ЦПД-виплати «своїм» небезпечні для «неприбутківців»?

Лист хоча й адресований конкретному платнику, насправді, без перебільшення, зацікавить усіх «неприбутківців». Адже в ньому податківці роблять «цікаві» висновки. З урахуванням положення абзацу третього п.п. 133.4.1 ПКУ вони вважають, що:

— «трудові» виплати (тобто на оплату праці засновникам (учасникам), працівникам тощо, у тому числі оплату лікарняних та інші виплати, що є витратами на оплату праці), а також компенсуючі витрати на відрядження, підвищення кваліфікації «за профілем» є для НПО витратами в межах статутної діяльності, а отже цільовими (тобто вписуються у цільове використання коштів), тоді як

— «цивільно-правові» виплати «своїм» (засновникам (учасникам), працівникам, членам НПО) не можна вважати цільовим використанням, оскільки такі виплати неодмінно обіцяють вигоди учасникам. Причому за них податківці готують «неприбутківцям» жорстку розплату — скасування неприбуткового статусу і виключення з Реєстру НПО. Нагадаємо, що при порушеннях згідно з п.п. 133.4.3 ПКУ НПО-порушники повинні подати останній «неприбутковий» Звіт (за період з початку року по місяць порушення включно), в якому з суми нецільового використання коштів розрахувати податок на прибуток. І все — з наступного місяця НПО переводять у «прибутківці» (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 87, с. 8). Про це ж попереджає й лист, що коментується.

Ну що ж, позиція податківців, м’яко кажучи, екзотична і зовсім не бездоганна.

Дійсно, п.п. 133.4.1 ПКУ згадує про заборону розподіляти отримані доходи (прибутки) НПО «серед своїх» (тобто наближених осіб: засновників (учасників), членів організації, працівників, членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб). От тільки що вважати таким «розподілом доходів (прибутків)», ПКУ не уточнює. За це, судячи з усього, і вхопилися контролери, вирішивши сюди огульно підвести будь-яку виплату, у тому числі за ЦПД. Зауважте: ідеться саме про ЦПД-виплати «своїм» (!), до яких податківці налаштовані вороже, тоді як ЦПД-виплати всім стороннім особам можливі без перешкод і підозр у податківців не викликають.

Але думаємо, що ПКУ тут не першоджерело і саму заборону як таку не встановлює, а тільки ретранслює. І вона не виникла на рівному місці, а запозичена із профільного (!) «неприбуткового» законодавства, якому беззастережно повинні підкорятися НПО. Адже сам же ПКУ, коли поняття в ньому не визначені, радить звертатися за їх визначенням до профільного (!) законодавства (п. 5.3 цього Кодексу).

Ну а в «неприбутковому» законодавстві під розподілом доходів (прибутків) прийнято розуміти, перш за все, роздачу дивідендів. Для підтвердження наведемо тільки деякі «заборонні» норми з нього в такому ключі:

— ОСББ є неприбутковою організацією і не має на меті отримання прибутку для його розподілу між співвласниками (ст. 4 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-III);

— метою благодійних організацій не може бути отримання та розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 р. № 5073-VI);

— доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці і відрахувань на соціальні заходи) (ч. 6 ст. 3 Закону України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 р. № 4572-VI). На цьому, мабуть, зупинимося.

Словом, для НПО введено заборону на розбазарювання «добра» серед «своїх». Адже НПО — апріорі організація неприбуткова (!), яка не має на меті отримання прибутку і створена саме для вирішення поставлених завдань.

Виходить, ПКУ, у свою чергу, тільки «киває» на таку заборону і констатує, що вона неодмінно повинна фігурувати у статутних документах НПО. Останні ж, зрозуміло, повинні «дружити» з «неприбутковим» законодавством і в унісон застерігати порядок/заборони використання майна та коштів.

До речі, власне у «неприбутковому» законодавстві вдень зі свічкою не знайти заборону на ЦПД. Та й, чесно кажучи, ЦПД-виплату важко охрестити «розподілом доходу (прибутку)». Швидше за все це «чисті» витрати НПО. А за витратами важливо пам’ятати про умову: їх НПО може нести на самоутримання та фінансування цілей, завдань і напрямів діяльності, визначених у статутних документах ( п.п. 133.4.2 ПКУ). Тоді в цих витрат — цільовий характер. Причому зауважте, що сам п.п. 133.4.2 ПКУ за витратами до суб’єктного складу (тобто кому платимо: «своїм» або чужим) не прив’язується.

Та й посудіть самі. Уявімо, що прийшов час привести в порядок приміщення і НПО потрібне найпростіше — фарбування стін. Так що ж виходить? НПО залишиться в «неприбуткових», якщо стіни їй за ЦПД пофарбує, наприклад, будь-який «чужинець». Проте НПО тут же викинуть з «неприбутківців», якщо за ті самі гроші стіни їй за ЦПД пофарбує свій рідний працівник (зауважте, що, навпаки, не викинуть, якщо по-дружньому за фарбування стін візьметься, скажімо, дядько/тітка/друг/бабуся працівника ☺)?

Хоча якщо не торкатися особи «фарбника», і в першому, і у другому випадку суть таких витрат НПО одна й та сама — це витрати на самоутримання. І з цим не посперечаєшся. Адже гроші платимо ж не просто так, а за роботи! Сама суть ЦПД у цьому й полягає — виконання робіт/послуг та оплата за них ( ст. 837, 901 ЦКУ; детальніше про ЦПД див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 88). Але за версією податківців виходить, що тільки перші витрати на фарбування — «цільові», ну а другі — «ні». Чесно кажучи, логіка чудна.

І слідом ще одне запитання. А що коли за фарбування стін «чужинець» візьме втридорога, тоді як свій працівник усе пофарбує за прийнятною ціною (деколи, майже за собівартістю)? Хто ж тоді справжній вигодонабувач? Інша справа, якщо працівнику з панського плеча заплатимо «мільйон» (ну чим не «дивіденди» ☺?). Тоді тут є, над чим замислитися. Отже, усе повинно бути в міру.

Тому нам здається, що проводити грань між «цільовим» і «нецільовим» використанням (суто за «трудовою» і «цивільно-правовою» ознакою), не вникаючи у суть відносин, було б неправильно. Важлива природа операцій і зв’язок витрат із самоутриманням або статутною діяльністю (як того вимагає п.п. 133.4.2 ПКУ). А висновки листа виглядають надуманими.

Хоча хтозна, чи не тому їх озвучили податківці у своєму листі, що роз’яснення адресоване конкретному платнику з дуже специфічної сфери — нотаріату? Ну, так би мовити, на попередження можливих вигод там. Тоді хотілося б почути їх думку для решти «неприбутківців». Як варіант, можна спробувати отримати індивідуальне роз’яснення на свою адресу.

Ну а поки, якщо немає бажання через фіскалів «злетіти» з «неприбутківців», варто, мабуть, зачекати з укладенням ЦПД зі своїми наближеними. А там, подивимось: можливо, контролери хід своїх думок візьмуть і відкоригують. Ми ж сподіваємося, що в них з’являться надалі більш зважені консультації з цього приводу.