Чи зміниться тривалість щорічних відпусток після запровадження неповного робочого часу
Керівництво підприємства через певні об’єктивні причини прийняло рішення змінити 5-денний робочий тиждень на 4-денний та одночасно зменшити тривалість робочого дня з 8 годин до 5. Чи має керівництво право на такі дії? Чи зміниться після такого запровадження тривалість щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці?
Відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
При цьому, як зазначено у листі Міністерства соціальної політики України від 29.08.2012 р. № 318/13/116-12, неповний робочий час може встановлюватися, зокрема, шляхом одночасного зменшення кількості годин роботи упродовж дня і кількості робочих днів упродовж тижня.
Саме про таке запровадження неповного робочого часу йдеться у ситуації, наведеній у запитанні. Тобто передбачено зменшення тривалості робочого тижня (з 5 робочих днів до 4) та тривалості робочого дня (з 8 годин до 5).
Підкреслимо, що за таких обставин має місце запровадження неповного робочого часу з ініціативи роботодавця, до процедури якого трудовим законодавством висувається низка вимог.
Справа в тому, що згідно зі ст. 32 КЗпП встановлення або скасування неповного робочого часу вважається зміною істотних умов праці через зміни в організації виробництва і праці.
Механізм реалізації змін істотних умов праці досить кропіткий. Так, роботодавець повинен не тільки обґрунтувати причини таких змін, але й отримати дозвіл на це профспілки, видати наказ про зміну істотних умов праці, попередити працівників (працівники мають бути повідомлені не пізніше ніж за два місяці).
Таким чином, роботодавець наділений правом встановлювати (або навпаки — скасовувати) режим неповного робочого часу. Однак при цьому у роботодавця повинні бути підстави для зміни істотних умов праці, а також ним повинні бути дотримані усі законодавчо встановлені процедури з цього приводу.
Тепер щодо права працівників на щорічні відпустки після встановлення їм режиму неповного робочого часу. Перш за все відзначимо, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 КЗпП). Дійсно, така норма існує й активно використовується. Разом із тим робота в умовах неповного робочого часу має низку нюансів, які впливають і на певні трудові гарантії працівників.
Керуючись ч. 3 ст. 56 КЗпП, відзначимо, що працівник, який працює на умовах неповного робочого часу, має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні, як це передбачено ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Тепер щодо щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, яка надається працівникам за роботу в умовах нервово-емоційного та інтелектуального навантаження. Якщо посади відповідних працівників передбачені Списком, наведеним у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290, то працівники права на вказаний вид відпустки не втратять після запровадження неповного робочого часу.
Разом із тим слід мати на увазі, що такий вид відпустки надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. При цьому повинна виконуватися вимога, щоб працівник був зайнятий у відповідних умовах не менше половини тривалості робочого дня. Про це відзначено у Порядку застосування відповідного Списку, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. № 16.
Що стосується щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці у разі ненормованого робочого дня, то на неї не мають права працівники, яким установлено неповний робочий день і, навпаки, мають працівники, яким установлено неповний робочий тиждень. Це випливає з Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7.
Працівники, яким неповний робочий час установлено шляхом зменшення робочого тижня та робочого дня, права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день не мають. Такий висновок навело Міністерство праці та соціальної політики України в листі від 07.05.2002 р. № 010-430.
Ганна ХОРОШКО,
головний спеціаліст відділу
соціально-трудових відносин
управління праці та зайнятості
Департаменту соціального захисту населення
Харківської обласної державної адміністрації