висновок документа
Якщо перше постачання зернових та технічних культур здійснюється платником, який не відповідає поняттю сільгосппідприємства згідно з п. 209.6 ПКУ* (ним не витримується 75 % критерій так званої сільгоспчастки**), така операція звільняється від оподаткування. Якщо сільгоспчастка більше 75 % — оподаткування за ставкою 20 %
* Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
** Під сільгоспчасткою розуміється питома вага вартості сільгосптоварів/послуг у вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Зазначений лист присвячено порядку пільгового оподаткування ПДВ операцій постачання на митній території України певних видів зернових та технічних культур згідно з п. 152 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.
У листі відзначено, що загальне правило звільнення від оподаткування не розповсюджується на перше постачання зернових та технічних культур (відповідно товарних позицій 1001 — 1008, а також 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД) сільгосппідприємствами-виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали їх у таких виробників.
Відразу скажемо: висновок податківців з посиланням на п. 209.6 ПКУ цілком справедливий та відповідає кодексним ПДВ-правилам.
Сумніви щодо правильності застосування зернової ПДВ-пільги пов’язувались з відсутністю в п. 152 підрозд. 2 розд. XX ПКУ згадки про сільгоспчастку, а тим більше про її розмір.
На нашу думку, великої потреби в цьому немає, відсутність такої згадки до подвійного тлумачення цієї норми не призводить. Оскільки йдеться саме про обкладення ПДВ то, звісно, не можна керуватись кодексними правилами, виписаними для інших видів оподаткування.
Таким чином, регламентовані п. 152 підрозд. 2 розд. XX ПКУ особливості ПДВ-оподаткування операцій із зазначеними вище зерновими та технічними культурами слід розуміти в контексті норм лише відповідного розд. V «Податок на додану вартість» ПКУ.
Водночас звернемо увагу, що наявність чи відсутність у сільгосппідприємства статусу спецрежимного платника ПДВ на право застосування п. 152 підрозд. 2 розд. XX ПКУ не впливає. Не забуваймо, що сільгосппідприємство (яке відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 ПКУ) може, але не зобов’язане обрати спецрежим оподаткування ( п. 209.1 ПКУ).
Отже, в контексті сільгосптоваровиробників зернова ПДВ-«антипільга» стосується:
— лише сільгосппідприємств як юридичних осіб;
— за умови досягнення 75 % критерію сільгоспчастки;
— щодо культур власного вирощування на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах.
Кілька слів щодо перших посередників, тобто підприємств, які придбавають зернові та технічні культури безпосередньо у сільгосппідприємств. Для правомірного застосування п. 152 підрозд. 2 розд. XX ПКУ вони мають бути впевненими в своєму постачальникові у світлі п. 209.6 ПКУ. І таку впевненість їм може надати податкова накладна. Адже, як відомо, сільгосппідприємство — суб’єкт спецрежиму у другій частині порядкового номера податкової накладної зазначає код діяльності «2».
Якщо надається звичайна податкова накладна (наприклад, у разі коли підприємство, яке відповідає вимогам ст. 209 ПКУ, не обрало спецрежим), то для правомірного застосування посередником п. 152 підрозд. 2 розд. XX ПКУ йому бажано запросити у сільгосппідприємства відповідну довідку щодо підтвердження статусу власно вирощеного зерна та досягнення ним 75 % критерію сільгоспчастки.
