Торговий патент: для кого, коли, навіщо?

дозвільні документи

Торговий патент: для кого, коли, навіщо?

Наталя Білова, податковий експерт

Уже понад три роки в нашій країні справляється збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності*. Це сума коштів, яку суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), їх відокремлені підрозділи сплачують за придбання і використання торгового патенту (п.п. 14.1.68 ПКУ).

А що таке торговий патент? Відповідь на це запитання нам дає п.п. 14.1.250 ПКУ. Це державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності, користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

Подивимося, для кого такий дозвільний документ є обов’язковим.

Торговий патент придбавають суб’єкти господарювання, які провадять такі види діяльності (п.п. 267.1.1 ПКУ):

1) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

2) торгівля валютними цінностями в пунктах обміну іноземної валюти;

3) діяльність із надання платних побутових послуг із переліку, встановленого КМУ. Мається на увазі Перелік № 1258;

4) діяльність у сфері розваг (окрім проведення державних грошових лотерей).

На радість єдиноподатників усіх груп (як юросіб, так і фізосіб), вони можуть працювати без торгового патенту (п.п. 5 п. 297.1 ПКУ)

У стандартних випадках, якщо суб’єкт господарювання підпадає під визначення платника збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, він повинен придбати звичайний торговий патент на відповідний вид діяльності.

Однак якщо підприємство торгує товарами, переліченими в п. 267.2 ПКУ, воно придбаває пільговий торговий патент (п.п. 14.1.146 ПКУ). Що ж відносять до таких товарів? Це, зокрема, насіння та посадковий матеріал овочевих, баштанних, кормових і квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі; товари народних промислів, крім антикварних і тих, що мають культурну цінність; вітчизняна зареєстрована друкована періодика, продукція вітчизняних видавництв, а також низка супутніх товарів (незалежно від країни походження). Пільговим такий торговий патент називається тому, що ставка збору при його придбанні є нижчою, ніж стандартні ставки, — усього 0,05 розміру мінімальної зарплати щорічно (п.п. 267.3.7 ПКУ). Із нюансами придбання такого патенту ви можете озна­йомитися в листі Міністерства доходів і зборів України від 11.01.2014 р. № 382/7/99-99-15-03-03-17 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 10, с. 9).

Ще суб’єкт господарювання у визначених ситуаціях може торгувати за короткостроковим торговим патентом, строк дії якого не перевищує 15 календарних днів (п.п. 14.1.92 ПКУ). Про які ситуації йдеться? Це проведення ярмарків, виставок-продажів та інших короткострокових заходів, пов’язаних із демонстрацією і продажем товарів (п.п. 267.4.7 ПКУ). Ставка збору за один день при придбанні такого торгового патенту — 0,02 розміру мінімальної зарплати (п.п. 267.3.8 ПКУ).

Донедавна форми торгових патентів було затверджено наказом ДПАУ від 28.02.2011 р. № 109. Але тепер вони зазнали змін. Міністерство доходів і зборів України наказом від 30.12.2013 р. № 867 затвердило нові форми торгових патентів. Цей наказ набрав чинності з 21.03.2014 р. - із дня його офіційного опублікування у бюлетені «Офіційний вісник України», № 22 від 21.03.2014 р. Мабуть, головна відмінність оновлених форм у тому, що вони стали не суворими.

Чи потрібно поспішати міняти старі бланки, якими ви користувались до цього часу, на нові? Думаємо, ні. У своєму наказі Міндоходів про це окремо не зазначило. Тому бланки торгових патентів, які ви вже маєте на руках, повинні бути дійсними до закінчення строку дїі торгового патенту. Втім, дочекаємося роз’яснень контролерів. Сподіваємося, вони ось-ось з’являться.

Якими є строки дії торгових патентів

Строки дії торгових патентів установлені п. 267.7 ПКУ. Для наочності наведемо цю інформацію у вигляді схеми.

Рис. 1. Строки дії торгових патентів

Як ви вже могли помітити, одним із видів господарської діяльності, при здійсненні якої слід сплачувати збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності й отримувати торгові патенти, є торговельна діяльність у пунктах продажу товарів (п.п. 267.1.1 ПКУ).

Про те, що є торговельною діяльністю для цілей розд. XII ПКУ, зазначається в п.п. 14.1.246 цього Кодексу. Це роздрібна й оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

А до пунктів продажу товарів для цілей розд. XII ПКУ п.п. 14.1.211 цього Кодексу відносить, зокрема:

— кіоск, палатку, іншу малу архітектурну форму, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

— автомагазин, розвозку, інший вид пересувної торговельної мережі;

— лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання — фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі — ринків усіх форм власності;

— фабрику-кухню, фабрику-заготівельню, їдальню, ресторан, кафе, закусочну, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства.

Виїзна (виносна) торгівля є різновидом торгівлі через дрібнороздрібну торговельну мережу і здійснюється відповідно до Правил № 369. Згідно з п. 3 цих Правил роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу — це одна з форм позамагазинного продажу товарів, за якого приміщення не мають торговельного залу для споживачів.

Продаж товарів у дрібнороздрібній торгівлі здійснюють через:

— пункти некапітальної забудови — кіоски, ларі, ларьки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати;

— засоби пересувної мережі — автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.

Отже, придбавати торговий патент потрібно на торгівлю за готівку в будь-якій точці виїзної (виносної) торгівлі

Виняток — якщо пункт продажу товарів розташований на території господарської одиниці, яка вже придбала торговий патент. У цьому випадку окремо придбавати торговий патент на об’єкт виїзної (виносної) торгівлі не потрібно. Яскравий приклад цього — автомат із продажу товарів, розташований у приміщенні магазину, який уже має торговий патент, що підтверджують і фахівці Міндоходів у консультації в підкатегорії 110.01 БЗ.

А от підприємці, які провадять торговельну діяльність на території ринку шляхом виїзної торгівлі, повинні отримати торговий патент (див. консультацію контролерів у підкатегорії 110.01 БЗ).

Торговий патент для торгівлі «на виїзді» суб’єкти господарювання отримують за місцем своєї реєстрації. При цьому на кожен пункт продажу товарів придбавається окремий торговий патент (п.п. 267.4.6 ПКУ). У такому разі в заявці* на придбання торгового патенту потрібно зазначити «виїзна торгівля» (п.п. «д» п.п. 267.4.1 ПКУ).

Торговий патент, виданий для провадження торговельної діяльності через пересувну торговельну мережу, діє на всій території України (п.п. 267.6.6 ПКУ).

Детальніше з питаннями сезонної виїзної торгівлі ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 34, с. 19.

Відкриті літні майданчики мають статус окремого пункту продажу, якщо вони не є частиною стаціонарного кафе, розташованого у приміщенні, та якщо готівкові розрахунки з відвідувачами здійс­нюються безпосередньо на цьому майданчику. Цей висновок випливає з п.п. 14.1.211 ПКУ.

Для такого автономного літнього кафе торговий патент необхідний. Тому, якщо торговельну діяльність підприємство провадитиме у двох пунктах продажу товарів — у стаціонарному кафе та на відкритому літньому майданчику, придбати доведеться два торгові патенти на кожен пункт продажу товарів.

Інша справа, коли розрахунки з відвідувачами проводитимуться не на відкритому літньому майданчику, а безпосередньо в кафе (у приміщенні стаціонарного капітального об’єкта), біля якого він розташований. Тоді й кафе, і літній майданчик розглядатимуться як один торговельний об’єкт (один пункт продажу товарів) та у придбанні додаткового торгового патенту для літнього майданчика не буде необхідності.

Як ми зазначили вище, торговельна діяльність для цілей розд. XII ПКУ — це роздрібна й оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток (п.п. 14.1.246 ПКУ).

Діяльність, яка пов’язана з наданням побутових послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також із використанням інших форм розрахунків, уключаючи платіжні картки, — це для цілей розд. XII ПКУ платні послуги (п.п. 14.1.151 ПКУ). Список таких послуг, повторимо, наведений у Переліку № 1258.

Отже, суб’єкт господарювання, який здійснює в одному пункті продажу товарів два або більше види діяльності, що підлягають патентуванню (роздрібна торгівля, ресторанне господарство й один вид побутових послуг), повинен придбати два торгові патенти — окремо на торговельну діяльність і окремо на діяльність із надання побутових послуг. Підкреслюють це і контролери в консультації в підкатегорії 110.03 БЗ.

Інша справа, коли в одному пункті продажу суб’єкт господарювання провадить декілька видів діяльності, які підпадають під категорію торговельна діяльність. Маються на увазі роздрібна й оптова торгівля, а також діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері, крім торгівлі нафтопродуктами (скрапленим і стиснутим газом). Тут достатньо одного торгового патенту (див. консультацію податківців у підкатегорії 110.03 БЗ).

Аналогічним чином складається й ситуація, коли в одному приміщенні підприємство надає декілька видів платних побутових послуг. У такому разі йому достатньо придбати один торговий патент (див. консультацію міндоходівців у підкатегорії 110.06 БЗ).

Якщо ви надаєте послуги, які не входять до Переліку № 1258, то придбавати торговий патент не треба!

Так, вам не потрібний торговий патент, якщо ви надаєте послуги, наприклад, із ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів, годинників (за винятком заміни в них елементів живлення), велосипедів, оргтехніки. Але майте на увазі: якщо одночасно з такими ремонтними послугами ви займаєтеся ще і продажем комплектуючих, то вам все-таки доведеться отримати торговий патент (лише один) — на торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.

Тут усе залежить від того, який вид діяльності, з точки зору розд. XII ПКУ, здійснює підприємство.

Якщо це торговельна діяльність — торгівля або діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері, то здійснення розрахунків тільки в безготівковій формі (через установу банку) звільняє суб’єкта господарювання від придбання торгового патенту. Згодні з цим і міндоходівці (див. консультацію в підкатегорії 110.02 БЗ). Це дуже добре! Однак у разі розрахунків платіжною карткою без торгового патенту не обійтися, зважаючи на пряму вказівку в п.п. 14.1.246 ПКУ.

Водночас контролери підкреслюють, що при наданні платних побутових послуг, які входять до Переліку № 1258, торговий патент потрібно придбавати незалежно від того, в якій формі здійснюються розрахунки — у готівковій чи безготівковій (див. консультацію в підкатегорії 110.01 БЗ). Нічого не вдієш, доводиться з цим погоджуватися.

Як уже зазначалося вище, до кола платників збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності входять і суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері розваг (окрім проведення державних грошових лотерей) (п.п. 267.1.1 ПКУ).

Що таке діяльність у сфері розваг? Відповідь на це запитання знаходимо в п.п. 14.1.46 ПКУ. Це господарська діяльність юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, яка полягає у проведенні лотерей, а також розважальних ігор, участь в яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів), зокрема, більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо.

Ставка збору за провадження діяльності у сфері розваг на квартал для використання столів для біль­ярду, які вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, окрім столів для більярду, що використовуються для спортивних любительських змагань, становить розмір мінімальної заробітної плати за кожен стіл для більярду (п.п. 267.3.6 ПКУ).

Висновок із цього фахівці Міндоходів роблять такий: патентуванню не підлягає лише діяльність, пов’язана з використанням більярдних столів для спортивних аматорських змагань. В інших випадках без патенту не обійтися (див. консультацію в підкатегорії 110.07 БЗ).

А як же визначити, що більярдний стіл використовується саме для спортивних аматорських змагань?

Підтвердженням того, що стіл для більярду використовується саме зі спортивною метою, може бути рішення органу місцевого самоврядування про проведення спортивних змагань із більярду. Про це говорять контролери в консультації в підкатегорії 110.07 БЗ.

Крім того, підтвердити спортивну спрямованість використання більярдних столів можуть і контракти зі спортсменами, календарні плани спортивних змагань, положення про проведення змагань. Так стверджував ВАСУ в ухвалі від 23.01.2008 р. І хоча цю думку суд висловив у докодексний період, нею цілком можна керуватися і сьогодні.

Усе викладене стосується і боулінгу, гри в кеглі та міні-гольфу. Отже, у разі дотримання спортивного формату їх можна проводити без отримання торгового патенту. На цьому, вважаємо, і потрібно наполягати.

В інших випадках, пов’язаних із використанням столів для більярду, доріжок для боулінгу та гри в кеглі, поля для міні-гольфу, податківці встановили наступне правило (див. консультацію в підкатегорії 110.07 БЗ). Якщо такі столи/доріжки вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них і передані в подальше використання (у тому числі оренду), діяльність суб’єкт може провадити тільки за наявності відповідного торгового патенту.

Однією зі складових діяльності у сфері розваг, яка потребує придбання торгового патенту, є проведення розважальних ігор, участь в яких не передбачає отримання їх учасниками грошових/майнових призів. Це, зокрема, більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо.

Суть розіграшу призів як рекламної акції полягає саме в тому, щоб надати її учаснику майновий приз. Отже, такий розіграш не вважається розважальним заходом у розумінні п.п. 14.1.46 ПКУ.

Що це означає? А те, що придбавати торговий патент для проведення зазначеного заходу вам не потрібно

Але не розслабляйтеся: від придбання торгового патенту на провадження торговельної діяльності ви не звільнені (п.п. «а» п.п. 267.1.1 ПКУ).

Детальніше з порядком проведення рекламних акцій, у тому числі розіграшу призів, ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 99, с. 17.

Якщо суб’єкт господарювання надає замовнику послуги, включені до Переліку № 1258, то йому отримання торгового патенту не уникнути. На це нас із вами орієнтують контролери в консультації в підкатегорії 110.06 БЗ.

Вони не бачать різниці в тому, де саме суб’єкт господарювання надає послуги — за місцем своєї дислокації чи вдома у замовника. Для цілей патентування важливим є лише одне — чи є ці послуги в Переліку № 1258. На ті послуги, які є в цьому Переліку, потрібно одержати торговий патент.

Яку ж адресу в такому разі навести в заявці? Адже її потрібно вказувати обов’язково (п.п. «д» п.п. 267.4.1 ПКУ). Податківці пропонують такий вихід — замість фактичної адреси пункту з надання платних послуг проставити в заявці прокреслення. А щоб у місцевої ДПІ до вас не виникало запитань, вони радять додати до заявки пояснення. У ньому пропонується зазначити, що платні послуги суб’єкт господарювання надає вдома у замовника. Беремо це до відома.

Ще одна ситуація, коли, на думку міндоходівців, наявність торгового патенту обов’язкова, — доставка кур’єром товару, розрахунок за який здійснюється в готівковій формі вдома у покупця (див. консультацію в підкатегорії 110.01 БЗ).

На чому ж будуються їх аргументи? На тому, що одним із пунктів продажу товарів для цілей розд. XII ПКУ п.п. 14.1.211 цього Кодексу називає автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі.

Ураховуючи це, доставку кур’єром товару, розрахунок за який здійснюється в готівковій формі вдома у покупця, податківці кваліфікують як провадження торговельної діяльності за готівку з використанням пересувної торговельної мережі. Тому вважають, що в цій ситуації придбавати торговий патент для провадження такої діяльності необхідно.

Із цим не посперечаєшся. Адже п. 3 Правил № 369 продаж товарів через засоби пересувної мережі (автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо) відносить до роздрібної торгівлі.

За бажанням покупця кур’єр при проведенні розрахунку за товар повинен пред’явити оригінал або нотаріально завірену копію такого торгового патенту.

Подібні ситуації з доставкою кур’єром товару покупцю додому характерні в основному для інтернет-торгівлі, тобто при продажу товарів на замовлення.

Отже, інтернет-торговці, будьте уважні! Якщо ви продаєте товари покупцям за готівку як у приміщенні магазину (офісу, складу), так і через пересувну торговельну мережу (із доставкою товарів кур’єром покупцям додому), вам доведеться придбати два окремі торгові патенти. Один у вас буде для торговельного приміщення (стаціонарного пункту продажу), а другий — для автотранспортного засобу (пересувної торговельної точки).

Детальніше з питаннями інтернет-торгівлі ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 68, с. 4.

Заявку на придбання торгового патенту суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (п.п. 267.4.1 ПКУ).

Відповідно, торговий патент він отримує або за місцем фактичного провадження діяльності (за місцезнаходженням пунктів продажу, пунктів надання побутових послуг, послуг у сфері розваг тощо) залежно від виду діяльності, або за місцем реєстрації (у разі торгівлі через пересувну торговельну мережу). Так роз’яснюють міндоходівці в консультації в підкатегорії 110.03 БЗ.

Для наочності порядок придбання торгового патенту наведемо у вигляді схеми на с. 22.

Рис. 2. Місце отримання торгового патенту

У бухгалтерському обліку вартість торгових патентів первісно обліковуємо на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». Так пропонує вчиняти Інструкція № 291. Це тому, що суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності сплачують до бюджету заздалегідь — не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному місяцю (кварталу). Крім того, при придбанні патенту одразу сплачується вартість і за останній місяць (квартал) його дії (п.п. 267.5.3 ПКУ).

Сума грошових коштів, яку суб’єкт господарювання сплачує за придбання і використання торгового патенту, як ми сказали вище, розглядається як збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Це дає підстави відображати такі суми на окремому субрахунку 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами».

А п. 152.2 ПКУ наказує вести роздільний податковий облік у розрізі кожного з видів діяльності, що патентується. Таке «облікове» відокремлення потрібне, щоб на вартість придбаних торгових патентів на право провадження кожного конкретного виду діяльності можна було зменшити відповідні суми податку на прибуток у розрізі кожного такого виду діяльності, який патентується. Вартість торгових патентів, дія яких припадає на звітний (податковий) період, відображають у рядках А5, Б5, В5 і Г5 додатка ТП до рядків 08 і 12 декларації з податку на прибуток. Про те, як саме це роблять, ви можете прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 9, с. 24.

Тому, вважаємо, логічно для обліку збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності використовувати спеціально відкритий для цих цілей аналітичний рахунок до субрахунку 642. Його можна назвати, наприклад, «Торгові патенти». До нього варто ввести додаткові аналітичні рахунки в розрізі видів діяльності, що патентуються.

Приклад. Підприємство торгує за готівку. На провадження торговельної діяльності воно придбало торговий патент. Вартість патенту на місяць умовно — 229,40 грн.

Припустимо, що інших видів діяльності, крім тієї, яка патентується, підприємство не здійснює.

У бухгалтерському обліку вартість торгового патенту підприємство відображає таким чином:

При цьому варіанті обліку вартості торгових патентів суму поточного податку на прибуток від діяльності, що патентується, зменшеного на вартість торгових патентів на провадження цієї діяльності, яка наводиться в ряд. 12 декларації з податку на прибуток за підсумками року, підприємство відобразить за допомогою запису: Дт 98/«Податок на прибуток» — Кт 641/«Розрахунки за податком на прибуток».

Ось такими є особливості, які очікують суб’єктів господарювання, що планують провадити діяльність, яка патентується. Упевнені, що з нашою допомогою ви їх добре опанували. Бажаємо легкої та успішної роботи!

	висновки
	Якщо пункт продажу товарів розташований на території господарської одиниці, яка вже придбала торговий патент, окремо отримувати торговий патент на об’єкт виїзної (виносної) торгівлі не потрібно. Коли в одному пункті продажу суб’єкт господарювання здійснює декілька видів діяльності, які підпадають під категорію «торговельна діяльність», достатньо одного торгового патенту. Діяльність, пов’язана з використанням більярдних столів для спортивних аматорських змагань, не підлягає патентуванню. Торговий патент суб’єкт господарювання може отримати або за місцем фактичного провадження діяльності залежно від виду діяльності, або за місцем реєстрації (в разі торгівлі через пересувну торговельну мережу).

Документи статті

1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. Перелік № 1258 — Перелік платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент, затверджений постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1258.

3. Правила № 369 — Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 08.07.96 р. № 369.

4. Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.