Міністерство доходів і зборів України направляє для використання у роботі рекомендації із застосування коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства для обчислення податкових зобов’язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (далі — Плата) згідно зі змінами до ст. 263 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), внесеними Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі — Закон).
Законом розширено коло платників Плати за рахунок землевласників та землекористувачів (крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства зареєстровані як фермерські господарства), що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування (п.п. 263.1.5 п. 263.1 ст. 263 Кодексу).
Суб’єкти господарювання, що здійснюють видобування корисних копалин, у тому числі й підземних вод, умовно можуть бути поділеними на чотири категорії платників Плати.
До трьох перших категорій належать платники Плати, які провадять господарську діяльність з видобування підземної води на підставі спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Платники Плати, що провадять господарську діяльність з видобування корисних копалин в межах ділянок надр, геолого-економічна оцінка запасів корисних копалин в межах яких виконана не пізніше ніж 5 років від моменту виникнення податкових зобов’язань з Плати, обчислюють податкові зобов’язання з Плати із застосуванням коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що визначений у протоколах Державної комісії України по запасах корисних копалин, для мінеральної сировини, видобутої з таких ділянок надр.
Платники Плати, що провадять господарську діяльність з видобування корисних копалин в межах ділянок надр, геолого-економічна оцінка запасів корисних копалин в межах яких виконана раніше ніж 5 років від моменту виникнення податкових зобов’язань з Плати, обчислюють податкові зобов’язання з Плати із застосуванням коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України.
Платники Плати, що провадять господарську діяльність з видобування корисних копалин в межах ділянок надр на етапі геологічного вивчення і, таким чином, не завершили геолого-економічну оцінку запасів ділянки надр, а також платники Плати, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволу на спеціальне водокористування, обчислюють податкові зобов’язання з Плати із застосуванням зазначеного у листі Державної комісії України по запасах корисних копалин від 25.06.2014 р. № 421/07 коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства — 15 відсотків.
Зобов’язуємо поінформувати платників Плати про порядок застосування коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства при обчисленні податкових зобов’язань з плати за користування надрами у 2014 році.
Перший заступник Міністра І. О. Білоус
коментар редакції
Коефіцієнт рентабельності — економічний важіль чи фіскальний інструмент?
Здавалося б, після виходу в одному з попередніх номерів статті «Пий вода, їж вода…» (але не забувай і про плату за надра!)» // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 56, с. 33) тему сплати цього загальнодержавного податку водовидобувачами вичерпано і щось додати до сказаного вже неможливо…
Та ба! Життя сповнене сюрпризів, і навіть у цій, на перший погляд, вузькопрофільній сфері оподаткування вони з’являються звідки й не чекали…
На жаль, сюрпризи бувають різними. Як приємними, так і не дуже. Причому часто-густо та сама подія засмучує одних та змушує радіти інших. Поява листа, що сьогодні коментується, — саме з таких подій. Що ж у ньому такого особливого? Дивіться самі.
Зі статті, згаданої нами на початку, ви вже знаєте, що власники землі та землекористувачі, котрі здійснюють госпдіяльність із видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування, з другого кварталу цього року прямо названі платниками плати за надра (див. п.п. 263.1.5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI).
Щоб правильно обчислити податкові зобов’язання з цього податку, вам, окрім іншого, потрібно знати так званий коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства. Як зазначалося раніше в листі ДПСУ від 24.12.2012 р. № 12223/0/71-12/15-2117, це «величина, що є співвідношенням фінансового результату операційної діяльності до виробничої собівартості продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут». Його значення (у частках або у відсотках) наводиться в матеріалах геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр.
Тому зовсім не важливо, що не всі з вас, пересічних водовидобувачів, є гірничими підприємствами. У будь-якому разі без цього коефіцієнта вам не обійтися. Чому ж він дорівнює для різних категорій надрокористувачів, зокрема для тих, діяльність яких обмежується видобуванням підземних вод? Відповіді на це запитання і присвячено лист Міндоходів, що коментується.
У ньому головне податкове відомство роз’яснює, що всі суб’єкти господарювання, які здійснюють видобування корисних копалин, у тому числі й підземних вод, умовно можуть бути поділені на чотири категорії платників плати за надра.
До трьох перших категорій належать водовидобувачі, які беруть воду з-під землі на підставі спеціального дозволу на користування ділянкою надр (про нюанси отримання такого дозволу читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 70, с. 21). Перелічимо їх.
Перша категорія включає суб’єктів господарювання, які здійснюють видобування з ділянок надр, геолого-економічну оцінку запасів корисних копалин у межах яких виконано не пізніше 5 років з моменту виникнення податкових зобов’язань з плати за надра. Для них усе вкрай чітко — коефіцієнт рентабельності вони беруть із протоколів Держкомісії України із запасів корисних копалин для мінеральної сировини, видобутої з таких ділянок надр.
До другої категорії належать ті, у кого зазначену оцінку виконано раніше 5 років з моменту виникнення податкових зобов’язань з плати за надра. Вони свої податкові зобов’язання обчислюють із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки НБУ*. Таким чином, ця категорія водовидобувачів перебуває в найнепривабливішому становищі з усіх — їм доведеться сплачувати за надра в підвищеному розмірі. Не можна сказати, щоб це стало таким уже сюрпризом (фіскальний тиск на цю категорію платників посилився з 1 квітня із прийняттям «антикризового» Закону № 1166**), але все одно малоприємно…
* Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 р. № 1166-VII (читайте про нього «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 28, с. 11).
** Нагадаємо, що з 15 квітня 2014 року вона дорівнює 9,5 % річних (постанова Нацбанку від 14.04.2014 р. № 212). До цього розмір облікової ставки втановлювався 13 серпня 2013 року на рівні 6,5 % річних. При цьому нещодавнє її підвищення до 12,5 % (постанова НБУ від 15.07.2014 р. № 417), на наш погляд, не має вплинути на розрахунок платі за надра за II квартал.
Третя категорія — це ті, хто користується надрами на етапі геологічного вивчення і, таким чином, не завершили геолого- економічну оцінку запасів ділянки надр. Їм приписано застосовувати коефіцієнт рентабельності, що дорівнює 15 %. Вважаємо це цілком розумним та економічно обґрунтованим. Наприклад, за «докодексних» часів для всіх рентабельних гірничих підприємств такий коефіцієнт установлювався на рівні 0,2 (див. лист Державної комісії України із запасів корисних копалини від 19.05.2008 р. № 226/07 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 60, с. 28), який не дуже відрізняється від сьогоднішнього.
І нарешті, четверта категорія — ті самі новачки серед платників плати за надра, котрі здійснюють видобування підземних вод на підставі дозволу на спецводокористування. Для них сьогоднішній лист став приємним сюрпризом. На думку податківців, оскільки дозвіл на користування ділянкою надр вони отримувати не зобов’язані, їх можна прирівняти до третьої категорії, тобто до тих, у кого з поважної причини відсутня геолого-економічна оцінка запасів ділянки надр. Отже, їх розрахунковий коефіцієнт рентабельності також дорівнює 15 %.
Що ж, нема лиха без щастя…
Ігор Хмелевський, податковий експерт
