Бухгалтерський калейдоскоп. Дано наказ йому на збори, або Хто оплачує участь працівника підприємства у військових зборах?

Дано наказ йому на збори, або Хто оплачує участь працівника підприємства у військових зборах?

Олександр Голенко, шеф-редактор

Давайте розглянемо по черзі основні аспекти, які потрібно знати бухгалтеру для правильного оформлення та відображення в обліку участі працівника підприємства у військових зборах (у минулому таких осіб влучно прозвали «партизанами» ☺).

Кожен військовозобов’язаний громадянин України, який перебуває у військовому запасі, за викликом районного (міського) військового комісаріату (тобто за повісткою) зобов’язаний прибути для участі у військових зборах (ч. 10 ст. 1 Закону № 2232).

Організаційні моменти проходження таких зборів визначено у ст. 29 Закону № 2232.

Узагалі-то, у ній ідеться не тільки про військовозобов’язаних, а й про резервістів, проте тут ми обмежимося тільки першою — найпоширенішою категорією.

Оскільки бухгалтер навряд чи вивчав Закон № 2232 нарівні з податковим або трудовим законодавством, акцентуємо тут увагу на найважливіших у цьому контексті нормах ст. 29 Закону № 2232, що стосуються військовозобов’язаних. Зверніть увагу, що ці норми поширюються на всі підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкованості та форм власності.

Найголовніше: згідно з ч. 11 ст. 29 Закону № 2232 за працівником-«партизаном» на весь час зборів (уключаючи час проїзду туди і назад) зберігається місце роботи та посада, а також середня зарплата.

І оскільки йдеться про збереження середньої зарплати, не можна не зазначити, що згідно з ч. 13 ст. 29 Закону № 2232:

Виплата середньої заробітної плати військовозобов’язаним за весь період зборів ... здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Буквальне прочитання цієї норми може навести на помилкову думку, що «збережений» середній заробіток, належний такому працівнику, підлягає виплаті безпосередньо з бюджету! Але це зовсім не так. Річ у тім, що «порядок, установлений Кабінетом Міністрів України», — це фактично порядок, установлений постановою № 1644, а в п. 2 цього документа детально йдеться про правильний порядок виплати середнього заробітку «партизану».

Спершу підприємство виплачує «партизану» середній заробіток за час проходження зборів, а потім чекає відшкодування цих витрат з бюджету

До речі, бухгалтеру, мабуть, буде цікаво дізнатися, що п. 1 постанови № 1644 приписує військовій частині за місцем проходження зборів виплачувати «партизану» певні добові… Виходить схоже на відрядження ☺ …

Але і це ще не все. Виявляється, нашому бухгалтеру адресовано Інструкцію № 80 (затверджена вона наказом міністра оборони, але мін’юстівська реєстрація поширює її дію і на «цивілку»)! І в цьому документі, крім продубльованих норм ст. 29 Закону № 2232 і постанови № 1644, є чимало додаткових цікавих подробиць.

Зокрема, п. 8 Інструкції № 80 містить таку особливість проведення виплат «партизану»:

— перед від’їздом на військові збори підлягає виплаті сума за відпрацьований час аж до дня припинення роботи у зв’язку з від’їздом плюс середня зарплата «за перші півмісяця зборів» (так в оригіналі. — Прим. авт.);

— після повернення зі зборів — частина суми середнього заробітку, що залишилася (у звичайний на підприємстві строк виплати). Виходить, що ця частина розраховується виходячи зі строків проїзду до місця зборів і назад плюс за повний строк проходження зборів без урахування вже оплаченої до початку зборів частини їх строку.

Що стосується власне розрахунку середнього заробітку, то п. 13 Інструкції № 80, по-перше, прямо покладає цей обов’язок на бухгалтерію підприємства (що й так зрозуміло), а по-друге, відсилає нас до «чинного законодавства». Ми повернемося до подробиць цього питання дещо пізніше, а щоб закінчити з «армійською» нормативкою, давайте зробимо тут такі акценти:

1) п. 11 Інструкції № 80 ще раз повторює, що середній заробіток «партизану» спершу виплачує підприємство, а потім витрати на таку виплату підприємству компенсують… Але, увага!, тут прямо сказано, що цю суму компенсує саме військкомат;

2) при цьому в п. 12 Інструкції № 80 прописано механізм отримання компенсації, про що ми скажемо пізніше;

3) п. 10 Інструкції № 80 передбачено: у разі якщо «партизан» відкликаний на збори з відпустки, то після повернення відпустка або продовжується, або надається пізніше (зрозуміло — тільки невикористана її частина);

4) нарешті, ч. 14 ст. 29 Закону № 2232 гарантує «партизану» оплату лікарняного, якщо він захворів під час проходження зборів. Очевидно, що для цього в перший же день після повернення потрібно оформити листок непрацездатності. А от щодо днів хвороби під час проходження зборів, то п. 2 Інструкції № 80 «наказує» військовій частині за місцем проходження зборів виплатити «партизану» за дні хвороби такі самі добові (підприємств ця обставина абсолютно не стосується).

Тепер давайте поглянемо на ситуацію з іншого боку.

Головне: проходячи перепідготовку на військових зборах, військовозобов’язаний залишається найманим працівником підприємства, на якого звичайно ж поширюється КЗпП.

Причому, ст. 119 КЗпП «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків» не тільки (у своїй частині першій) практично дослівно відповідає тексту ч. 11 ст. 29 Закону № 2232, але навіть (у своїй частині другій) прямо посилається на сам Закон № 2232 і, так би мовити, підтверджує пільги і гарантії, що надаються останнім. А для нас важливо, що таким чином з точки зору КЗпП проходження працівником військових зборів фактично є виконанням державних або громадських обов’язків! Зрозуміло, за таким працівником зберігається місце роботи і посада, а також середня зарплата.

Самі розумієте: оскільки у ст. 27 «Порядок обчислення середньої заробітної плати» Закону про оплату праці прямо зазначено, що відповідний порядок «у випадках, передбачених законодавством», установлюється Кабміном, у нас не залишається іншого вибору, як при розрахунку середньої зарплати «партизана» керуватися саме Порядком № 100.

Що стосується ситуацій, у яких слід застосовувати Порядок № 100, то хоча військові обов’язки й удостоєні окремого п.п. «ї» п. 1 цього документа, а державні та громадські обов’язки згадуються в п.п. «в» того самого п. 1, найголовніше, що власне порядок розрахунку в обох цих випадках цілком однаковий.

Нарешті, звернувшись до Інструкції № 5 для визначення місця такої виплати у структурі заробітної плати, бачимо, що окремого «військового» формулювання там немає, а є тільки знайома нам «оплата працівникам, які залучаються до виконання державних чи громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час». Тому ми робимо висновок, що згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 як оплату за невідпрацьований час цю виплату віднесено до фонду додаткової заробітної плати.

Нам залишилося визначитися з послідовністю дій.

Ще раз звернемося до Закону № 2232, а конкретніше — до ч. 9 ст. 29 Закону № 2232, яка обов’язок забезпечити своєчасне прибуття військовозобов’язаного на пункт збору покладає на керівника його підприємства (!). Зрозуміло, що проводжати «партизана» на збори за руку директор не стане, а ось видати розпорядчий документ, звичайно ж, варто. Давайте розглянемо покроковий алгоритм дій підприємства у цьому випадку.

1 крок. На підставі повістки з військкомату, яку надав працівник (і копію якої слід зробити), видаємо такого виду наказ.

2 крок. Здійснюємо нарахування суми середнього заробітку до виплати виходячи з першої частини строку військових зборів (згідно з п. 2 нашого наказу).

Оскільки Порядок № 100 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 49, с. 39) вивчений бухгалтерами вздовж і поперек, не станемо витрачати ваш час і наше місце на його переказ, обмежившись кількома акцентами:

— середньомісячна зарплата в цьому випадку розраховується виходячи з виплат працівнику за останні 2 календарні місяці перед датою початку зборів (у нашому випадку — обчислюємо виходячи з виплат за січень і лютий 2014 року). При цьому власне розрахунок нічим не відрізняється від інших випадків з Порядку № 100 з 2-місячним розрахунковим періодом, наприклад, звичного для всіх випадку відрядження працівника. Що стосується «важких» випадків у сенсі цього розрахункового періоду — детально див. газету «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 49, с. 39;

— розрахунок з прикладами виплат, що включаються та не включаються до нього, детально розписаний у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 5, с. 68.

3 крок. Усі нарахування та утримання (ПДФО і ЄСВ), а також уключення до складу бухгалтерських ( для працівників виробничих підрозділів — за дебетом рахунка 91, адмінперсоналу — рахунка 92, для нашого маркетолога з відділу збуту — рахунка 93), і податкових (на підставі п. 142.1 ПКУ) витрат здійснюємо абсолютно аналогічно будь-якій виплаті зі складу фонду додаткової заробітної плати.

4 крок. Проводимо виплату за першу частину строку військових зборів.

5 крок. Після закінчення зборів здійснюємо нарахування та виплату за другу частину строку військових зборів.

6 крок. Для отримання компенсації виплаченої суми надсилаємо до військкомату лист такого змісту.

Якщо бути точним, то в п. 12 Інструкції № 80 зазначено, що можна додати й рахунок підприємства на суму відшкодування. Конкретної форми такого рахунка Інструкцією не затверджено, тому як варіант залишається додати бланк рахунка, що використовується в госпдіяльності підприємства з формулюванням «компенсація витрат на виплату середнього заробітку військовозобов’язаного за строк військових зборів згідно з розрахунком». Ото здивуються у військкоматі! J

І ще. Формулювання «витрати на виплату» в п. 12 Інструкції № 80, узагалі-то, дає підстави вимагати від військкомату компенсації не тільки суми власне виплаченої «партизанам» середньої зарплати, а й відповідної суми нарахованого ЄСВ, але форма розрахунку цього не передбачає. Головне — наскільки нам відомо, кошти на цю компенсацію давно не передбачалися. Поки не передбачалися.

7 крок. Якщо компенсація від військкомату все ж надійде, її слід відобразити у складі бухгалтерських доходів за кредитом субрахунку 719 і включити до податкових доходів згідно з п. п. 135.5.15 ПКУ.

Усе зрозуміло, але чомусь хотілося б більше до подібних тем не повертатися. Хоча мобілізаційні заходи, що проводяться, мабуть змусять…

	висновки
	Законодавство розглядає участь працюючого призовника у військових зборах як виконання державних та громадських обов’язків у робочий час. За ним зберігається місце роботи та посада, а також середня зарплата, що підлягає виплаті йому підприємством. Середньомісячна зарплата «партизана» розраховується виходячи з виплат йому за останні 2 календарні місяці перед датою початку зборів — аналогічно іншим подібним випадкам, передбаченим Порядком № 100. Облік та оподаткування такої виплати абсолютно аналогічний іншим виплатам з фонду додаткової заробітної плати. Підприємство має право на отримання компенсації від військкомату понесених витрат на таку виплату середньої зарплати.

Документи статті

1. КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

2. Закон № 2232 — Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.

3. Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

4. Постанова № 1644 — постанова КМУ «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних і резервістів» від 23.11.2006 р. № 1644.

5. Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

6. Інструкція № 80 — Інструкція про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних і резервістів, затверджена наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 р. № 80.

7. Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.