації з ПДВ, ані в Рєєстрі*;

4) отримання банком від платника ПДВ коштів у вигляді процентів за договорами кредитування. Незважаючи на свою «необ’єктність» у цілях обкладення ПДВ (п.п. 196.1.5 ПКУ), така операція відображається банком у рядку 3 декларації з ПДВ, тому має бути включена і до розділу I Реєстру на підставі документів бухгалтерського обліку, що підтверджують факт надання таких неоподатковуваних послуг;

5) отримання від банку відсотків за депозитом. Суми коштів, що надходять платнику податку від банків як плата відсотків за депозитом, не підлягають відображенню ані у Реєстрі, ані у декларації з ПДВ;

6) продаж цінних паперів за гроші або в обмін на інші цінні папери. При здійсненні такої операції податкові зобов’язання з ПДВ емітентом не нараховуються, оскільки вона не є об’єктом обкладення ПДВ (п.п. 196.1.1 ПКУ).

* Ця ситуація аналогічна попередній, тому, за ідеєю, також повинна знайти своє відображення в Реєстрі.

Утім, відповідно до п.п. 14.1.244 ПКУ цінні папери в будь-яких операціях, крім операцій з їх розміщення/емісії та погашення, визнаються товаром, тому такі операції, з точки зору п.п. 14.1.191 ПКУ, є постачанням, оскільки до покупця переходить право власності на ці цінності.

Операції з продажу цінних паперів як неоподатковувані операції (тобто неоподатковувані постачання) має бути відображено в розділі I Реєстру в загальному для необ’єктних постачань порядку.

У ситуації, коли ціна продажу товарів/послуг виявилася нижчою за їх звичайну ціну, платник податків, керуючись п. 17 Порядку № 1379, зобов’язаний виписати два комплекти ПН:

— один — на суму фактичного постачання (ціни продажу — договірної вартості). Оригінал цієї ПН видається покупцю, якщо тільки він не є неплатником ПДВ (тоді обидва її примірники залишаються у продавця). Ця ПН вноситься до розділу I Реєстру в загальновстановленому порядку;

— другий — на різницю між звичайною ціною та сумою фактичного постачання. Обидва примірники цієї ПН підприємство залишає в себе. Такій ПН присвоюється номер згідно з порядковим номером у розділі I Реєстру, тобто це наступний номер по черзі за ПН, що виписана покупцю в межах фактичної ціни.

При внесенні до розділу I Реєстру такої другої ПН він заповнюється так (див. консультацію податківців, розміщену в розділі 101.21 ЄБПЗ):

— у графі 1 указується порядковий номер запису в Реєстрі (наступний номер по черзі за ПН, що виписана покупцю в межах фактичної ціни);

— у графі 2 фіксується дата виписки ПН;

— у графі 3 наводиться порядковий номер ПН, що відповідає номеру з графи 1;

— у графі 4 вказується вид документа — «ПНП01» або «ПНЕ01» (тобто ПН, виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною);

— у графи 5 і 6 вписуються відповідно найменування (прізвище, ім’я, по батькові — для фізособи-підприємця) та індивідуальний податковий номер продавця, який виписав таку ПН (тобто підприємство вказує тут свої дані);

— у графах 7 — 12 відображаються вартісні показники з постачання товарів/послуг;

— у графі 13 проставляється позначення «0».

При безоплатному постачанні товарів/послуг платник ПДВ, керуючись п.п. 12.2 і п. 17 Порядку № 1379, повинен виписати два комплекти ПН (див. консультацію податківців, розміщену в розділі 101.19 ЄБПЗ):

— один комплект — на «нульову» вартість. Оригінал такої ПН видається отримувачу безоплатних товарів/послуг. Якщо отримувач — неплатник ПДВ, то обидва примірники такої ПН залишаються у платника;

— другий комплект — на звичайну вартість. Обидва примірники такої ПН, де обсяг постачання та сума ПДВ зазначаються виходячи зі звичайної ціни, платник залишає в себе.

Перша ПН вноситься до розділу I Реєстру в загальному порядку, а от друга — з урахуванням таких особливостей:

— у графі 1 відображається порядковий номер запису в Реєстрі (наступний номер по черзі за ПН, що виписана отримувачу на нульову вартість);

— у графі 4 вказується вид документа — «ПНП12» або «ПНЕ12» (тобто ПН, виписана на вартість безоплатно поставлених товарів/послуг, обчислену виходячи з рівня звичайних цін);

— у графи 5 і 6 вписуються відповідно найменування (прізвище, ім’я, по батькові — для фізособи-підприємця) та індивідуальний податковий номер платника — постачальника безоплатних товарів/послуг (тобто підприємство вказує тут свої дані).

Решта граф заповнюється в загальному порядку.

Як відомо, постачання товарів/послуг, звільнених від обкладення ПДВ згідно зі ст. 197, підрозд. 2 розд. XX ПКУ та міжнародними угодами, також супроводжуються виписуванням ПН. При цьому в розділі III за графою 11 цієї ПН проставляється позначка «Без ПДВ» з обов’язковим посиланням на «звільняючу» норму — пункт, підпункт, статтю ПКУ (п. 10 Порядку № 1379).

Дані такої «пільгової» ПН є підставою для відображення пільгових постачань у Реєстрі — обсяги цих постачань записуються до спеціальної графи 11 розділу I Реєстру.

Відповідно до п. 189.9 ПКУ, якщо виробничі або невиробничі основні засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як їх постачання за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації з відповідним нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ за основною ставкою та виписуванням (самому собі) податкової накладної у двох примірниках, обидва з яких залишаються у платника податків.

Разом із тим абзац другий п. 189.9 ПКУ дозволяє платнику податків не нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ на вартість об’єкта виробничих або невиробничих основних засобів, що ліквідується, якщо:

— об’єкт ліквідується у зв’язку з його знищенням або руйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили;

— така ліквідація здійснюється без згоди платника податків, у тому числі в разі викрадення основних засобів, що підтверджується відповідно до законодавства;

— платник податку подає податковому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення об’єкта виробничих або невиробничих основних засобів в інший спосіб, унаслідок чого такий об’єкт не може використовуватися в майбутньому за первісним призначенням.

Отже, якщо зазначені підтвердні документи у платника податків є, операція з ліквідації об’єкта основних засобів не обкладається ПДВ. Відповідно відсутність таких документів спричинює необхідність для платника нарахувати податкові зобов’язання та виписати самому собі ПН за правилами п. 8 Порядку № 1379.

При цьому згідно з п.п. 8.3 Порядку № 1379 у рядках «Індивідуальний податковий номер покупця» та «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)» такої ПН проставляється нуль («0»).

До розділу I Реєстру ця ПН заноситься з урахуванням таких особливостей:

— у графі 4 вказується вид документа — «ПНП05»/«ПНЕ05» (ПН, виписана при ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податків);

— у графі 5 платник, який здійснює ліквідацію основних засобів за самостійним рішенням, наводить своє найменування;

— у графі 6 проставляється нуль «0» (так зазначали податківці в консультації, розміщеній у розділі 101.21 ЄБПЗ, яка на сьогодні втратила чинність. Проте суть справи це змінювати не повинно).

Решта граф заповнюється в загальному порядку.

Використання товарів/послуг у негосподарській діяльності (наприклад, псування, списання товарів понад норми природного убутку). Нестачі та втрати товарів у сумі, що перевищує норми природного убутку, розцінюються як використання, не пов’язане з господарською діяльністю підприємства.

У періоді виявлення таких фактів від підприємства вимагається на підставі п. 189.1 ПКУ нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за основною ставкою виходячи з ціни придбання цих товарів та виписати самому собі ПН у двох примірниках (обидва з яких залишити в себе), указавши в ній тип причини «13» (тобто у зв’язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Ця ПН у день виникнення податкових зобов’язань заноситься до розділу I Реєстру з урахуванням таких особливостей:

— у графі 4 проставляється вид документа — «ПНП13» або «ПНЕ13»;

— у графу 5 платник вписує своє найменування;

— у графі 6 проставляється нуль («0»).

Решта граф заповнюється в загальному порядку.

Переведення основних засобів у невиробничі. Переведення основних засобів до складу невиробничих вимагає від платника податків нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за основною ставкою виходячи з їх залишкової вартості, а також виписування самому собі ПН із типом причини «06» у двох примірниках (обидва з яких він залишає в себе).

Ця ПН у день виникнення податкових зобов’язань заноситься до розділу I Реєстру з урахуванням таких особливостей:

— у графі 4 вказується вид документа — «ПНП06» або «ПНЕ06» (ПН, виписана у зв’язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих);

— у графі 5 платник податків проставляє своє найменування;

— у графі 6 проставляється нуль («0»).

Решта граф заповнюється в загальному порядку.

За встановленими п. 198.5 ПКУ правилами, якщо придбані для оподатковуваної діяльності цінності в подальшому стали використовуватися в неоподатковуваній (пільговій) діяльності, то раніше відображений при їх придбанні податковий кредит не коригується (не підлягає коригуванню), а відновити рівновагу в цьому випадку покликані податкові зобов’язання з ПДВ, що нараховуються.

На підтвердження ПДВ-зобов’язань, що нараховуються, платник податків виписує (самому собі) ПН у двох примірниках із відповідним типом причини (п. 8 Порядку № 1379):

«08» — постачання для операцій, що не є об’єктом обкладення податком на додану вартість (тобто для «необ’єктних» операцій зі ст. 196 ПКУ);

«09» — постачання для операцій, звільнених від обкладення податком на додану вартість (тобто для «пільгових» операцій зі ст. 197 і підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ).

Така ПН уключається до розділу I Реєстру платником податку з урахуванням таких особливостей:

— у графі 4 проставляється «ПНП08»/«ПНЕ08» або «ПНП09»/«ПНЕ09» відповідно;

— у графі 5 платник наводить своє найменування;

— у графі 6 зазначається нуль («0»).

Решта граф заповнюється в загальному порядку.

Повернення (товарів, передоплат). Особливості ПДВ-обліку при поверненнях регулює спеціальна ст. 192 ПКУ. Вона передбачає можливість проведення сторонами коригування ПДВ при поверненні товару шляхом перерахунку (зменшення) податкових зобов’язань продавцем та податкового кредиту покупцем. Підставою для проведення такого перерахунку буде РК (пп. 18 — 26 Порядку № 1379), один примірник якого продавець передає покупцю — платнику ПДВ. При цьому такий РК (зі скороченим позначенням «РК» у графі «вид документа») заноситься до розділу I Реєстру в тому ж порядку (тобто за тими ж графами), що і раніше відображені на підставі первісної ПН податкові зобов’язання, але тільки зі знаком «-» (п.п. 2.8 розд. III Порядку № 1340). Тим самим податкові наслідки буде відкоректовано.

Нагадаємо: у п. 192.1 ПКУ прямо зазначається, що він поширюється також і на випадок повернення передоплати. А отже, при поверненні покупцю авансу в аналогічний спосіб сторони відобразять у Реєстрі коригування ПДВ, що проводиться в цьому випадку на підставі РК, складеного до раніше виписаної (за передоплатою) ПН.

Документи, що включаються до уточнюючих розрахунків. У Реєстрі також відображаються документи, дані яких при виправленні помилок уключалися до уточнюючих розрахунків. У таких випадках при відображенні в Реєстрі виду документа (графа 4 розділу I) до його скороченого позначення додається літера «У» — наприклад, «ПНПУ» (для паперової ПН) або «ПНЕУ» (для електронної ПН) (п.п. 2.4 розд. III Порядку № 1340). Згодом, підбиваючи наприкінці місяця в Реєстрі підсумки, інформація з документів із літерою «У» ураховуватиметься при підсумовуванні за уточнюючими розрахунками.

Підсумок за сумами, указаними в таких документах, додатково наводиться в розділі I Реєстру в рядку «З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний (податковий) період» за відповідними графами. Тобто в цьому рядку вказується загальна сума за період за ПН, позначеними літерою «У».

У момент перерахування передоплати за товари/послуги, що призначалися для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, покупець мав право на підставі отриманої від продавця ПН відобразити в себе податковий кредит з ПДВ.

Після переходу дебіторської заборгованості до розряду безнадійної перестає існувати об’єкт обкладення ПДВ (постачання так і не відбулося), а отже, покупець повинен відкоригувати раніше відображений податковий кредит (причому навіть у разі, якщо згодом продавець поверне отриману свого часу передоплату за непоставлені товари/послуги). Таке коригування здійснюється шляхом нарахування на дату списання дебіторської заборгованості податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ.

При цьому покупець виписує сам собі ПН у двох примірниках із типом причини 08 «Постачання для операцій, які не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість».

Така ПН уключається до розділу I Реєстру платником податку з урахуванням таких особливостей:

— у графі 4 проставляється «ПНП08» або «ПНЕ08»;

— у графі 5 платник наводить своє найменування;

— у графі 6 зазначається нуль («0»).

Решта граф заповнюється в загальному порядку.

Припустимо, що ТОВ «Ескада» (індивідуальний податковий номер — 112233445566) у травні 2013 року здійснило низку операцій постачання.

Таким є порядок заповнення розділу I Реєстру. Далі поговоримо про те, як уноситься інформація до розділу II Реєстру.

Реєстр виданих та отриманих податкових накладних

<…>

Розділ I. Видані податкові накладні

<…>