Виділяють кілька основних типів поглядів: діловий, соціальний, інтимний. У нормальній ситуації ділового спілкування співрозмовник дивиться трохи вище очей свого партнера. Для того, щоб надати своєму погляду ділового відтінку, а отже, і перевести розмову в ділове русло, ви можете уявити на лобі свого співрозмовника трикутник, основою якого є лінія очей. Спрямувавши погляд на середину цього трикутника, ви покажете, що ваші наміри серйозні, а цей контакт має тільки професійний характер. Такий погляд корисний, коли необхідно продемонструвати свій професіоналізм, принциповість, домінантність, упевненість.
Соціальний погляд пов’язаний з більш тісним та доброзичливим спілкуванням. Він сприяє встановленню людяного і теплого контакту. Це означає, що співрозмовник бачить у партнерові не лише професіонала або колегу, такий собі «професійний автомат», а й живу людину з її особливостями. У цій ситуації його погляд спрямовано трохи нижче очей партнера. Відповідно, якщо ви хочете встановити довірчий контакт, за якого відвертість співрозмовника зростає, використовуйте соціальний погляд. Для цього уявіть собі трикутник між очима та ротом людини. Дивіться в середину цього трикутника, щоб викликати до себе прихильність співрозмовника, встановити контакт, зробити розмову більш довірчою.
Про інтимний погляд у професійних виданнях пишуть рідше. Щоправда, це зовсім не означає, що ви не зіткнетеся з ним у своїй практиці. В цьому випадку погляд співрозмовника проходить через лінію очей і опускається нижче підборіддя на інші частини тіла партнера. Зрозуміло, що такий погляд має сексуальний відтінок і, хоча ви й можете скористатися ним з провокаційною метою, краще його все ж уникати, пам’ятаючи про етику.
Якщо б ми тяжіли до шарлатанства, то могли б сказати, що по очах можна читати думки. Це, звісно ж, нісенітниця! А от деякі дуже корисні відомості про те, що зараз відбувається в голові вашого співрозмовника, спостерігаючи за його очима, ви, безперечно, зможете одержати. Для цього використовується спеціальна модель, яку називають ключами очного доступу. З її допомогою можна зрозуміти, як людина обробляє інформацію. Щоб добитися цього, потрібно спостерігати за рухами її очей. Одразу скажемо: рух, що вказує на той чи інший тип обробки, може бути досить швидким, але при цьому він залишається дуже помітним.
На рисунку на початку статті є схематичне зображення людського ока. Даруйте, що лише одне — це задля економії місця і лаконічності моделі, а не тому, що мова піде про циклопа. Стрілками показано напрямок погляду людини: вгору-вниз, праворуч-ліворуч тощо.
Спочатку поговоримо про лінію «верх-низ». Вона дозволяє визначити спосіб обробки інформації. Якщо очі людини дивляться вгору, то вона обробляє інформацію у візуальній модальності. Простіше кажучи, використовуючи зорові образи. Візуальну модальність на рисунку ми позначили літерою «В». У мові таких людей переважають відповідні слова: розглянемо, ясно, яскраво, зауважимо, картина тощо.
Якщо очі людини у той момент, коли вона обробляє інформацію, спрямовані вниз, то вона кінестетик, тобто мислить тілесними відчуттями і почуттями: відчувати, зачіпати, важко, сумно, зворушливо, тепло. Такий тип обробки інформації позначено літерою «К».
Середина наміченої нами вертикальної лінії відсилає нас до аудіальної модальності, тобто людина обробляє інформацію за допомогою звуків та їх характеристик: послухайте, говорити, голосно, тихо, шепіт тощо. Позначено «А».
Ці три модальності ми назвемо дослідними, оскільки вони спираються на ті відомості, які людина може отримати від своїх органів чуття. Але є ще одна модальність, за допомогою якої людина обробляє інформацію, вона називається дігітальною. Людина, у якої виражена ця модальність, використовує абстрактні, умозорні терміни та поняття: оптимізація, модифікація, будова тощо. Як зрозуміти по очах, що людина перейшла в такий режим? На нашій картинці цей напрям погляду позначено як «Ад». За таким позначенням зрозуміло, що цей спосіб має відношення до аудіальної модальності, чому ж ідеться про абстрактне мислення? Бо для того щоб людина могла мислити абстрактно, їй потрібний внутрішній діалог, а цей останній, як ви можете здогадатися, формується із зовнішнього.
Але це все тільки основи. Для того щоб розуміти з руху ока людини, що з нею відбувається, цікава не так лінія «верх-низ», як лінія «ліво-право». Одразу зробимо застереження: усе, що ми писатимемо про сторони, стосується ситуації, коли ви дивитеся на людину. Тобто якщо ми пишемо, що очі дивляться ліворуч, то це означає, що вони дивляться у напрямку вашої лівої руки. А ось відносно самої особи, за якою ви спостерігаєте, це буде праворуч. Сподіваємося, що ми не заплутали вас іще дужче.
То що ж із цією лінією «ліво-право»? Вона вказує нам на два важливі психічні процеси: конструювання та спогад. Конструювання полягає в тому, що людина придумує нову інформацію, фантазує, мислить. При цьому вона дивиться вліво. Спогад — у тому, що людина згадує і відтворює те, що дійсно було. Тоді вона дивиться праворуч.
Рухи очей, що стосуються конструювання, ми позначили маленькою літерою «к». Отже, якщо людина дивиться ліворуч і вгору «Вк», то вона придумує якусь нову картинку, образ, схему, а от якщо праворуч і вгору «В» —згадує в зорових образах щось таке, що з нею відбулося. Те ж саме і з аудіальною модальністю: посередині вертикальної лінії, але ліворуч — придумує музику, посередині, але праворуч — згадує якийсь звуковий досвід.
Зробимо важливе зауваження: схема працює для 90 % людей, якщо людина шульга — усе навпаки, тобто праворуч — придумує, ліворуч — згадує.
Наведемо один практичний приклад використання цієї моделі. Співробітник спізнився на роботу на три години і керівник ставить йому цілком логічне запитання: «Василю Васильовичу, чому ви спізнилися? У вас є поважна причина?». Так от, його очі можуть у цей момент «стрибнути» вгору і праворуч («В»), а потім опуститься праворуч униз — «Ад», тобто він згадав, що сталося, і здатний чітко про це розповісти. Мовляв, дорогу перекрили, мобільний телефон вийшов з ладу тощо. Але може бути й інша ситуація. Ви ставите запитання і, перш ніж розповісти, можливо, ту ж саму історію, слова тут мало що важать, Василь Васильович робить стрибок очима вгору та вліво «Вк», а потім вже приводить їх у «Ад». Це означає, що він займається конструюванням, фантазує, а просто кажучи, бреше. Звісно, потрібно враховувати й інші нюанси: логічність історії, типовий спосіб обробки інформації людини, але, якщо усе так, як у нашому прикладі, то Василь Васильович все-таки обманює.
Отже, будьте уважні до деталей і вони розкриють вам свої й не лише свої таємниці, адже пам’ятаєте слова, які приписують Й. Гете: «Бог — у дрібницях».
