Дійсно, з 1 липня 2015 року кардинально змінився підхід до відображення податкового кредиту. Тепер не треба озиратися на госпвикористання тієї чи іншої купівлі, а весь «вхідний» ПДВ слід відображати в податковому кредиті. Звичайно, за умови наявності правильно оформленої/зареєстрованої податкової накладної (ПН) або її замінника (п. 198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, далі — ПКУ).
Якщо товар їде в негосподарську/необ’єктну/пільговану діяльність, то такий податковий кредит компенсується нарахуванням податкових зобов’язань. Це правило, напевно, ви вже з’ясували і використовуєте. Ми його детально розжували в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 63.
У вашому випадку взагалі відсутній документ, який має право підтверджувати податковий кредит: податкової накладної немає, а касовий чек на суму, що перевищує 240 грн., — випадає з переліку замінників ПН згідно з п. 201.11 ПКУ.
Ось і виходить, що за таким документом не можна відобразити податковий кредит (п. 198.6 ПКУ), а отже, і не треба потім відображати податкові зобов’язання.
Саме такий підхід сповідають податківці в частині безПДВшних купівель. Вони прямо говорять, що якщо товари/послуги/необоротні активи були придбані без ПДВ (що аналогічно нашому випадку), то й зобов’язання в разі їх використання в негосподарській/необ’єктній/пільгованій діяльності нараховувати не треба.
Крім того, податківці мудро розсудили, що тепер ряд. 14 декларації з ПДВ взагалі не підлягає заповненню (див. лист ДФСУ від 07.08.2015 р. № 29168/7/99-99-19-03-02-17, а також статтю про заповнення липневої ПДВ-звітності на с. 4). Отже, «дорогі» касові чеки (більше 240 грн.) узагалі пролітають повз декларації. Погодьтеся, це зручно!
Більш хитромудро йдуть справи з іншими замінниками ПН, наприклад, рахунками готелів або залізничними квитками, якщо такі купівлі беруть участь у негосподарській/необ’єктній/пільгованій діяльності. Погляньте, що виходить! На підставі таких документів платник повинен відобразити податковий кредит (ПК) у ряд. 10.1 декларації, незважаючи на долю подальшого використання того, що куплене за ними. У цьому самому періоді (або дещо пізніше) відобразити податкові зобов’язання (ПЗ) у ряд. 1.1 (1.2) декларації. Усе було б дивно в такому алгоритмі, коли б не формула «щастя» з п. 2001.3 ПКУ. Адже замінники ПН не дають збільшення за формулою, тоді як нарахування ПЗ зменшує ліміт реєстрації ПН. Очевидна несправедливість.
У цій ситуації було б логічно за замінниками ПН узагалі не ставити ПК і потім не відображати ПЗ, тоді ліміт не буде занижено. Однак формально ПКУ не дозволяє так діяти. Залишається сподіватися на прояв логіки податківцями у таких випадках, адже вони ж розумно підійшли до трактування п. 198.5 ПКУ і дозволили не нараховувати ПЗ за безПДВшними придбаннями, що передаються в негосподарську/необ’єктну/пільговану діяльність.
Утім, якщо навіть не сподіватися на податково-фіскальний розум, а визначитися з тим «що нам за це невідображення ПК/ПЗ буде», то приходимо до такої картини. Заниження податку немає, а отже, немає й санкції за ст. 123 ПКУ (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 63, с. 44). Штрафу за несвоєчасну реєстрацію ПН теж немає, адже така ПН не видається покупцю. У теорії можна нарватися тільки на адмінштраф за ст. 1631 КУпАП за порушення порядку ведення податкового обліку. Але, може, ліміт того вартий! Вирішувати вам!