Пошта редакції. Купівля нежитлового приміщення підприємцем: чи є право на витрати та податковий кредит з ПДВ

Купівля нежитлового приміщення підприємцем: чи є право на витрати та податковий кредит з ПДВ

Амортизація основних засобів (у цьому випадку це нежитлове приміщення) — одвічна спірна тема підприємців на загальній системі. З одного боку, вартість основних засобів просто так до витрат не включиш, оскільки вона підлягає амортизації. З іншого боку, ще до прийняття ПКУ податківці були категорично проти амортизації у підприємців на тій підставі, що вони не ведуть бухоблік, а отже, не мають права нараховувати амортизацію. Аргументів проти такої позиції було чимало, однак скористатися ними можна було хіба що в суді. При цьому податківці досі не змінили свою точку зору і, мабуть, робити цього не збираються (див., наприклад, консультацію в розділі 180.04 ЄБПЗ).

Ми, як до прийняття ПКУ, так і сьогодні, не поділяємо позицію податківців і вважаємо, що вартість нежитлового приміщення, якщо воно використовується в підприємницькій діяльності, повинна включатися до витрат у вигляді амортизаційних відрахувань на підставі пп. 138.8.5, 138.10.2, 138.10.3 і 138.10.4 ПКУ.

Переважна більшість підприємців усе ж таки побоюються включати до витрат вартість придбаних основних засобів, оскільки в іншому разі не уникнути судових позовів з податківцями. Лише дуже сміливі вирішують судитися, відстоюючи своє законне право на амортизацію.

Тепер поговоримо про податковий кредит з ПДВ у разі купівлі нежитлового приміщення. Це питання є актуальним для всіх підприємців — платників ПДВ, незалежно від системи оподаткування.

У розділі 130.18 ЄБПЗ податківці на запитання про право на податковий кредит у підприємця — платника ПДВ при купівлі нерухомого чи рухомого майна відповіли так:

«Згідно з пп. 1 і 2 ст. 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Ураховуючи те, що суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа — підприємець не може бути власником нерухомого або рухомого майна, а придбання, спорудження, будівництво такого майна суб’єктом підприємницької діяльності — фізичною особою підприємцем, який зареєстрований платником ПДВ, може здійснюватись ним виключно як фізичною особою, то право на податковий кредит за операцією з придбання, спорудження, будівництва зазначеного майна не виникає.»

Як бачимо, на їх думку, у зв’язку з тим, що купівля нерухомого майна може здійснюватися виключно фізичною особою, а не підприємцем, є перешкодою для підприємця в набутті права на податковий кредит.

Таку перешкоду податківці угледіли у ст. 325 ЦКУ, яка окремо не виділяє в суб’єкти права власності підприємців. Отже, той факт, що основні засоби реєструються за фізичною особою не як на підприємця, а як на громадянина, дає підстави вважати, що таке майно не належить підприємцю. З таким висновком податківців ми не можемо погодитися.

Раніше в аналогічній ситуації при купівлі транспортного засобу, який реєструється так само, як і нерухомість, Мін’юст у листі від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08 роз’яснив, що транспортні засоби можуть бути зареєстровані лише на фізичну особу або юридичну особу, а на підприємця — ні. При цьому Мін’юст зазначив таке:

«Правовий статус фізичної особи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізичної особи — підприємця. Право на провадження підприємницької діяльності є правом фізичної особи і набуття статусу підприємця дозволяє фізичній особі лише здійснювати господарську діяльність…

Ураховуючи викладене, вважаємо, що реєстрація транспортних засобів має здійснюватись за фізичною особою, а не за фізичною особою — підприємцем , оскільки реєстрація здійснюється за особами, які є власниками…»

З’ясувавши це, ДПАУ в листі від 03.10.2008 р. № 20189/7/16-1517-26 визнала право підприємців на податковий кредит з ПДВ при купівлі вантажного автомобіля, зазначивши, що «…визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами — суб’єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні транспортних засобів <…> є <…> подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи — платника податку».

І хоча лист від 03.10.2008 р. № 20189/7/16-1517-26 стосувався купівлі вантажного автомобіля (а не об’єкта нерухомості, як у цьому запитанні) і був виданий за умов чинності Закону про ПДВ, ідея не змінилася і полягає в такому. Визначальним фактором для формування податкового кредиту є використання основного засобу в госпдіяльності, а не правовий статус покупця основного засобу.

Річ у тім, що учасниками цивільних правовідносин є лише фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦКУ). При цьому реєстрація фізичної особи підприємцем не призводить до створення нової особи — нею, як і раніше, залишається фізособа. Зважаючи на це було б дивним, якби ст. 325 ЦКУ виділяла як суб’єкта права власності особу, яка не визнається окремим учасником цивільних правовідносин.

До того ж дотримання логіки податківців із розділу 130.18 ЄБПЗ може привести до висновків, наприклад, про те, що будь-які товари, придбані підприємцем, є власністю фізичної особи, а отже, ані податкового кредиту, ані витрат підприємець відобразити не може взагалі.

Отже, на нашу думку, логіку податківців, викладену в листі від 03.10.2008 р. № 20189/7/16-1517-26, слід застосувати і сьогодні щодо купівлі нерухомого майна. Оскільки, як ми зазначили вище, правовий статус фізичної особи набагато ширший, ніж правовий статус фізичної особи — підприємця, тому нерухомість, придбана фізичною особою, цілком може бути «підприємницькою» (використовуватися для госпдіяльності), тим більше, що приміщення є нежитловим.

Більше того, якщо підприємець у майбутньому вирішить продати нежитлове приміщення, то на сьогодні позиція податківців така: якщо нерухоме майно або рухоме (транспортний засіб) використовується в підприємницькій діяльності, то обов’язково слід нараховувати податкові зобов’язання. При цьому їм не важливо, був податковий кредит при придбанні чи ні. Тому, на нашу думку, краще вже тепер, при купівлі, поборотися за право на податковий кредит. Інакше, у разі ненарахування зараз податкового кредиту, потім, можливо, податківці все одно наполягатимуть на нарахуванні податкових зобов’язань.

Таким чином, довести перевіряючим своє, скажімо так, теоретичне право на податковий кредит буде складно, однак можливо. Щоправда, це всього лише півділа. Потрібно ще підтвердити це право документально.

Загальний порядок формування податкового кредиту для осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, визначено ст. 198 ПКУ.

Згідно з п. 198.1 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів.

Право відобразити податковий кредит платник матиме, якщо:

— він має податкову накладну, оформлену належним чином і зареєстровану в Єдиному реєстрі (у більшості випадків реєстрація буде необхідна) (п. 198.6 ПКУ);

— об’єкт основних засобів передбачається використовувати в операціях, що обкладаються ПДВ, у межах господарської діяльності (п. 198.3 ПКУ).

Таким чином, перелік документів, що підтверджують право на податковий кредит при купівлі нежитлового приміщення фізичною особою для підприємницьких цілей, такий:

— податкова накладна, видана під час купівлі нежитлового приміщення (обов’язково потрібна);

— договір купівлі-продажу;

— акт приймання-передачі нежитлового приміщення, в якому як покупець зазначений саме підприємець;

— розпорядження про використання приміщення в господарській діяльності підприємця (видається в довільній формі, у ньому бажано зазначити реквізити договору купівлі-продажу та «підприємницький» спосіб використання приміщення, наприклад, під склад чи майстерню).

Ще раз підкреслюємо: у договорі купівлі-продажу, слід зазначити, що покупцем є фізособа-підприємець. Це може бути додатковим аргументом у розмові з податковим інспектором.

Вікторія Петрушина,
 консультант газети
 «Податки та бухгалтерський облік»