Облік витрат на телекомунікацію

Облік витрат на телекомунікацію

Наталія Дзюба, податковий експерт

Телекомунікації (електрозв’язок) — передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах (ст. 1 Закону про телекомунікації). А телекомунікаційна послуга — продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Що є телекомунікаційними послугами? Це стаціонарний (проводовий) телефонний зв’язок та безпроводовий мобільний зв’язок. До цієї категорії належить і проводовий (безпроводовий) Інтернет.

Усі послуги зв’язку, які надають оператори або провайдери зв’язку, зібрані у КВЕД-2010 за кодом 61 «Телекомунікації (електрозв’язок)». Порядок надання телекомунікаційних послуг урегульовано не лише Законом про телекомунікації, а й прописано у Правилах № 295.

Облік витрат на послуги телефонного, мобільного зв’язку, а також доступу до мережі Інтернет насамперед залежить від способу здійснення їх оплати. Розрахунок за послуги може проводитися на умовах (п. 68 Правил № 295):

1) наступної оплати — за рахунками, що виставляються постачальниками послуги;

2) попередньої (авансової) оплати — за допомогою скретч-карток або автоматів самообслуговування.

Розглянемо кожен із них.

У бухгалтерському обліку витрати на оплату послуг зв’язку, виходячи з вимог Інструкції № 291, мають зараховуватись на рахунок 92 «Адміністративні витрати». Проте, на наш погляд, ніщо не заважає згідно з п. 7 П(С)БО 16 включати їх до:

1) собівартості товарів (робіт, послуг) у періоді їх реалізації;

2) адміністративних або збутових витрат у періоді їх здійснення.

Як правило, вартість послуг зв’язку відноситься на витрати місяця*, в якому отримано рахунок, за їх напрямом: адміністративні (рахунок 92) або збутові (рахунок 93).

При цьому, як правило, такий рахунок:

— фіксує факт надання телекомунікаційної послуги. У ньому визначено перелік послуг зв’язку, їх обсяг, вартість, сума ПДВ та інших обов’язкових зборів (платежів), їх обсяг і вартість (п. 74 Правил № 295).

— фіксує господарську операцію і дає можливість визначити витрати підприємства за період (місяць).

Якщо в рахунку є всі реквізити первинного документа згідно із Законом про бухоблік, то такий рахунок може виконувати й функції акта приймання-передання послуг

Водночас не виключено варіант обліку витрат у місяці фактичного отримання послуги, а не в місяці, в якому було отримано рахунок. З економічної точки зору цей варіант є більш коректним. Детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 12, с. 21.

Якщо підприємство здійснило передоплату послуг зв’язку за декілька періодів наперед (якщо умови договору це допускають), то її суму необхідно віднести до дебету рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» і надалі поетапно списувати на витрати періодів, до яких вони належать (п. 8 П(С)БО 16).

Податок на прибуток

Витрати на оплату послуг зв’язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати) відповідно до абзацу «ґ» п.п. 138.10.2 ПКУ включаються до адміністративних витрат. Хоча, на наш погляд, обліковувати у складі витрат можна і за напрямами. Крім того, витрати на послуги зв’язку можуть входити до складу витрат на відрядження — коли вони оплачуються в межах відряджень (див. п.п. 140.1.7 ПКУ). А у складі витрат на відрядження ці витрати можуть потрапляти вже не лише до адміністративних, а й до витрат на збут, загальновиробничих та інших статей витрат — залежно від «належності» відрядженої особи.

При цьому, на нашу думку, незважаючи на формулювання абзацу «ґ» п.п. 138.10.2 ПКУ*, вартість послуг зв’язку повинна включатися платником у податковому обліку до витрат за загальним правилом.

У податковому обліку витрати на послуги зв’язку залежно від напряму (як і в бухобліку) повинні включатися до:

1) собівартості товарів (робіт, послуг) у періоді їх реалізації (п. 138.4 ПКУ);

2) адміністративних або збутових витрат (абз. «ґ» п.п. 138.10.2 і абз. «з» п.п. 138.10.3 ПКУ) — у періоді їх нарахування згідно з правилами бухобліку (п. 138.5 ПКУ).

Майте на увазі: податківці вимагають відображати подібні витрати не раніше періоду отримання рахунка. При здійсненні передоплати за послуги зв’язку до складу витрат звітного періоду можна включити тільки суму витрат, зазначену в рахунку (див. підкатегорію 102.07.01 БЗ). У декларації їх необхідно внести відповідно до рядків 05.1/06.1/06.2.

Утім, для витрат на Інтернет ви можете скористатися спеціально передбаченою нормою з абз. «в» п.п. 138.10.4 ПКУ і відображати їх виключно у складі інших операційних. Тоді в декларації з податку на прибуток витрати на інтернет-зв’язок доведеться показати в рядку 06.4 і рядку 06.4.39 додатка ІВ. Пам’ятайте, витрати на Інтернет податківці хочуть бачити саме серед інших операційних витрат (див. підкатегорію 102.07.10 БЗ). Хоча, на наш погляд, відображати їх можна також за напрямами.

ПДВ

Що стосується обліку ПДВ, то для відображення податкового кредиту платнику податків необхідна наявність податкової накладної (п. 198.3 ПКУ) та здійснення оподатковуваних ПДВ операцій у межах господарської діяльності.

Мобільний зв’язок та пенсійний збір. Із вартості послуг мобільного зв’язку справляється пенсійний збір у розмірі 7,5 %, і споживачі послуг мобільного зв’язку сплачують його у складі вартості послуги.

Сума пенсійного збору є складовою вартості послуг мобільного зв’язку

Але до бази обкладення ПДВ не включається (п. 188.1 ПКУ).

Слід зазначити, що власне у формі податкової накладної, Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (далі — Реєстр ПН) та декларації з ПДВ немає місця для податків, зборів, які не включаються до бази обкладення ПДВ. Немає вимог про їх зазначення і в Порядку № 10. Тому відображати в податковій накладній суму пенсійного збору навряд чи доречно.

Та й податківці стверджують, що суми зборів, які включаються до ціни поставлених послуг, але не потрапляють до бази обкладення ПДВ, у податковій накладній зазначати не потрібно (див. підкатегорію 101.19 БЗ). Відповідно, і Реєстр ПН вони радять заповнити без урахування суми пенсійного збору (див. підкатегорію 101.21 БЗ).

Якщо до вас завітала податкова накладна з пенсійним збором, не хвилюйтеся. Сума пенсійного збору в податковій накладній — не причина, щоб визнати податкову накладну недійсною, якщо всі її обов’язкові реквізити на місці. Сума пенсійного збору в податковій накладній просто дозволить отримати повну інформацію про суму грошових коштів, що підлягають сплаті постачальнику за послуги мобільного зв’язку.

Проте далі переносити її до Реєстру ПН усе ж не радимо. Спеціального місця для пенсійного збору в розділі II немає, а якщо включити його до графи 8 разом із загальною вартістю послуг зв’язку та до графи 9 разом із вартістю послуги без ПДВ, у вас неправильно буде визначений показник обсягу постачання, який у перекрученому вигляді потрапить і до декларації з ПДВ.

Якщо рахунок є й актом. Коли постачальник — оператор телекомунікаційних послуг оформляє раху­нок за такі послуги не останнім числом місяця, а в перших числах наступного місяця, то тут слід мати на увазі важливий момент. Без попередньої оплати податкові зобов’язання формуватимуться на дату оформлення документа, який засвідчує факт постачання послуг платником податків (пп. 187.1 і 201.4 ПКУ).

Якщо рахунок, який засвідчує постачання послуг, виписано не в останній день розрахункового періоду, а вже в наступному розрахунковому періоді, то і податкова накладна має бути виписана на цю дату. Якщо ж податкова накладна буде виписана останнім числом місяця, то скористатися податковим кредитом за такою податковою накладною не вдасться. Вона вважатиметься складеною з порушенням — не на дату виникнення податкових зобов’язань.

Та не засмучуйтесь! Податковий кредит можна відобразити і без податкової накладної, обмежившись рахунком. Річ у тім, що згідно з п. 201.11 ПКУ однією з підстав для нарахування податкового кредиту без податкової накладної є рахунок, який виставляється за послуги зв’язку, вартість яких визначається за показниками приладів обліку. При цьому такий рахунок повинен містити загальну суму платежу, суму ПДВ і податковий номер постачальника послуги. У розділі II Реєстру рахунок за послуги зв’язку слід відобразити таким чином:

у графі 1 зазначається порядковий номер запису в Реєстрі, який переноситься на рахунок за послуги зв’язку;

у графі 2 — дата отримання рахунка;

у графах 3, 4 — дата виписування та номер рахунка;

у графі 5 — вид документа — «ПЗ»;

у графах 6, 7 — найменування (П. І. Б. — для фізособи-підприємця) та ІПН продавця;

у графі 8 — загальна сума вартості послуг з ураху­ванням ПДВ (без урахування суми пенсійного збору для послуг мобільного зв’язку);

у графі 9 — сума вартості послуги мобільного зв’язку без ПДВ;

у графі 10 відображається сума ПДВ.

Якщо була передоплата. Оператор зв’язку на суму отриманого авансу зобов’язаний скласти окрему податкову накладну й передати її покупцю. Часто оператори не видають податкову накладну на передоплату, а виписують зведену податкову накладну наприкінці місяця. На наш погляд, це неправомірно. Виходом із цієї ситуації може бути подання скарги за формою Д8 (детальніше див. «Оператор зв’язку не видає податкову накладну на суму авансу: як бути?» // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 96, с. 42).

Мобільні скретч-картки Мінфін вимагає обліковувати на субрахунку 331 «Грошові документи в національній валюті» з подальшим списанням їх вартості на адміністративні витрати при видачі працівнику (див. лист від 22.07.2008 р. № 31-34000-10-16/28288 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 57, с. 41). Причому така видача має здійснюватися на підставі документа із зазначенням прізвища, імені, по батькові працівника, посади, номіналу виданої картки та її номера (можна там же навести і дату видачі скретч-картки працівнику, а також розписку в отриманні).

Проте зауважимо, що оптимальніше все ж: (1) такі витрати відображати не лише в адміністративних витратах, а за напрямом використання; (2) у періоді активації картки її вартість віднести на субрахунок 3311, а краще — на рахунок 39, і тільки в періоді фактичного споживання послуги списувати на відповідні витрати.

Якщо надання операторами зв’язку деталізованих рахунків абонентам, підключеним на умовах передоплаченого сервісу, не передбачене, підставою для їх відображення може бути внутрішній акт, що підтверджує отримання послуг. Аналогічно слід вести облік і карток доступу до Інтернет.

Якщо придбання картки, поповнення рахунка за допомогою автоматів самообслуговування або через РРО здійснює підзвітна особа, то підзвітні суми не забудьте відобразити, використовуючи суб­рахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Податок на прибуток

Картки доступу в Інтернет/мобільні скретч-картки слід розглядати як передоплату послуги, а вона, як відомо, у витратах не відображається (п.п. 139.1.3 ПКУ). Податкові витрати вдасться відобразити лише в періоді споживання послуги. І тут слід орієнтуватися не на період активації картки, а на період, у якому баланс рахунка буде вичерпано/послугу надано, що підтверджено рахунком від оператора. Власне ж порядок відображення таких витрат у декларації аналогічний розглянутому вище.

Така ж ситуація складається і при поповненні рахунка за допомогою автоматів самообслуговування. Головне при цьому мати відповідне документальне забезпечення понесених витрат (детальніше див. на с. 26 цього номера).

ПДВ

ПДВ, сплачений у складі вартості мобільних або Інтернет скретч-карток, можна буде відобразити у складі податкового кредиту на підставі податкової накладної. Якщо придбання картки здійснюється через підзвітну особу, то підтвердити податковий кредит допоможе касовий чек, який замінює податкову накладну (п.п. «б» п. 201.11 ПКУ). Тоді на дату затвердження авансового звіту в розділі II Реєстру касовий чек на придбання мобільних або інтернет-карток слід відобразити таким чином:

у графі 1 зазначається порядковий номер запису в Реєстрі, який переноситься на чек;

у графі 2 — дата отримання чека;

у графах 3, 4 — дата виписування і номер чека;

у графі 5 — вид документа — «ЧК»;

у графах 6, 7 — найменування (П. І. Б. — для фізособи-підприємця) та ІПН продавця;

у графі 8 — загальна сума придбання з урахуванням ПДВ;

у графі 9 — сума придбання без ПДВ;

у графі 10 відображається сума ПДВ.

Придбаваючи картки через підзвітну особу, намагайтеся, щоб ваш чек не перевищив 200 грн. (без урахування ПДВ). Інакше ви не матимете права віднести до складу податкового кредиту ані всю суму ПДВ, сплачену при придбанні картки, ані її частину (див. лист ДПАУ від 22.04.2011 р. № 7680/6/16-1515-20 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 45, с. 10, а також консультацію, розміщену в підкатегорії 101.21 БЗ). Касовий чек на суму понад 200 грн. (без ПДВ) до розділу II Реєстру ПН вноситься аналогічно. Різниця лише в тому, що за ним замість граф 9 і 10 доведеться заповнити графи 13 і 14, тобто відобразити як використання послуг зв’язку в негосподарській діяльності.

Що стосується чеків платіжних терміналів (автоматів), то, оскільки вони містять не всі необхідні реквізити, при оплаті послуг зв’язку в такий спосіб краще звернутися до особи, яка встановила автомат, і отримати від неї податкову накладну. Інакше в обліку ПДВ податковий кредит відобразити не вдасться.

Таким є порядок обліку витрат на зв’язок. Далі не пропустіть, як довести господарськість таких витрат.

	висновки
	Облік оплати телекомунікаційних послуг залежить від способу оплати. Податківці допускають відображення витрат на зв’язок не раніше періоду отримання рахунка. При здійсненні передоплати за послуги зв’язку до складу витрат звітного періоду можна включити тільки суму витрат, зазначену в рахунку. У разі попередньої (авансової) оплати з використанням скретч-карток, через автомати самообслуговування або через РРО витрати можна відобразити не в періоді активації картки/здійснення передоплати, а в періоді, в якому баланс рахунка буде вичерпано/послугу надано. Правом на податковий кредит щодо послуг зв’язку можна скористатися не тільки за наявності податкової накладної, а й на підставі рахунка або касового чека.