висновок документа
Якщо за результатами податкової перевірки сума «донарахувань» достатня для притягнення до кримінальної відповідальності, то перевіряючі письмово повідомляють податкову міліцію і передають матеріали перевірки для прийняття рішення згідно з КПК протягом 20 робочих днів, що настають за днем узгодження ППР
Документ уніс зміни до Методрекомендацій щодо проведення перевірок, затверджених наказом ДФСУ від 31.07.2014 р. № 22 (далі — Методрекомендації № 22). Інакше кажучи, змінили тільки локальний (внутрішній) наказ податкової. Він регулює відносини підрозділів ДФС, а отже, на права та обов’язки платників теоретично впливати не повинен. Але, сподіваємося, практичного сенсу в цих змінах стане більше, ніж у багатьох правках до законів України. Зміни істотні та спрямовані на захист інтересів платників. Справа ось у чому.
Одразу після перевірки матеріали передавали податковій міліції. На це п.п. 2.5.1 Методрекомендацій № 22 (подібні правила були і до нього) спочатку відводив 10 днів з дня прийняття податкового повідомлення-рішення (ППР). Далі автоматично «приймалося рішення згідно з КПК» (простіше кажучи, «відкривалася кримінальна справа»).
Подальша доля ППР для цілей кримінального провадження мало кого хвилювала. Певні зміни в тексті п.п. 2.5.1 Методрекомендацій № 22 (унесені наказом ДФСУ від 11.11.2015 р. № 889) дали відстрочення на передачу матеріалів у разі адміноскарження. Але якщо платник не був згоден з донарахуваннями і оскаржив їх у суді, то все одно вживалися «відповідні заходи» в межах досудового розслідування. Слідчі відкривали кримінальні провадження. Більше того, провадження інколи відкривали і без ППР на підставі досить спірних рапортів, аналітичних довідок, висновків аудиту тощо.
Підсумок відомий. Справ багато, а результату немає. Звинувачувальний акт народжувався украй рідко. Більшість справ (за різними оцінками — до 97 %) до суду не доходили. Тим часом, нормальній госпдіяльності відповідні заходи (обшуки, допити, витребування документів тощо), м’яко скажемо, не сприяли. В умовах відсутності кінцевого результату (принаймні, за даними судової статистики) виникає справедливе запитання: у чому мета всіх цих заходів? Причому починаючи з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Кому вони вигідні? Кому завгодно, але тільки не законослухняному платнику.
ПКУ містить норму, покликану не допустити подібного сценарію. У ній зазначено: якщо платник оскаржить ППР, то повідомлення про підозру в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися «виключно на цьому рішенні контролюючого органу» до закінчення процедури оскарження ( абзац перший п. 56.22 ПКУ). Логіка зрозуміла, але на ділі ПКУ допомогти не в змозі.
По-перше, обмеження встановлене не на внесення відомостей до ЄРДР, а саме з цього розпочинається досудове розслідування, з усіма «красотами», що з цього випливають. Потім досить заявити, що вже є купа додаткових (щодо ППР) доказів, зібраних згідно з КПК.
По-друге, абзац перший п. 56.22 ПКУ покликаний виключити появу необґрунтованого повідомлення про підозру. Але часто воно не з’являється. Заходи, наступні за відкриттям провадження, можна здійснювати і без цього. Добре хоч початок досудового розслідування не припиняє перебіг судового оскарження ( абзац другий п. 56.22 ПКУ).
За відсутності на рівні законів України надійного захисту від свавільної ініціації кримінальних проваджень залишається сподіватися, що оновлені правила Методрекомендацій № 22 виконуватимуть. Це означає, що на орбіту КПК справи вийдуть тільки після узгодження ППР (як адміністративного, так і судового). Утім, навіть у цьому випадку «автомат» не повинен спрацьовувати. Адже далеко не кожен програний податковий спір є вчиненим кримінальним правопорушенням. Але це зовсім інша історія.
