Почнемо з невеликого, але дуже потрібного вступу. Левову частку коштів суб’єкти господарювання зберігають не в касі або «під подушкою», а на поточному рахунку в банку. Причому в юросіб і вибору навіть немає, адже в касі вони мають право зберігати гроші лише в сумі, що не перевищує ліміт (п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637). Крім того, розрахунки такі суб’єкти також повинні здійснювати переважно в безготівковій формі (ч. 2 ст. 1087 ЦКУ). Тобто з використанням поточних рахунків. Отже, на цих рахунках акумулюється основний обсяг грошових коштів суб’єктів господарювання.
Щоб відкрити поточний рахунок, із банком укладають договір банківського рахунка (п. 1.8 Інструкції № 492). На підставі цього договору банк зобов’язується (ч. 1 ст. 1066 ЦКУ):
1) приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту (власнику рахунка), грошові кошти, що йому надходять;
2) виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум із рахунка, а також про здійснення інших операцій із рахунком.
Причому майте на увазі: банк не має права визначати й контролювати напрям використання грошових коштів клієнта, а також установлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права на розпорядження грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 ЦКУ).
Але подібні обмеження встановлюють, зокрема, законом у деяких випадках (ч. 1 ст. 1074 ЦКУ). Що це за закон (закони) і коли можуть установлюватися подібні обмеження? Для відповіді вам потрібно буде запам’ятати, що банки поділяються на дві категорії: нормальні (на них ми не зупинятимемося) та… всі інші.J До останніх належать проблемні та неплатоспроможні банки. Рішення про віднесення банку до тієї чи іншої категорії приймає НБУ (п. 12 ч. 1 ст. 73 Закону про банки). Давайте подивимося, як воно вплине на вас як клієнта.
Проблемний банк
Цей статус НБУ може присвоїти в разі виникнення хоча б однієї проблеми, названої у ст. 75 Закону про банки (причому з 11.07.2014 р. їх перелік розширився і став жорсткішим). Зокрема, якщо банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав 5 і більше робочих днів тому.
Але, на жаль, дізнатися про віднесення банку до цієї категорії ви, як правило, не зможете — це банківська таємниця.L Ситуацію, щоправда, пом’якшує те, що на вас як клієнта це безпосередньо не вплине.
У цьому періоді банк, незважаючи на «проблемний» статус, повинен продовжувати виконувати свої договірні зобов’язання, у тому числі за договором банківського рахунка
У разі ж їх порушення — нести відповідальність, передбачену законодавством і договором (про відповідальність банку за порушення строків виконання платіжних доручень читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 35-36, с. 15).
Як тільки з’явилися підозри, що банк став проблемним (наприклад, почали виникати систематичні порушення строків перерахування грошових коштів, банк став порушувати інші свої зобов’язання), то кошти краще «перекинути» до іншого, надійнішого банку. Але якщо і це зробити вже складно, то спробувати врятувати кошти можна за допомогою видачі позики фізособі (не СПД) на рахунок, який їй потрібно попередньо відкрити в цьому ж банку. У такому разі, навіть якщо банк буде ліквідовано, цю суму вдасться повернути за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі — Фонд). Але зробити це можна буде тільки в межах 200 тис. грн.
Неплатоспроможний банк
Це вже гірше. Підстави для віднесення банку до цієї категорії ви знайдете у ст. 76 Закону про банки. Зокрема, банк можуть визнати неплатоспроможним, якщо він не привів свою діяльність у відповідність до законодавства після віднесення його до проблемних.
Після того як НБУ прийме рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, він повідомить Фонд. Той, у свою чергу, почне процедуру його виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації* (ч. 1 ст. 34 Закону № 4452). При цьому не звертайте увагу на назву Фонду та Закону № 4452 — сфера дії цього органу/Закону набагато ширша, ніж забезпечення гарантування вкладів фізосіб**.
* Причому, за великим рахунком, тимчасова адміністрація — це й є процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку (п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452).
** Так, Закон № 4452 регулює, зокрема, повноваження та функції Фонду з виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (ч. 1 ст. 1 Закону № 4452).
Зверніть увагу: про початок тимчасової адміністрації банку ви вже зможете дізнатися — причому майже одразу! Річ у тім, що не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд повинен розмістити ці відомості на своєму сайті (www.fg.gov.ua) у розділі «Тимчасова адміністрація і ліквідація банків». Ці відомості також публікуються в газетах «Урядовий кур’єр» або «Голос України» — не пізніше ніж через 10 календарних днів після початку тимчасової адміністрації (ч. 2 ст. 34 Закону № 4452, п. 3.9 гл. 3 розд. II Положення № 2).
Що це означає для вас? На жаль, нічого гарного.L Річ у тім, що в періоді тимчасової адміністрації запроваджується мораторій на цілу низку операцій (ч. 5 ст. 36 Закону 4452). Наведемо їх у таблиці:
Таб. Операції, які не здійснюють у періоді тимчасової адміністрації
| № з/п | Найменування операції |
| 1 | 2 |
| 1 | задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку |
| 2 | примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку |
| 3 | нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових/економічних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань банку |
| 4 | зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, установленого Законом № 4452 |
| 5 | нарахування процентів за зобов’язаннями банку перед кредиторами |
Для ситуації, яку ми розглядаємо (тобто для «порятунку» коштів, що «зависли» на поточному рахунку), найважливішим є пункт перший таблиці — мораторій на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів.
При цьому вкладником ви не є (під це визначення з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452 підпадають тільки фізособи), але статусу інших кредиторів вам, на жаль, не уникнути. А це означає, що банк не має підстав для задоволення ваших вимог — у тому числі щодо повернення коштів із поточного рахунку готівкою та їх перерахування на інший поточний рахунок.
Багато хто при цьому може покладати надії на п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону № 4452. Він передбачає, що згаданий мораторій не поширюється, зокрема, на виплати коштів за договорами банківського рахунка вкладників. Але, на жаль, це положення вам не допоможе.L Адже, повторимо, вкладники — це тільки фізособи.
Так, ситуація гірше нікуди… Але не впадайте у відчай! Кошти, що «зависли» на поточному рахунку, все ще можна повернути. Як це зробити? Відповідь залежить від долі неплатоспроможного банку, якщо точніше, то від способу його виведення з ринку. Варіантів може бути декілька* (ч. 2 ст. 39 Закону № 4452). Це, зокрема, ліквідація банку з відшкодуванням із боку Фонду коштів за вкладами фізосіб, продаж неплатоспроможного банку інвестору тощо.
* Конкретне рішення розкривається у плані врегулювання. При його затвердженні обов’язково враховується принцип найменших витрат для Фонду.
Давайте розглянемо першу ситуацію — ліквідацію банку без продажу/передання його активів та зобов’язань іншим особам.
Банк ліквідується: як повернути гроші, що «зависли» в ньому?
Фонд звертається до НБУ із пропозицією про відкликання банківської ліцензії. На її підставі НБУ прийме рішення про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, після чого повідомить Фонд. Той, у свою чергу, розмістить ці відомості на своєму офіційному сайті. Крім того, не пізніше 7 днів із дня прийняття НБУ рішення про відкликання ліцензії та ліквідацію банку Фонд повинен опублікувати ці дані в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України».**
** Крім того, оголошення з цією інформацією повинні розміщуватися й у приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів (у 7-денний строк із дати прийняття НБУ відповідного рішення).
Запам’ятайте, для вас це дуже важливо! Протягом 30 днів із дня опублікування цих відомостей (відлік, судячи з усього, потрібно вести з дати опублікування в одному зі згаданих видань) кредитори, до яких належите й ви, мають право заявити уповноваженій особі Фонду свої вимоги до банку. Причому у вас одразу ж може виникнути низка запитань:
1) що це за уповноважена особа? Якщо коротко, то це той же ліквідатор, але займається він ліквідацією не «звичайних» юросіб, а банків. Його призначає Фонд. Відомості про цю особу ви знайдете в публікації про ліквідацію банку (див. вище);
2) куди пред’являти вимоги? Уповноваженій особі Фонду. Адреса, за якою прийматимуться такі вимоги, наводиться в публікації про ліквідацію банку (див. вище);
3) як скласти вимогу? Вимоги, які ви маєте намір пред’явити банку, оформляються у вигляді заяви в довільній формі. При цьому іноді «рибу» такої заяви розміщують на сайті банку, який ліквідується. Якщо ж її там не виявилось, то можете погодити це питання з уповноваженою особою Фонду або ж скористатися таким прикладом (для юрособи):
4) яким чином подати заяву? Це питання не врегульоване, але заяву краще надіслати поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Це пов’язано з тим, що в такому разі у вас буде конкретний доказ того, що ви свій обов’язок виконали;
5) що буде, якщо запізнитися? На жаль, наслідки сумні. Якщо пропустити згаданий 30-денний строк, ваші вимоги вважатимуться погашеними* (п. 4.22 гл. 4 розд. V Положення № 2). До речі, це правило помітно відрізняється від того, яке діє при ліквідації «звичайних» юросіб (із ним ви могли ознайомитися, прочитавши «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 51, с. 8).
* Це правило не поширюється лише на вимоги вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Думаємо, не потрібно пояснювати, що вас цей виняток не стосується.
Тож заяву подано. Чого чекати далі? Варіантів, за великим рахунком, два.
Перший варіант (хороший і найбільш поширений): уповноважена особа Фонду погодиться з вашою вимогою і включить її до реєстру акцептованих вимог кредиторів (далі — реєстр). Коли та як вона повинна це зробити? Реєстр складається протягом 90 днів із дня опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України» (ч. 2 ст. 49 Закону № 4452). Протягом 20 днів після його затвердження уповноважена особа Фонду повинна повідомити вас про те, що ваші вимоги акцептовані, — на офіційному сайті Фонду та у приміщеннях неплатоспроможного банку. Саме такий порядок містить нова редакція ч. 5 ст. 49 Закону № 4452 (діє з 11.07.2014 р.), хоча, нагадаємо, раніше правила були іншими. Тоді вони передбачали у тому числі необхідність письмового повідомлення кредиторів.
Припустимо, ви дізналися, що ваша вимога потрапила до реєстру. Що далі? А далі залишається просто чекати на оголошення про початок виплат. При цьому, взагалі-то, від вас більше нічого не потрібно. Річ у тім, що в цьому випадку уповноважена особа Фонду здійснить відповідні виплати самостійно. Причому робить вона це лише в безготівковій формі — шляхом перерахування коштів на рахунки, відкриті в інших банках.
Але, на жаль, навіть за такого розкладу не можна бути впевненим у тому, що ви отримаєте назад свої гроші
Чому? Річ у тім, що ваші вимоги щодо повернення коштів із поточного рахунку можуть бути погашені лише у 7-му чергу з 8-ми існуючих (ч. 1 ст. 52 Закону № 4452). Ураховуючи те, що вимоги кожної наступної черги задовольняються лише після повного задоволення вимог попередньої черги, до моменту, коли настане ваша черга, коштів у банку, що ліквідується, може й не залишитися. Такі вимоги не задовольняються L (п. 12.13 гл. 12 розд. V Положення № 2).
Другий варіант (проблемний). Зрозуміло, що в подібних відносинах не завжди все гладко. Одна з проблем, з якою ви можете зіткнутися: уповноважена особа Фонду не визнає ваших вимог і не включить їх до реєстру. Що робити? Якщо нічого не зробити, то очевидно, що ваші вимоги не задовольнять (ч. 8 ст. 49 Закону № 4452, п. 12.13 гл. 12 розд. V Положення № 2). Причому вони вважатимуться погашеними.
«Врятувати» свої кошти в такому разі можна, лише оскарживши рішення уповноваженої особи Фонду в суді* (ч. 4 ст. 49 Закону № 4452). Майте на увазі: відповідачем у цьому випадку повинен бути Фонд. Із цієї причини позов доведеться подавати до адміністративного суду (п. 25 постанови пленуму ВГСУ від 20.05.2013 р. № 8, лист ВАСУ від 25.07.2014 р. № 992/11/14-14). І ще одне: таке оскарження не призупиняє ліквідаційну процедуру. Але якщо для вас воно буде успішним, то на підставі рішення суду, яке набрало чинності, до реєстру внесуть відповідні зміни (п. 4.30 гл. 4 розд. V Положення № 2), тобто включать до нього й ваші вимоги.
* Як бачите, адміністративне оскарження (наприклад, у Фонді або НБУ) у цьому випадку не передбачене.
Інші способи виведення банку з ринку
Як ми вже говорили, крім зазначеного способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, є й інші — менш категоричні. Розглянемо їх стисло.
По-перше, способи, що передбачають передання/відчуження всіх або частини активів/зобов’язань приймаючому банку (пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 39 Закону № 4452). У цьому випадку Фонд складає реєстр активів та зобов’язань, які будуть передані приймаючому банку. При переданні зобов’язань неплатоспроможного банку Фонд повинен забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись загальної черговості погашення вимог кредиторів (ст. 52 Закону № 4452). При цьому, як ми вже говорили, ваші вимоги потрапляють лише до передостанньої 7-ї черги. Зобов’язання неплатоспроможного банку передаються на підставі договору про переведення боргу. Ваша згода при цьому не потрібна. До речі, як і внесення змін до договору. Надалі Фонд повідомить вас про відповідне передання шляхом розміщення узагальненої інформації на сайтах Фонду, неплатоспроможного банку та приймаючого банку** (ч. 9 ст. 40 Закону № 4452). Сам неплатоспроможний банк буде ліквідований у загальному порядку, але вам до цього вже має бути байдуже — адже повернення своїх коштів ви вимагатимете від приймаючого банку, якому були передані відповідні зобов’язання.
** Крім того, кожен кредитор/боржник може отримати інформацію про себе у приміщенні неплатоспроможного та приймаючого банку.
Але виникає закономірне запитання: як бути, якщо зобов’язання банку перед вами не потрапили до приймаючого банку? Якщо врахувати згадану вище черговість, подібна ситуація цілком можлива.☹ Після передання активів та зобов’язань до приймаючого банку неплатоспроможний банк ліквідується в загальному порядку. У зв’язку з цим ви маєте право заявити йому відповідні вимоги (про те, як це зробити, ви могли прочитати вище). От тільки навряд чи варто особливо розраховувати на те, що їх задовольнять.☹
По-друге, спосіб, що передбачає продаж неплатоспроможного банку інвестору. У цьому випадку неплатоспроможний банк продають за допомогою відчуження його акцій/паїв інвестору (ч. 5 ст. 41 Закону № 4452). Не пізніше наступного дня після реєстрації права власності на акції неплатоспроможного банку в депозитарній системі Фонд припинить тимчасову адміністрацію в ньому (ч. 10 ст. 41 Закону № 4452). Як результат, дія відповідного мораторію припиниться, а отже, ви дістанете можливість повернути свої гроші.
По-третє, спосіб, який передбачає створення та продаж інвестору перехідного банку з переданням йому активів/зобов’язань неплатоспроможного банку з подальшою ліквідацією останнього (п. 4 ч. 2 ст. 39 Закону № 4452). Для вас як кредитора банку за наслідками цей спосіб не набагато відрізняється від першого (див. вище).
Облік «завислих» сум
Пропонуємо почати з бухгалтерського обліку (тим більше, що в цьому випадку він безпосередньо впливає на податковий). У бухобліку із коштами в неплатоспроможному банку можна нічого не робити й очікувати вирішення їх долі. Але для тих, хто хоче дотриматися всіх облікових канонів, звернемо увагу на таке.
Кошти, розміщені на поточному гривневому рахунку, обліковують на субрахунку 311. Але це справедливо доти, доки в банку не введені тимчасова адміністрація та відповідний мораторій (про це ви могли прочитати вище). Адже рахунок 31 призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках у банку, які можуть бути використані для поточних операцій. Як ви вже знаєте, після введення мораторію ця умова порушується. Із цього моменту «завислі» суми найлогічніше перевести до складу дебіторської заборгованості, тобто заборгованості дебіторів (у цьому випадку, банка) підприємству на певну дату.
У зв’язку з цим відповідну суму коштів потрібно перекинути на дебет субрахунку 377
Причому очевидно, що в цьому випадку існує невпевненість її погашення, тому така заборгованість є сумнівним боргом (п. 4 П(С)БО 10). Цю думку свого часу підтримав і Мінфін (див. лист від 17.03.2010 р. № 31-34000-10-27/5857 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 62, с. 18). Він також додав, що таку заборгованість потрібно обліковувати за правилами п. 7 П(С)БО 10. Тобто за чистою реалізаційною вартістю або, інакше кажучи, у сумі різниці між первісною вартістю поточної дебіторської заборгованості та резервом сумнівних боргів. Нагадуємо: резерв нараховується на дату балансу та відображається за кредитом рахунка 38 у кореспонденції з дебетом субрахунку 944. Методи, за якими визначається сума резерву, наведені в п. 8 П(С)БО 10.
У майбутньому, якщо «завислі» кошти повернути не вдасться, дебіторська заборгованість перетвориться на безнадійну (оскільки в цьому випадку існує впевненість в її неповерненні — п. 4 П(С)БО 10). Датою такої трансформації логічно вважати дату ліквідації банку як юрособи* (це дата внесення відповідного запису до Єдиного держреєстру). Таку заборгованість потрібно списати з активів з одночасним зменшенням резерву сумнівних боргів (п. 11 П(С)БО 10). Відобразити цю операцію потрібно записом за кредитом субрахунку 377 у кореспонденції з дебетом рахунка 38.
* Якщо кошти не вдасться повернути через те, що ви не встигли заявити свої вимоги в установлений строк або не оскаржили відмову включити їх до реєстру акцептованих вимог, то орієнтуватися варто на наступний день після закінчення граничного строку для заявлення відповідних вимог. Це ж справедливо і для податкового обліку (див. далі).
Що стосується податкового обліку, то факт запровадження тимчасової адміністрації та мораторію на нього не впливає. Не позначиться на ньому й саме по собі нарахування резерву сумнівних боргів. Ситуація зміниться, якщо заборгованість банку буде визнана безнадійною — у цьому випадку орієнтуватися потрібно на дату ліквідації банку як юрособи (абз. «в» п.п. 14.1.11 ПКУ). У періоді, в якому це станеться, ви отримаєте право відобразити витрати (абз. «г» п.п. 138.10.6 ПКУ). При цьому є ймовірність, що як обов’язкову умову для відображення таких витрат податківці виставлятимуть створення резерву сумнівних боргів (див. підкатегорію 102.30.02 БЗ — її вже скасовано, але це відбулося через скасування «старої» форми декларації). У декларації суму таких витрат потрібно відобразити в ряд. 06.4.4 додатка ІВ.
Водночас нагадаємо: у минулому контролери дивилися на це питання ліберальніше і дозволяли відображати подібні витрати незалежно від створення резерву сумнівних боргів (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 30, с. 63). Якщо дотримуватися цієї логіки, заборгованість, за якою не створювався резерв, потрібно відобразити в ряд. 06.4.38 додатка ІВ. Але майте на увазі: перш ніж дотримуватися цього підходу, краще отримати індивідуальну податкову консультацію — адже передбачити сьогоднішню думку податківців щодо цього питання, на жаль, неможливо.
висновки
-
Якщо банк визнають проблемним, ви все ще можете повернути кошти, які «зависли» на поточному рахунку в банку.
-
Коли банк визнають неплатоспроможним, повернути кошти з поточного рахунку вдасться, якщо його платоспроможність відновлять або ж у межах процедури його виведення з ринку.
-
Якщо банк ліквідують, то ви повинні заявити свої вимоги протягом 30 днів із дати опублікування відомостей про це.
-
В обліку з дати введення тимчасової адміністрації кошти, які обліковувалися на поточному рахунку, потрібно перевести до складу дебіторської заборгованості.
Документи статті
-
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
-
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
-
Закон про банки — Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III.
-
Закон № 4452 — Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI.
-
Інструкція № 492 — Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.
-
Положення № 2 — Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 р. № 2.
-
П(С)БО № 10 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну від 08.10.99 р. № 237.
