(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 67
  • № 66
  • № 65
  • № 64
  • № 63
  • № 62
  • № 61
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
8/16
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Серпень , 2014/№ 68

Щодо коригування ПДВ при списанні кредиторки

Лист Міністерства доходів і зборів України від 25.06.2014 р. № 11459/6/99-99-19-03-02-15
позовна давність

Міністерство доходів і зборів України розглянуло листи <…> щодо застосування терміну позовної давності при визначенні права платника податку на додану вартість декларувати від’ємне значення з податку на додану вартість та повідомляє.

Поняття терміна «позовна давність» та порядок її обчислення визначено главою 19 «Позовна давність» Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).

Так, відповідно до пункту 1 статті 256 ЦКУ під терміном «позовна давність» розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦКУ встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (стаття 261 ЦКУ).

Таким чином, за зобов’язаннями по поставлених товарах/послугах відлік терміну позовної давності слід розпочинати з дати, яка визначена умовами договору як кінцева дата оплати таких товарів/послуг.

Також пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095-го дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. При цьому відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов’язання — суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Таким чином, визначені главою 19 ЦКУ та пунктом 102.5 статті 102 ПКУ терміни не стосуються порядку відшкодування податку на додану вартість, який визначено статтею 200 ПКУ, та показників податкової звітності з податку на додану вартість, порядок заповнення та подання якої затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 р. № 678 (далі — Порядок № 678).

Так, відповідно до статті 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу — зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періо­дах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України — сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Кодексу не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно із підпунктом 6 пункту 4 розділу V Порядку № 678 залишок від’ємного значення (для декларації 0110 — після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування, зокрема, через відсутність оподатковуваних поставок, при формуванні рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість має право враховувати залишок від’ємного значення податку до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності, у випадку, коли суми податку на додану вартість, з яких сформовано такий залишок, сплачені постачальникам товарів/послуг.

Щодо від’ємного значення податку на додану вартість, сформованого по товарах/послугах, які були отримані платником податку та не оплачені протягом терміну позовної давності, повідомляємо таке.

Товари/послуги, які отримані платником податку та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, так як відсутній факт їх придбання (оплати).

Оскільки пунктом 198.3 статті 198 Кодексу визначено, що платник податку має право включити до складу податкового кредиту суму податку, яка нарахована (сплачена) ним у зв’язку з придбанням товарів/послуг, то після закінчення терміну позовної давності щодо оплати товарів/послуг відносно суми податку на додану вартість, яка входила до складу вартості таких товарів/послуг, платник податку втрачає право на податковий кредит.

У звітному періоді, в якому минув термін позовної давності щодо оплати таких товарів/послуг, платник податку зобов’язаний на підставі бухгалтерської довідки зняти нараховану суму податку на додану вартість по отриманих товарах/послугах, щодо оплати яких минув термін позовної давності, та відобразити цю суму в рядку 16.1 розділу II податкової декларації з податку на додану вартість.

 

Перший заступник Міністра І. Білоус

коментар редакції

Знов за рибу гроші: під загрозою податковий кредит при списанні простроченої кредиторки

 

Податківці вкотре порушили тему ПДВ-обліку при списанні простроченої кредиторки. На жаль, у листі, що коментується, вони не змінили свою фіскальну позицію та, як і раніше, бачать у неоплачених після закінчення строку позовної давності товарах безоплатно отримані. Далі вони роблять «логічний» висновок: безоплатні — тож без права на податковий кредит, отже, відсторнуйте раніше відображений «вхідний» ПДВ.

Причому в різні часи для такого сторнування податківці призначали абсолютно різні рядки. Пригадаємо лист ДПСУ від 13.09.2012 р. № 1868/0/61-12/15-3115, № 61/0/21-12/15-3110(«Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 12),де також звучала думка про безоплатність товарів із вимогою прибрати ПК. Тоді в ЄБПЗ «висіла» консультація, що таке сторнування-коригування слід проводити за ряд. 10.1 (а у відповідних випадках — у рядку 15) зі знаком «-». Минуло небагато часу і вже в консультації з БЗ (категорія 101.16) податківці ратували за нарахування податкових зобов’язань, про це ми писали в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 63, с. 17. І ось тепер останній варіант — коригувати за ряд. 16.1 на підставі бухдовідки.

Саме цим варіантом слід скористатися тим, хто не має наміру сперечатися з податківцями.

Ми зі свого боку вважаємо, що з такою позицією податківців потрібно спорити, оскільки підстав для сторнування ПК немає. Дійсно, після закінчення строку позовної давності заборгованість за неоплаченими товарами стає безнадійною (п.п. 14.1.11 ПКУ). Проте ПКУ не містить будь-яких вказівок щодо коригування податкового кредиту після закінчення строку позовної давності. І не стають товари безоплатно отриманими, сторони залишаються боржником і кредитором. За кредитором навіть зберігається право звернутися з позовом до суду про погашення боргу, незважаючи на закінчення строку позовної давності (ч. 2 ст. 267 ЦКУ).

Звісно, можна вчинити хитріше: продовжити строк позовної давності шляхом нескладних маніпуляцій, щоправда, в деяких випадках не без допомоги вашого кредитора. І майте на увазі: у цих випадках кредитор зможе стягнути борг (адже послатися на закінчення строку давності вже не вдасться).

По-перше, ЦКУ (ст. 259) дає вам право встановити в договорі триваліший строк позовної давності, ніж загальностандартний трирічний (ст. 257). «Домалюйте» потрібний строк у додатковій угоді.

По-друге, як ви пам’ятаєте, відлік строку позовної давності починається з дати, коли сторона дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ). Тому, якщо в договорі встановлена дата оплати, то відлік починається з дня, наступного за цією датою. У цьому випадку потурбуйтеся, щоб у договорі була зафіксована «потрібна» пізніша дата оплати. Гірше, якщо в договорі взагалі не встановлена дата оплати. Адже ВГСУ, спираючись на ч. 1 ст. 692 ЦКУ, вважає, що платити боржник повинен одразу після отримання товару без додаткової вимоги (п. 1.7 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14, коментар до неї див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 13, с. 43)*.

* Скажемо відверто, позиція, на наш погляд, не така вже й однозначна, адже в ЦКУ є й інша норма (ч. 2 ст. 530), де зазначено: якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, то кредитор має право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання в будь-який час. У загальному випадку боржник зобов’язаний виконати вимогу протягом 7 днів із дня її пред’явлення. Тобто за такого підходу строк позовної давності слід відлічувати з восьмого дня після пред’явлення кредитором вимоги про сплату боргу. Складність полягає в тому, чи є у сперечальників шанси перемогти ВГСУ. .

По-третє, вам достатньо визнати претензію кредитора, підписати керівнику акт звірки, надіслати письмове прохання про відстрочення сплати боргу, щоб заново почати відлік строку позовної давності (ст. 264 ЦКУ, п.п. 4.4.1 постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 58, с. 13). Детальніше про строк позовної давності див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 58, с. 33.

 

Наталія Яновська, податковий експерт

ПДВ, коригування додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті