Нагадаємо, що долю старих від’ємних залишків ПДВ, які виникли на 1 лютого 2015 року, вирішив п. 33 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ. Для таких сум приготовано два способи використання. Їх можна (на вибір платника):
(а) спрямувати на збільшення ліміту реєстрації (з одночасним збільшенням ПК у періоді збільшення ліміту);
(б) отримати грошима (заявити як БВ на рахунок).
Проте всі чудово пам’ятають «гарячу» звітність лютого. Податківці тоді нагально дозволили провести залік — зарахувати старі від’ємні залишки до рахунка податку за лютий. Для цього до ряд. 20.1 лютневої декларації включали старі від’ємні залишки (у розмірі не більше ряд. 18 лютого), а ось уже останній старий «мінус» переносили до лютневих розділу IV і додатка Д2 (лист від 06.03.2015 р. № 7796/7/99-99-19-03-02-17 // «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 22).
Ось тут податківці з усіма й зіграли злий жарт. На старі залишки, поміщені до лютневого ряд. 20.1, чомусь ліміт реєстрації нікому не збільшили. Тобто такі суми податківці тихцем нібито«не врахували». Але ж тоді положення п. 33 не дотримуються. У ньому однозначно зазначено, що старий «мінус» зараховується до ліміту (з одночасним збільшенням ПК за декларацією). А що ж вийшло? До ряд. 20.1 декларації суми потрапили, проте ліміт не збільшили. Як наслідок, формула виявилася перекрученою і породила нещасливий «мінус». Словом, з цим контролери намудрували. У результаті багато хто «в подарунок» отримав від’ємний ліміт.
Прикро, що досі ситуація не змінилася. Це, мабуть, ще одна з тих проблем, що вимагає невідкладного врегулювання. Тим паче, що дії податківців не відповідають ПКУ.