Теми статей
Обрати теми

Помилково переказані/зараховані грошові кошти: керівництво до дії

Редакція ПБО
Стаття

Помилково переказані/зараховані грошові кошти: керівництво до дії

 

 

Погодьтеся, помилкові платежі — не таке вже рідкісне явище для підприємства. Чи то на поточний рахунок раптом потрапили чужі гроші, чи то навпаки, самі перерахували кошти не тому отримувачу, а може, і банк щось наплутав. Як підприємству діяти в таких ситуаціях? Які податкові наслідки вони спричинюють? Відповіді на ці запитання — у запропонованій статті.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.

Закон про платіжні системи — Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ.

Указ № 227 — Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.95 р. № 227/95.

Інструкція № 22 — Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22.

 

Помилковий переказ коштів: загальні поняття

Порядок списання коштів з рахунків платників та зарахування коштів на рахунки отримувачів регулюється Законом про платіжні системи та Інструкцією № 22.

Так, відповідно до п. 1.24 Закону про платіжні системи під переказом коштів розуміється рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача чи видачі йому у готівковій формі.

При цьому помилковим переказом вважається рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Як неналежний переказ розглядається рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Схоже визначення поняттю «помилкове списання/зарахування коштів» надано й у п. 1.4 Інструкції № 22 — це списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

У свою чергу, неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно перерахована сума коштів, а неналежним отримувачем — особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (пп. 1.32, 1.23 Закону про платіжні системи; п. 1.4 Інструкції № 22).

Отже, помилкове списання/зарахування коштів може статися як з вини банку (наприклад, у разі неправильного зазначення відповідальною особою банку реквізитів отримувача або відправника платежу), так і з вини підприємства-платника (також у зв’язку з неправильним зазначенням у платіжному документі реквізитів отримувача).

Розглянемо, як слід діяти в такій ситуації та які податково-бухгалтерські наслідки при цьому виникають.

 

Помилкове зарахування коштів з вини банку

Згідно з ч. 1 ст. 1073 ЦКУ у разі несвоєчасного зарахування банком на рахунок клієнта грошових коштів, що йому надійшли, їх безпідставного списання з рахунка клієнта або порушення розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк зобов’язаний негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати заподіяні збитки, якщо інше не встановлено законом.

При помилковому зарахуванні суми переказу на рахунок неналежного отримувача з вини банку слід керуватися порядком, прописаним у п.п. 32.3.1 Закону про платіжні системи та пп. 2.36, 2.37 Інструкції № 22.

Так, банк після виявлення своєї помилки негайно зобов’язаний перерахувати цю суму отримувачу, якому насправді призначався платіж, за рахунок власних коштів. Інакше такий отримувач матиме право в установленому законом порядку вимагати від банку-порушника, щоб той перерахував належну суму переказу за рахунок власних коштів та сплатив пеню в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення починаючи з дати завершення помилкового переказу (сума пені при цьому не може перевищувати 10 % суми переказу).

Одночасно банк, що допустив помилку, зобов’язаний відразу після її виявлення повідомити неналежного отримувача (особисто або через банк, який обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про необхідність повернення вказаної суми протягом трьох робочих днів із дати надходження такого повідомлення (п. 2.36 Інструкції № 22). Це повідомлення складається за формою, наведеною в додатку 22 до Інструкції № 22.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, одержавши зазначене повідомлення, повинен передати його (у день одержання, але не пізніше наступного робочого дня) неналежному отримувачу під підпис або надіслати рекомендованим листом (п. 2.37 Інструкції № 22).

З урахуванням ст. 35 Закону про платіжні системи банк, що направив повідомлення, у разі неповернення неналежним отримувачем коштів протягом установленого триденного строку, має право вимагати від такого отримувача повернення суми переказу, а також сплати пені в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожен день починаючи з дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів уключно (сума пені не може перевищувати 10 % суми переказу).

Якщо неналежний отримувач не повертає кошти добровільно, банк-порушник стягує їх із нього через суд.

Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем вирішуються в судовому порядку.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання останнім розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

На те, що кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, має бути повернено ним у строки, установлені законодавством України, вказує і п. 2.35 Інструкції № 22. За порушення цього строку неналежний отримувач несе відповідальність відповідно до законодавства.

Зауважимо також: ст. 6 Указу № 227 установлено, що підприємства незалежно від форм власності повинні повертати помилково зараховані на їх рахунки кошти в п’ятиденний строк. Цією ж статтею передбачено застосування штрафу до керівника та головного бухгалтера неналежного отримувача в разі неповернення ним помилково отриманих коштів у п’ятиденний строк у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати. Проте справляння цього штрафу, що має адміністративний характер, на практиці неможливе. Річ у тім, що основним нормативним документом, який визначає види адміністративних правопорушень, порядок накладення та стягнення штрафів за них, а також розміри цих штрафів, є КпАП. А в ньому немає згадки про вид адміністративного правопорушення, наведений у ст. 6 Указу № 227, не визначено в ньому й органи, уповноважені розглядати це правопорушення та накладати цей штраф. Крім того, на сьогодні у законодавстві відсутнє поняття «неоподатковуваний податком мінімум заробітної плати».

Отже відповідальність за несвоєчасне повернення коштів, помилково отриманих з вини банку, неналежний отримувач повинен нести лише згідно із Законом про платіжні системи.

 

Помилкове зарахування коштів з вини неналежного платника

Якщо підприємство отримало без законних підстав кошти на свій поточний рахунок (стало їх неналежним отримувачем), воно зобов’язане їх повернути. Ця вимога випливає з ч. 1 ст. 1212 ЦКУ. Якщо цього не зробити, у неналежного платника з’являться підстави для звернення до суду з позовом про повернення майна. Крім обов’язку повернути майно в натурі (ст. 1213 ЦКУ), суд також може зобов’язати неналежного отримувача відшкодувати всі доходи, які були ним одержані або могли бути одержані від майна (абзац перший ч. 1 ст. 1214 ЦКУ). При цьому безпідставне отримання або зберігання грошей тягне за собою необхідність нарахування процентів за користування ними в порядку, установленому ст. 536 ЦКУ, на що вказує ч. 2 ст. 1214 ЦКУ.

Нагадаємо: згідно зі ст. 536 ЦКУ за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, розмір яких установлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки в цьому випадку розмір процентів за користування чужими грошовими коштами ані договором, ані законом не встановлено, ст. 625 ЦКУ надає можливість неналежному платнику стягнути з неналежного отримувача, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суму боргу (тобто суму помилково зарахованих грошових коштів) з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Якщо неналежний отримувач повернув помилково отримані кошти з порушенням установленого строку без сплати інфляційних та 3 % річних, то у неналежного платника є право стягнути ці суми з порушника в судовому порядку.

При цьому слід мати на увазі: строк повернення коштів, помилково зарахованих з вини їх власника на чужий поточний рахунок, установлено ст. 6 Указу № 227, де, як уже зазначалося, вказано, що підприємства незалежно від форм власності повинні повертати в п’ятиденний строк помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Виходячи з принципів визначення та обчислення строків, наведених у гл. 18 ЦКУ, можна припустити, що тут ідеться про календарні дні.

У разі виявлення фактів такого порушення з керівника підприємства та головного бухгалтера має справлятися до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати. Проте, як уже зазначалося вище, застосування цього штрафу на практиці неможливе. Отже, єдиним перевіреним способом боротьби з необов’язковими боржниками залишається звернення з позовом до суду.

 

Податковий та бухгалтерський облік помилкових сум у неналежного отримувача

Податок на прибуток. Якщо з вини банку на рахунок платника податку помилково зараховано суми коштів, які буде повернено цим платником у наступному звітному періоді, то, як роз’яснюють податківці (див. консультацію в журналі «Вісник податкової служби України», 2012, № 22, с. 8), такі суми має бути враховано цим платником у складі інших доходів на підставі п. 135.5 ПКУ. Водночас за умови повернення таких коштів платник податку може на підставі п. 140.2 ПКУ здійснити перерахунок відображених доходів.

Інакше кажучи, якщо станеться так, що помилково зараховані кошти буде повернено підприємством у наступному звітному періоді, йому доведеться спочатку (у періоді зарахування на поточний рахунок) уключити їх до складу інших доходів, відобразивши в рядку 03.26 Додатка IД до рядка 03 декларації з податку на прибуток зі знаком «+», а надалі (у періоді повернення) здійснити перерахунок цих доходів, заповнивши той же рядок 03.26 Додатка IД, але вже зі знаком «-», або подати уточнюючий розрахунок. Такі рекомендації надано в консультації співробітників податкового відомства, розміщеній у розділі 110.07.21 ЄБПЗ.

Якщо ж зарахування та повернення коштів, що помилково надійшли на поточний рахунок платника податку, відбуваються в одному звітному періоді, то тут можна бути спокійним — така операція, на думку податківців, не відображається в його податковому обліку за умови своєчасного повернення коштів.

Цей висновок контролерів, вочевидь, поширюється і на ситуацію, коли помилкова сума потрапляє на поточний рахунок підприємства з вини неналежного платника.

Зауважимо: оскільки більшість платників податку на прибуток починаючи з 2013 року звітують з цього податку один раз на рік, то найчастіше надходження помилкових сум та їх повернення банку або неналежному платнику відбуватимуться в межах одного звітного періоду (року), а отже, жодних наслідків у податково-прибутковому обліку в неналежного отримувача таких сум не буде.

Хоча, на нашу думку, зазначені кошти в будь-якому разі не можуть вважатися доходом, оскільки право власності на ці кошти не переходить до неналежного отримувача і вони не є оплатою товарів (робіт, послуг) чи іншими подібними доходами.

Лише в тому випадку, якщо банк або неналежний платник не вимагають повернення помилково зарахованих коштів, а неналежний отримувач на порушення вимог ч. 1 ст. 1212 ЦКУ не повертає їх, то ці кошти повинні розглядатися як безповоротна фінансова допомога (п.п. 14.1.257 ПКУ) з відображенням у складі доходів, що підлягають обкладенню податком на прибуток, на підставі п.п. 135.5.4 ПКУ, та й то після закінчення строку позовної давності, який в загальному випадку становить 3 роки (ст. 257 ЦКУ).

І ще такий момент. Якщо в результаті несвоєчасного повернення помилково зарахованих коштів неналежному отримувачу довелося сплатити банку пеню (відповідно до п. 35.2 Закону про платіжні системи) або неналежному платнику суму інфляційних та 3 % річних (відповідно до ст. 625 ЦКУ), то такі сплачені суми не потрапляють до податкових витрат цього неналежного отримувача, оскільки є штрафом (п.п. 139.1.11 ПКУ). Про це нагадує ДПСУ в листі від 21.01.2013 р. № 888/6/15-1415.

Податок на додану вартість. Відповідно до п. 185.1 ПКУ об’єктом обкладення ПДВ є, зокрема, операції з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. При цьому датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що відбулася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню (п. 187.1 ПКУ).

Тобто податкові зобов’язання нараховуються за наявності договірних відносин щодо постачання товарів, надання послуг. А от щодо коштів, які надійшли на поточний рахунок підприємства помилково (не в оплату товарів/послуг), податкові зобов’язання з ПДВ не виникають, оскільки в цьому випадку не передбачається здійснення операції, що є об’єктом оподаткування. Такого висновку дійшли податківці в консультації, розміщеній у розділі 130.05 ЄБПЗ, висунувши, щоправда, із цього приводу додаткову умову — кошти, що помилково поступили на поточний рахунок з вини банку, неналежний отримувач зобов’язаний повернути в установлені строки (тобто протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення банку-порушника, як це передбачено п. 35.1 Закону про платіжні системи).

Ураховуючи, що податкові накладні складаються платником податків виключно в момент виникнення податкових зобов’язань з ПДВ (п. 201.4 ПКУ), а в ситуації, що розглядається (у разі отримання помилкових коштів на поточний рахунок та їх своєчасного повернення), податкові зобов’язання не нараховуються, то відсутня й необхідність у виписуванні податкової накладної за такою операцією.

Утім, на наш погляд, не потрібно нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ та відповідно складати податкові накладні також у ситуаціях, коли:

— кошти надійшли помилково з вини неналежного платника;

— кошти надійшли помилково від контрагента в межах договірних відносин, не пов’язаних з постачанням товарів/послуг;

— помилково отримані кошти повернено пізніше встановленого триденного строку або не повернено зовсім (тобто ані банк, ані неналежний платник не вимагають їх повернення).

Усе це тому, що операції з помилковими платежами не підпадають під поняття «постачання товарів» та «постачання послуг», розшифровані в пп. 14.1.191 і 14.1.185 ПКУ, а отже, не є об’єктом обкладення ПДВ.

Крім того, не потрібне нарахування ПДВ і в разі надходження від контрагента коштів на підставі договору постачання товарів/послуг у завищеній сумі (якщо сторони окремо не домовилися зарахувати таку переплату в рахунок авансу за іншим договором). Це стосується й надходження від покупця повторної оплати одних і тих самих товарів/послуг.

Тобто важливо, щоб таку надмірно сплачену за договором суму сторони не зараховували в рахунок майбутніх постачань товарів/послуг за цим або іншим договором. Інакше ця сума розглядатиметься як передоплата з усіма наслідками, що випливають, і тоді нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за загальним правилом не уникнути.

Утім, податківці заявляють, що за наявності між сторонами договірних відносин на предмет постачання товарів, надання послуг податкові зобов’язання з ПДВ щодо помилково отриманих сум нараховуються їх отримувачем на загальних підставах, установлених ст. 187 ПКУ (див. консультацію, розміщену в розділі 130.05 ЄБПЗ).

Наприклад, між контрагентами укладено договір на постачання товарів на суму 1200 грн., а покупець помилково сплатив 12000 грн. У такому разі продавець повинен виписати податкову накладну тільки на суму 1200 грн., а надлишок 10800 грн. повернути покупцю відповідно до вимог гл. 83 ЦКУ без нарахування ПДВ виходячи з цієї суми.

Хоча, якщо в розглянутій ситуації договір укладено не на конкретну операцію, а на певний період, наприклад на рік, і вартість товарів/послуг, які повинні поставлятися протягом року, перевищує 1200 грн., то продавцю доведеться скласти податкову накладну на всю отриману суму, а після повернення надмірно сплачених коштів скласти розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної.

Підтвердженням того, що зайва сума була перерахована помилково, можуть бути договір постачання товарів/послуг, акти звірки взаєморозрахунків, лист продавця з повідомленням покупця про те, що на його поточний рахунок надійшов помилковий платіж, лист покупця з вимогою повернути помилково сплачені кошти.

Що стосується сум інфляційних та 3 % річних (відповідно до ст. 625 ЦКУ), які може бути одержано підприємством від неналежного отримувача у зв’язку з несвоєчасним поверненням останнім помилкових коштів, то такі суми, як такі, що є санкціями (заходами відповідальності) за порушення зобов’язань, не є об’єктом обкладення ПДВ (див. Узагальнюючу податкову консультацію щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та складу витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг, затверджену наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. № 590 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 59, с. 12).

Єдиний податок. Як установлює ст. 292 ПКУ, до доходу єдиноподатника належить дохід, отриманий у грошовій (готівковій та/або безготівковій), а також матеріальній або нематеріальній (визначеній п. 292.3 ПКУ) формі.

При цьому згідно з п.п. 5 п. 292.11 ПКУ до складу такого доходу не включаються, зокрема, суми коштів (аванс, передоплата), які повертаються покупцю товару (робіт, послуг) — платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або на підставі листа-заяви про повернення коштів.

Згідно з роз’ясненнями податківців (див. консультацію, розміщену в розділі 240.04 ЄБПЗ), якщо на поточний рахунок платника єдиного податку — юрособи з вини банку помилково зараховано кошти, то за наявності повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу та вимоги повернути йому еквівалентну суму коштів цей єдиноподатник (неналежний отримувач), який повернув таку суму помилкових коштів у встановлені строки в цьому ж звітному (податковому) періоді, не включає її до складу своїх доходів.

А от якщо надходження помилкових коштів та їх повернення відбулися в різних звітних періодах, то в цьому випадку контролери пропонують у кварталі надходження коштів уключити їх до бази оподаткування, а у кварталі, коли гроші буде повернено, відкоригувати раніше проведені нарахування (за умови отримання помилкових сум за три або менше робочих днів до закінчення податкового (звітного) періоду).

Судячи з того, що у зазначеній консультації особливий акцент робиться на своєчасності повернення помилково отриманих коштів, їх повернення із запізненням, імовірно, обернеться для єдиноподатника необхідністю відображення доходу в будь-якому разі (тобто незалежно від того, в одному звітному періоді відбулися зарахування та повернення коштів чи в різних). При цьому допускаємо, що податківці не дуже-то захочуть погоджуватися на подальше його коригування.

Водночас у п.п. 5 п. 292.11 ПКУ щодо сум, які повертаються єдиноподатником, та невключення їх до єдиноподаткового доходу взагалі немає вказівки на період, тому думку працівників податкового відомства в цьому випадку не можна вважати догмою.

Бухгалтерський облік. Суми помилково отриманих на поточний рахунок коштів відображаються неналежним отримувачем на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Якщо у зв’язку з несвоєчасним поверненням ним таких помилкових коштів були сплачені пеня банку або інфляційні та 3 % річних неналежному платнику, то ці суми включаються таким неналежним отримувачем до складу інших операційних витрат та відображаються за дебетом субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» у кореспонденції з кредитом субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

 

Податковий та бухгалтерський облік помилкових сум у неналежного платника

Іноді трапляється, що з вини банку відбувається помилкове списання коштів з рахунка неналежного платника.

Допустивши цю помилку, банк зобов’язаний перерахувати за рахунок власних коштів відповідну суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити йому пеню в розмірі процентної ставки, установленої цим банком за короткостроковими кредитами, за кожний день починаючи з дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо іншу відповідальність не передбачено договором (див. п.п. 32.3.2 Закону про платіжні системи та п. 2.38 Інструкції № 22).

Власне суми помилково здійснених переказів у неналежного платника в податковому обліку не відображаються, а в бухгалтерському обліку фіксуються на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Отримана ж від банку сума пені включається таким неналежним платником до податкового доходу на підставі п.п. 135.5.3 ПКУ на дату її фактичного надходження (п. 137.13 ПКУ), а в бухгалтерському обліку — до складу інших операційних доходів з відображенням на субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки».

В аналогічному порядку враховуються в податковому та бухгалтерському обліку неналежного платника суми інфляційних та 3 % річних, сплачених йому неналежним отримувачем у разі несвоєчасного повернення помилкових коштів.

Отже, підсумуємо. Помилково зараховані на поточний рахунок підприємства кошти слід повернути в такі строки:

— якщо в помилковому перерахуванні винен банк — протягом трьох робочих днів із дати надходження повідомлення цього банку-порушника про здійснення помилкового переказу (ст. 35 Закону про платіжні системи);

— якщо в помилковому перерахуванні винен неналежний платник — протягом п’яти днів із дня зарахування коштів на поточний рахунок неналежного отримувача (ст. 6 Указу № 227).

Дотримання цих строків убереже вас від небажаних податкових наслідків, зайвих фінансових втрат та можливих судових розглядів. Адже не секрет, що порядність у відносинах із партнерами — запорука успішного бізнесу.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі