Нова цукерка у старій обгортці: вивчаємо УПК щодо трансфертного ціноутворення

Наказом Міндоходів від 01.07.2014 р. № 368 податківці виклали в новій редакції УПК № 699 (далі — УПК 368). Нагадаємо: якщо бажаєте ознайомитись з її «старою» редакцією, читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 100, с. 5 і с. 27. При цьому, взагалі-то, УПК № 699 дійсно потребувала оновлення — як мінімум тому, що після набрання чинності Законом № 1260 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 46, с. 4) частина її висновків перестала відповідати законодавству. Тільки от податківці вирішили не зупинятися і додали низку нових висновків (замість 25 запитань нова УПК містить 41).

Що ж… тепер до справи, але одразу попереджаємо: на положеннях УПК № 368, які дослівно перекочували зі «старої» УПК, не зациклюватимемося.

Ви, мабуть, пам’ятаєте, що законодавець відсунув граничний строк для подання звіту про контрольовані операції (далі — звіт) за 2013 рік*. Подати його потрібно до 1 жовтня 2014 року або, інакше кажучи, не пізніше за вівторок 30 вересня. Про це податківці нагадали у відповіді на запитання 6. Звісно, це все добре, але, на жаль, вони так і не розповіли: як бути тим, хто встиг подати звіт до 1 травня (а таких, ми впевнені, більшість) та бажає внести до нього зміни/виправлення, у тому числі через нові висновки УПК № 368? У зв’язку з цим нагадуємо: ми переконані, що до 1 жовтня такі платники мають право подати звіт повторно. Причому йому логічно присвоїти статус «Уточнюючий» (про це свідчить п. 1.3 Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міндоходів від 11.11.2013 р. № 669).

Але нагадуємо: це послаблення працює лише для звіту за 2013 рік

У свою чергу, звіт за 2014 рік і подальші періоди доведеться подавати у загальні строки. Тобто до 1 травня року, наступного за звітним (п.п. 39.4.2 ПКУ), або, інакше кажучи, не пізніше 30 квітня**.

І ще один нюанс, пов’язаний із поданням звіту: подати його можна лише в електронній формі за допомогою засобів електронного зв’язку та з дотриманням вимог про ЕЦП (п.п. 39.4.2 ПКУ). Отже, як бачите, надіслати його поштою не вдасться. Цю істину у відповіді на запитання 39 підтвердили й податківці. Причому від себе додамо: подати звіт не можна також на дискеті, «флешці» чи будь-якому іншому електронному носії (як ми вже говорили, він повинен подаватися тільки засобами електронного зв’язку).

Чому так важливо пам’ятати про строки і правила подання звіту? Насамперед, через санкції. Адже навіть після того, як Закон № 1260 зменшив їх розмір, виглядають вони все одно солідно. Так, штраф за неподання звіту становитиме 100 мінімальних зарплат, установлених на 1 січня податкового/звітного року (п. 120.3 ПКУ). Причому нагадаємо: неподанням звіту податківці вважають і його несвоє­часне подання (відповідь на запитання 6) — навіть якщо ви запізнитеся всього на один день.

Крім того, в минулому контролери наполягали на застосуванні штрафу згідно з п. 120.3 ПКУ й у тому випадку, коли звіт подано своєчасно, але в ньому не зазначені окремі операції (у частині таких не зазначених операцій). Так от: в УПК № 368 цього висновку вже немає. Сподіваємося, це означає, що контролери змінили свою думку і вирішили не штрафувати за це порушення за п. 120.3 ПКУ. Адже нагадаємо: їх фіскальний підхід щодо цього питання, викладений у «старій» УПК № 699, суперечив ПКУ (про це читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 100, с. 27).

Упевнені, вам відомо: щоб операції з тим чи іншим контрагентом вважалися контрольованими, вони повинні відповідати двом критеріям — «сумовому» і «контрагентному». Причому одночасно. Зараз ми обговоримо саме «сумовий» критерій, і спершу пропонуємо пригадати, у чому ж він полягає.

Цей критерій становить 50 млн грн. (без ПДВ, але з урахуванням акцизного податку) і розраховується в договірних цінах щодо кожного контрагента окремо*.

І майте на увазі: якщо ви взаємодієте як з юрособою, так і з її відокремленими підрозділами, то, на думку податківців, критерій потрібно визначати сумарно (див. відповідь на запитання 37)

Тобто так, ніби операції здійснювалися з одним контрагентом.

На яку дату орієнтуватися при розрахунку критерію? Для його визначення операції потрібно враховувати за датою переходу права власності на товар або за датою складання акта/іншого документа, який підтверджує виконання робіт/надання послуг (на такий висновок нас наштовхують, зокрема, відповіді на запитання 14 і 15). Що стосується передоплати, то вона до «сумового» критерію однозначно не потрапляє.

За який період розраховується критерій? У загальному випадку його потрібно визначати за весь звітний період — тобто з 1 січня і по 31 грудня. До речі, це справедливо і для:

1) ситуації, коли ваш контрагент став відповідати «контрагентному» критерію посеред року, — наприклад, «офшорний» нерезидент (про цей статус див. далі) став пов’язаною з вами особою. Але запам’ятайте: на думку податківців, з 1 січня розраховується лише 50-мільйонний критерій. Контрольованими ж можуть стати тільки ті операції, які здійснені з дати, коли ваш контрагент став відповідати «контрагентному» критерію (див. відповідь на запитання 28 — там же ви знайдете і приклад). Це цілком логічно;

2) 2013 звітного року. Водночас контрольованими в такому разі можуть стати тільки ті операції, які здійснювалися з 1 вересня і по 31 грудня (див. відповідь на запитання 1).

Але не розслабляйтеся: це тільки квіточки, ягідки щодо «сумового» критерію вас очікують попереду.☺

Кредити/депозити/позики тощо. Цей висновок один із найочікуваніших. Він полягає в тому, що суми кредитів, депозитів, позик, поворотної фіндопомоги, дивідендів, вартості інвестицій при визначенні 50-мільйонного критерію не враховуються (відповідь на запитання 2). Ну як, гарний висновок? Ще б пак! Але не подумайте зайвого: пом’якшення підходу контролерів порівняно з УПК № 699 викликано не їхньою сердечністю☺, а змінами, внесеними Законом № 1260. До речі, ще в коментарі до нього ми припустили, що вони повинні змінити свій підхід. Саме це зараз і відбулося.

Причому цікаво, що серед зазначених сум податківці назвали дивіденди

Річ у тім, що у «старій» УПК вони про ці суми не згадували (хоча формально на той момент дивіденди до 50-мільйонного критерію потрапляли). Зараз же їх згадка в УПК має значення лише для ситуації, коли вашим контрагентом є «офшорний» нерезидент. Щоб пояснити, трохи забіжимо наперед: річ у тім, що в цьому випадку «сумовий» критерій прив’язується не до продажу/купівлі товарів/робіт/послуг (до яких виплата дивідендів не належить), а до будь-яких господарських операцій.

Але, на жаль, і тут не обійшлося без проблем.☹ Яких? Ну, по-перше, при перегляді «нової» УПК вам може здатися, ніби її висновки повинні стосуватися і 2013 року. На користь цього свідчить і п. 3 наказу Міндоходів від 01.07.2014 р. № 368 (ним затверджено цю УПК). У ньому зазначено, що податкові консультації щодо трансфертного ціноутворення можна застосовувати лише в частині, яка не суперечить УПК № 368. Але, на нашу думку, ситуація виглядає інакше. Як? Складаючи УПК № 368, податківці, найімовірніше, ураховували норми чинного законодавства, у тому числі й Закону № 1260. При цьому нагадаємо: до набрання чинності цим Законом (це сталося 30 травня поточного року), тобто й у 2013 році, їх фіскальний висновок зі «старої» УПК загалом відповідав ПКУ. Тому ми переконані, що при визначенні «сумового» критерію за 2013 рік зазначені вище суми повинні враховуватися. Але разом із тим згаданий висновок з УПК № 368 можна обіграти й на свою користь: для цього варто запросити індивідуальну податкову консультацію з посиланням на УПК № 368. Найімовірніше, податківці не вникатимуть у суть проблеми і просто віддадуть перевагу висновкам УПК (зрозуміло, що витрачати на це сили потрібно тільки в тому разі, якщо шкурка варта вичинки).

Вимальовується й друге, пов’язане з поперед­нім, запитання: як бути в періоді з 01.01.2014 р. по 29.05.2014 р. включно — тобто до набрання чинності Законом № 1260. Тоді, коментуючи цей Закон, ми припускали, що в цьому періоді зазначені суми з 50-мільйонного критерію логічніше виключати (як мінімум тому, що цей критерій визначається за весь календарний рік). Зараз у цього висновку з’явилася підмога у вигляді УПК № 368*.

По-друге, ви могли помітити, що податківці перелічили не всі операції, які були названі у «старій» УПК № 699. Так, вони випустили з уваги:

1) проценти за кредитом, суми комісійної (агентської) винагороди. Тут запитань не виникає: такі суми повинні потрапляти до 50-мільйонного критерію, адже, по суті, вони є платою за послуги;

2) вартість товарів (робіт, послуг) за договорами комісії, доручення, агентськими та іншими аналогічними договорами. Загалом вирішення цього питання також не повинне скласти проблем — при визначенні 50-мільйонного критерію ці суми враховувати не потрібно. Це пов’язано з тим, що рух товарів у межах зазначених договорів не належить ані до господарських операцій із продажу/купівлі товарів/робіт/послуг, ані навіть просто до господарських операцій**. Але зверніть увагу: вартість товарів (робіт, послуг), які посередник продасть третій стороні або ж купить у такої третьої сторони, у цьому критерії комітенту/поручителю/принципалу врахувати вже доведеться (див. відповідь на запитання 29). І ще одне: до цього критерію також потрапить і вартість послуг посередника (податківці про це не сказали, але цей висновок сумнівів не викликає).

По-третє, за ідеєю, висновок УПК № 368 стосується й ситуації, коли контрагентом є «офшорний» нерезидент. Звісно, в ідеалі такий підхід не відповідає ПКУ — адже в цьому випадку до 50-мільйонного критерію повинні потрапляти будь-які господарські операції (а не тільки ті, які пов’язані з продажем/купівлею товарів/робіт/послуг). Але якщо податківці самі наполягають на такому ліберальному підході, сперечатися з ними не будемо.☺

Курс НБУ, за яким потрібно визначати «сумовий» критерій. Це питання законодавець, на жаль, не врегулював. Тому податківці спробували вирішити його самостійно й узяли за основу правила визначення інвалютних доходів/витрат з податку на прибуток (пп. 153.1.1 і 153.1.2 ПКУ). Якщо точніше, то вони запропонували орієнтуватися на курс НБУ, що діє на дату першої події, — здійснення операції чи перерахування/отримання передоплати* (див. відповідь на запитання 24).

Що тут сказати… Ви можете погодитися з цим висновком (зрозуміло, що цей варіант буде найбезпечнішим), а можете і посперечатися. З ураху­ванням «стрибаючого» курсу діяти, мабуть, варто так, як вигідно вам. Але які є аргументи, щоб оспорити підхід податківців? Достатньо сказати, що їх висновок — чиста самодіяльність. Те, що це питання не врегульоване ПКУ, — не підстава для застосування за аналогією правил, передбачених для податку на прибуток. Причому, вважаємо, в цьому ключі логічніше орієнтуватися на дату, за якою відповідна операція потрапляє до 50-мільйонного критерію. Як правило, це дата переходу права власності на товар або дата складання акта/іншого подібного документа.

Але, як ми вже зазначали, відстоювати цей варіант варто тільки тоді, коли він несе в собі вигоди (адже свою правоту в такому разі, цілком імовірно, доведеться обстоювати в суді)

Припустимо, ви визначилися з підходом. Одразу ж після цього виникне наступне запитання: який курс використовувати — той, який НБУ встановив на кінець попереднього дня (вчорашній післяобід­ній), чи той, який установлено у другій половині поточного дня (сьогоднішній післяобідній)? З ураху­ванням того, що податківці орієнтуються на правила обліку з податку на прибуток, вони, найімовірніше, наполягатимуть на застосуванні курсу НБУ, встановленого на кінець попереднього дня (див. лист Міндоходів від 08.05.2014 р. № 8180/6/99-99-19-03-02-16 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 46, с. 10).

При цьому нагадуємо: про нюанси, пов’язані із застосуванням курсу НБУ в сьогоднішніх умовах, читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 50, с. 12.

Бартерні операції. Нагадаємо, що бартерною є господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в межах одного договору (п.п. 14.1.10 ПКУ). При цьому не викликає сумнівів, що вартість товарів (робіт, послуг), переданих у межах такої операції, повинна потрапляти до «сумового» критерію, причому в обох сторін. Із таким підходом згодні й податківці (див. відповідь на запитання 38). Але це ще не все…

Контролери нагадали, що в межах бартерного договору кожна зі сторін договору одночасно є продавцем (того, що передає) і покупцем (того, що отримує). Цей висновок вони взяли не зі стелі, а з ч. 2 ст. 715 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (і нехай у цій нормі йдеться лише про товари — стану справ це не змінює).

Отже, виходить, що до «сумового» критерію кожної зі сторін одночасно потрапляє вартість переданого й отриманого

Простіше кажучи, якщо, наприклад, вартість товарів у бартерній операції становить 10000 грн., до «сумового» критерію кожної зі сторін потрапить 20000 грн.

Імпорт давальницької сировини/експорт готової продукції. Ці операції податківці розглянули для ситуації, коли постачальником сировини є нерезидент — пов’язана особа. Вони дійшли висновку, що вартість відповідних сировини та готової продукції до «сумового» критерію переробника не включається (відповідь на запитання 25). Загалом, усе правильно — адже такі операції не є продажем/купівлею товарів (робіт, послуг). Водночас тут потрібно зробити декілька уточнень. По-перше, висновок має бути аналогічним для ситуації, коли:

1) ваш контрагент підпадає під інші «контрагентні» критерії (зокрема, є резидентом, який відповідає умовам із п.п. 39.2.1.1 ПКУ);

2) передання давальницької сировини/готової продукції здійснюється на митній території України.

По-друге, вартість робіт із переробки сировини включається до «сумового» критерію.

По-третє, є випадки, коли вартість сировини/готової продукції все ж потраплятиме до «сумового» критерію. Річ у тім, що оплата робіт із переробки не завжди здійснюється за допомогою грошових коштів. Для цього іноді використовують відповідні сировину та/або готову продукцію. Оскільки в цьому випадку згадані об’єкти є платою за переробку, їх вартість повинна потрапити до «сумового» критерію. Причому майте на увазі: ця операція набуває характеру бартерної, тому відповідна сума потрапить до «сумового» критерію як замовника, так і переробника (див. вище).

Нагадаємо: про облік операцій із давальницькою сировиною читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 1–2, с. 20 і № 4, с. 25; 2013, № 66, с. 27 і № 68, с. 22.

Це другий обов’язковий критерій для того, щоб операції з тим чи іншим контрагентом стали контрольованими. Перелік таких осіб названо в пп. 39.2.1.1 і 39.2.1.2 ПКУ. Виглядає він таким чином:

.

Особи, які підпадають під «контрагентний» критерій

Тепер подивимося на висновки УПК.

Контрагент — фізособа-резидент (пов’язана особа). Якщо контрагентом є пов’язана з вами фізособа-резидент, то при дотриманні «сумового» критерію (див. вище) операції з нею вважатимуться контрольованими. Про це податківці повідомили у відповіді на запитання 32. Усе правильно, так і є. Річ у тім, що під «контрагентний» критерій підпадають, зокрема, резиденти — пов’язані особи, які відповідають хоча б одній умові з п.п. 39.2.1.1 ПКУ. При цьому одна з умов полягає в тому, що така особа-контрагент не є платником податку на прибуток та/або платником ПДВ на початок звітного (податкового) року. Оскільки фізособи — неплатники податку на прибуток, операції з ними відповідають зазначеній умові. При цьому пропонуємо вам розглянути декілька нюансів:

1) висновок податківців не залежить від того, чи є така фізособа-контрагент підприємцем (а навіть якщо й є, то зареєстрована вона платником ПДВ чи ні). Інакше кажучи, навіть якщо вашим контрагентом є «звичайна» фізособа, то за умови «пов’язаності» з вами операції з нею можуть бути визнані контрольованими (за умови відповідності «сумовому» критерію);

2) підхід податківців справедливий тільки для платника, який взаємодіє з такою фізособою. Що стосується власне фізособи (якщо вона є підприємцем), то її операції можуть бути визнані контрольованими тільки в тому випадку, якщо її контрагент (тобто ви) підпадатиме під «контрагентні» критерії*. Про цей підхід, але в дещо іншій ситуації, податківці заявили у відповіді на запитання 19;

3) якщо контрагентом є фізособа, але вона з вами не пов’язана (з умовами «пов’язаності» ви можете ознайомитися в п.п. 14.1.159 ПКУ), то вона «контр­агентному» критерію не відповідає;

4) вас, цілком імовірно, може зацікавити ситуація, в якій контрагентом є фізособа-нерезидент. У цьому випадку, якщо така особа є пов’язаною, то вона підпадає під «контрагентний» критерій (абзац перший п.п. 39.2.1.1 ПКУ). Якщо ж ні, то під «контрагентний» критерій вона потрапляти не повинна — формально навіть у тому випадку, якщо вона є «офшорною» (річ у тім, що умови з п.п. 39.2.1.2 ПКУ прив’язуються до ставки податку на прибуток/корпоративного податку, які до фізосіб за загальним правилом відношення не мають).

Контрагент — «офшорний» нерезидент (непов’язана особа). Нагадаємо, що такий нерезидент підпадає під «контрагентний» критерій тільки в тому випадку, якщо він:

1) зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративного податку) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

2) сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою, яка на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні.

Для спрощення таких контрагентів у цьому матеріалі ми називаємо «офшорними». Перелік держав (територій), у яких ставка податку на прибуток відповідає зазначеній умові, наведено у розпорядженні Кабміну від 25.12.2013 р. № 1042-р. При цьому виникає запитання: що робити, якщо держава до цього Переліку не увійшла, але за фактом нерезидент сплачував податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою, яка на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні? Майте на увазі, це не порожні слова. Така ситуація цілком можлива — як мінімум тому, що Кабмін може не встигнути оновити згаданий перелік. Тож як же бути?

Для податківців зазначений факт не став перешкодою, щоб уключити таких контрагентів до «контрагентного» критерію (див. відповідь на запитання 30)

Сперечатися з цим висновком, на жаль, дуже складно.

Але ж можлива і протилежна ситуація. Тобто держава до Переліку потрапила, але податок на прибуток нерезидент сплачує за ставкою, яка:

1) відповідає українській або перевищує її;

2) нижча за українську менш ніж на 5 відсоткових пунктів.

У такому разі контрагент не підпадає під «контр­агентний» критерій (тобто операції з ним не можна визнати контрольованими). Але лише за умови, що ви надасте податківцям довідку (її нотаріально посвідчену копію), яка підтверджує обрану нерезидентом ставку (див. відповідь на запитання 33). Інакше кажучи, вони запропонували використовувати загальне правило п.п. 39.2.1.3 ПКУ (нагадаємо, його встановлено для ситуації, коли в державі реєстрації нерезидента діє більше ніж одна ставка податку на прибуток/корпоративного податку). При цьому у вас може виникнути низка запитань:

1) чи затверджено форму такої довідки? Ні, і це цілком очевидно (також див. відповідь на запитання 22). Таку довідку повинен видати компетентний орган відповідної держави (зокрема, податковий орган або Міністерство фінансів). Її доведеться перекласти та легалізувати згідно із законодавством — при цьому, вважаємо, тут доречно провести аналогію з порядком, передбаченим для перекладу/легалізації довідки, яка призначена для уникнення подвійного оподаткування (про це читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 31, с. 13);

2) як її подати? Ми вже говорили, що цю довідку (або її нотаріально посвідчену копію) ви повинні подати податківцям. Про те, як це зробити, ПКУ замовчує. Податківці ж повідомили, що її/копію ви повинні надіслати поштою з повідомленням про вручення. Адресатом буде Міндоходів (див. відповідь на запитання 33).

Контрагент — нерезидент (пов’язана особа). В УПК є декілька висновків, які стосуються і таких нерезидентів. Водночас у цих висновках сам по собі статус нерезидента значення не має, тому вони справедливі і для операцій з іншими контрагентами. Із цими ситуаціями ви могли ознайомитися вище, тому опишемо їх стисло:

1) контрагент-нерезидент став «пов’язаним» у середині року — у цьому випадку обсяг операцій для «сумового» критерію береться за весь рік. Контрольованими ж будуть тільки ті з них, які здійснювалися після того, як контрагент став пов’язаним (див. відповідь на запитання 28);

2) платник продає товари контрагенту-нерезиденту через комісіонера/повіреного. Участь посередника в цьому випадку до уваги не береться, тому така операція потрапляє до 50-мільйонного критерію й у разі його досягнення/перевищення вважатиметься контрольованою (див. відповідь на запитання 29).

Контрагент — «пов’язаний» резидент, який сплачує податки за «небазовими» ставками. Одна з умов, за якої «пов’язаний» контрагент-резидент починає відповідати контрагентному критерію, полягає в тому, що він на початок податкового (звітного) року сплачує податок на прибуток та/або ПДВ за ставкою, що відрізняється від базової/основної. Що ж це за базова/основна ставка? Для:

1) податку на прибуток — це, зокрема, 18 % у 2014 році та 19 % у 2013 році (див. відповідь на запитання 18). При цьому, як бачите, ставка 0 % або 5 % (для СІППів) базовою/основною не вважається. Базовими/основними також не є ставка 10 % (за операціями з ЦП — п. 151.4 ПКУ) і ставки з податку на репатріацію (п. 151.3 ПКУ), про що податківці повідомили у відповіді на запитання 40;

2) ПДВ — 20 %. У свою чергу, 0 % не є базовою/основною ставкою (див. відповідь на запитання 40). Податківці при цьому прив’язувалися лише до експортних операцій, але насправді висновок не повинен змінюватися й у інших випадках, коли операції обкладаються ПДВ за ставкою 0 %. Така ж доля, враховуючи відповідь на запитання 18, очікує і ставку 7 %, яка застосовується при оподаткуванні імпорту/постачання ліків та медвиробів (п.п. «в» п. 193.1 ПКУ). Щоправда, вважаємо, що це може статися лише з 2015 звітного року і пізніше. Чому? Річ у тім, що ставка 7 % запроваджена лише з квітня 2014 року.

Якщо при здійсненні контрольованої операції ви використовували ціни, які виявилися нижче/вище від звичайних, і це призвело до заниження податкових зобов’язань із податку на прибуток та/або ПДВ, вам потрібно здійснити самостійне коригування (пп. 39.1.4, 39.5.4 ПКУ). Простіше кажучи, вам необхідно відкоригувати відповідні наслідки з податку на прибуток і ПДВ. Відобразити таке коригування потрібно в порядку, передбаченому ст. 50 ПКУ, — у поточній декларації або в уточнюючому розрахунку (п.п. 39.5.4.3 ПКУ).

При цьому майте на увазі: відображаючи таке коригування за період з 01.09.2013 р. по 31.12.2014 р., нараховувати і сплачувати «самоштраф» не потрібно (це послаблення було внесено до п. 20 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ Законом № 1260). Із таким підходом згодні й податківці (див. відповідь на запитання 16; щоб переконатися, порівняйте її з відповіддю на запитання 18 в УПК № 699).

Як ми вже говорили, цей Закон «запрацював» лише 30 травня 2014 року. Отже, якщо ви вже встигли відобразити самостійне коригування до цієї дати, зокрема, за період з 01.01.2014 р. по 29.05.2014 р. (саме цей період є найактуальнішим*), і сплатити «самоштраф», то ви маєте право повернути цю суму. Це пов’язано з тим, що закони, які скасовують/пом’якшують відповідальність, мають зворотну дію в часі (ст. 58 Конституції України). На щастя, податківці свого часу прямо висловили свою згоду дотримуватися цієї норми (див. відповідь на запитання 1 в Узагальнюючій податковій консультації з питань забезпечення єдиного підходу до застосування штрафних санкцій, затвердженій наказом ДПСУ від 22.11.2012 р. № 1046 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 75, с. 44).

Багатьох при цьому бентежить п.п. 39.5.4.2 ПКУ, який передбачає, що таке самостійне коригування здійснюється протягом календарного року.

Податківці ще в минулому вказували на те, що його можна здійснити й пізніше. Головне, вписатися у строки, встановлені ст. 102 ПКУ

Їх підхід, загалом, не змінився, але вони повідомили про ще одне обмеження: це потрібно зробити до початку перевірки контрольованих операцій (відповідь на запитання 10). Причому йдеться про перевірку періоду, який ви маєте намір уточнювати. І ще одне: зважаючи на те, що в цьому випадку «працюють» норми ст. 50 ПКУ, уточнити податкові наслідки не вдасться навіть у тому випадку, якщо документальна перевірка за цей період не пов’язана із трансфертним ціноутворенням (п. 50.2 ПКУ).

В якій графі звіту відображати звичайну ціну? Для цього призначено графу 26 (див. відповідь на запитання 26). Поставлене запитання стосувалося лише придбання основних засобів, але висновок податківців підходить і для інших випадків.

Чи відображати у звіті операції, які не потрапляють до податкових витрат та/або податкового кредиту? Уключення до звіту таких операцій ні на що не впливає — адже в такому разі ви не відображаєте за ними податкових наслідків. Але, незважаючи на це, податківці все ж наполягають на тому, що до звіту такі операції повинні потрапити (див. відповідь на запитання 27).

Уключення до звіту вартості товару за форвардним контрактом. Нагадаємо, що форвардний контракт — це цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов’язується в майбутньому передати базовий актив у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти його і сплатити ціну, визначену договором (п.п. 14.1.45.3 ПКУ). У цьому ключі запам’ятайте: саме по собі укладення договору не спричинює необхідності включення операції до звіту. Це потрібно зробити за датою передання права власності на відповідний актив (див. відповідь на запитання 31). Також майте на увазі: цей висновок підходить не лише для цілей уключення операції до звіту, а й для визначення «сумового» критерію (див. вище).

Чи можна подати уточненку до періоду, за яким проводиться перевірка щодо ТЦ, якщо уточнення з ним не пов’язане? На думку податківців, ви не маєте права цього зробити (див. відповідь на запитання 34). Загалом, ураховуючи норми п. 50.2 ПКУ, їх підхід не здивував. Річ у тім, що заборона, встановлена цією нормою, прив’язується не до операцій, що перевіряються, а до періоду, охопленого документальною перевіркою (такою вважається й перевірка щодо трансфертного ціноутворення — пп. 78.1.14 — 78.1.15 ПКУ). Отже, на висновок не впливає те, що таке уточнення проводилося б за операціями, яких не стосується перевірка із трансфертного ціноутворення.

Чи можна провести узгодження цін за операцією, яка вже здійснена/здійснюється? Нагадаємо, право на узгодження цін мають лише великі платники (п.п. 39.6.1 ПКУ). Ця процедура полягає в укладенні відповідного договору між платником та Міндоходів. Причому вона вважається завершеною з моменту його укладення/підписання.

У цьому ключі податківці вказали, що за операціями, які здійснювалися/почали здійснюватися до моменту укладення/підписання такого договору (тобто до моменту завершення узгодження), процедуру такого узгодження провести не можна. Про це вони повідомили у відповіді на запитання 35.

Які відомості про контрагентів повинен надати великий платник на запит податківців згідно з п.п. 39.4.8 ПКУ? Податківці повідомили, що документація, яку великий платник надає згідно з п.п. 39.4.8 ПКУ, повинна містити інформацію про всіх осіб, які пов’язані з таким платником та між собою. При цьому така інформація повинна включати дані, що дозволяють ідентифікувати кожну пов’язану особу (повне найменування, податковий номер, найменування держави/території, податковим резидентом якої вона є), а також дані про цих осіб як групи. У решті їх висновок повторює положення п.п. 39.4.8 ПКУ (див. відповідь на запитання 36).

висновки

• Суми кредитів, депозитів, позик, поворотної фіндопомоги, дивідендів, вартості інвестицій при визначенні «сумового» критерію не враховуються.

• «Сумовий» критерій у частині інвалютних операцій потрібно визначати за курсом НБУ на дату першої з подій — здійснення операції або отримання/перерахування передоплати.

• При бартері кожна зі сторін уключає до «сумового» критерію як вартість того, що передала, так і вартість того, що отримала.

• Якщо вашим контрагентом є фізособа-резидент, то вона підпадає під «контрагентний» критерій.

Документи статті

1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. Закон № 1260 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення трансфертного ціноутворення» від 13.05.2014 р. № 1260-VII.

3. УПК № 699 — Узагальнююча податкова консультація з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення, затверджена наказом Міндоходів від 22.11.2013 р. № 699.