Спочатку нагадаємо про метаморфози з ПДВ у сфері «друкованого слова», що сталися з 1 січня 2015 року.
По-перше, з цієї дати перестали діяти «видавничі» пільги, установлені пп. 6 і 7 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ).
По-друге, зазнала змін і пільга для періодики та іншої паперової продукції, за традицією розміщена в п.п. 197.1.25 ПКУ (ми про це вже писали в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 4, с. 44).
Але при такому «вирубуванні» пільг, як завжди, полетіли чималі «тріски»: найбільша — виробництво книжкової продукції. Мабуть, заговорила совість законодавців і нагадала їм про те, що «не хлібом єдиним…». Тому вони вирішили швиденько виправити свій «прокол» і додатково «зарядили» згаданий п.п. 197.1.25 ПКУ «книжково-виробничою» ПДВшною преференцією.
Додаткову культуру в маси понесли Законом від 13.02.2015 р. № 206-VIII, і нова редакція цього підпункту стала застосовуватися з 04.03.2015 р. — дати опублікування Закону.
Що ж додали законодавці до наявних преференцій?
Отже, із зазначеної дати ПДВшні пільги поповнили операції з підготовки (літературного, наукового і технічного редагування, коригування, дизайну та верстки), виготовлення (друк на папері або запис на електронному носієві), розповсюдження книг, у тому числі електронного контенту (крім видань еротичного характеру), вітчизняного виробництва.
Зауважимо, що операції з постачання книг не обкладалися ПДВ і згідно з попередньою редакцією п.п. 197.1.25 ПКУ, щоправда, у новій редакції постачання замінили на «розповсюдження» (?) і ще уточнили, що під пільгу підпадають і книги так званого електронного контенту. При цьому зауважимо, що періодичні електронні видання під усі норми п.п. 197.1.25 ПКУ не підпадають.
Крім того (це ми все ще не про головне), слова «вітчизняного виробництва» спеціально додали ще й до друкованих ЗМІ. А то в попередній редакції можна було трактувати широко і звільняти також «імпортні» ЗМІ, хоча податківці щосили «рекламували» саме вузький варіант трактування…
До речі, нагадаємо, що згідно з п. 197.4 ПКУ товари, перелічені в п.п. 197.1.25 ПКУ, звільняються від ПДВ також і при ввезенні їх до України.
Тепер — про головне.
Доповнення пільги в основному спрямоване на звільнення від ПДВ різних операцій з виготовлення книг
Тобто головними (але не єдиними) «споживачами» цього доповнення будуть друкарні, а також інші особи, які здійснюють операції «з підготовки». Імовірно, новозапроваджені пільги мають посприяти здешевленню книжкової продукції. Але насправді може вийти й інакше…
Крім того! Вершиною законодавчого ідіотизму є той факт, що операції з підготовки та виробництва ЗМІ, причому не тільки електронних, а й друкованих (!), під нову преференцію не підпадають. Ось і доведеться багатопрофільним друкарням (та іншим суб’єктам — платникам ПДВ, задіяним у таких операціях) морочитися з розділенням матеріальних і нематеріальних витрат і «вхідного» ПДВ, що сидить у них, не тільки на всяку «еротику», а й на будь-які (у тому числі нееротичні) ЗМІ. Утім, такий розподіл може торкнутися і багатьох інших користувачів пільг з п.п. 197.1.25 ПКУ.
Нагадаємо, що розподіл «вхідного» ПДВ суб’єктами, які здійснюють одночасно операції з постачання, як оподатковувані, так і не оподатковувані цим податком, має проводитися за правилами ст. 199 ПКУ (детально про нюанси такого розподілу див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 101).
Зараз же щодо «вхідного» ПДВ для осіб, які підпадають під пільгу, хочемо зазначити таке.
Починаючи з контрольної дати (з 4 березня ц. р.) платникам ПДВ, які підпадають під нову преференцію, доведеться по-іншому вирішувати долю «вхідного» ПДВ за витратами, що «беруть участь» у пільгованих операціях.
1. За тими витратними компонентами, що використовуватимуться тільки в пільгованих операціях, ПК за вхідним ПДВ не відображається.
2. Якщо витратні складові використовуються одночасно і в пільгованих і в оподатковуваних ПДВ операціях, то для розподілу ПДВ платники, як правило, використовуватимуть «минулорічну» ЧВ (з перерахунком наприкінці року). А ті, хто до 4 березня пільгами не користувався, згідно з п. 199.3 ПКУ розрахують за обсягами постачань березня («квартальники» — I кварталу) ЧВ, яку використовуватимуть до кінця року.*
* Нагадаємо, що з 01.07.2015 р. має змінитися механізм відображення вхідного ПДВ за витратними статтями, що беруть участь як в оподатковуваних, так і в не оподатковуваних ПДВ операціях. Спочатку вся сума ПДВ включатиметься до ПК. Але в цьому ж періоді (згідно з майбутньою редакцією п. 199.1 ПКУ) з використанням ЧВ платник повинен нарахувати ПЗ у тій частині «дволиких» витрат, яка за розрахунком припаде на використання в неоподатковуваних (у тому числі пільгованих) операціях.
І ще. Якщо товари/послуги, за якими ПК був уже заявлений раніше, почнуть використовуватися (були використані) у пільгованих з 4 березня операціях, то таким платникам необхідно буде в березні ц. р. (і наступних місяцях) нарахувати ПЗ на такі витратні складові згідно з п.п. «б» п. 198.5 ПКУ. Тобто це запровадження додаткових пільг вимагає від певної когорти платників ПДВ (учасників процесу книгостворення) провести інвентаризацію певних витратних «компонентів», що містили «вхідний» ПДВ.
Конкретні операції та дефініції
Зверніть увагу, що в новій пільзі перелічено конкретні операції. Серед операцій підготовки згадуються «літературне, наукове та технічне редагування, коригування, дизайн і верстка». Операції з виготовлення розшифровані як «друк на папері або запис на електронному носієві».
Не виключений фіскальний підхід, що пільга (якщо трактувати ці розшифровки як вичерпні) не охоплює абсолютно всі операції з підготовки і виготовлення книг
Тому якщо ваші конкретні «книгостворювальні» операції не вписуються у вищеперелічені, то при перевірці можуть бути проблеми із застосуванням цієї пільги. Наприклад, не зрозуміло, чи пільгуються, скажімо, операції з різання паперу/картону, виготовлення палітурки та переплетення книг (тощо) чи тільки їх друк? Можливо, друкарням доведеться оформляти свої послуги, зазначаючи в рахунку щось на зразок:
«за друк книги (у тому числі різання паперу, картону, виготовлення палітурки, власне друк, фальцювання і згин аркушів, збірка зошитів у книги тощо)»…
Тепер ще декілька старих-нових «дефініційних» моментів для користувачів новою пільгою.
Вони повинні чітко розуміти, які товари для цілей застосування цієї пільги слід вважати «книгами», у тому числі «електронного контенту», причому «вітчизняного виробництва».
Термін «книга», у тому числі «книга вітчизняного виробництва», неодноразово намагалися трактувати фіскали та інші органи. Причому робили це все по-різному — а каламутна вода відомо, кому на руку… Детально про цей «нестабільний» термін (у тому числі і про «вітчизняне виробництво») та інші ПДВшно-видавничі проблеми ви можете прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 98, с. 17.
Сьогодні нагадаємо, що, на нашу думку, тут слід орієнтуватися на тотожний терміну «книга» термін «книжкове видання», визначений у спеціальному Законі України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» від 06.03.2003 р. № 601-IV*.
* Книжкове видання — це видання, особливістю матеріальної структури якого є скріплення аркушів у корінці з обкладинкою чи палітуркою.
Книжкове видання може бути текстовим, образотворчим, нотним, картографічним.
Але при цьому слід не скидати з рахунків старий (і на наш погляд, такий, що не ґрунтується на нормах законів України) підхід фіскалів, за яким книга — це не «менше 48 сторінок». Про цю проблему, що пере- їхала у 2015 рік (та ще і з її посиленням) читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 104, с. 4.
І щодо «вітчизняного виробництва» нагадаємо про минулі наміри фіскалів штучно звузити його тільки до такого, що виробляється підприємствами, серед засновників/учасників яких взагалі немає нерезидентів (див., наприклад, лист ДПСУ від 01.03.2013 р. № 1232/А/15-3114). Сподіваємося, зараз ця дурість не повториться…
Ми ж вважаємо, що при визначенні країни виготовлення (походження) книги можна орієнтуватися на її міжнародний стандартний номер (ISBN).
Зауважимо і такий момент. Якщо якісь з пільгованих операцій з «книговиробництва» виконуватимуться нерезидентами (у тому числі суб’єктами АР Крим**), то, на нашу думку, пільга має поширюватися і на них. Тобто ПДВ з таких «нерез-послуг», навіть якщо місцем їх постачання буде територія України, нараховувати не потрібно.
** А ось книги «кримського походження», видані або ввезені до України починаючи з 27.04.2014 р. (дати набуття чинності Законом № 1207-VII від 15.04.2014 р.), судячи з усього, під цю пільгу ані при ввезенні до України, ані при продажу всередині неї не потраплять.
Про «електронний контент». Під терміном «контент» зазвичай розуміється зміст, інформаційне наповнення чогось. Тобто, імовірно, у пільзі йдеться про електронні книги, які на практиці зазвичай визначають як версії книг в електронному (цифровому) вигляді.
Визначення терміна «електронна книга» в нормативах ми не знайшли. Згадана дефініція із Закону № 601-IV тут особливо не допоможе
Орієнтуватися доведеться «наосліп», та й до того ж тут виникає чимало нюансів. Наприклад, чи повинна пільга поширюватися й на аудіокниги: адже їх контент теж електронний, але чи можна вважати їх «книгами»?.. Є й запитання щодо пільгування книг, що реалізовуються на різних носіях: наприклад, що реалізовуються на дисках, флешках і навіть «Е-буках» ☺ (та інших носіях). Але основне запитання — яким має бути «електронний контент», щоб це була перш за все саме «книга»?
Загалом, зробили нашвидкуруч таку пільгу, що породжує купу запитань і проблем з її застосуванням. І виробникам книг з книгопродавцями, які на неї претендують, доведеться знову «заглядати в рот» фіскалам. ☹
Ну коли ж, нарешті, в Україні введуть відповідальність за створення і прийняття неякісних нормативів?!