(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 61
  • № 60
  • № 59
  • № 58
  • № 57
  • № 56
  • № 55
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
13/18
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Серпень , 2014/№ 62

Продаємо майно… засновникам

Подробиці розрахунків із засновниками при ліквідації підприємства ви вже знаєте (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 51). Та все ж іноді «ліквідаційні» облікові нюанси можуть стати приводом для занепокоєння, посіявши певні сумніви. Тоді бухгалтеру, який звик у всьому бути ретельним, доведеться знову замислитися над тим, як усе ж краще вчинити? Адже, щоб уникнути прискіпливості перевіряючих, бажано зупинитися на універсальному варіанті. Про спосіб, якого дотримуються на практиці, розповімо у статті.

Об’єкт нашої уваги — ситуація, коли розрахунки із засновниками потрібно провести майном. Тобто розраховуватися із засновниками підприємство має намір у натуральній формі, передаючи основні засоби, товари тощо. Такі операції, зрозуміло, є об’єктом обкладення ПДВ (п.п. «а» п. 185.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI; далі — ПКУ), оскільки відповідають критеріям постачання (п.п. 14.1.191 ПКУ). Ось саме тут і криються причини для тривог.

Об’єкт обкладення ПДВ — балансова вартість

Річ у тім, що якщо, припустимо, розподіляти майно між засновниками виходячи з його балансової вартості, то ця вартість виявиться базою для ПДВ. Тоді при переданні засновникам майна в підприємства виникнуть податкові зобов’язання. І суми можуть вийти тут чималі — особливо якщо балансова вартість, скажімо, велика (наприклад, при переданні засновникам об’єктів основних засобів).

Ще неприємнішим це стає тоді, коли балансова вартість майна, що передається, на ділі не відповідає ринковій (наприклад, значно за неї більша). Адже для підприємства в результаті це, по суті, обернеться надсплатою ПДВ.

У такому разі сторони напевно спершу вирішать обумовити, за якою вартістю передавати майно. У вирішенні цієї проблеми підмогою може стати, наприклад, проведена професійним оцінювачем або ліквідаційною комісією оцінка, яка допоможе «узаконити» реальну вартість активів, що залишилися. Або ж, як варіант, це може бути встановлена за узгодженням договірна вартість, яка влаштовує обидві сторони.

Але навіть у цьому випадку бухгалтер, який звик бути обережним, побоюється, що ситуація може привернути увагу податківців. Вони напевно не проминуть нагоду. І можуть, припустимо, вимагати хоч би що там не було нарахувати ПДВ на всю балансову вартість. Хоча насправді підстав, щоб так вчиняти, у ПКУ не знайти. Адже передання засновником майна потрапляє до сфери дії «загального» п. 188.1 ПКУ. А в ньому для операцій із постачання як база оподаткування значиться договірна вартість.

Зауважимо також, що, мабуть, поодинокий випадок, коли податкові зобов’язання з ПДВ потрібно дійсно нараховувати з урахуванням балансової вартості, прописаний у п. 189.1 ПКУ. Проте він стосується особливих операцій із п. 198.5 ПКУ (коли товари, послуги, необоротні активи змінюють напрям використання) і до нашої ситуації не має жодного відношення.

Та все ж, щоб уникнути можливих непорозумінь із податківцями, розповімо про альтернативний варіант. Його зазвичай для спокою використовують на практиці. А вчиняють так.

Якщо майно продати

Припустимо, насамперед самі засновники зацікавлені в тому, щоб отримати від підприємства, яке закривається, майно. Тоді заздалегідь, ще до проведення розрахунків із засновниками, таке майно продають.

Наприклад, відображають операції як продаж майна звичайній фізособі

Цією фізособою (покупцем) «за паперами» може бути будь-хто, не обов’язково родич засновника чи він сам. Аби потрібне майно було доставлене «за адресою» ☺. А виручені від продажу кошти потім уже на завершальному етапі ліквідації розподілять при проведенні розрахунків із засновниками. І це також матиме свої «плюси». Адже грошові виплати у плані оподаткування є оптимальними (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 51, с. 27).

Як бачимо, у цьому випадку операції переводять до розряду договірних відносин, і в результаті має місце завчасна звичайна купівля-продаж майна. Буде складено договір, у якому зафіксована встановлена за угодою сторін договірна вартість. Причому за домовленістю сторін вона вже може бути будь-якою, у тому числі й нижчою за балансову вартість. Тоді особливих перешкод немає, і з такої договірної вартості, як при звичайному продажу, буде нараховано ПДВ (п. 188.1 ПКУ).

Візьміть на замітку ще й такий момент. Раніше (до Закону України від 04.07.2013 р. № 408-VII) п. 188.1 ПКУ в будь-якому разі при нарахуванні податкових зобов’язань за постачаннями вимагав орієнтуватися на звичайні ціни. Тепер така «звичайноцінова» вимога збереглася тільки щодо «контрольованих» операцій із «трансфертної» ст. 39 ПКУ. А от у всіх інших «неконтрольованих» випадках базою обкладення ПДВ є договірна вартість. Тому вимоги обкладати ПДВ при продажу, скажімо, балансову вартість просто безпідставні. З цієї причини саме переведення операцій до розряду звичайної купівлі-продажу виглядає значно спокійніше. У будь-якому разі, на практиці до нього податкові органи налаштовані лояльніше. Додамо також, що підстав для коригування податкового кредиту в такому разі не виникає. Оскільки всі умови для його відображення підприємством дотримувалися — майно використовувалося в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (ст. 198 ПКУ).

До того ж зауважимо, що раніше в податковоприбутковому обліку податківці прямо визнавали за платниками податків можливість «продажу за ціною нижче собівартості» (див. консультацію в підкатегорії 102.07.03 БЗ зі строком дії «до 01.07.2012 р.»). Такі операції вони радили відображати в податковому обліку на загальних підставах. І, зокрема, справедливо зазначали, що пп. 138.6, 138.8 ПКУ не встановлюють жодних обмежень щодо формування та розміру собівартості. І, більше того, не ставлять її величину в залежність (!) від розміру доходу, отриманого від реалізації товарів, робіт, послуг. А отже, операції потрібно відображати за загальними правилами.

Водночас не забувайте, що, наприклад, у разі продажу основних засобів доходи в податковоприбутковому обліку слід показувати з урахуванням «звичайноцінових» обмежень (тобто в розмірі не нижче звичайних цін — див. п. 146.14 ПКУ). Тому, на відміну від ПДВ-обліку, тут уже буде важливим і «звичайноціновий» критерій*.

* Хоча проблеми визначення звичайних цін для «непідконтрольних» операцій залишаються. Адже ПКУ із цього приводу жодних рецептів не дає (детальніше про це читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 69, с. 10).

висновки

  • Якщо майно розподіляти між засновниками виходячи з балансової вартості, то на таку вартість доведеться нарахувати ПДВ.

  • Майно можна продати за договірною вартістю звичайній фізособі (якою, до речі, не обов’язково має бути родич засновника або сам засновник). Тоді податкові зобов’язання з ПДВ виникнуть виходячи з договірної вартості.

балансова вартість, розрахунки із засновниками додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті