Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Податковий облік у ЖЕКах: сучасні реалії. Ч. 2. ПДВ

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Березень, 2013/№ 24
В обраному У обране
Друк
Стаття

Податковий облік у ЖЕКах: сучасні реалії. Ч. 2. ПДВ

 

 

У попередній статті, присвяченій оподаткуванню ЖЕКів (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 22, с. 27), ми розгадували ребуси «податковоприбуткового» обліку в цих організаціях. Сьогодні настав час зайнятися ПДВ-обліком. Обіцяємо, буде не менш цікаво, особливо з урахуванням наявних прогалин у податковому законодавстві.

Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», i.khmelevskiy@id.factor.ua

 

Документи статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 4834 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 р. № 4834-VI.

 

Свого часу ми вже розповідали про основні моменти обкладення ЖКГ-операцій податком на додану вартість (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 91, с. 28). Тому в сьогоднішній статті наведемо тільки стислий виклад тієї публікації в частині, що безпосередньо стосується ЖЕКів. При цьому особливу увагу приділимо змінам, що відбулися відтоді в податковому законодавстві.

Насамперед зауважимо: як і в «податковоприбутковому» обліку, при нарахуванні ПДВ за операціями постачання житлово-комунальних послуг діє касовий метод, суть якого в цьому випадку зводиться до (див. п.п. 14.1.266 ПКУ):

відображення податкових зобов’язань за датою зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (до каси) платника податку або за датою отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг);

виникнення права на податковий кредит за датою списання коштів із банківського рахунка (видачі з каси) платника податку або за датою надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Особливості застосування цього методу всіма постачальниками житлово-комунальних послуг прописані в п. 187.10 ПКУ. Розглянемо, як крізь призму цього пункту відображаються господарські операції ЖЕКів, які, нагадаємо, надають такі послуги самостійно, а також сприяють збору коштів від споживачів таких послуг на користь інших постачальників.

 

Касовий метод із п. 187.10 ПКУ для ЖЕКів

Перше, що слід мати на увазі: передбачений п. 187.10 ПКУ касовий метод визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту ЖЕКи застосовують тільки при постачанні послуг, вартість яких уключається до складу квартирної плати або плати за утримання житла (у попередній статті, реквізити якої наведено вище, ми вже розшифровували складові квартплати згідно з абзацом третім цього пункту). Постачання інших товарів (теплової енергії, газу природного, крім скрапленого) та послуг (з транспортування газу, водопостачання, водовідведення), перелічених в абзаці першому цього ж пункту хоча й потрапляють під дію касового методу, але навряд чи здійснюються безпосередньо ЖЕКами, тому в сьогоднішній статті про них не говоритимемо.

Таким чином, якщо ЖЕК матиме намір надавати інші послуги, які не перелічено в п. 187.10 ПКУ, але вони є житлово-комунальними послугами в розумінні ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV (відповідне визначення див. також у попередній статті), то в «податковоприбутковому» обліку щодо них застосовуватиметься касовий метод, а в ПДВ-обліку — ні. Зрозуміло, про касовий метод ані з ПДВ, ані з податку на прибуток не може бути й мови стосовно інших госпоперацій ЖЕКу, зокрема, лізингових (орендних).

Другий важливий момент полягає в тому, що касовий метод працює тільки при постачанні послуг з утримання житла (назвемо їх так скорочено) певним категоріям споживачів, а саме: фізичним особам та бюджетним установам*, причому щодо останніх не має значення, зареєстровані вони чи ні як платники ПДВ. Отже, постачання іншим категоріям споживачів (іменуватимемо їх звичайними суб’єктами господарювання) обкладаються ПДВ у загальному порядку за правилом першої події, тобто касовий метод у таких випадках непридатний (на це звертала увагу і ДПАУ в листах від 04.03.2011 р. № 6310/7/16-1517-26 та від 04.03.2011 р. № 4545/6/16-1515-26).

* Надання ЖЕКами послуг з утримання житла іншим ЖЕКам, КЕЧам, ОСББ та подібним платникам навряд чи зустрічається на практиці, тому про таких споживачів у цьому контексті не говоритимемо, хоча вони й згадуються в абзаці першому п. 187.10 ПКУ щодо інших постачальників ЖКГ-послуг.

Третій нюанс, про який обов’язково слід зазначити, стосується порядку формування податкового кредиту в ЖЕКів. На сьогодні вже не повинно виникати жодних сумнівів щодо того, що право на податковий кредит у них виникає «за касою» при придбанні будь-яких товарів/послуг, призначених для використання в операціях, нарахування ПДВ за якими теж підпорядковується касовому методу, а не тільки тих, що перелічено в абзаці першому п. 187.10 ПКУ (див. згадані вище листи ДПАУ, а також лист ДПСУ від 25.10.2011 р. № 4261/6/15-3415-04 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 93).

Резюмуючи викладене про касовий метод з ПДВ, підкреслимо, що ЖЕКи визначають:

1) «за касою»:

а) податкові зобов’язання при постачанні послуг з утримання житла фізособам та бюджетним установам;

б) податковий кредит при придбанні будь-яких товарів (уключаючи основні засоби) та послуг, що використовуються для здійснення постачання послуг, зазначених у п.п. «а» п. 1;

2) за першою подією:

а) податкові зобов’язання при постачанні послуг з утримання житла звичайним суб’єктам господарювання (зокрема, власникам та орендарям житлових і нежитлових приміщень), а також інших товарів/послуг (що не зустрічаються в абзаці першому п. 187.10 ПКУ) будь-яким категоріям споживачів;

б) податковий кредит при придбанні товарів, послуг, що використовуються в цілях постачання товарів і послуг, зазначених у п.п. «а» п. 2.

У зв’язку з цим у разі одночасного здійснення операцій, що оподатковуються як за касовим методом, так і за правилом першої події, слід пам’ятати про відповідний порядок відображення (розподілу**, як зазначено в листі ДПСУ від 25.10.2011 р. № 4261/6/15-3415-04, а також у п. 20 розд. III Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492) податкового кредиту пропорційно обсягу постачання у звітному періоді товарів/послуг за касовим методом до загального обсягу постачання. Такий розподіл здійснюється в табл. 4 Додатка Д7 до податкової декларації з ПДВ, причому судячи з виноски ** до цієї таблиці, він має стосуватися придбання товарів (послуг) відповідно до переліку, установленого п. 187.10 ПКУ.

** Який, проте, не має нічого спільного з розподілом «вхідного» ПДВ при здійсненні одночасно оподатковуваних і неоподатковуваних постачань згідно зі ст. 199 ПКУ (про нього говоритимемо далі).

Вище уже зазначалося, що підстав для такого підходу на сьогодні немає — податковий кредит з ПДВ касовим методом потрібно формувати за всіма товарами (послугами), що придбавалися, та основними засобами, призначеними для їх використання в «касових» операціях, обумовлених п. 187.10 ПКУ. Якщо прийняти такий підхід як керівництво до дії, то в решті щодо заповнення табл. 4 Додатка Д7 запитань виникати не повинно. Утім, про всяк випадок надамо стислі пояснення до заповнення кожної її колонки, спираючись на відповідне роз’яснення* з ЄБПЗ за кодом 130.25 (див. таблицю на с. 38).

* Слід зауважити: у зв’язку з недавніми коригуваннями форм ПДВ-звітності (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 12, с. 5, 34) це роз’яснення в ЄБПЗ наразі має статус нечинного. Водночас, оскільки табл. 4 Додатка Д7 до декларації з ПДВ залишилася незмінною, то, вважаємо, підхід податківців до її заповнення теж повинен залишитися тим самим.

 

Залишок з попереднього(іх) періоду(ів) неоплачених товарів/послуг для касового методу

Придбання товарів/послуг**

Оплата із залишку з попереднього(іх) періоду(ів) неоплачених товарів/послуг для касового методу (з колонок 1 та 2 відповідно)

Залишок**** неоплачених товарів/послуг для застосування касового методу, що переноситься до колонок 1 та 2 відповідно таблиці 4 розрахунку за наступний звітний (податковий) період

оплачені

не оплачені

з них

для касового методу

не для касового методу

обсяг (без податку на додану вартість)

податок на додану вартість

обсяг (без податку на додану вартість)

податок на додану вартість***

обсяг (без податку на додану вартість)

податок на додану вартість

обсяг (без податку на додану вартість)

податок на додану вартість

обсяг (без податку на додану вартість)

податок на додану вартість***

обсяг (без податку на додану вартість)

податок на додану вартість***

обсяг (без податку на додану вартість)****

податок на додану вартість*****

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

Указується залишок з попереднього(-іх) звітного(-их) періоду (-ів) неоплачених товарів/послуг, придбаних для касового методу, і суми ПДВ, що не брали участі у формуванні податкового кредиту.
Показники цих колонок беруться відповідно з кол. 13
і 14 цієї таблиці за попередній звітний період

Незалежно від того, для яких цілей («касових» чи «некасових») придбавалися товари/послуги, факт їх оплати в податковому (звітному) періоді, за який подається Додаток Д7, дозволяє безперешкодно (зрозуміло, за наявності податкової накладної від постачальника) та в повній сумі відносити «вхідний» ПДВ за ними із кол. 4 до податкового кредиту

Неоплачені в податковому (звітному) періоді, за який подається Додаток Д7, товари/послуги, придбані як для здійснення діяльності, що обкладається ПДВ за касовим методом, так і діяльності, яка оподатковується за першою подією, доведеться розподіляти. Для цього призначено наступні чотири колонки, причому кол. 5 = кол. 7 + кол. 9, а кол. 6 = кол. 8 + кол. 10

Наводиться частина обсягу неоплачених товарів/послуг (із кол. 5), придбаних для касового методу

ПДВ із цієї колонки (як частина ПДВ, зазначеного в кол. 6), щоб потрапити до ПК, чекатиме оплати придбаних товарів/послуг у наступно-
му(-их)
звітному(-их) період(-ах)

Наводиться частина обсягу неоплачених товарів/послуг (із кол. 5), придбаних для касового методу

Цей ПДВ за правилом першої події (оприбуткуванням/отриманням товарів/послуг) і знову ж таки за наявності податкової накладної від постачальника потрапляє до податкового кредиту вже у звітному періоді

Указується частина обсягу із залишку попереднього(-іх) звітного(-их) періоду(-ів) неоплачених товарів/послуг для касового методу
(із кол. 1)

Сума з цієї колонки при дотриманні обов’язкової умови — наявність ПН — також іде до ПК, оскільки відбулася оплата товарів/послуг, що значаться як неоплачені на початок періоду

Показники цих колонок переносять до кол. 1 і 2 цієї таблиці наступного звітного періоду.
Про всяк випадок, наведемо тут алгоритм їх розрахунку з відповідних виносок:

кол. 13 = кол. 1 - кол. 11 + кол. 7

кол. 14 = кол. 2 - кол. 12 + кол. 8

 

** Товари/послуги за переліком згідно з пунктом 187.10 статті 187 розділу V Кодексу.

*** Включається до податкового кредиту за наявності податкової накладної.

**** Розраховується за формулою: (значення колонки 1 - значення колонки 11 + значення колонки 7).

***** Розраховується за формулою: (значення колонки 2 - значення колонки 12 + значення колонки 8).

 

Наступний, четвертий нюанс, стане у пригоді тим ЖЕКам, які за отримані товари/послуги змогли розплатитися з їх постачальниками через тривалий період часу. Право на податковий кредит у цьому випадку за такими придбаннями не пропадає, хоча б тому, що, зважаючи на специфіку касового методу, при оприбуткуванні товарів/отриманні послуг у ЖЕКів його і не було. Адже згідно з п.п. 14.1.266 ПКУ таке право виникне у підприємства-покупця тільки на момент проведення розрахунків, а підтвердити його мають ті податкові накладні, що були виписані постачальником за першою подією — відвантаженням товарів/наданням послуг на адресу ЖЕКів.

На жаль, у листі ДПСУ від 08.06.2012 р. № 16100/7/15-3417-08 («Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 75) стверджується: право на ПК, що виникає в момент погашення кредиторської заборгованості шляхом проведення розрахунків з постачальниками, ЖЕКи зможуть реалізувати тільки за умови, якщо з моменту виписування податкової накладної постачальником минуло не більше 1095 днів.

Проте, на наш погляд, строк давності в 1095 днів, установлений ст. 102 ПКУ, у цьому випадку застосовуватися не повинен. Одна з цілей установлення такого строку — обмежити можливість виправлення помилок платником податків. У ситуації з відображенням податкового кредиту за ЖКГ-операціями з п. 187.10 ПКУ жодної помилки платник податків не допустив — просто зважаючи на установлені правила ведення ПДВ-обліку касовим методом сам момент законного відображення податкового кредиту може виникнути і через 1095 днів після отримання товарів/послуг.

Заразом пригадаємо і про інші «особливі» норми законодавства, зокрема щодо граничного двомісячного строку, установленого для відображення «касового» податкового кредиту. Абзацом четвертим п. 198.6 ПКУ передбачено, що платники податків, які застосовували касовий метод до набуття чинності ПКУ або застосовують касовий метод сьогодні, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів із дати списання коштів зі їхнього банківського рахунка.

Як бачимо, положення цього пункту стосуються вже проміжку часу, наступного за оплатою. У зв’язку з цим слід мати на увазі: перерахувавши оплату постачальнику та набувши відповідно на цю дату права на податковий кредит, на його декларування платнику податків відводиться вельми нетривалий строк. Тому відобразити «касовий» податковий кредит за отриманими податковими накладними потрібно встигнути протягом 60 днів із моменту проведення розрахунків.

На жаль, податківці і в цьому випадку приплітають сюди навіщось строк давності (див. відповідь на запитання 9 з Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 127 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 17, а також лист ДПСУ від 28.12.2012 р. № 8026/0/61-12/15-3115 на с. 19 сьогоднішнього номера). Утім, їх мета зрозуміла: обмежити право на податковий кредит покупців, які застосовують касовий метод, якщо від дати отримання від постачальника товарів/послуг минуло більше 1095 днів. Проте в нас немає сумнівів щодо такого права в ЖЕКів, які застосовують касовий метод, навіть після закінчення зазначеного строку давності. ЖЕК може відображати ПК «за грошима», навіть якщо товари/послуги були придбані багато років тому, однак якщо продавець таких товарів/послуг теж використовує касовий метод, то податкову накладну він має право виписати тільки «за грошима», після чого у ЖЕКа є 60 днів для включення такої ПН до ПК.

Звертаємо увагу: у цьому випадку «граничні» 60 днів згідно з абзацом четвертим п. 198.6 ПКУ відлічуються саме від дати перерахування грошових коштів, а не, скажімо, дати виписки податкової накладної. У цьому контексті також вартий уваги лист ДПАУ від 09.09.2011 р. № 14/7/15-3417-04, де вказується на те, що проміжок часу в 60 календарних днів установлено не для проведення розрахунків з постачальником за поставлені товари, а для можливості відображення податкового кредиту за отриманими податковими накладними.

І останній, п’ятий нюанс стосується відображення права на податковий кредит при негрошових розрахунках за послуги ЖЕКів, що підпадають під дію п. 187.10 ПКУ. Здавалося б, відмовити їм у цьому праві за касовим методом не можна, оскільки в самому визначенні цього методу, наведеному в п.п. 14.1.266 ПКУ, ідеться у тому числі і про «інші види компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) товарів (послуг)», причому як при нарахуванні ПЗ, так і при формуванні ПК.

Утім, податківці на місцях частенько наполягають на тому, що через відсутність грошових (іноді ще категоричніше — безготівкових) розрахунків податковий кредит за придбаними товарами/послугами у ЖЕКа у разі, скажімо, проведення взаємозаліку пропадає. Зрозуміло, що такі заяви податківців не мають під собою навіть щонайменших підстав: підприємства ЖКГ, які застосовують касовий метод, можуть формувати податковий кредит у періоді проведення розрахунків у будь-якій формі. А податкові зобов’язання ЖЕКу, до речі, слід нараховувати на дату отримання зустрічного постачання, навіть якщо свої послуги ще не передані споживачу.

 

Дотації, субсидії, пільги

Їх економічну сутність ми досить детально обговорили в попередній статті, присвяченій «податковоприбутковому» обліку (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 22, с. 27), тому тут перейдемо відразу до питань їх обкладення податком на додану вартість.

Насамперед слід ураховувати норми абзацу четвертого п. 188.1 ПКУ, згідно з яким при постачанні товарів/послуг за регульованими цінами (тарифами) база обкладення ПДВ визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, визначеної за такими цінами (тарифами).

Таким чином, у складі вартості послуг з утримання житла, що надаються ЖЕКом, житлові субсидії та бюджетні компенсації пільг з оплати ЖКГ-послуг, наданих громадянам, обкладаються ПДВ за основною ставкою з урахуванням правил застосування касового методу, установлених п 187.10 ПКУ. Інакше кажучи, якщо такі субсидії та компенсації надходять із бюджету в рахунок оплати товарів/послуг, перелічених в абзаці першому цього пункту (для ЖЕКів це, як правило, послуги з утримання житла), то податкові зобов’язання збільшуються за датою надходження бюджетних грошових коштів. У декларації з ПДВ такі суми відображаються в ряд. 1 розд. I у звітному періоді їх отримання.

Переходячи до розмови про бюджетні дотаціїп.п. 14.1.16 ПКУ вони названі «виробничими дотаціями з бюджету»), слід зауважити, що отримання таких дотацій (у тому числі на покриття різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги, що виникає) не є об’єктом обкладення ПДВ (див. п.п. 196.1.6 ПКУ). Водночас постачання товарів (послуг) на суму різниці, що виникає (перевищення фактичних витрат над регульованим тарифом), яка покривається за рахунок виробничої дотації з бюджету, згідно з п.п. 197.1.28 ПКУ віднесено до пільгованих постачань.

У зв’язку з цим слід мати на увазі норми п. 198.5 ПКУ, що діє з 01.07.2012 р. у новій редакції завдяки Закону № 4834. Як відомо, у загальному випадку необхідно нарахувати податкові зобов’язання за товарами/послугами, необоротними активами, при придбанні або виготовленні яких суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту, якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, звільнених від оподаткування. Тож, з указаної дати таке нарахування ПДВ не потрібне у випадках проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 ПКУ, що прямо позбавляє ЖЕКи багатьох проблем.

Зазначимо ще про один нюанс, що виникає у зв’язку в розподілом операції з постачання ЖКГ-послуг на оподатковувану та пільговану частини. У листі ДПАУ від 16.06.2011 р. № 7166/5/16-1516, а також в консультації з ЄБПЗ за кодом 130.05 роз’яснювалося, що зважаючи на такі вимоги законодавства:

— базу оподаткування слід визначати виходячи з повної собівартості товарів/послуг, що реалізуються, тобто сформованої як сума регульованого тарифу та компенсації різниці між собівартістю та тарифом;

— вартість товарів/послуг у межах регульованого тарифу підлягає обкладенню ПДВ за ставкою 20 %, а різниця між фактичними витратами (собівартістю) та тарифом (що підлягає подальшій компенсації у вигляді виробничої дотації) звільняється від оподаткування згідно з п.п. 197.1.28 ПКУ.

Якщо користуватися цими роз’ясненнями, то виходить, що ЖЕКу потрібно виписувати окремі податкові накладні: на оподатковуване (за ставкою 20 %) і пільгове (звільнене від ПДВ) постачання.

Слід зауважити, що такий підхід не можна вважати розумним, оскільки згідно з п. 23.1 ПКУ база оподаткування — це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання. Отже, уключення до бази оподаткування того, що не визначене як об’єкт обкладення тим чи іншим податком, суперечить здоровому глузду.

Заради справедливості зауважимо, що в консультації провідного фахівця ДПСУ, опублікованій у відомчому виданні «Вісник податкової служби України», 2011, № 45, с. 34, висловлена протилежна позиція, яка узгоджується з чинним законодавством: у базі оподаткування враховується вартість товарів/послуг, за винятком суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

Окрім іншого, у зазначеній консультації акцентується увага на тому, що на цю різницю вартості ЖКГ-послуг правило визначення дати виникнення податкових зобов’язань за касовим методом, установлене п. 187.10 ПКУ, не поширюється. Отже, відповідні обсяги постачання таких послуг має бути відображено в ряд. 5 декларації з ПДВ з одночасним поданням Додатка Д6 у тому звітному періоді, в якому відбулося їх фактичне надання. При цьому у звітному періоді, в якому відбулося фактичне отримання з бюджету виробничої дотації на покриття збитків від постачання послуг за тарифом, такі грошові кошти повторно в податковій декларації не відображаються.

І ще один нюанс, який не можна оминути, стосується розподілу «вхідного» ПДВ при одночасному здійсненні операцій, що обкладаються ПДВ, і таких, що цим податком не обкладаються. Ми пам’ятаємо, що механізм такого розподілу прописано у ст. 199 ПКУ, причому в разі постачання товарів/послуг, перелічених в абзаці першому п. 187.10 цього Кодексу, його проведення ускладнюється через касовий метод ПДВ-обліку. Із цієї причини ЖЕКам доводилося спочатку робити розподіл «вхідного» ПДВ на частини, що включається і не включається до податкового кредиту, а потім розподілену частину ПДВ, що підлягає включенню до ПК, розбивати на суми ПДВ, що включаються до податкового кредиту за касовим методом, і суми ПДВ, що відносяться до податкового кредиту за правилом першої події шляхом заповнення табл. 4 Додатка Д7 (про неї ми говорили вище). Крім того, розподілений у такий спосіб ПДВ слід було коригувати наприкінці року за допомогою проведення перерахунку (детальніше про нюанси річного перерахунку податкового кредиту з ПДВ див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 102, с. 21).

На щастя, з 01.07.2012 р., завдяки Закону № 4834, що згадувався вище, прямо встановлено: під розподіл «вхідного» ПДВ та решту вимог ст. 199 ПКУ (серед яких прописана і вимога щодо річного перерахунку) не підпадають операції, передбачені п.п. 197.1.28 цього Кодексу, тобто операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифом) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

На перший погляд, такі зміни, внесені Законом № 4834, можна тільки вітати. Проте, оскільки початок їх дії припав на середину календарного року, це спричинило виникнення питання про необхідність проведення річного перерахунку-2012 суб’єктами господарювання, охопленими пільговим п.п. 197.1.28 ПКУ. На жаль, у самому Кодексі це питання не врегульовано, утім, міркуючи логічно, можна дійти висновку, що така необхідність у них все ж була, причому виходячи з обсягів постачання за весь рік, а не на момент внесення зазначених змін до податкового законодавства.

Що стосується так званих необоротних перерахунків*, передбачених абзацом другим п. 199.4 ПКУ, то необхідність у їх подальшому проведенні не так очевидна. Та і податківці, судячи з інформації на місцях, наполегливо заперечують її. Проте для необоротних активів, придбаних протягом 2011 року, для яких 2012 рік став роком першого «необоротного» перерахунку, зазначена необхідність випливає із самої суті перерахунку «вхідного» ПДВ. Адже законодавець, не виключено, за допомогою трьох таких перерахунків щодо необоротних активів замислював більш-менш усереднити первісно розподілений ПДВ виходячи з обсягів трьох років, наступних за введенням об’єктів основних засобів в експлуатацію.

* Нагадаємо, що так ми традиційно називаємо три послідовні перерахунки щодо необоротних активів за підсумками одного, двох і трьох років, наступних після року, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

А от об’єкти ОЗ, придбані в першій половині 2012 року (до набуття чинності Законом № 4834), разом із товарами/послугами повинні були взяти участь тільки в основному річному перерахунку наприкінці 2012 року, і якщо надалі ЖЕК не здійснюватиме операції, що не обкладаються ПДВ, то вже жодним перерахункам такі ОЗ не підлягають. Так само повз перерахунки, передбачені ст. 199 ПКУ, проходять і старі ОЗ, придбані до набуття чинності ПКУ (див. відповідь на запитання 5 з Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту у разі використання придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів частково в оподатковуваних операціях, а частково — ні, затвердженої наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 129 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 23).

Нарешті, за необоротними активами, купленими після 01.07.2012 р., первинний розподіл ПДВ не проводився, тобто незважаючи на здійснення пільгових постачань, обумовлених п.п. 197.1.28 ПКУ, увесь «вхідний» ПДВ було віднесено до податкового кредиту та відображено у ряд. 10.1 декларації з ПДВ. Отже, будь-які перерахунки за такими необоротними активами в подальшому здійснювати не доведеться.

 

Діяльність ЖЕКів зі збирання коштів від споживачів

Здебільшого така діяльність здійснюється за посередницькими (агентськими) договорами з постачальниками житлово-комунальних послуг, тому на них спеціальні «касові» норми п. 187.10 ПКУ не поширюються. Оподаткування таких посередницьких операцій відбувається у звичайному порядку (детальніше див. у статті «Виконання договору комісії: наслідки з податку на прибуток та ПДВ» // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 38), оскільки особливих правил** для ЖЕКів немає. Отже:

податкові зобов’язання за отриманими ЖЕКом (комісіонером) від споживачів грошовими коштами, призначеними постачальникам (комітентам), відображаються в податковому обліку ЖЕКу виходячи з повної суми надходжень у момент їх отримання (оскільки йдеться про діяльність зі збирання та перерахування грошей від населення, другу подію вигадати важко);

право на податковий кредит виникає після перерахування коштів постачальникам, зрозуміло, за наявності податкових накладних, виписаних такими постачальниками;

ПЗ та право на ПК за комісійною винагородою (якщо таку встановлено в договорах ЖЕКу з постачальниками ЖКГ-послуг) відображаються як завжди, тобто за правилом першої події.

** Наприклад, таких, за допомогою яких у п. 189.13 ПКУ врегульовано визначення бази оподаткування при продажу автобусних квитків автостанціями.

Зауважимо, що в листі ДПСУ від 22.06.2012 р. № 8958/5/15-2116 надано, образно кажучи, індульгенцію на включення транзитних грошових коштів до бази обкладення ПДВ, проте тільки щодо ЖБК та ОСББ. Однак до внесення відповідних змін до чинного законодавства ані їм, ані звичайним ЖЕКам ми не рекомендували б застосовувати висновки цього листа на практиці.

На жаль, подібних «ребусів» у податковому обліку ЖЕКів не один десяток, і це стає зрозуміло після прочитання сьогоднішньої і попередньої статей, присвячених цій темі. З огляду на це навряд чи можна сподіватися на появу в недалекому майбутньому приватного інвестора в житлово-комунальній галузі. У будь-якому разі, усе в руках законодавця, тепер уже нового скликання. Почекаємо?..

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно