Вихідна допомога і ПСП
Підприємство планує звільнити кількох працівників у зв’язку зі скороченням штату. Серед тих, чиї посади буде скорочено, є працівники, які мають право на ПСП. Чи потрібно враховувати суму вихідної допомоги, що буде виплачена таким працівникам, при визначенні їх права на ПСП у місяці звільнення?
Податкова соціальна пільга (далі — ПСП) — це сума, на яку може бути зменшено загальний місячний оподатковуваний дохід платника податку, отриманий від одного роботодавця у вигляді заробітної плати.
Згідно з п.п. 14.1.48 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) заробітна плата — це основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму. Детальнішого переліку виплат, що обкладаються ПДФО у складі заробітної плати, ПКУ не містить.
Водночас можна зауважити, що визначення заробітної плати, надане в ПКУ, практично повторює визначення заробітної плати, наведене в Законі України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці). У свою чергу, відповідно до цього Закону була розроблена Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5). У ній наведено розширений перелік складових заробітної плати. Тому для визначення переліку виплат, які входять до складу заробітної плати, платники податків можуть використовувати Інструкцію № 5, але тільки в частині, що не суперечить ПКУ.
Річ у тім, що для цілей обкладення ПДФО ПКУ розглядає заробітну плату ширше, ніж Закон про оплату праці та Інструкція № 5. Так, відповідно до норм ПКУ деякі виплати, які не включаються до складу заробітної плати відповідно до Інструкції № 5, для цілей обкладення ПДФО прирівняні до заробітної плати. Це:
— лікарняні (див. абзац третій п.п. 169.4.1 ПКУ);
— дивіденди на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих чи інший статус, який передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів або суми, що є більшою, ніж сума виплат, розрахована на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану платником податку (див. п.п. 153.3.7 ПКУ).
Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору віднесено до інших виплат, які не належать до фонду оплати праці (п. 3.8 Інструкції № 5).
Згідно з п.п. 164.2.19 ПКУ до загального оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім визначених у ст. 165 ПКУ. Доходи у вигляді вихідної допомоги, яка виплачується працівнику відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. у разі припинення трудового договору, не входять до переліку доходів, визначених ст. 165 ПКУ.
Ураховуючи наведене, зазначена вихідна допомога включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку відповідно до п.п. 164.2.19 ПКУ у складі інших доходів та обкладається ПДФО за ставками, встановленими п. 167.1 ПКУ.
Оскільки застосування податкової соціальної пільги до доходів платника податку інших, ніж заробітна плата, ПКУ не передбачене, суму вихідної допомоги не враховують при визначенні права працівника на ПСП.
Також звернемо вашу увагу на те, що вихідна допомога не включається до бази справляння ЄСВ. Оскільки ця виплата, як зазначалося вище, не входить до фонду оплати праці й наведена в Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170.
Сергій Наумов,
заступник директора Департаменту
— начальник управління адміністрування доходів
і зборів з фізичних осіб
Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб
Міністерства доходів і зборів України
