Якщо кредиторка стала безнадійною
У березні 2015 року минув строк позовної давності за товарною кредиторською заборгованістю, і вона стала безнадійною. Як це вплине на податковий облік?
Зауважте, що з 01.01.2015 р. поняття безнадійної заборгованості з п.п. 14.1.11 ПКУ відновили (його відкоригував Закон № 71). Утім, до безнадійної заборгованості, як і раніше, належить заборгованість зі строком давності, що минув. Тут — без змін. Проте не дивуйтеся, що про таку заборгованість у цьому підпункті говориться двічі (і в п.п. «а», і в п.п. «є»). Мабуть, це описка законодавця.
Напевно вам уже відомо і про інше нововведення — з цієї ж дати платники податку на прибуток у податковому обліку орієнтуються на бухгалтерський облік ( п. 134.4 ПКУ). А в бухобліку після закінчення строку позовної давності кредиторська заборгованість уключається до доходів (Дт 631 — Кт 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості»). Отже, списання боргів вплине на бухгалтерський фінрезультат (який нині слугує відправною точкою при розрахунку податку на прибуток).
От і всі особливості. Тим паче, що для безнадійної кредиторської заборгованості в податковому обліку не передбачено жодних коригувань (у «коригувальних» ст. 138 — 140 ПКУ для безнадійної кредиторки жодних застережень немає). Тому й малодохідники, й високодохідники безнадійну кредиторську заборгованість у податковому обліку списують однаково: рівняючись на бухгалтерський облік.
Щоправда, підводне каміння може виникнути в ПДВ-обліку. Адже при списанні безнадійної кредиторської заборгованості податківці вимагають на підставі бухдовідки відкоригувати податковий кредит з ПДВ (лист Міндоходів від 25.06.2014 р. № 11459/6/99-99-19-03-02-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 68, с. 8). Хоча, на наш погляд, підстави для цього відсутні.
Детальніше про списання безнадійної кредиторської заборгованості, а також особливості обліку сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 29.
Перелік документів
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
Закон № 71 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII.
Норми № 43 — Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43.
Перелік № 207 — Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207.
Правила № 363 — Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363.
П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92.
П(С)БО 11 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затверджене наказом Мінфіну від 31.01.2000 р. № 20.
П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290.
П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318.
П(С)БО 21 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Мінфіну від 10.08.2000 р. № 193.