Дешевий імпорт і зняття його з митного та валютного контролю

Дешевий імпорт і зняття його з митного та валютного контролю

У цій статті йтиметься про правила зняття з контролю імпортних операцій у ситуаціях, коли при ввезенні товару митна декларація не оформляється.

Наталія ДЗЮБА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

МКУ — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 185 — Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.

Порядок № 1030 — Порядок здійснення попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, затверджений постановою КМУ від 05.10.2011 р. № 1030.

Положення про митні декларації — Положення про митні декларації, затверджене постановою КМУ від 21.05.2012 р. № 450.

Порядок № 651 — Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 651.

Постанова № 1031 — постанова КМУ «Деякі питання здійснення державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України» від 05.10.2011 р. № 1031.

Постанова № 475 — постанова НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 р. № 475.

Інструкція № 136 — Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою НБУ від 24.03.1999 р. № 136.

Приводом для написання цієї статті стало звернення читача з проханням роз’яснити таку ситуацію: підприємство — резидент України зважаючи на специфіку виробництва уклало низку договорів з нерезидентами на постачання певного товару. Увезення товару на територію України за такими договорами відбувається після оплати підприємством їх повної вартості. Часто товар увозиться з митною вартістю, що не перевищує 100 євро. Крім того, для полегшення процедури митного контролю підприємство отримує товар вартістю до 300 євро в міжнародних поштових та експрес-відправленнях. І в першому, і в другому випадку при ввезенні товару на територію України митна декларація не оформлюється. При цьому підприємство цікавить зокрема, який документ необхідно надати до банківської установи для зняття операцій увезення таких товарів з валютного контролю?

Щоб відповісти на це запитання, спершу розглянемо особливості митного оформлення ввезення таких товарів. І почнемо з постачання товару в міжнародних поштових та експрес-відправленнях.

Насамперед зауважимо, що з точки зору ПКУ і МКУ визначення понять міжнародні поштові та міжнародні експрес-відправлення узгоджені — у п.п. 14.1.1132 ПКУ за такими визначеннями пропонується звертатися до МКУ.

Міжнародні поштові відправлення — це упаковані та оформлені відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил надання послуг поштового зв’язку* листи, поштові картки, бандеролі, дрібні пакети, поштові посилки, інші відправлення, які доставляються в Україну операторами поштового зв’язку (п.п. 31 ч. 1 ст. 4 МКУ).

* Затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270.

Міжнародні експрес-відправлення — це належним чином упаковані відправлення з документами чи товарним вкладенням, які перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту за єдиним міжнародним транспортним документом з метою доставки одержувачу прискореним способом у визначений строк (п.п. 32 ч. 1 ст. 4 МКУ).

Щодо товарів, які ввозяться на територію України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, діють особливі правила переміщення таких товарів і окремий, порядок митного оформлення та контролю. Вони обумовлені ст. 233 — 237 МКУ.

Міжнародні поштові та експрес-відправлення переміщаються через митний кордон України після митного контролю та митного оформлення товарів, що в них знаходяться (ч. 7 ст. 233 МКУ).

Згідно з ч. 13 ст. 233 МКУ митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних поштових відправленнях, здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які визначаються операторами поштового зв’язку за погодженням з компетентними держорганами.

Відповідно до ч. 14 ст. 233 МКУ митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях, здійснюються в центральних (регіональних) сортувальних станціях або за місцем розташування (проживання) одержувача (відправника).

Пред’являють відправлення митному органу для митного оформлення на його вимогу оператори поштового зв’язку та експрес-перевізники (ч. 8 ст. 233 МКУ).

Згідно з ч. 1 ст. 234 МКУ товари (за винятком підакцизних), що переміщуються (пересилаються) на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби в міжнародних експрес-відправленнях, якщо їх сумарна фактурна вартість не перевищує еквівалент 300 євро, не є об’єктом обкладення митними платежами.

Зокрема, до митних платежів належать мито та ПДВ (п. 27 ч. 1 ст. 4 МКУ).

Щодо останнього на сьогодні це правило закріплено і в п.п. 196.1.17 ПКУ, згідно з яким не є об’єктом обкладення ПДВ операції з увезення на митну територію України товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 300 євро: на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, а також на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби в міжнародних експрес-відправленнях.

Отже, отримуючи від нерезидента товари в міжнародних поштових чи експрес-відправленнях підприємство звільняється від сплати мита та «імпортного» ПДВ за таких умов:

— фактурна вартість отримуваного товару в одній депеші від одного відправника, якщо це поштове відправлення або експрес-відправлення, один раз протягом доби не перевищує 300 євро;

— товар не є при цьому підакцизним (перелік підакцизних товарів наведено у ст. 215 ПКУ);

— товар не заборонений до переміщення в міжнародних поштових та експрес-відправленнях (перелік таких заборон див. у ч. 1 — 2 ст. 235 МКУ).

При цьому фактурною вартістю тут слід вважати ціну товару, який переміщується через митний кордон України, зазначену в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі) або іншому документі, що визначає вартість товару (п. 2 Порядку № 651).

Зокрема, щодо експрес-відправлень товаросупровідним документом може бути міжнародний транспортний документ — номерний товаросупровідний документ, який є договором на перевезення кожного окремого міжнародного експрес-відправлення (п.п. 30 ч. 1 ст. 4 МКУ).

Декларування міжнародних поштових та експрес-відправлень здійснюється оператором поштового зв’язку, експрес-перевізником або декларантом (уповноваженою ним особою) (ч. 1 ст. 236 МКУ).

Як випливає зі ст. 236 МКУ, товари, що переміщуються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, які не є об’єктом обкладення митними платежами, тобто сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 300 євро декларуються в усній формі на підставі товаросупровідних документів.

Для цього сума, зазначена в документі, що підтверджує вартість вмісту відправлення, не повинна перевищувати 300 євро при перерахунку в національну валюту за курсом НБУ саме на день такого усного декларування (п. 190.1 ПКУ).

Згідно з ч. 11 ст. 233 МКУ під час надходження міжнародного експрес-відправлення до митниці призначення посадова особа цієї митниці здійснює підтвердження з відміткою на супровідних документах, що експрес-перевізник виконав узяті на себе зобов’язання щодо доставки та пред’явлення цього експрес-відправлення.

Якщо товари, що отримуються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, є підакцизними та/або їх вартість перевищує 300 євро, то такі товари:

1) декларуються шляхом подання митному органу декларації на бланку єдиного адміністративного документа (ч. 1 ст. 236 МКУ, пп. 6 і 7 Положення про митні декларації);

2) обкладаються митними платежами в загальному порядку.

Якщо товар імпортується не за допомогою міжнародних поштових та експрес-відправлень, а ввозиться на митну територію у звичайному порядку, то тут діє загальний порядок митного оформлення та контролю товарів, що ввозяться.

Згідно зі ст. 277 МКУ товари, що ввозяться на митну територію України підприємствами та митна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, крім випадків, передбачених ст. 234 цього Кодексу, є об’єктом оподаткування митом.

При цьому відповідно до ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Оформлення ввезення товарів, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 євро, відбувається шляхом подання митному органу митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (п. 3 Положення про митні декларації). За її допомогою імпортер заявляє митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови та способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури (п. 20 ч. 1 ст. 4 МКУ).

А от якщо митна вартість товару, що ввозиться, невелика і становить не більше 100 євро, то імпорт такого товару, не є об’єктом обкладення митом. Крім того, на підставі п.п. 196.1.16 ПКУ операції з увезення на митну територію України товарів, митна вартість яких не перевищує еквівалент 100 євро, незалежно від вибраного митного режиму, не є об’єктом обкладення ПДВ.

Слід зауважити: для виведення з-під оподаткування такого імпорту формальні підстави були і раніше (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 73, с. 19, проте траплялося, що митні органи незаконно виступали проти (див. лист ДМСУ від 07.04.2009 р. № 11/1-10.15/3198-ЕП). На сьогодні норми МКУ і ПКУ діють у цьому питанні злагоджено, і не ставлять під сумнів необкладення митом і ПДВ імпорту товару з митною вартістю не більше 100 євро.

Утім, якщо митна вартість товарів хоча б на цент перевищує зазначені 100 євро, такий товар стає об’єктом обкладення ПДВ, який при цьому повинен сплачуватися із загальної митної вартості, а не з перевищення.

Згідно з пп. 3 і 5 Положення про митні декларації товари, що ввозяться в Україну з митною вартістю, яка не перевищує 100 євро, слід декларувати шляхом подання митному органу письмової заяви за формою згідно з додатком 1 до Положення про митні декларації. На такі товари митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа не заповнюється.

У зазначеній заяві наводиться інформація, необхідна для здійснення митних формальностей, зокрема зазначається загальна митна вартість товару, митний режим, найменування товару, що ввозиться, код товару згідно з УКТЗЕД, а також вартість у валюті України або в іноземній валюті.

Така заява може подаватися митному органу на паперовому носії або як електронний документ з урахуванням вимог пп. 12 і 13 Положення про митні декларації, що висуваються до електронних митних декларацій (докладніше див. у статті «Окремі нюанси використання електронної митної декларації» // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 18, с. 28).

Згідно з ч. 1 ст. 319 МКУ товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному та радіологічному контролю. У пунктах пропуску через державний кордон України зазначені види державного контролю (крім радіологічного) здійснюються митними органами у формі попереднього документального контролю відповідно до Порядку № 1030. Перелік товарів, що підлягають митному контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю), наведено в додатку до постанови № 1031.

Митний контроль та митне оформлення товарів закінчується тільки після проведення встановлених законами України для кожного товару видів контролю, про факт проведення яких згідно з п. 6 Порядку № 1030 свідчитиме проставлений посадовою особою митного органу на товаросупровідних (товаротранспортних) документах на товар відбиток штампу про проведення попереднього документального контролю (санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного чи екологічного тощо) та особистої номерної печатки.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 237 МКУ переміщення (пересилання) через митний кордон України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, які згідно з МКУ і ПКУ не є об’єктом обкладення митними платежами, здійснюється без подання дозвільних документів та без проведення інших, крім митного, видів контролю (див. також п.п. 4¹ п. 2 постанови № 1031). На це звертає увагу і Держмитслужба України в листі від 10.01.2013 р. № 16/1-16.3/58-ЕП.

Для зручності особливості ввезення та митного оформлення товарів, що отримуються юридичною особою від нерезидента, які є предметом розгляду в цій статті, наведемо в таблиці.

Особливості ввезення та митного оформлення товару,
 що отримується юридичною особою

Строк завершення імпортних операцій резидентів, що проводяться на умовах відстрочення постачання, визначено ст. 2 Закону № 185. Згідно зі згаданою нормою Закону вони мають бути завершені протягом 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставляння векселя або проведення уповноваженим банком платежу за акредитивом на користь нерезидента. Як визначено п. 3.2 Інструкції № 136, відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після здійснення авансового платежу в оплату товару, що імпортується.

Водночас Нацбанку надано право встановлювати на строк до шести місяців інші строки розрахунку, ніж визначені абзацом першим ст. 2 Закону № 185, при цьому строки, установлені цими нормами, не можуть перевищувати 180 календарних днів.

Постановою № 475 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 95, с. 6) Нацбанк України встановив, що з 19.11.2012 р. по 20.05.2013 р. включно розрахунки за операціями імпорту товарів повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. На це звертають увагу і податківці (див. ЄБПЗ у розділі 06.02).

Разом із тим строк розрахунків за «старими» операціями (що почалися до 19.11.2012 р.), як і раніше, становить 180 календарних днів.

При цьому згідно з роз’ясненнями НБУ (див. лист від 05.12.2012 р. № 29-209/12263 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 101) у цілях застосування цього правила орієнтуватися слід не на дату укладення договору, а на момент здійснення відповідної операції. Тобто у випадку з імпортом товару на умовах передоплати слід орієнтуватися на дату перерахування передоплати. Із тим, що 90-денний строк розрахунків при здійсненні імпорту не залежить від дати укладення зовнішньоекономічного договору, згодні і податківці (див. «Вісник податкової служби України», 2012, № 45, с. 9).

Отже, у разі перерахування резидентом авансом грошових коштів нерезиденту останній повинен поставити оплачені товари не пізніше ніж через 90 днів із дати перерахування грошових коштів.

За порушення зазначених строків ст. 4 Закону № 185 передбачено покарання — до резидента застосовуються фінансові санкції у вигляді пені за кожний день прострочення постачання в розмірі 0,3 % від митної вартості недопоставленої продукції.

Вочевидь, що наведені норми законодавства поширюються повною мірою і на міжнародні поштові та експрес-відправлення, а також на імпорт товарів вартістю менше 100 євро.

Згідно з п.п. 3.3. Інструкції № 136 банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України:

— якщо така продукція відповідно до законодавства України підлягає митному оформленню — на підставі інформації про цю операцію в реєстрі митних декларацій (типу IM40 «Імпорт», IM41 «Реімпорт», IM72 «Магазин безмитної торгівлі», IM75 «Відмова на користь держави», IM76 «Знищення або руйнування»*);

— у решті випадків — після пред’явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом постачання продукції, виконання робіт, надання послуг.

* Такі типи декларацій та митних режимів було встановлено відповідними Класифікаторами, затвердженими наказом Держмитслужби України від 15.02.2011 р. № 107, який на сьогодні втратив чинність. На зміну їм прийшли Класифікатор типів декларацій та Класифікатор митних режимів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 р. № 1011.

Отже, прямої відповіді на запитання, який саме документ є належним для пред’явлення уповноваженому банку з метою зняття ним операції з валютного контролю, якщо товар було ввезено в міжнародному поштовому відправленні, у міжнародному експрес-відправленні або його вартість не перевищує 100 євро, Інструкція № 136 не дає.

У консультації, розміщеній у ЄБПЗ у розділі 06.03, податківці для отримання відповіді на це запитання радять звернутися до НБУ, адже саме він є головним органом валютного контролю та згідно зі своїми повноваженнями здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує та здійснює валютний контроль.

У свою чергу, НБУ в листі від 20.11.2012 р. № 28-311/5781-10948 зазначив: оскільки за імпортними операціями резидентів, що передбачають переміщення (пересилання) товару через митний кордон України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, у разі якщо їх сумарна фактурна вартість не перевищує еквіваленту 300 євро митна декларація не оформляється, то банки здійснюють контроль (тобто зняття з контролю операції) такої імпортної операції у зазначених випадках (без урахування реєстрів митних декларацій) на підставі пред’явлених резидентами (з наданням копій):

— імпортних договорів;

— товаросупровідних документів;

— документів, що згідно з умовами імпортних договорів засвідчують здійснення нерезидентами постачання продукції резидентам.

Як бачимо, НБУ не ставить в цьому питанні жодних перешкод і не вимагає від підприємства в цьому випадку нездійсненного. Усе гранично просто: щоб зняти з контролю передоплачену нерезиденту операцію, підприємству достатньо, отримавши товар від нерезидента, надати до банку, через який було проведено передоплату, на вибір (з наданням копій) перевізні документи, інвойси чи інші супровідні документи за такою операцією з наявним на них відбитком штампу «Під митним контролем».

І хоча НБУ в цьому листі роз’яснив ситуацію виключно для зняття з контролю імпортних недекларованих міжнародних поштових та експрес-відправлень, на наш погляд, його рекомендації можна застосувати і при знятті з контролю імпорту товару вартістю не більше 100 євро, що ввозиться в Україну іншим способом. Адже в цьому випадку інформація про ввезення такого товару до реєстру митних декларацій не потрапляє з тієї ж причини — нескладання на такий товар митної декларації. І хоча декларування відбувається шляхом подання письмової заяви (додаток 1 до Положення про митні декларації), у реєстрі митних декларацій ця заява не фіксується.