Запам’ятайте важливу деталь: такі заходи, як семінари, тренінги, конференції, практикуми, незалежно від їх спрямованості (наприклад, з питань бізнесу, права, бухгалтерського обліку, МСФЗ тощо) не є навчанням. Це інформаційно-консультаційні послуги.
Розмежувати навчання й інформаційно-консультаційні послуги вам допоможе документ, який видається за підсумками заходу.
Якщо в частині навчання ним виступає документ про освіту встановленого зразка (а в частині неформального навчання — довідка, у якій указуються професія (спеціальність), за якою здійснювалося навчання, напрям підвищення кваліфікації, строки навчання), то в частині інформаційно-консультаційних послуг — акт і, зазвичай, якийсь документ, що підтверджує участь у заході (сертифікат, диплом, свідоцтво тощо). При цьому зверніть увагу: зазначений підхід не зміниться навіть у тому випадку, якщо такий документ є обов’язковим для тієї чи іншої діяльності — наприклад, сертифікат аудитора.
Інформаційно-консультаційні послуги надаються на підставі укладеного договору з організатором такого заходу. Причому для цілей оподаткування важливо визначити, хто згідно з угодою є одержувачем інформаційно-консультаційних послуг. Якщо з договору на надання інформаційно-консультаційних послуг і акта виходить, що це:
— суб’єкт господарювання, інтереси якого представляє працівник, що відвідав семінар (тренінг, конференцію), то вартість участі в такому заході, сплачена роботодавцем, не буде доходом цього працівника. Отже, питання оподаткування, а також відображення таких послуг у формі № 1ДФ тут «відпадають». Немає доходу — немає ПДФО, ВЗ і ЄСВ;
— працівник підприємства, то вартість його участі в семінарі (тренінгу, конференції), сплачена роботодавцем, перетвориться для працівника в оподатковуваний дохід. На жаль, скористатися звільняючими «навчальницькими» нормами (див. п.п. 165.1.21 ПКУ, п. 9 і 11 розд. II Переліку № 1170) тут не вийде. Адже, вкотре повторимося, такі заходи до навчання не мають жодного відношення.
Що ж за дохід отримає працівник? Якщо говорити про ЄСВ, то тут є вірогідність того, що податківці при перевірці «підтягнуть» його під «інші виплати, що мають індивідуальний характер», які входять до фонду оплати праці на підставі п.п. 2.3.4 Інструкції № 5. Тобто «привіт» ЄСВ.
Що стосується ПДФО, то податківці в підкатегорії 103.04 БЗ відносять такий дохід до додаткового блага (ознака доходу у формі № 1ДФ — «126»). Проте, на наш погляд, якщо можливість такої виплати передбачена в колективному (трудовому) договорі, то її слід відносити до зарплати (ознака доходу — «101»). Тим паче, що це узгоджуватиметься з ЄСВ (див. вище).
Однак у будь-якому разі в базу обкладення ПДФО такий дохід слід включити збільшеним на «натуральний» коефіцієнт*. А ось у базу обкладення ВЗ, на думку податківців, він повинен потрапити без урахування ПДФО/ВЗ-коефіцієнтів**.
* При ставці ПДФО 18 % розмір «натурального» коефіцієнта дорівнює 1,219512.
** Див. консультацію фахівця ДФСУ в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 97.
Як бачите, варіант з доходом працівника не привабливий ні для нього, ні для його роботодавця. Тому правильно оформляйте документи на отримання інформаційно-консультаційних послуг ☺.